Вигук як особлива частина мови

Вигуками є особлива група слів, які не називають ніяких понять і служать для безпосереднього корот­кого виявлення емоцій, волі людини та для переда­чі звуконаслідування.

Вигуки не мають лексичного значення, граматичних ка­тегорій, але служать для вияву радості, жаху, болю, сміху, привітання, захоплення, здивування, прикликування тварин.

Наприклад:

Ой, палка ти була, моя пісне! Ох, ти далекая мріє! Ай, дай спокій! Ого-го, помалу (З тв. Лесі Українки).

Вигук ой виявляє захоплення, ох - почуття суму, ай - роздратування, ого-го застереження, здивування.

Одні й ті самі вигуки в різних реченнях можуть виявляти різні значення.

Вигуки не пов'язані граматично з іншими членами речен­ня і не служать для їх зв'язку, тому виділяються в окремий розряд серед частин мови (не повнозначні і не службові).

Інколи вигуки переходять в іменники, тоді вони виступа­ють членами речення:

Тихе «ох» почулося з-за кущів. ох - підмет. Ніхто не почув його розчарованого «о...» - о... - дода­ток.

За способом творення вигуки поділяються на первинні, що складаються з одного (А! О! У! Е!), двох (Ах! Ех! Ох! Ух! Ай! Ой! На! Но! Гм!), трьох і більше звуків (Ага! Еге! Ого! Ай-яй-яй! О-хо-хо! Ку-ку!), та на вторинні, або похідні, які утвори­лися з повнозначних частин мови, що втратили номінативну функцію і стали звичайними виразниками почуттів та волеви­явлень (Жах! Дурниця! Здрастуйте! Спасибі!).

За походженням є вигуки власне українські (Матінко! Лишенько! Добридень! На добраніч!) та запозичені (Алло! Біс! Браво! Шах! Єс! О-кей!).

Розряди вигуків

За значенням вигуки поділяються на:

- вигуки, що служать для вираження емоцій, почуттів (о, ой, ех, ху, ага, овва, леле!);

- вигуки, що служать для вираження волевиявлень (тсс, годі! геть! цить! ну! стоп! алло!). У цьому розряді як окрема підгрупа знаходяться слова Для прикликання або
відгону тварин: гуль-гуль-гуль (до голубів), кось-кось-кось (до коней), трусь-трусь-трусь (до кролів), паць-паць-паць (до свиней), киш! (до птахів), соб, цабе (доволів), тпру (до коней).

До вигуків належать також слова і словосполучення, що виражають подяку, лайку, привітання, прощання, клятьбу (До побачення! Добрий день! На добраніч/ Смачного! Спасибі! Будь ласка! Прошу! Цур вам, пек!).

Окрему групу слів становлять звуконаслідувальні слова, за допомогою яких відтворюються голоси тварин, звуки приро­ди, технічні шуми: ку-ку-рі-ку-у! гуп-гуп! бац! брязь! ш-ш-ш... дзень-дзелень!

Написання вигуків разом, окремо та через дефіс

Разом пишуться:

слова-вигуки, які не вимовляються протяжно: бабах, ку­куріку; не повторюються: здрастуйте, добривечір.

Окремо пишуться: складні сполуки типу: до побачення, будь ласка, на доб­раніч; або: оце так! От тобі й на!

Через дефіс пишуться:

- вигуки, що повторюються або вимовляються протяжно: Го-ов! Гу-гу-гу-у! Му-у-у! Вуть-вуть-вуть!

- слова їй-бо, їй-право.

Якщо вигук вимовляється з підсиленням, окличною ін­тонацією, то після нього ставиться знак оклику: Ой! Жах! При звичайній інтонації вигук виділяється комою, якщо він не стоїть перед особовим займенником, після якого йде звер­тання:

Ой, яка чудова українська мова (О. Підсуха).

Ой ти, лимане-лиманочку, хвиле каламутна! (За Лесею Ураїнкою)

Розбір вигуку як частини мови

1.Слово. Частина мови.

2.Розряд, що виражає.

3.Будова, походження.

4.Правопис, розділові знаки.

Зразки розбору вигуків

Ох, і сом же був! Ну, йди вже, йди! Кузьма Дем'янович! Агов! Де ви? Агов-гов-гов/ І раптом: Б-б-ба-бах! Так ото зібрались і кажете дружині й дітям: До побачення! Вирушаю на лося! (З тв. Остапа Вишні) Ох - вигук; виражає почуття захоплення, відноситься до

групи вигуків, що виражають емоції, почуття; первин­ний; виділяється комою;

ну - вигук; виражає волевиявлення; первинний; виді­ляється комою;

агов! Агов-гов-гов! - вигуки; виражають волевиявлення; первинні; при повторенні пишуться з дефісом, при окличній, підсиленій інтонації вживається знак оклику;

б-б-ба-бах! - вигук; звуконаслідувальне слово, передає шум; первинний; пишеться через дефіс і зі знаком оклику;

до побачення! - вигук; означає прощання; похідний; пи­шеться окремо і зі знаком оклику.

Вигуки широко використовуються в розмовному стилі та художньому, в якому служать засобом емоційності, допомага­ють відтворити картини природи.

Вигуки можуть служити для творення нових слів: охкати, ойкання, гейкання, бахкати, дзенькати.

Дата добавления: 2014-11-29