Розуміння сутності соціального захисту представниками різних наук

Розділ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

1.1. Розуміння сутності соціального захисту представниками різних наук

1.2. Теоретичні підходи юриспруденції щодо визначення змісту поняття «соціальний захист»

1.3. Використання термінів «посадова особа» та «службова особа» в чинному законодавстві

1.4. Співвідношення понять «посадова особа» та «службова особа» в адміністративному розумінні

1.5. Державні службовці, як суб'єкти соціального захисту

РОЗДІЛІ. ТЕОРЕТИЧНІЗАСАЛИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ

У сучасний період ринкової трансформації економіки пріоритетного значення набуває формування і подальший розвиток національної системи соціального захисту. Незважаючи на те, що останнім часом проблеми соціального захисту населення привертають увагу фахівців та експертів з соціальних питань, доводиться констатувати, що на сьогодні відсутній системний аналіз такого важливого напрямку національної політики соціального захисту населення, як спеціального соціального захисту державних службовців.

У літературі справедливо відмічається, що розробка та аналіз правових дефініцій - завдання непросте і вирішувати її потрібно, враховуючи існуючі доробки, результати досліджень та висновки не лише юридичної науки, але й інших суспільних наук, необхідно також враховувати вплив на формування поняття законів логіки і правил лінгвістики.

Соціальний захист державних службовців є частиною соціального захисту населення та наділений всіма основними ознаками останнього. Звідси випливає необхідність визначення поняття соціального захисту населення.

Теоретичні дослідження в сфері соціального захисту ведуться представниками різних наук -економіки, політології, юриспруденції.

Системні дослідження теоретичних і прикладних аспектів соціального захисту в умовах ринкової трансформації економіки не могли залишити поза увагою наукове дослідження поняття «соціальний захист». Як результат, в економічній літературі можна зустріти різноманітні визначення цього поняття, розроблені як вітчизняними, так і зарубіжними науковцями. Узагальнюючи наведені представниками науки підходи до розуміння поняття «соціальний захист» можна виділити два поширені підходи до його розуміння: по-перше, надання всім громадянам рівних можливостей заробляти своєю працею і забезпечувати себе; по-друге - державна підтримка непрацездатних і соціальне незахищених верств населення.

Зокрема, соціальний захист, як предмет економічних досліджень, - це:

- комплекс правових, економічних та соціальних гарантій, що забезпечують кожному працюючому право на безпечну працю, збереження здоров'я у процесі праці, економічний захист і підтримку робітників та їх сімей у випадку тимчасової втрати працездатності на виробництві, медичну, соціальну і професійну реабілітацію (Н.Н. Абакумова);¹

- комплекс цілеспрямованих конкретних заходів економічного, правового та організаційного характеру для підтримки найбільш незахищених верств населення, у тому числі і, перш за все, від негативних проявів (наслідків) процесів перехідного періоду у здійсненні реформ та руху до ринку (Д.В. Валовий);²

складова соціальної політики держави, яка охоплює широке коло проблем від правильного вирішення яких залежить розвиток і ефективність

Абакумова Н.Н. К вопросу о социальной защите человека труда в "оссии // Проблеми праці, економіки та моделювання: 36. Наук, праць, -Частина 1, - Хмельницький: НВП Еврика ТОВ, 1998. - С.3-4.

Социальньїй менеджмент: Учебник / Под. ред. Д.В. Валового. - М.: зАО «Бизнес-школа», «Интел-Синтез», Академия труда й социальньїх отношений, 1999. - С 372.

виробництва, його соціальна спрямованість, якість життя населення, забезпечення прав людини тощо (Р.Й. Куницький);¹

- процес (дія) по досягненню соціальної безпеки (О.Ф.Новікова);²

- діяльність щодо попередження, пом'якшення та скасування факторів соціального ризику, а соціальна захищеність - стан безпеки, що свідчить про ступінь реалізації соціальних інтересів, прав, гарантій і свобод людини та можливості їх підвищення (О.Ф. Новікова);³

- система та механізм соціально-економічних, правових гарантій, що забезпечують суспільно нормальний рівень розвитку особистості і суспільства (О.Ф. Новикова)⁴;

- сукупність усіх форм, які застосовує суспільство для забезпечення захисту від ризиків захворювань, старості, для гарантування у випадку зменшення або втрати доходу (Ю. Шклярський).⁵

У політології соціальний захист особи розглядається через інститут соціальної політики, що охоплює діяльність, спрямовану на управління

¹ Кумицький Р.Й. Соціальний захист населення в умовах переходу до ринкової економіки: Автореф. дис... канд. ек„ наук. - Львів, 1995. - С. 9.

