Тема 14. Фінансово – економічні результати діяльності підприємства

Результати та ефективність виробництва

Ключові терміни і поняття:

Фінансування діяльності, фінансове планування, прибуток, валовий прибуток, чистий прибуток, прибутковість підприємства (організації), ділова активність, фінансова стійкість, платоспроможність, ефективність виробництва (діяльності), економічна ефективність, соціальна ефективність, мультиплікаційний ефект, показники ефективності, чинники зростання ефективності.

Зміст теми

1. Формування доходу підприємства.

2. Прибуток підприємства і його формування в умовах ринкових від­носин.

3. Рентабельність продукції і виробництва.

4. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.

Дохід є основним джерелом покриття здійснених підприємством витрат і формування прибутку, одним з основних показників, що відбивають фінансовий стан підприємства.

Підприємство отримує дохід при здійсненні не тільки операцій­ної, а й фінансово-інвестиційної діяльності. При цьому формування доходу від кожного виду діяльності має певні особливості.

Дохід підприємства від операційної діяльності складається з дохо­ду від його основної діяльності та інших операційних доходів.

Основна діяльність підприємства пов'язана з виробництвом та збутом продукції (наданням послуг, виконанням робіт) і повинна за­безпечувати отримання доходів, достатніх для відшкодування витрат виробництва й обігу, а також отримання певного прибутку.

Дохід підприємства від операційної діяльності визначається дво­ма методами: касовим і нарахувань.

При касовому методі доходом, або виручкою, підприємства вважа­ються грошові кошти, що надійшли від покупців протягом певного пе­ріоду на розрахунковий рахунок або в касу підприємства за фактично відвантажену продукцію (надані послуги, виконані роботи).

При методі нарахувань доходом, або виручкою, підприємства за певний період є вартість відвантаженої в цей період покупцям про­дукції (наданих послуг, виконаних робіт) незалежно від того, чи оп­лачена вона покупцями протягом цього періоду.

В Україні для визначення виручки підприємства застосовується метод нарахувань.

Дохід, або виручка, підприємства від реалізації продукції при ін­ших однакових умовах залежить від кількості, асортименту та якості реалізованої продукції, рівня реалізаційних цін і розрахункової дис­ципліни.

Крім доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємство в результаті операційної діяльності отримує й інші опе­раційні доходи. Доних належать отримана від орендарів орендна пла­та за тимчасово надане їм у користування майно; дооцінка запасів матеріальних цінностей на складі підприємства; дохід від підвищен­ня курсу валюти, яку має підприємство на банківських рахунках (якщо валютні операції необхідні для забезпечення основної діяль­ності підприємства, наприклад імпорт сировини), тощо.

В інший спосіб формуються доходи від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства. їх поділяють на дві групи: доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи.

До доходів від участі в капіталі належить прибуток, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється за методом участі в капіталі. Згідно з цим методом отриманий такими підприємствами чистий прибуток не розподіляється між підприємствами-інвестора-ми, а пропорційно до їх часток у капіталі цих підприємств збільшує балансову вартість їхніх інвестицій.

Дохід від участі в капіталі визначається як добуток чистого при­бутку, отриманого асоційованим, дочірнім або спільним підприєм­ством, на частку у статутному капіталі підприємства-інвестора:

Д_уч.к= α П,

де α — частка інвестицій підприємства-інвестора у статутному капі­талі асоційованого (дочірнього, спільного) підприємства (у вигляді десяткового дробу);

П — прибуток.

Якщо асоційоване (дочірнє, спільне) підприємство зазнало збит­ків, вони пропорційно розподіляються між інвесторами і в цьому разі здійснені ними інвестиції в таке підприємство зменшаться на суму, необхідну для покриття цих збитків. При цьому підприємство-інвестор зазнає втрат від участі в капіталі.

Якщо ж інвестиції підприємства у статутний капітал іншого під­приємства не перевищують 25 % його загального обсягу, то отримані від таких інвестицій доходи належать до інших фінансових доходів. До інших фінансових доходів належать також отримані дивіденди, відсотки, доходи від фінансової оренди (наданих в оренду майнових об'єктів з правом їх викупу орендаторами) та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, отриманих за методом участі в капіталі). Крім доходу від операційної та фінансово-інвестиційної діяльно­сті підприємство може отримувати й інші доходи. До них належать такі доходи:

- від реалізації необоротних активів і цілісних майнових комплек­сів, фінансових інвестицій;

- від підвищення курсу валюти, яку має підприємство на банківсь­ких рахунках (якщо валютні операції не пов'язані з основною ді­яльністю підприємства);

- від безоплатно отриманих матеріальних і нематеріальних цінностей;

- від дооцінки балансової вартості основних фондів.

