Форми і методи наукового пізнання. Особливості методів соціального дослідження

Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання

Розрізняють емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання. Емпіричний (грец. empeiria — досвід) — це такий рівень знання, зміст якого в основному одержано з досвіду (із спостережень та експери­ментів), підданого деякій раціональній обробці, тобто сформульова­ного певною мовою. Характерною особливістю емпіричного пізна­вального рівня є те, що він включає в себе безпосередній контакт дос­лідника з предметом за допомогою органів відчуттів або приладів, що їх доповнюють; дає знання зовнішніх, видимих зв'язків між яви­щами. Вершиною емпіричного пізнання є фіксація повторення явищ без пояснення причин. Емпіричні знання спираються на емпіричні факти й співвідношення, дані спостереження, показання приладів, за­писані в протокол, зведені в таблицю чи подані графічно тощо.

Теоретичне пізнання (грец. — розгляд, дослідження) — це пояс­нення підстав відтворення. Теоретичне знання має загальний і необ­хідний характер і містить відомості про внутрішні закономірності спостережуваних явищ. На цьому рівні ми одержуємо знання не тільки за допомогою досвіду, а й абстрактного мислення.

Теоретичне знання включає систему понять, суджень, абстра­кцій, часткові й загальні теорії. Перевага теоретичного знання полягає в тому, що воно дає розуміння суті загального закону і може передбачити майбутнє. Метафізичний підхід до розуміння емпіричного і теоретичного рівнів пізнання виявляється в запере­ченні єдності між ними або абсолютизації одного з них. Емпірич­не пізнання може випереджати теоретичне, а теоретичне — емпіри­чне. Суперечності між емпіричним і теоретичним знанням вирі­шуються практикою, яка є основою пізнання і критерієм істини.

Студентам необхідно звернути увагу на засвоєння таких по­нять, як «факт», «спостереження», «експеримент», «абстракція», «ідеалізація» та ін.

Свідома цілеспрямована діяльність щодо формування і розви­тку знань регулюється певними методами й прийомами. Виявлення і розробка таких норм, правил, методів і прийомів складає предмет логіки і методології наукового пізнання. При цьому ло­гіка дає правила виведення одних знань з інших, правила визна­чення понять. Методи наукового пізнання — способи, що засто­совуються свідомо на основі знання загальних законів природи суспільства 1 мислення, особливих законів пізнання і окремих, специфічних законів наукового пізнання. За ступенем загальності методи поділяються на філософські, загальнонаукові та методи окремих наук, а за сферою застосування — на емпіричні й теоре­тичні. Кожний з них відображає дійсність у певних формах.

НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ

Методи	Рівні	Форми
Сходження від абстрактного до конкретного, історичний і логічний, аксіоматичний, системно-структурний, математичний та ін.	Теоретичний	Наукова картина світу, теорія, система законів, теоретичні поняття, ідея
Моделювання, аналогія, порівняння, індукція, дедукція, аналіз-синтез, абстрагування		Факт, гіпотеза, проблема, концепція
Опис, вимір, експеримент, спостереження	Емпіричний	Емпіричні закони, емпіричні поняття, факти

Слід зазначити, що існують прийоми і методи, притаманні людському пізнанню в цілому, на базі яких будується як наукове, так і повсякденне знання. Вони називаються загальнологічними іподані всередині схеми. Наукове пізнання виробило також свої спеціальні методи, головні з яких представлені вище. За браком місця ми позбавлені можливості дати пояснення кож­ного з методів пізнання. Тому студентам слід прочитати про це у відповідних розділах рекомендованих підручників.

Кожна форма пізнання має свою специфіку. Особливо склад­ний характер має соціальне пізнання. Головні його особливості полягають у тому, що в соціальному пізнанні суб'єкт і об'єкт збі­гаються, відображення дійсності відбувається через інтереси лю­дей, які можуть сприяти об'єктивному пізнанню, а можуть бути і серйозною перешкодою на шляху до нього. Соціальне знання має в основному ймовірний статистичний характер.

Наукове пізнання як оперативна діяльність включає в себе пос­тановку проблеми, висування гіпотез, збір фактів, розробку творчої ідеї, перевірку її практикою, розробку теорії, яка дає вирі­шення поставленої проблеми.

Усі наукові методи взаємозв'язані. Об'єктивною основою всього є діалектика зв'язку між поодиноким, особливим і загаль­ним. Філософським методом сучасного наукового пізнання є ма­теріалістична діалектика, методологічна функція якої реалізуєть­ся через систему категорій, принципів і законів. Діалектика осмислює реальний процес пізнання, розглядає науку в єдиному контексті суспільно-практичної діяльності і дає змогу оцінювати перспективи пізнавального процесу.

Філософський словник: пізнання, пізнання теорії, суб'єкт і об'єкт пізнання, практика, істина, абсолютна і відносна істина, конкретність істини, критерії істини, метод, теорія, наука.

4. СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ: ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

Дата добавления: 2014-11-29