Договори в сфері виробничого, науково-технічного та інфор­маційного обслуговування сільськогосподарських підприємств

Потреба в рентабельному й конкурентоспроможному вітчиз­няному виробництві продуктів харчування та сировини змушує аграр­них підприємців активно використовувати досвід вітчизняної та закордонної аграрної науки й новітні енергозберігаючі, еколого-безпечні технології. Саме застосування цих досягнень і технологій є одним із важливих факторів збільшення обсягів і здешевлення такого виробництва. Завдяки цьому аграрні підприємства можуть утримуватися на ринку, уникати загрози неплатоспроможності.

Об’єктами договорів у сфері науково-технічного та інформа­цій­ного обслуговування є науково-технічна інформація, науково-технічна діяльність, науково-технічна продукція. Через свою складність більшість наукових і науково-технічних досліджень та розробок прова­дяться спеціалізованими установами, які займаються виключно або переважно науково-дослідними, по­шуковими, дослідно-конструк­торсь­кими та іншими роботами.

Саме діяльність названих організацій, мета якої є задоволення відповідного попиту з боку виробників сільськогосподарської про­дукції та інших учасників сільськогосподарської галузі економі­ки, має формувати ринок науково-технічної продукції та визнача­ти його структуру. Наявність ринку результатів науково-технічної творчості сприяє їх визнанню як товару. Тому результати науково-технічної творчос­ті, що виступають як товари, називають науково-технічною про­дукцією.

Велика увага приділяється дослідженням у сфері рослинництва та тваринництва, використанням сучасних методик ведення сіль­ського господарства. З розвитком аграрного виробництва має зрос­ти значення договорів про використання ноу-хау, непатентованих технічних рішень та ін.

Причому договори на використання науково-технічної інфор­мації охоплюють не лише ті, які мають на меті забезпечити вико­ристання вже готової науково-технічної продукції, наприклад, пев­ного сорту культурної рослини, а й ті, що опосередковують вико­нання певних науково-дослідних, пошукових, дослідно-конструк­торських робіт виконавцем на замовлення аграрних підприємців. Такі роботи мають здійснюватись відповідно до завдання науково­го дослідження, з метою створення певного зразка нового виробу, конструкторської документації на нього. Аграрний підприємець може так сформувати своє замовлення на здійснення певної нау­ково-технічної діяльності, що її результатом буде створення вико­навцем нової технології виробництва, іншого нововведення. При­міром, таке завдання може полягати у виведенні, відповідно до потреб замовника, нового сорту рослини з такими новими власти­востями, як стійкість проти певного виду хвороб, шкідників, по­сухостійкість тощо. Так само предметом договору можуть бути адаптовані до місцевих умов інтенсивні технології вирощування певних культур.

Згідно із сказаним, відносини, що складаються між аграрними підприємцями усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання і виконавцями – власниками науково-технічної продукції, регулюються договорами на створення (передачу) науко­во-технічної продукції.

Класифікація договорів щодо науково-технічної продукції. Перш ніж розглянути окремі договори щодо науково-технічної продук­ції, треба їх класифікувати з метою створення їх певної узгодженої системи.

Відповідно першу групу договорів можна об’єднати назвою – “Договори на передачу майнового права на науково-технічний ре­зультат та окремих прав, що з нього випливають”. Друга група до­говорів у ЦК дістала назву – “Договори на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт”. Метою цієї групи договорів у кінцевому варіанті є не тільки прове­дення, виконання певних робіт, а й досягнення певного результа­ту, сформульованого в завданні замовника, та його передача остан­ньому з наданням тієї сукупності прав на отриманий результат, які визначені договором.

Договори про передачу готової науково-технічної продукції та­кож поділяються на 2 групи:

· ті, що опосередковують передачу майнового права інтелекту­альної власності на науково-технічний результат;

· ті, що опосередковують передачу окремих прав, які виплива­ють із права інтелектуальної власності на результат (права на вико­ристання, поширення тощо), згідно з отриманою ліцензією.

Відповідно до природи дослідження, що його має здійснити виконавець, розрізняють: на виконання науково-дослідних ро­біт та на виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт.

Окремим предметом договору на використання науково-техніч­ної продукції в сільському господарстві є сорт рослини. Відповідно до ст. 420 ЦК, він визнається об’єктом права інтелектуальної влас­ності.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 21 квітня 1993 р. “Про охоро­ну прав на сорти рослин” (в редакції Закону від 17 січня 2002 р.) визнається окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого поко­ління, популяція) в межах нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона цілком або ні умови на­дання правової охорони, може бути:

· визначена мірою виявлення ознак, які є наслідком діяльнос­ті цього генотипу або комбінації генотипів;

· відрізнена від будь-якої іншої групи рослин мірою виявлен­ня принаймні однієї з цих ознак;

· розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

Принциповим моментом визначення питання оборотоздатності такого об’єкта правовідносин, як сорти рослин, є положення ст. 38 Закону “Про охорону прав на сорти рослин”, згідно з якою право на поширення сорту в Україні виникає з дати прийняття рішення про занесення його до Реєстру сортів. Поширенням сорту, відпо­відно до ст. 1 цього Закону, є будь-яке комерційне розповсюджен­ня сорту на­лежних до нього рослин або насіння. Причому, сорти, не внесені до Реєстру, заборонено поширювати в Україні. Отже, об’єктом договору на використання сорту рослини може бути вик­лючно такий сорт, який занесено до Реєстру сортів.

Іншою є ситуація, якщо об’єктом договору є замовлення на проведення дослідних робіт з метою створення, наприклад, нового сорту рослини. У такому випадку виконавець зобов’язується здійснити обумовлені в договорі дослідження відповідно до сформульовано­го у договорі завдання, а замовник повинен прийняти роботу та оп­латити її.

Дата добавления: 2014-11-29