КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Політика економічного зростання і розвитку національної економіки
Тема 4 Тема 4 Тема 4 лише за умови реалізації моделі випереджаючого економічного зростання. При цьому варто відмітити деякі особливості трансформації обсягу ВВП в Україні, що проявилися у її 3-5-річному відставанні від держав колишнього радянського простору. Якщо в середньому в усіх цих країнах зростання мало місце у 1996 р., то в Україні,-тільки починаючи з 1999 р. За час перехідного періоду намітилися і позитивні тенденції для української економіки: накопичено достатньо вагомий потенціал економічного зростання, який за умови ефективної економічної політики та стабільної політичної ситуації може забезпечити добробут, сформовано основні ринкові інститути, відбулася зміна відносин власності, досягнуто значних позитивних зрушень у бюджетній сфері. 4.2. Фактори економічного росту Відповідно до двох типів економічного зростання - інтенсивного та екстенсивного - виділяють дві групи чинників: • чинники, що впливають на кількість ресурсів: праця, • чинники, які впливають на якість ресурсів. Чинниками
більш передових технологій (у першу чергу, ресурсозберігаючих); наукова організація праці; найбільш ефективні методи державного регулювання економіки. Найважливішу роль серед інтенсивних чинників зростання відіграє науково-технічний прогрес (НТП), який заснований на накопиченні і розширенні знань, які має в своєму розпорядженні суспільство; на наукових відкриттях і винаходах, які дають нові знання; на нововведеннях, які служать формою реалізації наукових відкриттів і винаходів. Саме науково-технічний прогрес забезпечує вдосконалення якості ресурсів. Основною економічною характеристикою якості ресурсів є їх продуктивність. Найбільш важливим чинником, що визначає рівень життя в країні, є продуктивність праці. Продуктивність праці- це кількість товарів і послуг, що створюються працівником за одну годину робочого часу. Продуктивність _ Кількість виробництва Чим більше товарів і послуг виробляє кожен працівник за годину, тим вище продуктивність праці і тим більше реальний ВВП. Оскільки рівень життя визначається кількістю вироблюваних в країні товарів і послуг, оскільки сукупний дохід дорівнює сукупному випуску (обсягу виробництва), то чим вище реальний ВВП, тим вище рівень життя, рівень добробуту. На продуктивності праці, а, отже, на економічне зростання і на його темпи, здійснюють вплив такі чинники: • фізичний капітал (або просто капітал) - це запаси, устаткування, будівлі і споруди, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Відмітимо, що фізичний капітал сам є результатом процесу виробництва. Чим досконалішим і сучаснішим він є, тим більше товарів (у тому числі інвестиційних, тобто нового устаткування) і послуг можна виробити з його допомогою;
• людський капітал - це знання і трудові навики, які отримують робітники в процесі вчення (у школі, коледжі, університеті, курсах професійної підготовки і підвищення кваліфікації) і в процесі трудової діяльності (так зване «1еагпіп£ Тема 4
Ьу <іоіп£»). Відмітимо, що людський капітал, як і фізичний капітал, також є результатом виробничих процесів і також підвищує можливості суспільства виробляти нові товари і послуги. • природні ресурси - це чинники, що забезпечуються при • технологічні знання - це розуміння найкращих способів
ня людей (робочою силою) цими методами, перетворення знань на трудові навички. Нові технології роблять працю ефективнішою і дозволяють збільшити виробництво товарів і послуг. Технологічні знання мають надзвичайне значення, оскільки вони: а) дозволяють вирішити проблему обмеженості ресурсів; б) є головним чинником прискорення темпів економічного зростання. Основна причина того, що сьогоднішній рівень життя вищий, ніж був 100 років тому, полягає в нових технологічних знаннях. Телефон, комп'ютер, двигун внутрішнього згорання, конвеєр належать до тих тисяч технічних новин, які збільшили можливості виробництва товарів і послуг. Для опису взаємозв'язку між кількістю ресурсів, використовуваних в економіці (витратами чинників виробництва) та об-ягом випуску, використовується поняття виробничої функції, яка має вигляд: ¥=АР(Ь, К. Н, М), де ¥ - обсяг продукції, що випускається, Р (...)