Тепловий розрахунок діафрагм енного вулканізатора для клинових пасів

6.1. Результатом теплового розрахунку є визначення витрат граючої пари G_n, кг/цикл, (розрахунок ведеться на один цикл вулканізації:

G_n = Q/r

де Q – тепло, що підводиться до вулканізатора, Дж/цикл;

r – питома теплота пароутворення, Дж/кг.

6.2. Визначення тепла, що підводиться до вулканізатора Q, Дж/цикл:

Q=Q₁+Q₂+Q₃+Q₄+Q₅+Q₆

де Q₁ – витрати тепла на перше початкове нагрівання вулканізатора і діафрагми,

Дж/цикл;

Q₂ – витрати тепла на проміжне нагрівання вулканізатора і діафрагми, Дж/цикл;

Q₃ – витрати тепла на нагрівання сердечника (барабана), Дж/цикл;

Q₄ – витрати тепла на нагрівання пасів, що вулканізуються, Дж/цикл;

Q₅ – втрати тепла в навколишнє серердовище, Дж/цикл;

Q₆ – втрати тепла в комунікаціях і на нагрівання частин, що прилягають до

вулканізатора, Дж/цикл;

6.3. Визначення витрат тепла на першопочаткове нагрівання вулканізатора і діафрагми (раз на тиждень) Q₁, Дж/цикл:

Q₁=G_вC_ст (t – t_в) 1/ n+ G_gC₂ (t – t_в) 1/ n

де G_в – маса корпуса, днища кришки вулканізатора, кг;

G_g – маса діафрагми, кг;

C_ст C₂ – питома теплоємкість матеріалу вулканізатора і матеріалу діафрагми

(для сталі 482 Дж/кг.К, для гуми 1676 Дж/кг.К);

t – температура, до якої нагрівається діафрагма, ⁰С (приймається рівною температурі

вулканізації);

t_в – початкова температура вулканізатора і діафрагми, ⁰С (приймається рівною 20⁰С);

n – число циклів вулканізації за тиждень.

6.4. Визначення витрат тепла на проміжне нагрівання вулканізатора і діафрагми (раз за цикл) Q_2, Дж/цикл

Q₂=G_вC_ст (t – t_пр) + G_gC₂ (t – t_пр)

де G_в , C_ст, G_g, C₂,t (див. п. 6.3.)

t_пр – проміжна температура, до якої охолоджується вулканізатор і діафрагма за період перерзарядки, ⁰С.

6.5. Визначення витрат тепла на нагрівання сердечника Q₃,

Q₃=G_сC_ст (t – t_в)

де G_с – маса сердечника, кг;

C_ст – питома теплоємкість сталі, Дж/кг.К;

t – температура вулканізації, ⁰С;

t_в – початкова температура сердечника, ⁰С (приймається в залежності від протяжності

циклу вулканізації і перезарядки, рівна температурі навколишнього повітря 20⁰С або

на 10-20 ⁰С вища за неї).

6.6. Визначення витрат тепла на нагрівання пасів, що вулканізуються Q₄, Дж/цикл:

Q₄=G_рC_р (t – t_в) + G_ткC_тк (t – t_в)

де G_рG_тк – маса гуми і тканини в конструкції пасів одної завантажки вулканізатора, кг;

C_рC_тк – питома теплоємкість гуми 1676 Дж/кг.К і тканини 1280 Дж/кг.К;

t – температура, до якої нагріваються паси (рівна температурі вулканізації), ⁰С;

t_в – початкова температура пасів, ⁰С (приймають 20⁰).

6.7. Визначення втрат тепла в навколишнє середовище Q₅, Дж/цикл:

Q₅=α₀ F_n (t_ст – t_в) τ_у 1,1

де α₀ – коефіцієнт тепловіддачі від нагрітої поверхні в навколишнє середовище, Вт/м².К;

α₀ = 9,3 + 0,058 t_ст

F_n – площа поверхні тепловтрат, м² (складається із зовнішньої поверхні корпуса, днища, кришки вулканізатора);

t_ст – температура поверхні, що віддає тепло, ⁰С (для ізольованої частини вулканізатора приймають рівною 40-45⁰С;

t_в=20⁰С - температура навколишнього середовища;

К=1,1–1,15 – коефіцієнт, що враховує втрати тепла на неробочі частини валка і

частин, що прилягають до них.

τ_у – протяжність циклу вулканізації, сек;

1,1 – коефіцієнт, що враховує втрати тепла від неізольованих ділянок вулканізатора.

6.8. Визначення втрат тепла в комунікаціях і на нагрівання частин, що прилягають до вулканізатора Q₆, Дж/цикл:

Q₆=(Q₁+Q₂+Q₃+Q₄+Q₅) 0,1

де 0,1 – коефіцієнт, що враховує 10% втрат тепла.

Після визначення Q₁+Q₂+Q₃+Q₄+Q₅+Q₆ знаходять Q (п.6.2.), потім витрати граючої пари G_п (6.1.).

Таблиця теплового балансу каландра

Тепло, що приходить	Вт	Тепло, що витрачається	Вт
1. Тепло, що виділяється при перетворенні механічної енергії приводу в теплову		4. Витрати тепла, на нагрівання матеріалу, що обробляється. 5. Тепло, що виноситься з охолоджуючою водою. 6. Тепловтрати на навколишнє середовище
В с ь о г о:		В с ь о г о:

Дата добавления: 2014-11-29