Основні причини неспроможності ринку і неспроможності державної влади

Тема 8

Тема 8

у суспільстві. В основу розуміння у суспільстві справедливості можуть бути закладені різні підходи. За утилітаристським під­ходом суспільний добробут розглядається як сума функцій інди­відуальної корисності членів суспільства. Згідно з роулзівським підходом (Дж. Роулз - американський філософ), суспільний до­бробут вимірюється рівнем добробуту найменш забезпеченого члена суспільства. За егалітарним підходом - наисправедли­вішим буде розподіл, коли всі блага поділені порівну між усіма індивідами. І, нарешті, ліберальний (ринковий) підхід вважає наисправедливішим такий розподіл, якого досягнуто на кон­курентному ринку, коли добробут кожного досягається з ура­хування індивідуальних стартових можливостей і здібностей. Стосовно державного регулювання, то за останнього підходу, найкращим для суспільства є фактично досягнуті оптималь­ні за Парето варіанти, в той час, коли інші підходи вимагають втручання держави для досягнення найсправедливішого стану суспільства.

Обраному підходу повинна відповідати певна державна по­літика, яка дозволить максимально наблизитися до найбажані-шого варіанта розподілу ресурсів і доходів.

В основі механізму регулювання економічних процесів адміністративно-командної системи лежить жорстко цен­тралізоване, всеохоплююче державне управління соціально-економічним розвитком на основі директивного плану. У плані відображувалися обов'язкові до виконання завдання практично щодо всіх сторін діяльності для всіх ланок організаційної струк­тури економіки. Відповідно до цього формувалася система по­стачання ресурсів, що ґрунтувалася на централізованому розпо­ділі виробничих фондів. Така форма організації економіки мала ряд переваг, серед яких висока ступінь концентрації ресурсів для розв'язання тієї чи іншої проблеми, досягнення швидких структурних зрушень, гарантія певного рівня соціального за­хисту населення та деяких інших. Водночас охарактеризований механізм містить значні недоліки, що породжують суттєві про­блеми в діяльності окремих економічних суб'єктів, зменшуючи можливості розвитку й ефективності економіки в цілому. Йдеть­ся, насамперед, про виключення приватної ініціативи, підрив стимулів до високоефективної праці. Пригнічення економічної свободи, конкуренції призводить до корупції, бюрократизму.

хабарництва, не стимулює науково-технічний прогрес, а тому закріплює нераціональне ресурсномістке виробництво, низьку якість і вузький асортимент продукції, спричиняє постійний дефіцит товарів і як наслідок - незадоволений попит у всіх сфе­рах.

Тривала практика господарювання за директивними пла­нами, характерна для Радянського Союзу, засвідчила неспро­можність адміністративно-командної системи забезпечити зба­лансований та ефективний розвиток економіки та відповідно належний життєвий рівень населення.

Змішана система управління національною економікою ба­зується на використанні ринкових і державних регуляторів. Тут з'являється можливість поєднати гнучкість ринкового саморегу­лювання, що забезпечує високу економічну ефективність вироб­ництва, його конкурентоздатність, необхідні для економічного зростання, із забезпеченням соціальної справедливості.

Як правило, в змішаних системах організації економіки осно­вним регулятором економічних процесів виступає ринковий ме­ханізм. Держава доповнює ринкові важелі, регулюючи ті сфери і процеси, які ринок виконує недостатньо ефективно або взагалі не в змозі координувати. При цьому в розвинених ринкових кра­їнах широко використовуються й додаткові регулятори, зокрема корпоративне управління та інститут соціального партнер­ства, який грунтується на механізмі переговорів, консультацій, досягнення домовленостей представників загальнодержавних і групових інтересів.

