Сучасна українська 17 страница

Мені дуже прикро (жаль, шкода), що так сталося.

Я завдав Вам стільки клопоту (прикрощів, турботи, хви­лювань, неприємностей)!

Я відчуваю провину перед Вами.

19. Слід уникати лінгвістично необгрунтованого вживання частки -ся, -сь:

неправильно

Робота аналізується за такими вимогами.

правильно

Роботу аналізують за такими вимогами.

20. Дія, названа присудком, і дія, названа дієприслівником, обов'язково мають виконуватися одним суб'єктом:

неправильно

Замовляючи проспекти у видавництві «Майдан*, вони вам коштуватимуть на 30% дешевше.

Узагальнюючи довідкові матеріали, нашу увагу привернув минулорічний акт інвентаризації.

правильно

Замовляючи проспекти у видавництві «Майдан*, ви заплатите за них на 30% менше. Узагальнюючи довідкові матеріали, ми звернули увагу на минулорічний акт інвентаризації.

Труднощі перекладу процесових понять

Найбільші труднощі виникають під час перекладу з росій­ської мови віддієслівних похідників: іменників, прикметників та дієприкметників. Слід уникати вживання однакового суфік­са для творення слів, що означають різні або протилежні (супро­тивні) за змістом поняття, наприклад здатність до активної чи до пасивної дії.

Дія

Процес, у загальному розумінні, — це дія або сукупність дій, пов'язаних між собою. Поділяючись на два види: доконаний і недоконаний, дія має певну межу тривання — доконана, коли вона одноразова (розігнути, зірвати) або багаторазова, але завер­шена на певному етапі (порозгинати, позривати) і недоконана, коли вона триває (гнути, рвати) або повторюється неодноразово (розгинати, зривати). Українська мова, на відміну від росій­ської, поняття доконаної та недоконаної дії здатна розрізняти одним дієсловом або віддієслівним іменником:

дезактивувати, дезактивування — недок. дія здезактивувати, здезактивування —док. дія

Перехідною називається дія, у якій беруть участь активний і пасивний учасники (суб'єкт і об'єкт) — змінювати, згинати.

Неперехідною є дія, у якій бере участь тільки один викона­вець і спрямовує її лише на самого себе — змінюватися, зги­натися, або ні на кого взагалі — тліти, коротшати.

Назва дії

Дія (процес) в українській мові позначається переважно дієсловами, порівняйте: требует осмислення — потребує осмислити, але сучасний науковий та офіційно-діловий стилі потребують уживати віддієслівних іменників із закінченнями на -нн(я) та -тт(я) — добування, миття.

Слід пам'ятати, що лише від дієслів недоконаного виду мож­на утворити віддієслівні іменники на означення недоконаної дії, а від дієслів доконаного виду, як правило, із заміненням -ати, -яти, -ути, -йти, -іти на -ання, -ення, -іння, -иття, -іття, -уття: змінювати — змінювання змінити — зміненим.

Наслідок дії

Іменники на позначення наслідку дії утворюють від дієслів недоконаного виду (здебільшого від тих, які означають багато­разову дію, або ж від префіксальних варіантів).

Спочатку відкидають суфікси, а натомість:

а) не додають нічого

гнути, згинати — згин гріти, нагрівати — нагрів ламати, зламувати — злам

б) додають-а,-ина,-ок

міняти, змінювати — зміна колоти, розколювати — розколина лити, виливати — виливок

в) додають -овання для дієслів, що закінчуються на -овувати

групувати, угруповувати — угруповання прямувати, спрямовувати — спрямовання.

Дійові властивості об'єктів і суб'єктів

На означення дійових властивостей об'єктів і суб'єктів ро­сійська мова використовує дієприкметники, а українська — зав­жди віддієслівні прикметники.

Призначеність виконувати активну дію

Віддієслівний прикметник, що означає здатність суб'єкта виконувати активну дію, утворюють від недоконаного виду дієслова:

а) відкидаючи суфікс -ти й додаючи натомість -льн (ий)
змінювати — змінювальний

розтягати — розтягальний

б) за допомогою суфікса -ч(ий)"
виконувати — виконавчий
відбудовувати —відбудовчий

Отже, змінювальний — призначений змінювати, виконавчий — виконувати і так само й ін.

Здатність виконувати активну дію

Віддієслівний прикметник на означення здатності виконува­ти певну дію, хоча він необов'язково для цього призначений, утворюють від недоконаного виду дієслова, відкидаючи суфік­си й додаючи натомість -івн(ий):

гальмувати — гальмівний

гамувати — гамівнйй

збирати — збирнйй

рятувати — рятівний

Здатність виконувати пасивну дію

Віддієслівний прикметник на означення здатності об'єкта піддаватися дії суб'єкта й тим виявляти наслідок дії, утворю­ють подібно до іменників, що означають наслідок дії, переважно від дієслів, які означають недоконану багаторазову дію, або від тих форм, що мають префікс:

а) за допомогою суфікса -н(ий):

,.,._________ — набір

наорати, набирати _£., -,, „ _ч

^{г г} ^- набгр-нии (набираемьш);

б) за допомогою суфікса -овн(ий) від дієслів, що закінчують-
ся на -овувати:

спрост-овання

спрост-овувати -<ҐГ - /

^{г 3} ■ спрост-овнии (.опровержимьіи,

опровергающийся);

в) за допомогою суфіксів -енн(ий), -анн(ий):

зміцн-ина

міцніти, змгцн-ювати <Г „,„

^ ^ ■ змгцн-еннии (упрочнимьій,

упрочняющийся)

_, _ „. приєдн-ання

єднати, приєдн-увати ₃, -,

^Ґ " —■ приєдн-аннии (присоединяемьш,

присоединяющийся)

Здатність виконувати неперехідну дію

Відповідні прикметники на означення здатності виконувати спрямовану на себе або не спрямовану ні на що дію утворюють від недоконаної форми дієслів (переважно безпрефіксальних) за допомогою суфіксів:

-уч(ий), -к(ий) липнути
-лив(ий) рухати

-ав(ий) тиснути

-ив(ий) світитися

липучий, липкий

рухливий тйснявий світйвий

Систему правил віддієслівного словотворення наведено втабл. 1.

Оскільки для сучасної української літературної мови дієприк­метникові форми на -учий (-ючий), -ачий (-ячий) є нехарак­терними, тому російські активні дієприкметники теперішнього часу на -щий можна передавати віддієслівними прикметника­ми на -альний (-яльний), -ильний, -увальний (-ювальний) або на -ний, залежно від конкретного значення та змісту тексту.

Понятійний зв'язок між російськими дієприкметниками на -щий і відповідними частинами української мови наведено в табл. 2.

Перекладання російських дієприкметників на -щийся, що вживають на позначення понять, які пов'язані як із перехідною, так і з неперехідною дією, викладено в табл. 3.

Перекладання російських Дієприкметників на -мьій, що вжи­вають на позначення понять, пов'язаних лише з перехідною дією, наведено в табл. 4.

Згідно з рішенням 3-ї Міжнародної наукової конференції «Проблеми української науково-технічної термінології» (Львів, 1994), треба:

1. Для подавання понять, позначуваних у російській мові дієприкметниками, в українській мові вживати окремі засоби

а) перебування у стані дії позначати дієприкметниками та
описовими конструкціями;

б) властивості об'єктів і суб'єктів дії — прикметниками:

решающий — вирішальний

всеохвативающий — усеохопний
жизнеутверждающий — життєствердний
нержавеющий — неіржавкйй

присоединяющий

приєднувальний

в) назви об'єктів і суб'єктів дії — іменниками:

заведующий — завідувач нападающий — нападник начинающий — початківець отдихающий — відпочивальник поступающий — вступник

2. Чітко розмежовувати (розрізняти) засоби позначення понять процесу й наслідку процесу.

Активні дієприкметники та терміни — словосполучення з діє­прикметниковим компонентом на -ущ- (-ющ-), -ащ- (-ящ-), -ш-(-вш-) залежно від змісту поняття перекладаються віддієслівними прикметниками із суфіксами -н-, -увальн- (-ювальн-), -івн-, наприклад:

падающий — спадний смазивающие — змащувальні тормозя'щее — гальмівне

У поодиноких випадках використовуються й дієприкметни­ки на -уч- (-юч-), якщо вони набули прикметникового значен­ня, наприклад:

знающий — знаючий стоящий — стоячий деградирующий — деградуючий

При перекладі термінозворотів із дієприкметниковим ком­понентом у діловому мовленні перевага надається українським зворотам дієприкметникового типу над розгорнутими синтак­сичними конструкціями та калькованими формами, наприклад:

вьідерживаемьій процесе — витримуваний процес (замість процес, що (який) витримується), бегущий фронт волни — рухомий фронт хвилі (замість біжучий фронт хвилі), а іноді їхнім іменниковим замінником: окружающая ереда — довкілля ("замість оточуюче середовище).

Російські активні дієприкметники минулого часу на -вший передаються зазвичай описовою конструкцією, наприклад:

включивший — що (який) увімкнув; возбудивший — що (який) збудив; усиливший — що (який) підсилив тощо.

Російські пасивні дієприкметники на -аемьій, -уемьій мають форми на -озуваний (-юваний), а в прикметниковому значенні -овний (-ний), наприклад:

восетанавливаемий — відновлюваний (дієприкметник), відновний (прикметник), прибавляемий — додаваний (дієприк­метник), доданий (прикметник) тощо [9, с. 5—8].

Поняття	Засоби словотворення	Приклади
дія	недоконана	дієслово	суфікс	міняти(ся) крйти(ся)
доконана	префікс, суфікс	змінйти(ся) накрйти(ся)
назва дії	недоконана	іменник	суфікси -ння, -ття	міняння розкриття
доконана	префікс, суфікси -ння, -ття	змінених
наслідок дії	без суфікса, -а, -ина, -овання	зміна розколина угруповання
здатність до дії	активна	прикмет­ник	-альн, -ильн, -ІВН.-ИВН, -ч, -ов	змінювальний
пасивна	-н, -овн, -енн, -анн	змінний
неперехідна	-к, -лив, -уч, -ав, -ив	мінливий
перебуван­ня в дії	активний	що + дієслово	що змінює що відкриває
пасивний	дієприк­метник	-ован, -уван	змінюваний
непере­хідний	що + дієслово	що міняється
учасник дії	активний	іменник	-ач, -ник, -ар, -ій, -ець, •••	змінювач
пасивний	-анець, -анка, -енець, -нь,...	змінюванець
непере­хідний	-ливець, -ак, -ун,...	мінлйвець

В основу наведених схем, дещо уточнених і доповнених автором довідника, покладено принцип О. Войналовича та Б. Моргунюка [9, с. 4,10—12].

Дія

Поняття

В українській мові

Частина мови

Суфікс

Приклад

пере­хідна

активна дійова здатність (при­значення) (здат­ність активна)

прикметник

-льний, -івний, -чий

деаюрму вальний гальмівний установчий

стан перебуван­ня в активній Дії

дієслівна форма який (що) + дієслово

деаюрмує деаюрмував

активний * учасник дії (суб'єкт дії)

іменник

-ач, -ник, -ар, -ій, -ець

деаюрмувач дедЬормувальник кресляр рушій гравець

непере­хідна

неперехідна дійова здатність

прикметник

-кий, -ливий, -учий, •авий, -ивий

повзькйй натисковий повзучий лукавий лінивий

стан перебуван­ня в неперехід­ній дії

дієслівна форма який (що) + дієслово

повзе тече росте біжить

дієприкмет­ник

-лий

зміцнілий зрослий

виконавець неперехідної дії (суб'єкт не­перехідної дії)

іменник

-ливець, -ак, -ун

мгнлйвець повзун бігун

Дія

Поняття

Частина мови

Суфікс

Приклад

пасивна дійова здатність

прикметник (від дієслова із префіксом)

-ний, -овний, -енний, -анний

стисний спрянбвний вирівненний здоланний

пере­хідна

стан перебування в пасивній дії

дієприкметник

-ений, -утий, -итий, -овакий, -овуваний

випрямлений стисканий стиснутий оповитий сформульований заблоковуваний

пасивний учасник дії (суб'єкт дії)

іменник

-анець, -анка, -енець, -нь

стисканець стисканка вирівнюванець

неперехідна дійова здатність

прикметник

-кий, -ливий, -учий, -авий, -ивий

формівкйй стисливий стискучий стискавий

непере­хідна

стан перебування в неперехід­ній дії

дієслівна форма який (що) + дієслово

стискається

дієприкметник

-лий

стислий

виконавець неперехідної дії (суб'єкт не­перехідної дії)

іменник

-ливець, -ак, -ун

стислйвець стискуй

Дія

Поняття

Частина мови

Суфікс

Приклад

пасивна

прикметник

-ний,

стисний

дійова

(від дієслова

-овний,

спрямбвний

здатність

із префіксом)

-енний,

зміцненний

-анний

здоланний

-ений,

стиснений

стан

-аний,

стисканий

пере-

перебування

дієприкметник

-утий,

стиснутий

хідна

в пасивній дії

-итий,

оповитий

-ований,

сфабрикований

-овуваний

сфабрикбвуваний

пасивний

-анець,

стисканець

учасник дії

іменник

-анка,

стисканка

(об'єкт дії)

-енець,

змінюванець

-нь

стискань

Українська мова спроможна практично від будь-якого дієслова утворити віддієслівний прикметник на позначення здатності об'єкта піддаватися дії (табл. 4), а також — пасивний дієприк­метник доконаного виду, умисно створений означати поняття на позначення стану об'єкта, зумовленого перебуванням у доко­наній дії (табл. 3) [28, с. 40].

Прислівники (складні)

1. Разом пишуться

а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника
з прислівником: віднині, відтепер, доконче, донині, доте-
пер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі,
надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтям-
ки, негаразд, отак, отам, отуди, отут, підтюпцем, повсю-
ди, подекуди, позавчора, позаторік, понині, потроху, удвічі,
утричі;

б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника
з іменниковими формами, у тому числі дієслівного та
прикметникового походження: безвісти, безперестанку,

(у-)вбік, (у-)ввечері, (у-)ввіч, (у-)ввблю, (у-)вгблос, (у-)вгорі, (у-)вбрід, (у-)вгбру, (у-)вдалечині, (у-)вдалечінь, (у-)вдень, (у-)вдома, (у-)взймку, (у-)взнакй, (у-)акрай, (у-)вкупі, (у-)влад, (у-)влітку, (у-)внаслідок, (у-)внизу, (у-)вночі, (у-)впень, (у-)вперед, (у)впереміж, (у-)вплав, (у-)вплач, (у-)впбперек, (у-)вп6ру,(у-)впродбвж, (у-)впо-дбвж, (у-)враз, (у-)вранці, (у-)врешті, (у-)врівень, (у-) врівні, (у-)врбзкид, (у-)врбзліт, (у-)врбзсип, (у-)впереміш, (у-)врбзтіч, (у-)врукопашну, (у-)вряд, (у-)всередині, (у-)вслід, (у-)всмак, (у-)вщерть, (у-)вщент, (у-)вшир, відразу, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, докупи, дони­зу, досередини, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зряду, зсередини, ізвечора, набік, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг, навідріз, навік, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надміру, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорбзі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, наприклад, напровесні, напрокат, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, підстрибом, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, пбдумки, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, пошепки, поспіль, скраю, спереду, спочатку;

) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прикметниковими формами: віддавна, востаннє, (у-)вручну, догола, доземно, допізна, досуха, дочиста, за­видна, замолоду, заново, зблизька, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, порізно, посередньо, потиху, сповна, спроста, сп'яну;

) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: (у-)внічию, (у-)втім, навіщо, нащо, пе­редусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. в ролі додатків;

) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з числівником: (у-)вдвбє, (у-)втрбє і под.; (у-)вперше,

(у-)вдруге і под.; надвоє, натроє та под.; (у-)вдвбх, (у-)втрьбх і под.; водно, заодно, поодинці, спершу Сале: по-перше, по-друге й под.,);

е) складні прислівники, утворені сполученням кількох
прийменників із будь-якою частиною мови: (у-)вдбсвіта,
завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу,
завширшки, знадвору, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги,
навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки,
навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправж-
ки, навстіж, навтікача, навздогін, наосліп, наздогін, на-
впочіпки, напередодні, напоготові, позавчора, попідруки,
попідтинню, притьмом, спідлоба, спозаранку;

ж) складні прислівники, утворені з кількох основ (із при-
йменником чи без нього): босоніж, вірогідно, воднораз,
водносталь, водночас, (у-)втрйдорога, ліворуч, мимоволі,
мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце,
нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякдень, повсяк-
час, праворуч, привселюдно, самохіть, спозаранку, стократ,
стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;

и) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови: абияк, аніде, деколи, чимало, щовечора, щодня, якраз, якнайкраще таін.

Але: аби тільки, дарма що, поки що, чи що, як коли, як слід, як треба.

Слід відрізняти складні прислівники від приймен­ників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції, отже, і пишуться окремо:

Забагато працювати. - За багато років уперше зайшов. Стало набагато легше. - Зала на багато місць. Насилу доїхали. - Покладався лише на силу. Ми чуємо це вперше. - Постукав у перше вікно. Нащо було починати справу? - На що ви натякаєте? Утім, я не заперечую. - У тім краю завжди весна. Він повернув убік. - Ударив у бік. Надіслав листа додому. - Підійшов до дому.

2. Окремо пишуться

а) прислівникові сполучення, що складаються з прийменни­ка (іноді із часткою) та іменника, у яких останній зберігає своє лексичне значення й граматичну форму: без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без потреби, без прокиду, без промаху, без просипу, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без уга-ву, без упину, без черги;

в(у) затишку, в(у)міру, в(у) нагороду, в(у)ногу, в обмін, в обріз, в(у) позику, в(у) цілості;

до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до ли­ця, до міри, до ноги, до обіду, до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до реш­ти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні;

за кордон, за кордоном, за рахунок;

з болю, з відома, з діда-прадіда, з давніх-давен, з маху, з огляду, з переляку, з радості, з розгону;

з-за кордону;

на бігу, на біс, на вагу, на весну, на віки вічні, на вибір, на видноті, на відчай, на відміну, на відмінно, на віку, на гамуз, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зорі, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, наррощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скоку, на славу, на слово, на сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, на чолі;

над силу; не з руки; ні на гріш;

під боком, під гору, під силу, під час, під вечір;

по весні, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по пам'яті, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по честі, по щирості;

у вигляді, у вічі, у поміч, у стократ;

уві сні, через силу;

б) сполучення, що мають значення прислівників і склада-
ються з двох іменників (числівників) та прийменників
(або без них): від ранку до вечора, день у день, (і)з боку
на бік, (і)з дня на день, один по одному, один в один, раз
по раз, раз у раз, рік у рік, (і)з року в рік, сам на сам, час
від часу, (і)з кінця в кінець, (і)з краю в край, (і)з ранку
до вечора, честь честю, одним одно, ноіа в ногу, один
одинцем;

в) сполучення, що мають значення прислівників і складаються
з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника)

й іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом Сале тимчасом як);

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним
прикметником чоловічого чи середнього роду: в основно-
^МУ> (у)в цілому;

д) прислівники, утворені сполученням прийменника по
зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо;

е) фразеологічні сполучення в ролі прислівників: дорогою
душею, ні світ ні зоря, на віки вічні.

3. Через дефіс пишуться

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займен-
ників за допомогою прийменника по із закінченням -ому
або (-к)и: по-козацькому (-ки), по-господарському (ки),
по-християнському (-ки), по-іншому, по-своєму, по-сусід-
ському (-ки); також по-латйні;

б) складні прислівники, утворені від порядкових числівників
за допомогою прийменника по: по-перше, по-друге, по-
третє й т. д.;

в) неозначені складні прислівники з частками будь-,
-небудь, казна-, -то, хтозна-: будь-де, будь-коли, будь-
куди, де-небудь, куди-небудь,.як-небудь, казна-що, аби-то,
так-то, хтозна-як;

г) складні прислівники, утворені з двох однакових, синоні-
мічних або антонімічних прислівників: далеко-далеко,
ледь-ледь, ледве-ледве, ось-ось; одйн-однгсінький, давним-
давно, (у)врешті-решт, геть-чисто, гидко-бридко, повік-
віків, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, часто-
густо, (у)врядй-годй, десь-інде, десь-інколи, сяк-так;
більш-менш(-е), видимо-невидимо Сале: одним одна, один
одним, (у)все одно, (у)все рівно, кінець кінцем, сама само-
тою).

4. Через два дефіси пишуться складні прислівники, утворені
повторенням часток або повторенням слова зі службовими
компонентами всередині: будь-що-будь, віч-на-віч, (увсьо-
го-на-всього, де-не-де, колй-не-колй, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-
не-як.

Прийменники (складні)

1. Разом пишуться

а) складні прийменники, утворені сполученням одного чи
декількох простих прийменників: задля, заради, навпро-
ти, насеред, наскрізь, окрім, опріч, поза, понад, поперед,
попереду, посеред, проміж, побіля, попід, почерез, попри,
поміж, помймо, щодо;

б) складні прийменники, утворені сполученням одного чи
декількох прийменників із будь-якою частиною мови,
частіше з прислівником (відприслівникові): (у-)внаслідок,
(у-)впродовж, (у-)всупереч, (у-)вслід, довкола, замість,
навкруги, навпроти, напередодні, наперекір, навколо,
назустріч, наприкінці, осторонь, поперек, позад, позаду,
поруч, завдяки.

2. Через дефіс пишуться складні прийменники з початкови­ми з-, із-: (і)з-за, (і)з-над, (і)з-під, (і)з-перед, (і)з-пбза, (і)з-поміж, (і)з-пбнад, (і)з-пбпід, (і)з-пдсеред, (і)з-прбміж, (і)з-між, (і)з-серед.

3. Окремо пишуться прийменникові сполучення: (у)в разі, у зв'язку з, (у)в напрямі до, (у)в силу, (у)в результаті, під час, під кінець, подібно до, що ж до, відповідно до, згідно з, з допомогою, за рахунок, залежно від, незалежно від, незва­жаючи на, починаючи з.

Чергування прийменників з, із, зі (зо)

1. з уживається:

а) перед голосним незалежно від закінчення попереднього
слова: Іспит з української мови; Розподілили з ураху-
ванням ситуації; З одного боку конструкції;

б) перед приголосним (крім с, ш) або сполученням приго-
лосних після голосного: Документи з методики викла-
дання; Перші з десяти екземплярів.

2. із уживається переважно між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш) та між групами приголосних (після них або перед ними): Вийшов із тьмяної кімнати; Устав із сходом сонця; Із двох примірників один був зіпсований.

3. зі вживається перед сполученнями приголосних, коли почат­ковими виступають з, с, ц, ч, ш, незалежно від закінчення попереднього слова: Нам зі східців добре видно дорогу; Останні зі ста виробів були придбані; Підійшов зі зброєю в руках; Зі школи вчасно надійшли звіти. 4. зо виступає:

1) завжди при числівниках два, три: Буду зо два дні вдо­ма; Позичив зо три сотні;

2) при займеннику мною: Вирішили зо мною укласти уго­ду. Можлива також форма зі: Сьогодні зі мною нічого не трапилося.

Особливості використання прийменників у ділових паперах

Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежна, але варто врахувати декілька застережень. Виражаючи смис­лові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмін­ковими закінченнями іменника або займенника, вони утворю­ють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменни­ково-відмінкові форми синонімічні безприйменниково-відмін­ковим. Порівняйте:

а) (значення причини) занепокоєні з приводу дій — зане-
покоєні діями;

б) (просторове значення) прямувати по степах — пряму-
вати степами.

Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі зна­ченням різних відношень:

—просторових: при заводі, від заводу, на заводі, біля заводу, перед заводом, до заводу, із будинку, зі станції, (і)з полів, посеред поля, над полем, край поля, поперед нас, поза стінами, попід парканом, (і)з-під каменя, понад землею, через поле, уздовж дороги, крізь отвір, навпроти пре­зидії, побіля стіни, проміж цеглинами, (і)з-за гори;

—часових: від часу проголошення, близько години, за геть­манщини, до реформ, (у)впродовж століття, проти ночі, під час панування, напередодні свят, наприкінці доби, (і)з часу створення, у(в) радянський період, протя­гом ночі, через день, об обідній порі, о восьмій годині, за хвилину, під час колективізації, після перебудови;

—причинових: у (в) силу обставин, (і)з нагоди ювілею, через хворобу, від перемоги зрадіти, за умов, в обста­винах, у зв'язку з відпусткою, (у)внаслідок пожежі;

Дата добавления: 2014-11-29