Про правові засади цивільного захисту

Світовий досвід переконливо свідчить, що для всебічного розвитку особистості та сучасного суспільства необхідно не тільки економічне зростання, але і гармонійний розвиток із навколишнім середовищем. Науково обґрунтований, перспективний, стратегічний розвиток людства запропонований ООН у програмі “Порядок денний на ХХІ століття” передбачає для всіх країн світу головну мету на майбутнє – просування шляхом сталого розвитку суспільства, “Програма сталого розвитку суспільства” пропонує “такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби”.

ПЕРЕДМОВА

В умовах сучасної кризи в економіці і соціальній сфері України збільшується вплив негативного ефекту стихійного лиха, антропогенної катастрофи та будь-якої іншої надзвичайної ситуації. Наукові обґрунтування та практика свідчать, що інтенсивність ризиків небезпек постійно зростає. Значне збільшення населення Землі, науково технічний прогрес (НТП) сприяють цьому. Небезпеки та катаклізми є постійними супутниками людини. За таких умов зростає відповідальність керівного складу за безпеку та захист людей, навколишнього природного середовища, господарську інфраструктуру, соціальне середовище, безпеку держави. Поза контекстом послідовного збалансованого розвитку суспільства, який забезпечить надійний захист людини, неможливо досягти жодної з важливих цілей – культури довкілля, прав людини, соціальної інтеграції, справедливості та злагоди.

Отже, безпека життя і діяльності людини – це така характеристика існування людини в певному місці її перебування, яка відображає збалансованість між діями чинників, що запобігають наслідкам дій загроз.

Держава на підставі:

Ø Закону України від 24 червня 2004 року № 1859-ІV "Про правові засади цивільного захисту";

Ø Закону України від 24 березня 1999 року № 1281-XIV "Про Цивільну оборону України";

Ø Закону України від 16 березня 2000 року № 1550-ІІІ "Про правовий режим надзвичайного стану";

Ø Закону України від 8 червня 2000 року № 1809-ІІІ" Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру";

Ø Указу Президента України від 26 березня 1999 року №284/99 "Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій";

Ø Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року № 1432 "Про порядок проведення евакуації населення у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" та ін., нормативно-правових актів, створює систему цивільного захисту населення та суб'єктів господарювання.

У посібнику висвітлено вимоги правових актів з питань цивільного захисту, подано існуючі та новітні методичні розробки для проведення:

Ø моніторингу навколишнього середовища;

Ø ідентифікації ризику небезпек;

Ø прогнозування та оцінки обстановки у разі виникнення надзвичайної ситуації;

Ø стійкості роботи підприємств у звичайних умовах та у разі виникнення надзвичайної ситуації;

Ø організації та виконання рятувальних і інших невідкладних робіт;

Ø організації перевезень та евакуації населення і суб’єктів господарювання в інтересах цивільного захисту..

Світова статистика свідчить, що причиною більшості (60-80 %) нещасних випадків є:

по-перше, невміння потерпілими передбачати, розпізнавати на перший погляд приховану небезпеку, а також невміння оцінювати ступінь ризику небезпеки й узгоджувати його зі своїми можливостями;

по-друге, зростання кількості випадків технологічних катастроф (аварії на АЕС, на хімічних та інших небезпечних виробництвах, транспорті та ін.) зумовлене зниженням реальної надійності пристроїв та обладнання та помилками персоналу під час їх експлуатації. Зараз у всьому світі відбуваються значні зміни в ставленні людини до ризику. Техніка так владно увійшла в наше життя, що багато людей забувають про небезпеку для життя та здоров'я. Люди звикають порушувати правила техніки безпеки як на виробництві, так і в побуті;

по-третє, істотне збільшення антропогенного навантаження на навколишнє середовище від життєдіяльності людини досягло, з погляду багатьох вчених, граничного рівня, що викликає загрозу існуванню людини як біологічного виду;

по-четверте, неможливість досягнення абсолютної безпеки технічних систем з таких причин:

· неузгодженість рівня розвитку та підготовки людини з особливостями техніки;

· неузгодженість можливостей людини з параметрами обладнання, що особливо проявляється за умов дефіциту часу, інформації та впливу зовнішніх факторів;

· низький рівень відповідальності людей за результати своїх дій;

· відсутність зацікавленості в досягненні найвищих результатів.

Автор буде вдячний за будь яку об'єктивну, конструктивну, науково-обгрунтовану критику і доцільні зауваження та пропозиції щодо удосконалення посібника.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Цей Закон визначає правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту.

Дата добавления: 2014-11-29