- функція, що визначає залежність обсягу випуску продукції від значень витрат чинників виробництва, А- змінна, залежна від ефективності виробничих технологій і що характеризує технологічний прогрес, Ь - кількість праці, К - кількість фізичного капіталу, Н - кількість людського капіталу, N - кількість природних ресурсів. У макроекономічних моделях зазвичай використовуються виробничі функції, що мають властивість постійної віддачі від масштабу. Якщо виробнича функція володіє цією властивістю, то при одночасній зміні всіх чинників виробництва на одну і ту ж величину вона сама змінюється на ту ж саму величину. Математично це означає, що для будь-якого позитивного числа х виконується умова: х¥=АР(хЦхК, хН, хМ). Так, якщо х=2, то це означає, що при подвоєнні всіх чинників виробництва обсяг випуску збільшується в два рази. За допомогою виробничої функції з постійною віддачею від масшта-
бу можна отримати цікавий результат. Якщо передбачити, що х = 1/Ь. то рівняння прийме вигляд: У/1= АГ (1, К/Ь, Н/Ь, М/Ь). ¥/Ь відображає кількість продукції на одного робітника, тобто є. показником продуктивності праці. Таким чином, отримане рівняння виражає залежність продуктивності праці від величини фізичного і людського капіталу на одного робітника (відповідно К/Ь, званого капіталоозброєністю, і Н/1), кількості природних ресурсів на одного робітника (ІЧ/Ь) і рівня розвитку технології А, тобто від основних чотирьох чинників економічного зростання. Отже, рівень життя в кра'їні визначається здатністю економіки виробляти товари та послуги, а продуктивність залежить від величини фізичного і людського капіталу, природних ресурсів та технологічних знань. Процеси, що відбуваються в Україні протягом останнього десятиріччя, дають підстави говорити про еволюцію чинників економічного зростання. Сформована до 2004 р. в нашій державі експортно-сировинна модель економіки почала еволюціонувати у бік моделі, яка базується на підвищенні ролі внутрішнього попиту, активізації інвестиційної діяльності, орієнтації виробників на виготовлення товарів кінцевого споживання. Якщо у 2000-2004 рр. роль ключової рушійної сили відігравав зовнішній попит - темпи зростання експорту перевищували темпи зростання ВВП майже в 1,6 разу (у зазначений період їх приріст становив 1 ЗО та 41 % відповідно), то у 2005-2008 рр. активізувалася роль внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, профінан-сованого банківськими кредитами та видатками з бюджету - витрати населення зросли в 3,2 разу, видатки бюджету - в 3 рази, інвестиції - в 1,8 разу. У 2005-2008 рр. економіка України досягла середньорічного зростання на рівні 4,9 %. Загалом за період 2005-2008 рр. реальний ВВП України порівняно з 2004 р. збільшився на 21,4 %, тоді як за період 2001-2004 рр. аналогічний показник становив 41,1 %. Завдяки цьому обсяг ВВП, створений в Україні в 2008 р., сягнув 74,1 % докризового рівня 1990 р. (рис. 4.1). ІГЛ.Т.І) Рис 4.1. Динаміка ВВП України» 19ЗД-2Ш рр.., % Дж'срст»: розрахована ".ш даними Державного комітету статистики України. Водночас динаміка економічного зростання протягом останніх років мала нестійкий характер. У секторальному вимірі спостерігалися значні коливання темпів зростання майже в усіх видах діяльності, що свідчить про нестабільність впливу основних чинників зростання. Таким чином, зростання української економіки визначалося, насамперед, можливостями адаптації до зміни зовнішніх та внутрішніх інституційних та економічних умов, а не формуванням стійких внутрішніх засад стійкого розвитку. Різке зниження темпів економічного зростання у 2005 р. зумовлене погіршенням зовнішньої кон'юнктури та втратою українськими експортерами частини зовнішніх ринків, лібералізацією доступу на внутрішній ринок готової продукції (зокрема, товарів легкої промисловості та, побутової техніки, світлих нафтопродуктів), ревальвацією гривні та наслідками «інститу-ційного шоку», пов'язаного з радикальними змінами в економічному середовищі. Найдинамічнішою зростаючою частиною ВВП виявилась торгівля, що