У змішаних системах організації економіки держава і ринок постійно взаємодіють, що й визначає подальший розвиток еко­номічних процесів. Кількість регулятивних функцій, які вико­нують держава і ринок, може постійно змінюватися залежно від цілого ряду обставин. Стратегія взаємодії ринку і держави вимагає визначення меж і форм державного впливу на процес розвитку ринкових відносин, визначення необхідності і своєчас­ності здійснення послідовної лібералізації у тій чи іншій галузі з комплексом заходів, здатних компенсувати супутні їй соціальні ущемлення. Тому важливого значення набуває завдання ефек­тивне поєднання ринкових і державних методів регулювання, оптимальне співвідношення між ними. Для розв'язання важливо системно враховувати не лише функції держави як компенсато-

ра вад ринку, але й неспроможність державного регулювання.

Неспроможність державної влади означає її нездатність за­безпечити оптимальне розміщення ресурсів, яке виникає вна­слідок неспроможностей ринку та невідповідності політики роз­поділу доходів тим уявленням щодо справедливості, які прийняті в суспільстві. Основними причинами такої неспроможності є (табл. 8.2).

Асиметрична інформація- викликана неможливістю вчасного отримання необхідної інформації як через технічні причини, так і через незацікавленість певних груп інтересів у її постачанні.

Таблиця 8.2

Неспроможність ринку	Неспроможність держав­ної влади
1. Неспроможність конкурен­ції	1. Асиметрична інформація
2. Недосконалість інформації	2. Недосконалість політичних процесів
3. Зовнішні ефекти (екстерна-лії)	3. Обмеженість можливостей контролю
4. Існування суспільних благ	4. Нездатність передбачати всі наслідки прийнятих рішень
5. Нестабільність розвитку
6. Досягнення суспільного до­бробуту і соціальної справед­ливості

Недосконалість політичних процесів, зокрема при ухвален­ні політичних рішень, відбувається через ігнорування виборів з боку виборців, пошук окремими політиками власної вигоди, маніпулювання голосами, лобіювання політичних рішень.

Обмеженість можливостей суспільства щодо контролю над владними структурами.

Роль держави в регулюванні розвитку національної економіки 247

Нездатність державних структур повністю передбачити наслідки прийнятих політичних рішень, особливо віддалених

у часі.

Тобто, неспроможність ринку ще не означає, що оптимальне розв'язання тієї чи іншої проблеми гарантується в результаті втручання держави чи навпаки. Кожне суспільство робить для себе компромісний вибір між двома групами неспроможностей. Іншими словами, стратегія взаємодії ринку і держави вимагає визначення меж і форм державного впливу на процес розви­тку ринкових відносин, визначення необхідності і своєчаснос­ті здійснення послідовної лібералізації у тій чи іншій галузі з комплексом заходів, здатних компенсувати супутні їй соціальні

ущемлення.

Тут доречно навести думку лауреата Нобелівської премії 1973 р.В. Леонтьєва, який ще в часи перетворень у радян­ській економіці періоду горбачовської перебудови наголошував на складності пошуку правильного співвідношення ринку та держави. Він стверджував, що важливо домагатися такої ком­бінації: частину відповідальності за прийняття рішень та їх здійснення залишити в руках держави, а частину - в окремих підприємств, колективів³⁰. Щодо конкретного інструментарію, то в 1976 р. В. Леонтьєв попереджував, що не можна виправдати практично виняткове положення монетарних та фіскальних інструментів державної економічної політики, для утримання економіки на правильному курсі повинні використовуватися й інші засоби. Для підтвердження цих думок автор наводив при­клад Японії, де є приватна ініціатива, але й держава відіграє зна­чну роль, впливаючи на розвиток економіки в кращому напрямі. Ідеальним кінцевим результатом, вважав В. Леонтьєв, було б установлення змішаних систем європейського типу, при яких ринковий механізм функціонує під строгим контролем держави, а різні суспільні та соціальні служби поглинають більшу частину загального національного доходу. До речі, в 1996 р. В. Леонтьєв підписався під відкритим листом найвидатніших російських та американських економістів про необхідність посилення ролі держави при переході до ринкової економіки.

³⁰ Леонтьєв В.В. Зкономические зссе: Теория, исследования, фактьі й по-литика. ~М.: Политиздат, 1990.-С. 15-17.

Дата добавления: 2014-11-29