Права на селекційні досягнення у тваринництві як окремий предмет договору на використання науково-технічної продукції

Визначення поняття “селекційні досягнення” у тваринництві. Від­по­відно до Закону України від 15 грудня 1993 р. “Про племінну спра­ву в тваринництві” (в редакції Закону від 21 грудня 1999 р.) селек­ційним досягненням у галузі тваринництва є створена внаслідок ці­леспря­мованої творчої діяльності група племінних тварин (порода, порідний тип, лінія, родина тощо), яка має нові високі генетичні ознаки та стійко передає їх нащадкам.

Племінна тварина – це чистопородна або одержана за затвер­дженою програмою породного вдосконалення тварина, що має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в селек­ційному процесі відповідно до діючих загальнодержавних програм селекції.

Об’єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата ху­доба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі (далі – тварини), яких розводять з метою одержання від них певної продукції.

Відповідно до ст. 485 ЦК порода тварин визнається об’єктом права інтелектуальної власності. Отже, основним селекційним до­сягненням у галузі тваринництва є створена людиною порода тва­рин (цілісна численна група тварин спільного походження), яка має певну генеалогічну структуру й властивості, що дають змогу відрізняти її від інших тварин даного виду, і є кількісно достатньою для розмноження як однієї породи.

Зміст права інтелектуальної власності на породу тварин станов­лять:

· особисті немайнові права інтелектуальної власності на поро­ду тварин, засвідчені державною реєстрацією;

· майнові права інтелектуальної власності на породу тварин, засвідчені патентом;

· майнове право інтелектуальної власності на поширення по­роди тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на породу тварин є:

· автор породи тварин;

· інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної влас­ності на породу тварин за договором чи законом.

За загальним правилом, суб’єктами цієї діяльності є підприємс­тва з племінної справи, селекційно-гібридні центри, іподроми, ла­бораторії імуногенетичного контролю, контрольно-випробувальні станції, центри трансплантації ембріонів, інші підприємства, уста­нови і організації незалежно від форм власності, а також фермер­ські господарства.

Суб’єктами особистих немайнових прав інтелектуальної влас­ності на породу тварин є селекціонери, творчою працею яких ви­ведено нову породу тварин, та їхні наступники.

Незважаючи на те, що порода тварин та сорт рослин розгляда­ються в ЦК в одній главі як однорідні об’єкти права інтелектуаль­ної власності, правова охорона селекційних досягнень у галузі пле­мінної справи має свої особливості. Це пояснюється особливостя­ми племінної справи, які полягають у тому, що вона охоплює такі актуальні проблемі, як охорона генофондових тварин, управління племінною справою, регулювання використання її досягнень тощо.

Сучасна селекція тварин, яка застосовує провідні методи дослі­джень, ґрунтується на різноманітному первинному матеріалі – існу­ючих породах, типах, лініях тварин, що значною мірою є успадкова­ними від минулих поколінь. Ці тварини, які різняться за генотипом (набором генів), становлять так званий генофонд домашніх тварин, який був та лишається неминущою цінністю людської цивілізації.

В Україні цей генофонд досить різноманітний, що пояснюється розмірами території країни та наявністю різних грунтово-кліматичних зон, у межах яких склалися ареали існування домашніх тварин. На них треба зважати, проводячи селекційно-племінну роботу.

Закон України “Про племінну спра­ву“ передбачає, передусім, державну реєстрацію племінних тварин та племінних стад, ведення державних книг племінних тварин та Державного племінного реєстру. За цим Законом державна реєс­трація племінних тварин і племінних стад потребує внесення даних про племінних тварин і племінні стада, що мають відповідні гене­тичну якість та рівень продуктивності, до державних кни­г племінних тварин і Державного племінного реєстру з метою формування відповідної бази даних про племінні ресурси. Держав­ні книги племінних тварин – це інформаційні бази даних про пле­мінних тварин, що відповідають установленим для реєстрації вимо­гам. Державний племінний реєстр – це інформаційна база даних про племінні стада, що відповідають установленим для реєстрації вимогам.

Повноваження щодо ведення Державного племінного реєстру покладено на Головну державну племінну інспекцію у складі Мі­нагрополітики, правила та порядок проведення державної реєстра­ції племінних стад у Державному племінному реєстрі містяться у Положенні про Державний племінний реєстр, затверджений нака­зом Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук від 20 травня 2002 р.

Відповідно, виникнення прав інтелектуальної власності на по­роду тварини пов’язується з державною реєстрацією. ЦК вимагає посвідчувати майнові права на породу тварини патентом. Заявка на нову породу подається до Мінагрополітики України, де вона підлягає обов’язковій експертизі. Департамент ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (на­далі – Департамент) у складі Міністерства аграрної політики Ук­раїни проводить апробацію селекційних досягнень у тваринництві згідно з Тимчасовим поло­женням про Департамент ринків продук­ції тваринництва, з Головною державною племінною інспекцією Міністерства аграрної політики України, затвердженою Міністром аграрної політики України 29 верес­ня 2000 р. Після завершення експертизи приймається рішення про визнання пропозиції селек­ційним досягненням або про відмову в такому визнанні. Якщо пропозиція відповідає умовам патентоспро­можності, в Державно­му реєстрі робиться відповідний запис і ви­даєть­ся правоохорон­ний документ (за ЦК, таким документом є патент). Ним засвідчу­ються авторство селекціонера і право власності на селекційне до­сягнення.

Зазначений Департамент з Головною державною племінною інспекцією у складі Міністерства аграрної політики України забез­печують, відповідно до законодавства, державне управління пле­мінною справою у тваринництві, здійснюють контроль за дотри­манням законодавства про племінну справу в цій галузі, за станом і використанням племінних (генетичних) ресурсів, нагляд за вве зенням на територію України та вивезенням племінних (генетич­них) ресурсів, за показниками племінного обліку та формами, згід­но з якими ведеться документація з племінної справи, проводить реєстрацію власників племінних (генетичних) ресурсів, веде дер­жавні книги племінних тварин та Державний племінний реєстр, проводить апробацію селекційних досягнень у тваринництві, прис­воює статус суб’єктам племінної справи; стежить за дотриманням законодавства в галузі бджільництва.

Використання селекційного до­сягнення у тваринництві іншими особами може мати місце лише на підставі договору.

Відповідно до змісту гл. 42 ЦК, договором може бути визначе­на юридична доля виключно майнових прав на такий об’єкт права інтелектуальної власності, як порода тварини, оскільки особисті немайнові права авторства є невідчужуваними.

Майнові права на породу тварин є обмеженими в часі: відповід­но до ст. 488 ЦК строк чинності виключних майнових прав на по­роду тварин спливає через 30 років, що відліковуються з 1 січня ро­ку, наступного за роком державної реєстрації цих прав.

Власник патенту може за договором передати як саме право на породу, так і права, що з нього випливають.

Дата добавления: 2014-11-29