дозволило їй стати основним рушієм економічного зростання експорту - перевищували темпи зростання ВВП майже в 1,6 разу (у зазначений період їх приріст становив 1 ЗО та 41 % відповідно), у 2005-2008 рр, активізувалася роль внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, профінансованого банківськими кредитами та видатками з бюджету, - витрати населення зросли в 3,2 разу, видатки бюджету - в 3 рази, інвестиції-в 1,8 разу. Тема 4 Тенденції, що були спричинені процесом розгортання світової фінансово-економічної кризи, розкрили значні внутрішні суперечності розвитку, нагромаджені в українській економіці. Підґрунтям наростання макрофінансової нестабільності в Україні наприкінці 2008 р. була здійснювана економічна політика, яка характеризувалася невиваженістю та неадекватністю стратегічним завданням та можливостям розвитку національної економіки. Тому до фінансових механізмів забезпечення моделі випереджаючого економічного зростання в Україні слід віднести: - спеціальні державні інвестиційні програми і спеціальні - збільшення фінансування фундаментальних і прикладних - поетапне зниження податкового тиску на підприємства, - посилення мотивації до нагромадження фінансових ресур - ув'язка темпів збільшення доходів і соціальних гарантій Особливої уваги на даному етапі заслуговує проблема формування системи заохочення впровадження новітніх розробок у виробництво. Інструментами дієвого регуляторного впливу, які може використати уряд України, на даному етапі є: 1. Податкове стимулювання. 2. Пільгове кредитування. Контроль за якістю продукції, до 3. Встановлення обов'язкових відрахувань до амортизацій 21 ПетковаЛ. О. Теоретико-методологічні засади економічного зростання в Україні: Регіональні аспекти. Дис. на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.10.01 - Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. - Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України. -К., 2006.
Політика економічного зростання і розвитку національної економіки Отже, важливою умовою успішної реалізації моделі випереджаючого економічного зростання є залучення нових джерел та концентрація матеріальних і фінансових ресурсів на ключових напрямках випереджаючого розвитку. Разом з цим, дедалі більшої актуальності набувають питання структурної перебудови національної економіки як чинника соціально-економічної стабільності та економічного зростання. 4.3. Структурна перебудова як чинник економічного зростання Серед чинників, що визначають зростання національної економіки, особливе місце займає її структура. Зважаючи на те, що національна економіка належить до надзвичайно складних, багатовимірних систем, її структура не є стабільною, вона постійно змінюється під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. Ті структурні зрушення, що відбуваються, здатні супроводжуватися прогресивними або депресивними змінами в економіці, що, в свою чергу, по-різному відображається на характері і темпах економічного зростання. Тобто нарощування потенціалу національних економік, підвищення їх ефективності безпосередньо пов'язане із проведенням активної структурної політики, що становить ключовий елемент загальної стратегії соціально-економічного розвитку країни. Саме тому з кінця 70-х років минулого століття широкомасштабна структурна трансформація охопила найбільш розвинені країни, і вона набула глобального характеру. У найбільш загальному розумінні структурна перебудова -це зміна політичного, державного, економічного мислення з метою оптимізації пропорцій зайнятості в управлінні та економіці, капіталі і його розміщенні на території країни та отримання обсягу і структури національного продукту, адекватного внутрішнім потребам і міжнаціональному товарообміну. Для забезпечення ефективності структурних перетворень особливого значення набуває розробка та втілення науковообґрунтованої структурної політики, що охоплює завдання щодо вирішення загальних економічних проблем, які виникають внаслідок структурних зрушень в економіці, всередині галузей народного господарства та між ними, між регіонами та між групами підприємств. Відповідно до цілеспрямованої системи