В умовах ринкових відносин важливе значення має спроможність підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, який впливає на можливість забезпечення фінансування багатьох програм підприємства, пов'язаних з розширенням потуж­ностей, підвищенням якості продукції, зміцненням конкурентної по­зиції, виходом на нові ринки тощо.

В умовах дії в Україні двох різних систем обліку фінансових результатів (бухгалтерського і податкового) існують два підходи до визначення отриманого підприємством прибутку.

Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку при­буток підприємства формується за фінансовими результатами його операційної та фінансово-інвестиційної діяльності.

Під операційною діяльністю підприємства розуміється основна його діяльність (виробництво або реалізація продукції, товарів, на­дання послуг, виконання робіт), яка є головною метою його створен­ня, а також всі інші види діяльності, які не належать до фінансової або інвестиційної діяльності.

До фінансової належить діяльність, що спричинює зміну розміру та складу власного і залученого підприємством капіталу (випуск під­приємством корпоративних та боргових цінних паперів, отримання та погашення кредитів, викуп власних акцій, погашення випущених підприємством облігацій тощо).

Інвестиційна діяльність підприємства передбачає придбання та продаж необоротних активів, а також фінансових інвестицій.

Визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства передбачає такі кроки: обчислення чистого доходу (ви­ручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); розрахунок валового прибутку; визначення прибутку (збитків) від операційної діяльності.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг ) — це загальний дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, ро­біт, послуг), тобто з урахуванням включених сум непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість) і без урахування нада­них знижок, вартості повернених покупцями товарів.

Цей дохід змен­шується на певні податки, збори і вирахування. Розглянемо основні з них.

Податок на додану вартість — це сума податку на додану вартість, що входить до доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

Акцизний збір — це сума, врахована в доході (виручці) від реалі­зації підакцизної продукції (товарів, робіт, послуг).

Інші вирахування з доходу — це сума наданих знижок, вартість ре­алізованих, але повернених покупцями товарів та інші суми, що підлягають вирахуванню з доходу від реалізації.

Зменшення доходу підприємства на суму зазначених податків, зборів і вирахувань дає змогу отримати чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства.

Для визначення валового прибутку (збитків) підприємства необ­хідно від чистого доходу відняти собівартість реалізованої продукції, що формується з операційних витрат, безпосередньо пов'язаних з ви­робництвом цієї продукції.

До валового прибутку (збитку) додаються інші отримані підпри­ємством операційні доходи. До них належать доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвес­тицій), доходи від надання в оренду майна тощо.

Для обчислення фінансового результату діяльності підприємства валовий прибуток зменшується на витрати адміністративні, на збут та інші.

По адміністративних відносять загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Це витра­ти на утримання адміністративно-управлінського персоналу, основ­них засобів загальногосподарського призначення (орендні платежі податки, амортизація, страхування, поточний ремонт), комунальні послуги, охорону тощо, на зв'язок та інші витрати загальногоспо­дарського призначення.

Витрати на збут — це витрати, пов'язані з реалізацією продукції (товарів): на пакувальні матеріали і ремонт тари; оплату праці й ко­місійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту і складів, водіям тощо; рекламу і дослідження ринку; інші, пов'язані зі збутом (відрядження, транспортування продукції підприємства по­купцям, страхування доставки тощо).

Інші операційні витрати охоплюють собівартість реалізованих ви­робничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів; інші витрати, що ви­никають під час операційної діяльності підприємства, крім тих, що входять у собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, по­слуг).

Різниця між валовим прибутком (збитком) і зазначеними витрата­ми становить фінансовий результат від операційної діяльності підпри­ємства. Він коригується на суму доходів (збільшується) і витрат (зменшується), пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства.

Дохід від участі в капіталі — це дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні під­приємства, облік яких здійснюється методом участі в капіталі.

До інших фінансових доходів належать отримані підприємством дивіденди та інші доходи від здійснених фінансових операцій.

Іншими називають доходи від реалізації фінансових інвестицій, не­оборотних активів і майнових комплексів та інші доходи, не пов'я­зані з операційною діяльністю підприємства.

До фінансових належать витрати на сплату відсотків та інші вит­рати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

Втрати від участі в капіталі відображуються як збитки підприєм­ства, спричинені його інвестиціями в асоційовані, дочірні або спіль­ні підприємства, облік яких здійснюється методом участі в капіталі.

Інші витрати підприємства включають собівартість реалізованих фінансових інвестицій, балансову вартість необоротних активів, майнових комплексів; втрати від зниження курсу валюти, яку підприємство має на банківських рахунках (і яку не використовує в операційній діяльності); втрати від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів; інші витрати, що виникають при нормальному функціонуванні підприємства, але не пов'язані з операційною діяль­ністю підприємства.

Отже, отримуємо фінансовий результат (прибуток або збитки) від звичайної діяльності підприємства, то підлягає оподаткуванню.

Якщо підприємство отримало прибуток, то він підлягає оподат­куванню. Ставка податку на прибуток станом на 1 грудня 2002 р. становила 30 %. Різниця між отриманим підприємством прибутком і податком на прибуток становить чистий прибуток підприємства, або фінансовий результат його діяльності.

Чистий прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства наприкінці року, використовується лише за трьома напрямами: збіль­шення власного капіталу, виплати акціонерам дивідендів і виплати засновникам підприємства.

Інший підхід до визначення прибутку підприємства в Україні пе­редбачає чинне податкове законодавство.

Прибуток підприємства визначають як різницю між отриманими ним валовими доходами (ВД) і здійсненими валовими витратами (ВВ) та амортизаційними відрахуваннями (АВ):

П = ВД – ВВ - АВ.

Валовий дохід — це загальний дохід підприємства від усіх видів його діяльності, отриманий або нарахований протягом певного пері­оду у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на тери­торії України, так і за її межами.

Валові витрати включають будь-які витрати підприємства у гро­шовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що використовувати­муться при підготовці, організації, веденні виробництва, продажу продукції.

До валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов'я­зані з господарською діяльністю (організація та проведення прийо­мів, придбання лотерей), а також витрати, пов'язані з придбанням, модернізацією та іншим поліпшенням основних фондів підприєм­ства.

Таким чином, прибуток підприємства, визначений за методиками бухгалтерського та податкового обліку, різнитиметься, оскільки від­повідає різним цілям: у першому випадку — визначенню реального економічного результату діяльності підприємства, у другому — роз­рахунку бази оподаткування з метою наповнення надходженнями бюджету України.

Тому приймати рішення щодо ефективності діяльності підприєм­ства необхідно тільки на основі даних бухгалтерського обліку та фі­нансової звітності.

Можливими шляхами збільшення прибутку підприємства є збіль­шення доходу, зниження собівартості продукції та інших витрат.

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінан­сових результатів та ефективності діяльності підприємства.

1) Рентабельність ресурсів (активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності — це прибуток від звичайної діяльності, що припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства:

де П_зв.д — прибуток від звичайної діяльності підприємства, грошових одиниць (гр.од.) (ф.2 ряд.190);

А — середня сума активів підприємства, гр.од (ф.1 ряд.280).

2) Рентабельність ресурсів (активів) за чистим прибутком виз­начає, який чистий прибуток припадає на одиницю коштів, інвесто­ваних в активи підприємства:

де ЧП — чистий прибуток підприємства за звітний період, гр.од (ф.2 ряд.220).

3) Рентабельність власного капіталу визначає, який чистий при­буток припадає на одиницю власного капіталу підприємства:

де ВК — середня сума власного та прирівняного до нього капіталу підприємства, гр.од. (ф.1 ряд.380 + 430 + 630).

4) Рентабельність виробничих фондів — це чистий прибуток, що припадає на одиницю вартості виробничих фондів:

де В_в.ф — середня вартість виробничих фондів підприємства, гр.од. (ф.1 ряд.030 + 100 + 120).

5) Рентабельність реалізованої продукції визначає, який прибуток припадає на грошову одиницю виручки від реалізації продукції:

де П — прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), гр.од. (ф.2 ряд.050 -070 - 080).

У процесі виробничо-господарської діяльності перед підприєм­ством постає безліч завдань, ефективне розв'язання яких визначає стабільність його фінансово-економічного стану, що відображує ефективність здійснюваних операцій, фінансову незалежність і пла­тоспроможність.

Саме фінансово-економічний стан становить інтерес для креди­торів при вирішенні питання про надання підприємству позик і кре­дитів, для інвесторів — при схваленні рішень про доцільність здій­снення в нього інвестицій. Крім того, фінансово-економічний стан підприємства є об'єктом постійного інтересу як конкурентів, так і партнерів.

Фінансово-економічний стан підприємства перебуває в центрі уваги керівництва підприємства, оскільки відображує всі позитивні та негативні впливи прийнятих ним рішень на ефективність діяль­ності організації.

Основними джерелами інформації, на підставі якої можна зроби­ти висновки про фінансово-економічний стан підприємства, є Баланс (форма № 1), Звіт про фінансові результати (форма № 2) і Звіт про рух грошових коштів (форма № 3).

Баланс — це фінансовий звіт підприємства, що складається на певну дату і в якому відображається інформація про склад господар­ських ресурсів підприємства та джерел їх формування.

В активі балансу відображується розміщення господарських засо­бів підприємства в оборотні та необоротні активи, а також витрати майбутніх періодів.

Підсумок балансу відображує балансову вартість усіх ресурсів (активів), які контролює підприємство.

У пасиві балансу подається інформація про склад джерел форму­вання ресурсів підприємства.

За структурою пасив балансу складається з таких розділів:

- власний капітал;

- забезпечення наступних витрат і платежів;

- довготермінові зобов'язання;

- поточні зобов'язання;

- доходи майбутніх періодів.

Підсумок пасиву балансу відображує загальну суму джерел кош­тів фінансування діяльності підприємства.

На підставі інформації, що міститься в балансі, можна обчислити аналітичні показники, за якими можна охарактеризувати фінансово-економічний стан підприємства.

Зазначимо, що у світовій практиці застосовують багато різних по­казників, за допомогою яких оцінюється фінансово-економічний стан підприємства. Розглянемо лише найпоширеніші з них, які з ог­ляду на їх зміст і призначення розподілимо на кілька груп.

До першої групи належать аналітичні показники майнового стану, що призначені для експрес-оцінювання стану та структури ресурсів підприємства.

1. Частка основних засобів в активах підприємства характеризує частку ресурсів підприємства, що інвестована в основні засоби. Роз­раховують її за формулою:

Ч_о.з =

де В — первісна вартість основних засобів на початок (кінець) пе­ріоду, гр.од. (ф.1 ряд.031);

З_о.з — сума накопиченого зношення на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.032);

В — залишкова вартість основних засобів на початок (кінець) періоду, гр.од.;

А — вартість активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.280).

Якщо протягом кількох років ця частка зменшується при незмін­них або зростаючих обсягах реалізації продукції (товарів, робіт, по­слуг), це свідчить про позитивні зміни на підприємстві.

2. Частка оборотних виробничих фондів в оборотних активах ха­рактеризує частку обігових коштів підприємства, розміщених у сфері виробництва продукції. Обчислюють її за формулою:

Ч_о.в.ф =

де В_о.в.ф — оборотні виробничі фонди на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.100 + 120 + 270);

В_о.а — оборотні активи підприєм­ства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270).

3. Частка оборотних виробничих активів у загальному обсязі ре­сурсів характеризує частку мобільних виробничих фондів у загальній сумі ресурсів підприємства. Обчислюють її за формулою:

Ч_о.в =

4. Коефіцієнт мобільності активів визначає частку обігових кош­тів підприємства, що припадає на одиницю необігових. Обчислюють її за формулою:

К_моб =

де В_м.а — вартість мобільних активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270);

В_н.а — вартість немобільних активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд. 080).

До другої групи показників фінансово-економічного стану під­приємства належать показники його фінансової стійкості.

Фінансова стійкість підприємства визначається його спромож­ністю фінансувати формування своїх запасів і витрат за рахунок ста­більних джерел коштів. Розглянемо основні показники фінансової стійкості.

1. Обсяг власних обігових коштів характеризує оборотні активи підприємства, що фінансуються за рахунок власного капіталу і дов­готермінових зобов'язань. Наявність власних обігових коштів озна­чає не лише спроможність підприємства фінансувати свою поточну діяльність, а й можливість розширювати виробництво продукції. Власні обігові кошти підприємства визначають за формулою:

ВОК = (ВК + ДЗ) - В_н.а

де ВК — власний і прирівняний до нього капітал підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.380 + 430 + 630);

ДЗ — довготермінові зобов'язання підприємства на початок (кінець) пері­оду, гр.од. (ф.1 ряд.430);

В_н.а — вартість необоротних активів на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.080).

Позитивним вважається збільшення обсягів власного обігового капіталу.

2. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними обіговими коштами характеризує частку оборотних активів підприємства, що фінансуються за рахунок його власних обігових коштів. Обчислю­ють цей коефіцієнт за формулою:

К_з.в.к =

де В_о.а — вартість оборотних активів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270).

3. Коефіцієнт маневреності визначає частку запасів (тобто матері­альних оборотних активів) у власних обігових коштах. Обчислюють цей коефіцієнт за формулою:

К_м =

де В_зап — вартість запасів підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.100 + 120 + 130 + 140).

4. Коефіцієнт автономії характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і відображує част­ку власних джерел фінансування в загальній сумі джерел його кош­тів. Обчислюють цей коефіцієнт за формулою:

К_авт =

де П — пасиви підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.640).

5. Коефіцієнт співвідношення власних і залучених джерел коштів відображує забезпеченість заборгованості власними коштами. Об­числюють цей коефіцієнт за формулою:

К_в.к/з.к =

де ДЗ — довготермінові зобов'язання підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.480);

ПЗ — поточні зобов'язання підприємства на початок (кінець) періоду, гр.од. (ф.1 ряд.620).

Перевищення власних коштів над залученими свідчить про фінан­сову стійкість підприємства. У цьому разі К_в.к/з.к > 1.

До третьої групи належать показники, що характеризують лік­відність (платоспроможність) підприємства.

Ліквідність характеризує спроможність майна підприємства швидко перетворитись на грошові кошти для негайного погашення його поточної заборгованості. Залежно від ступеня ліквідності, тоб­то швидкості перетворення на грошові кошти, розрізняють певні по­казники ліквідності. Розглянемо основні з них.

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності відображує частину поточ­ної заборгованості, яку підприємство може погасити найближчим часом. Розраховують цей коефіцієнт за формулою:

К_{абс.лікв} =

де ГКЕ — грошові кошти та їх еквіваленти на початок (кінець) пері­оду, тис.грн. (ф.1 ряд.230 + 240).

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах 0,2...0,35. Якщо ж К_{абс.лікв} < 0,2, то це означає, що підприємству не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних зобов'язань.

2. Коефіцієнт критичної ліквідності характеризує очікувану пла­тоспроможність підприємства через період, що дорівнює тривалості одного обороту дебіторської заборгованості. Розраховують цей ко­ефіцієнт за формулою:

К_{кр.лікв} =

де ПФІ — поточні фінансові інвестиції на початок (кінець) періоду, тис.грн. (ф.1 ряд.220 Балансу);

ДебЗ — дебіторська заборгованість на початок (кінець) періоду, тис. грн. (ф.1 ряд.150 + 160 + 170 + + 180+ 190 + 200 + 210).

Нормальним вважається стан, коли К_{абс.лікв} > 1.

3. Коефіцієнт покриття, або коефіцієнт поточної ліквідності, ха­рактеризує здатність підприємства погасити поточні зобов'язання протягом періоду, що дорівнює тривалості обороту його оборотних активів. У цьому разі розглядається не тільки забезпечення своєчас­них розрахунків з дебіторами та реалізації готової продукції, а й про­дажу в результаті потреби інших оборотних засобів (сировини, мате­ріалів тощо). Розраховують цей коефіцієнт за формулою:

К_покр =

де 3 — запаси на початок (кінець) періоду, тис.грн. (ф.1 ряд.100 + + 110 + 120 + 130 + 140 Балансу).

Нормальним вважається стан, коли К_покр > 2.

Другим важливим фінансовим документом є Звіт про фінансові результати. У ньому міститься інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Він складається з трьох розділів:

1. Фінансові результати.

2. Елементи операційних витрат.

3. Розрахунок показників прибутковості акцій.

Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію, обчислю­ють так:

ЧП_А =

де ЧП — чистий прибуток акціонерного товариства за звітний пері­од, гр.од. (ф.2, ряд.220);

К_А — середньозважена кількість простих акцій товариства в обігу (ф.2, ряд.310).

На підставі інформації Балансу та Звіту про фінансові результати можна визначити показники ділової активності підприємства, тобто віддачу застосовуваних ним ресурсів і ефективність використання джерел фінансування його діяльності.

1. Ресурсовіддачу, або оборотність активів підприємства, обчис­люють за формулою:

РВ =

де ЧВ — чиста виручка підприємства за звітний період, гр.од. (ф.2 ряд.035);

А — середня сума активів підприємства за звітний період, гр.од. (ф.1 ряд.280).

Цей показник відображує чисту виручку, яку підприємство зароб­ляє, використовуючи одну грошову одиницю вартості всіх своїх ре­сурсів.

2. Фондовіддача відображує чисту виручку, що припадає на оди­ницю вартості основних засобів, і характеризує ефективність їх вико­ристання. Обчислюють цей показник за формулою:

ФВ =

де ЧВ — чиста виручка підприємства за звітний період, гр.од. (ф.2 ряд.035); В — середня вартість основних засобів підприємства за звітний період, гр.од. (ф.1 ряд.030).

3. Коефіцієнт оборотності обігових коштів характеризує кіль­кість оборотів обігових коштів за звітний період. Обчислюють його за формулою:

К_о.к.к =

де В_о.к — середня вартість обігових коштів у звітному періоді, гр.од. (ф.1 ряд.260 + 270).

Що більше оборотів здійснюють обігові кошти, то вища ефектив­ність їх використання.

4. Період одного обороту обігових коштів обчислюють за форму­лою:

Т_о.к.к =

де Д_к — кількість календарних днів у звітному періоді.

5. Коефіцієнт завантаження обігових коштів обернений до К_о.к.к і характеризує участь обігових коштів у кожній грошовій одиниці, от­риманій підприємством від реалізації продукції виручки. Що менше обігових коштів припадає на одну грошову одиницю виручки, то краще їх використовують.

6. Коефіцієнт ефективності (прибутковості) обігових коштів ха­рактеризує прибуток, що припадає на одну грошову одиницю обо­ротних коштів. Обчислюють цей показник за формулою:

К_п.о.к =

7. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості відображує, у скільки разів чиста виручка підприємства перевищує середню дебі­торську заборгованість. Обчислюють цей показник за формулою: _о.д.з =

де Д_з — середня дебіторська заборгованість у звітному періоді, гр.од. (ф.1. ряд.050 + 160 + 170 + 180 + 190 + 200 + 210).

8. Середній термін обороту дебіторської заборгованості характе­ризує середній термін її погашення. Обчислюють цей показник так: Т_д.з =

9. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості відобра­жує, у скільки разів чиста виручка підприємства перевищує його кре­диторську заборгованість. Обчислюють цей показник за формулою: К_о.к.з =

де К₃ — середня кредиторська заборгованість у звітному періоді, гр.од. (ф.1 ряд.540 + 550 + 560 + 570 + 580 + 590 + 600).

10. Середній термін обороту кредиторської заборгованості харак­теризує середній термін її погашення. Обчислюють цей показник за формулою:

Т_к.з =

11. Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує від­дачу власного капіталу підприємства, тобто визначає чисту виручку, що припадає на одиницю власного капіталу: К_о.в.к =

де ВК — середній розмір власного капіталу підприємства (ф.1 ряд 380 + 430 + 630).

Звіт про рух грошових коштів (форма № 3) містить інформацію про джерела формування і напрями використання грошових коштів, які обов'язково враховують при прийнятті практично будь-яких ва­жливих рішень на підприємстві.

Під час кожного з видів діяльності підприємства виникає певний рух грошових коштів. Згідно з даними Звіту про рух грошових кош­тів можна визначити певні показники, що характеризують очікуваний у найближчому майбутньому стан платоспроможності підприєм­ства. Розглянемо основні з них.

1. Питома вага видатків грошових коштів підприємства:

v_i =

де V_і — видатки за i-м видом діяльності у звітному періоді;

п — кількість видів діяльності підприємства.

Цей показник характеризує частку у сукупних видатках грошових коштів, яка припадає на певний вид діяльності підприємства. Най­більша питома вага видатків характеризує основні напрями витра­чання підприємством грошових коштів, а отже, сфери діяльності, яким воно в цей момент приділяє найбільше уваги.

2. Питома вага надходжень грошових коштів підприємства:

p_i =

де Р_i — сума надходжень грошових коштів від і-го виду діяльності підприємства у звітному періоді.

Цей показник характеризує частку надходжень грошових коштів, що припадає на певний вид діяльності. Найбільша питома вага над­ходжень свідчить про основні джерела фінансування діяльності під­приємства.

3. Співвідношення надходжень і видатків грошових коштів під­приємства:

k_p/v =

Цей показник характеризує, у скільки разів надходження грошо­вих коштів перевищують їх витрачання. Бажане значення k > 1.

4. Співвідношення надходжень і витрачання грошових коштів від операційної діяльності:

k_p/v^oд =

Цей показник характеризує перевищення надходжень грошових коштів над видатками від операційної діяльності й свідчить про дос­татність (нестачу) грошових коштів для забезпечення стабільності функціонування підприємства.

Дата добавления: 2014-11-29