Тема 5. Основні скарги хворих із захворюваннями органів дихання. Огляд і пальпація грудної клітки

Фізикальні та інструментальні методи дослідження стану бронхо–легеневої системи.

До основних скарг хворих при захворюванні органів дихання відносять задишку, кашель, кровохаркання, біль у ділянці грудної клітки.

Задишка (dyspnoё) – характеризується порушенням глибини, частоти, а іноді ритму дихальних рухів. При більш утрудненому вдиху, задишка називається інспіраторною; вона виникає внаслідок звуження просвіту гортані, трахеї, бронхів (стороннє тіло, набряк, пухлина). При звуженні просвіту дрібних бронхів, втрати еластичності легень, або при обструкції бронхів виникає експіраторна задишка в разі якої спостерігається більш утруднений видих (емфізема легенів, бронхіальна астма, обструктивний бронхіт). Під час розвитку деяких захворювань легенів (крупозна пневмонія, туберкульоз), серцевої недостатності, коли порушуються постачання кисню й виведення вуглекислоти з організму, утруднені як вдих так і видих. Така задишка називається змішаною.

Приступи інтенсивної задишки, які виникають раптово, називають ядухою. Вона може виникнути під час бронхіальної астми, емболії або тромбозу легеневої артерії, набряку легенів, а також внаслідок ослаблення роботи лівого шлуночка при наявності серцевої астми, що може привести до набряку легенів.

Кашель (tyssis) – виникає внаслідок скупчення секрету у дихальних шляхах при різних запальних процесах (харкотіння, слизу, крові), або потраплянні в них сторонніх предметів.

Кров, яка з’являється в харкотінні може бути свіжою, або зміненою. Свіжа червона кров в харкотінні з’являється за наявності туберкульозу легенів, бронхіального раку, бронхоектазійної хвороби. У хворих на крупозну пневмонію в другій стадії розвитку хвороби кров має іржавий відтінок (іржаве харкотіння), що зумовлене розпадом еритроцитів і утворенням пігменту гемосидерину.

Кровохаркання у хворих с ураженням серця (мітральний стеноз, інфаркт міокарда) зумовлено наявністю застійних явищ та інфаркту легенів. За наявності легеневої кровотечі, яка іноді виникає несподівано, кров червона піниста, має лужну реакцію і супроводжується частим кашлем.

Біль (dolor) у ділянці грудної клітки може виникати внаслідок патологічного процесу в грудній стінці, органах дихання, серця, може бути зумовлений іррадіацією в грудну клітку з хребта, органів черевної порожнини, тощо.

Біль у грудній клітці необхідно розрізняти за походженням, локалізацією, характером, інтенсивністю, тривалістю, іррадіацією, зв’язком з актом дихання, кашлем і положенням тіла.

Найчастіше біль в грудній клітці виникає у разі ушкодження плеври (сухий плеврит, пухлина плеври, за наявності плевральних спайок), а також захворювань легенів (пневмонія, туберкульоз, рак легенів).

З анамнезу хворих на легеневі захворювання необхідно з’ясувати коли і за яких обставин виникло захворювання, які легеневі захворювання передували даному, контакт з хворими, умови праці і побуту (професіональні та інші шкідливі чинники), зловживання тютюном і алкоголем.

Огляд. Для діагностики захворювань органів дихання велике значення має огляд грудної клітки. Необхідно звернути увагу на її форму, симетричність, стан над- і підключичних ямок, розташування ключиць, лопаток, визначити тип дихання, його ритм і частоту, простежити за рухами лопаток, допоміжних дихальних м’язів під час дихання. Хворий повинен бути роздягненим до пояса. Огляд краще проводити в положенні стоячи, або сидячи.

Для характеристики форм грудної клітки визначають співвідношення між її передньозадніми і поперечними розмірами, стан над- і підключичних ямок, лопаток, межреберій, епігастрального кута.

За своєю формою грудна клітка може бути нормальною, або патологічною. Нормальна грудна клітка спостерігається у здорових людей тим, або іншим конституційним типом.

Нормостенічна грудна клітка характеризується добре розвинутою м’язевою системою з пропорційними співвідношеннями між її передньо­задніми і поперечними розмірами (0,65 – 0,75), помірно вираженими над- і підключичними ямками. Лопатки щільно прилягають до грудної клітки, міжребір’я виражені нерізко. Епігастральний кут наближається до прямого і становить майже 90˚.

Астенічна грудна клітка буває у людей астенічної конституції і характеризується слабко розвинутою м’язовою системою, зменшенням передньо-заднього розміру по відношенню до поперечного, що становить менше ніж 0,65. Епігастральний кут гострий – менше ніж 90˚. Грудна клітка має плоску, вузьку форму, над- і підключичні ямки виражені. Лопатки крилоподібні, відстають від грудної клітки (scapulae alatae), межреберні проміжки розширені.

Гіперстенічна грудна клітка спостерігається у людей гіперстенічної констітуції і характеризується сильним розвитком м’язів грудної клітки. Передньозадній діаметр грудної клітки у гіперстеніков перевищує такий у нормостеніків і становить більше ніж 0,75. Міжреберні проміжки вузькі, над- і підключичні ямки виражені слабко. Епігастральний кут тупий і становить більше ніж 90˚.

До розвитку патологічних форм грудної клітки можуть призвести як природжені, так і набуті аномалії кісток та різні захворювання (емфізема легень, туберкульоз тощо).

Дата добавления: 2014-11-29