заходів структурної політики, повинні забезпечуватися прогресивні структурні перетворення у всіх макроекономічних структурах економіки шляхом урахування сучасних тенденцій розвитку та використання конкурентних переваг країни. Структурно-трансформаційний процес, який охопив світову економіку в другій половині XX ст. характеризувався новими якісними рисами та став невід'ємною частиною світового циві-лізаційного прогресу. Досвід розвинутих країн показав, що високий рівень споживання на індустріальній основі досягається непомірно дорогою ціною: розтратою земельних ресурсів; нераціональним використанням людського потенціалу; порушенням рівноваги між діяльністю людини та природним середовищем. Вагомі структурні перетворення характеризувалися таким. По-перше, швидко розширилася сфера послуг. У США, Японії та Німеччини в ній уже сьогодні зайнято 60-70 % економічно активного населення, і ці показники мають тенденцію до подальшого зростання. По-друге, принципово нові, революційні зміни у системі суспільного виробництва викликала поява сектора інформатики та інформатизації. За прогнозними оцінками, у наступні 20-25 років для країн-лідерів індустрія інформації стане провідною галуззю національного господарства з 15-20-процентним рівнем зайнятості населення. Ці фактори значно впливають як на глобальні процеси відтворення, так і на спрямованість механізмів щодо збалансування економічного розвитку окремих країн та їх певних інтеграційних угрупу-вань. Крім того, на думку провідних західних учених (таких, як Д. Бєлл, Дж. К. Гелбрейт, Д. Хенді, Ю. Хабермас, Р. Дарендорфта ін.) поява нової соціальної групи - працівників названих вище секторів економіки («ипаегсіазз») - істотно змінює ціннісні пріоритети суспільства та його соціальні орієнтири. За цих умов структурна перебудова покликана сприяти створенню засад нової постіндустріальної цивілізації, найсуттєвішими ознаками якої є:
1) перехід до нового технологічного способу виробництва і 2) гуманізація і соціалізація економіки; 3) наявність різних форм власності та економічних укладів, 4) посилення інтеграційних процесів. Актуальними та практично значимими проблемами структурної трансформації є особливо для кра'ін, що розбудовують свою економіку на ринкових засадах і зазнали вагомих руйнівних процесів. Серед них - Україна, яка успадкувала від колишнього Радянського Союзу деформовану структуру виробництва з переважним розвитком важкої промисловості та низькою питомою вагою споживчого сектора. Україна була лише однією з складових господарського комплексу СРСР, тому її економіка підпорядковувалася загальносоюзним інтересам, серед яких розвиток ВПК і галузей, пов'язаних з виробництвом засобів виробництва, вважався пріоритетним. Крім того, негативно позначилися розрив господарських зв'язків на території колишнього Радянського Союзу, недостатній технічний рівень виробництва, його витратний характер. В Україні пошук власної моделі структуризації національної економіки перебуває на початковому етапі. Певну методологічну і практичну базу державної структурної політики було закладено у розробленому Міністерством економіки концептуальному варіанті Програми структурної перебудови, який було схвалено Кабінетом Міністрів України у квітні 1995р. Наприкінці 1998р. міністерство завершило розробку нового широкомасштабного документа - Програми структурної перебудови економіки України на середньостроковий період 1999-2003 рр. Цим було зроблено подальший крок на шляху створення ефективної моделі економіки майбутнього. Як відомо, структурні перетворення всіх сфер господарства нашої держави мають на меті реалізацію моделі відкритої конкурентної економіки і втілення на практиці стратегії європейського вибору. Водночас наміри щодо рівноправного входження до світового цивілізаційного простору мають ґрунтуватися на реальних економічних передумовах. З огляду на це, особливої ваги набирає науковий аналіз тенденцій щодо трансформування галузевої структури української економіки і напрямів державного регулювання даного процесу.
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 723; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |