Ефективність конверсії та підвищення науково-технічного рівня воєнної галузі

Ефективність конверсії може бути досягнуто за умови реалізації таких воєнно-економічних принципів конверсії, які великою мірою визначають
рівень мобілізаційної готовності економіки, її стійкість та мобільність, вплив на інноваційний розвиток національної економіки:

оптимальне узгодження інтересів соціально-економічного розвитку
країни та забезпечення якісних параметрів у будівництві збройних сил;

забезпечення достатнього рівня мобілізаційної готовності на підпри-ємствах, що конверсуються, у воєнній економіці в цілому;

охоплення конверсією не тільки господарчої, а й соціально-культурної галузі – людей, техніки й природи;

першочергова конверсія підприємств, що випускають застарілі або заборонені договорами ОВТ;

переведення воєнних підприємств на випуск спорідненої цивільної продукції чи на утилізацію ОВТ;

певна гнучкість програми і планів конверсії, що надає можливість
здійснити конверсійний маневр відповідно до змін обстановки в країні та у світі;

пріоритетна орієнтація підприємств виробничого сектору економіки збройних сил, що конверсуються, на соціально-економічні потреби військовослужбовців та членів їх сімей, поліпшення матеріальних умов бойового
навчання, служби та побуту.

Під час здійсненні конверсії для збереження і підвищення науково-технічного рівня воєнної галузі необхідно значно посилити вплив воєнних НДДКР на прискорення НТП в цивільному секторі економіки.

Головною причиною уповільнення переходу передових технологій з
воєнної у цивільну сферу в Україні є відсутність механізму передачі результатів воєнних НДДКР до цивільних галузей через такі обставини: незацікавленість підприємств у їх впровадженні; недостатня інформованість відповідних служб Міністерства оборони України про потреби цивільної економіки; необхідність суттєвої попередньої доробки воєнних технологій.

Прикладом утворення ефективного механізму передачі результатів
воєнних НДДКР до цивільних галузей можуть бути заходи, що проводяться в межах “спін-офф” у західних країнах.

Зменшення останнім часом віддачі воєнних НДДКР на Заході є предметом критики з боку громадськості. В цих умовах уряди вимушені шукати шляхи підвищення віддачі воєнних витрат. Особливий інтерес становить
досвід, накопичений у Великій Британії, де вперше була розроблена й втілена у життя ідея створення спеціальних комерційних підприємств, що спеціалізуються виключно на посиленні і прискоренні “спін-офф”.

У квітні 1984 р. між міністерством оборони Великої Британії і приватною фірмою “Брати Лазар” була підписана домовленість щодо створення й придання юридичного статусу першої такої компанії такого. Це комерційне підприємство, що функціонує на основі отримання прибутку. Головними
цілями підприємства є:

пошук в науково-дослідних підрозділах міністерства оборони найперспективніших з точки зору цивільного застосування технологій та передавання їх у приватний сектор для подальшого комерційного використання;

збирання та узагальнення запитів з боку приватних цивільних фірм,
вивчення їх потреб у тому, що стосується новітніх технологій.

Таким чином, в єдиному мозковому центрі акумулювалися відомості про всі нові воєнні розробки і про потреби цивільного сектору. В результаті
виникла можливість проведення ефективної оцінки перспективності доробки тієї чи іншої технології.

За три роки функціонування підприємство “Брати Лазар” показало себе як виключно ефективна форма прискорення передачі воєнних технологій до цивільної сфери. До кінця 1987 р. кількість його клієнтів перевищила за 200, були закуплені й почали застосовуватися в цивільному виробництві більш ніж 400 ліцензій на воєнні відкриття і технології. Сфера діяльності підпри-ємства розповсюдилася практично на всю економіку. Характерно, що серед клієнтів “Братів Лазар” переважають невеликі компанії з річним оборотом до 10 млн фунтів стерлінгів. Самостійне розроблення необхідних технологій для таких компаній вкрай утруднене.

В інших країнах для прискорення передачі воєнних розробок у цивільних галузях також створюються фірми, подібні до підприємства “Брати
Лазар”. Крім того, з цією метою широко використовуються такі методи, як розширення мережі й удосконалення діяльності державних центрів науково-технічної інформації, посилення впливу контрактової та патентної системи, проведення оборонними й цивільними відомствами спільних науково-дослідних програм, організація конференцій, симпозіумів, нарад тощо. Так, адміністрацією Б. Клінтона в США було створено раду щодо конверсії воєнної технології (Defence Technology Conversion Council) – міжвідомчий орган зі стимулювання процесу розвитку інтегрованої національної промислової бази, здатної забезпечувати створення перспективних систем озброєння при одночасному розробленні конкурентоспроможної на світовому ринку комерційної продукції, До складу ради увійшли представники національного інституту стандартів та технологій, національного наукового фонду, управління оборонних програм міністерства енергетики, НАСА та інші з метою створення нової оборонно-промислової інфраструктури США.

Нині у США щорічно засекречується не більше як 15% звітів за результатами НДДКР, що фінансуються міністерством оборони. Причому більше половини таких звітів вільно продається через службу науково-технічної
інформації міністерства торгівлі. Отже, фірми США та інших країн можуть скористатися значною частиною воєнних НДДКР, не вступаючи у прямі контакти з міністерством оборони. На початку 90-х років ХХ ст. у США було
завершено розроблення нової автоматизованої системи САІ, призначеної для збирання, зберігання та розподілу науково-технічної інформації по воєнних системах на всіх етапах реалізаційного циклу, включаючи укладання конт-рактів, розроблення, виробництво та технічне обслуговування. Разом з тим
значна увага приділяється захисту інтелектуальної власності.

Іншим важливим напрямом воєнно-цивільної інтеграції є забезпечення переходу технологій та організаційно-управлінського досвіду з цивільної сфери у воєнну. За висновками американських дослідників, за останні роки пріоритет в інноваціях та нових технологіях перейшов з воєнної промисло-вості у цивільні галузі машинобудування та приладобудування. Те, що воєнні технології вже часто не є лідерами НТП, а новітні перспективні розробки
виникають, зазвичай, в цивільній промисловості, визначає процес інверсії технологій, тобто перехід технологій з цивільної промисловості у воєнну.

Під час виконання НДДКР спостерігається і взаємне проникнення воєнних та цивільних сфер діяльності. Так, об’єднання аерокосмічних та автомобільних компаній у США, Великій Британії, Німеччині та встановлення їх
тісного співробітництва дало можливість ефективніше використати науково-технічні кадри, причому в більшості випадків йшлося не про просте перенесення знань та технічних рішень з однієї галузі в іншу, а про використання досвіду науково-технічного персоналу, наприклад, аерокосмічної промисловості для розв’язання проблем автомобілебудування. Для цього створюються спеціальні групи, центри та проекти змішаного складу. Для повнішого використання воєнних технологій великі фірми розширюють власну дослідницьку базу, організуючи спеціальні лабораторії та дослідницькі центри з потужним прикладним оснащенням та висококваліфікованими працівниками. Значна увага приділяється управлінню інноваційним процесом при проведенні конверсії.

Таким чином, розв’язуючи в Україні проблему створення ефективного механізму передавання результатів воєнних НДДКР до цивільних галузей і навпаки, треба враховувати світовий досвід та специфіку як воєнного сектору, так і сучасного розвитку всієї економіки країни.

Міністерство оборони України може задавати загальний напрям НТП в галузях високої технології та забезпечувати широке коло пошукових фундаментальних досліджень. При цьому необхідна функція централізованої розстановки науково-технічних пріоритетів і забезпечення їх реалізації. Разом з тим це може спричинити додаткові витрати та обмежити передачу технологій у цивільні галузі. З метою усунення можливих негативних наслідків такого процесу необхідно розробити механізм обмеження таємності окремих НДДКР та їх подальшого розсекречування для комерційного використання. В кожній оборонній програмі треба передбачати використання технологій, що розробляються в її межах, в цивільній економіці.

На це має спрямовуватися і державна програма конверсії оборонного комплексу, в якій передбачається створення нових технологічних комплексів (систем) на основі тих, що є у воєнній галузі, а також передача продукції і науково-технічних досягнень воєнної промисловості в цивільну сферу.
Одним з головних напрямів є передача частки продукції підприємств воєнної галузі в цивільну економіку завдяки розширенню виробництва продукції так званого подвійного призначення.

Необхідність збереження й підвищення науково-технічного рівня воєнної галузі України в умовах конверсії визначається ще й тим, що темпи інноваційного циклу у військовому виробництві часто набагато вищі, ніж в
цивільному, а іноді перевищують чи дорівнюють світовим показникам. Це означає, що воєнна промисловість і працюючі на неї науково-дослідні установи спроможні вже зараз складати могутню конкуренцію іноземним фірмам, боротися та отримувати важливі оборонні замовлення іноземних держав. Прискорений розвиток високотехнологічного виробництва в оборонній галузі створює умови для поглиблення міжнародного науково-технічного співробітництва, участі України у міжнародному розподілі праці, в тому числі і у виробництві ОВТ.

Світовий досвід показує, що у воєнному секторі конкуренція ведеться за отримання контракту на НДДКР. Укладання угоди щодо виробництва про-дукції часто є автоматичним, тому підприємство чи фірма, щоб бути конкурентоспроможними, повинні мати не тільки виробничий, а й значний науково-дослідний потенціал.

Визначені підходи щодо успішного вирішення економічних завдань конверсії та збереження високого науково-технічного рівня військового
виробництва в Україні можуть бути реалізовані через законодавчо визначену військово-технічну політику держави.

Таким чином, конверсія і перебудова воєнної економіки України ставлять багато проблем, її успішне здійснення потребує глибокої наукової розробки на макро- і мікрорівнях, інакше реконструкція оборонного комплексу буде економічно неефективною. Особливе значення для економічного забезпечення оборони України мають:

визначення поточних, середньострокових і довгострокових потреб
ЗС України;

розроблення ефективної воєнно-економічної і військово-технічної політики щодо задоволення цих потреб;

формування єдиної програми конверсії і перебудови української воєнної економіки з урахуванням інтересів незалежної держави;

прогнозування соціальних наслідків конверсії;

забезпечення мобілізаційної готовності воєнної економіки відповідно до оборонного характеру Воєнної доктрини України.

Разом з тим для наукового і всебічного аналізу цієї проблеми поки що недостатньо інформації про воєнні витрати, масштаби, географічну і товарну структуру воєнної промисловості, зайнятість в ній. Така інформація полегшила б можливість наукових досліджень, пошук найефективніших шляхів реконструкції, врахування вітчизняного і зарубіжного досвіду для економічного забезпечення оборони України та розвитку економіки держави.

Завдання економічного забезпечення оборони, яке виступає як система заходів щодо задоволення воєнно-економічних потреб держави, обумовлених підготовкою і веденням збройної боротьби, в матеріальних, трудових та
фінансових ресурсах, полягає не тільки в реалізації, а й у формуванні ВЕП держави.

Полярність поглядів фахівців щодо впливу воєнних технологій на
цивільний сектор економіки та економічне зростання в цілому свідчить про складність та неоднозначність цієї проблеми. В Україні, що отримала у
спадок значну частку розвинутого ОПК СРСР, вплив воєнних технологій об’єктивно має бути значним, але за умови наукової розробки системи взаємовідносин воєнного та цивільного секторів економіки.

У зв’язку з цим в умовах України подальшого вивчення та розв’язання потребує проблема взаємодії воєнних та цивільних технологій, і головне – чи є воєнні технології рушійною силою технологічного прогресу людства (розглядаючи їх через призму “спін-оффс”), чи вони некорисні і гальмівні.

Розв’язуючи в Україні проблему створення ефективного механізму
передавання результатів оборонних НДДКР в цивільні галузі і навпаки, треба враховувати світовий досвід та специфіку воєнного сектору і сучасного розвитку всієї економіки країни.

Негативний характер процесів конверсії та формування ринкових відносин у воєнно-економічній сфері визначають необхідність розроблення нової концепції економічного забезпечення воєнного будівництва, що потребує спільних зусиль великого колективу фахівців з різних галузей науки і практики, багатьох установ та організацій в умовах якнайбільшої відкритості.

Ринкові відносини у воєнному секторі економіки є специфічною орга-нічною частиною загального ринку країни, тому вони мають розвиватися з урахуванням та використанням загальних закономірностей ринкової економіки, в тісному зв’язку із економічною реформою, яка здійснюється в Україні. Взаємозалежність та взаємовплив вирішення завдань економічної реформи та реорганізації оборонного комплексу вимагають комплексного підходу в цій діяльності, що можливо шляхом формування та реалізації воєнно-економічної політики України з метою максимально ефективного використання обмежених фінансових і матеріальних ресурсів для забезпечення оборони.

Вивчення закономірностей процесів, що протікають у воєнно-економіч-ній сфері України, допоможе ефективніше використовувати її потужний
потенціал, накопичений за період багаторічної гонки озброєнь, як в інтересах економічного забезпечення розбудови сучасних ЗС України, так і економічного зростання у державі в цілому.

Визначені підходи щодо успішного вирішення економічних завдань конверсії та збереження високого науково-технічного рівня військового
виробництва в Україні можуть бути реалізовані через законодавчо визначену
військово-технічну політику держави.

3.3. МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
ЩОДО ПІДТРИМАННЯ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В ОБОРОННО-ПРОМИСЛОВОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

Дата добавления: 2014-11-29