Новікова О.Ф. Соціальна безпека: організаційно-економічні проблеми і шляхи вирішення. - Донецьк: ІЕП НАН України, 1997. -С.19.

³ Новікова О.Ф. Концептуальне та науково-методичне забезпечення соціально-економічної захищеності населення України // Социально-зкономические аспектьі промьішленной политики. Социально-трудовьіе отношения в современньїх зкономических условиях: Сб, науч. тр. - Т.1 / НАН УкраиньІ. Ин-т зкономики пром-сти. - Донецк, - 2001. - С.77.

Новикова О.Ф. Социальная защита шахтеров (Потребности й возможности): Препр. докл. ИЗП НАН УкраиньІ. - Донецк: ИЗП НАН УкраиньІ, 1993. -С.4.

Шклярський Ю. Соціальний захист в економічній структурі суспільства// Соціальний захист. - 1998. - №8. - С, 33,

соціальним розвитком суспільства, на забезпечення задоволення матеріальних і культурних потреб його членів і на регулювання процесів соціальної диференціації суспільства. Базовою метою соціальної політики є досягнення рівноваги, стабільності, цілості і динамізму при наявності матеріальних ресурсів, відповідних політичних сил і соціальної системи, Соціальна політика, на відміну від економічної, спрямована не стільки на прискорення темпів і підвищення ефективності суспільного виробництва, скільки на розвиток інтелектуальних, фізичних та інших можливостей і здібностей людини, як суб'єкта соціальної політики.

В такому аспекті соціальний захист розглядається, як мета соціальної політики держави і, як матеріалізова­ний результат, підсумок державної діяльності:

- система заходів і відповідних інститутів, призначених для забезпечення нормального існування людини, підвищення рівня задоволення її соціальних потреб, якості життя та його перспектив;

- функція держави, спрямована на реалізацію соціальних, громадянських і політичних прав громадян, передбачуваних законом, і здійснювана через систему соціального захисту (А.О Сіленко)¹;

- сукупність соціально-економічних відносин, що включає комплекс соціальних гарантій, законодавче закріплених прав і забезпечуючих підсистем (А.Г. Антипов)²

Сіленко А. Соціальна держава: територія перемін: Монографія. -Одеса: Українська державна академія зв'язку ім. О.С. Попова, 2000. - С. 138.

Антипов А. Г,Проблеми социальной защищенности населення при переходе к рьінку // Социально-политические науки. - 1991. - № 10. - С. 93.

Відсутнє єдине розуміння поняття „соціальний захист" і серед представників юридичної науки. Складність у визначенні останнього зумовлюється, як його новизною для юридичної науки, так і тим, що кожна його складова частина («соціальний» і «захист») характеризується багатозначністю, вживається у численних словосполученнях з різним змістовним навантаженням, яке, у переважній більшості, залежить від конкретного контексту. Наслідком цього, за словами Н.М. Стаховської, є неможливість визначити сутність і розкрити зміст поняття «соціальний захист» із «самого себе», тобто звичайним поєднанням його окремих частин.¹

Проблема ускладнюється і тим, що законодавець інтенсивно оперуючи терміном «соціальний захист», не вкладає в нього єдиного змісту. Наслідком такої ситуації стало довільне використання цього терміну без належного визначення та обґрунтування на законодав­чому рівні.

Так, розділ IV Закону України „Про державну податкову службу" від 4 грудня 1990 р.² присвячений правовому і соціальному захисту посадових осіб органів державної податкової служби. Вказаний розділ включає, зокрема, норми про відшкодування державою шкоди, завданої посадовій особі органу державної податкової служби, у разі її загибелі, заподіяння тілесних ушкоджень, шкоди, завданої її майну, а також норми стосовно обов'язкового державного особистого

Стаховська Н. Соціальне забезпечення чи захист? // Предпринимательство, хозяйство й право. - 2000. - №8. - С 54.

² Про державну податкову службу: Закон України від 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №6. - С.37.

страхування зазначених посадових осіб. Аналогічний зміст соціального захисту працівників органів прокуратури та суддів закріплений, відповідно, ст, 50 Закону України „Про прокуратуру" від 5 листопада 1991р.¹ та ст. 45 Закону України „Про статус суддів" від 15 грудня 1992р.²

Соціальний захист працівників міліції, передбачений ст. 22 Закону України „Про міліцію" від 20 грудня 1990 р., визначається законодавцем через державні гарантії стосовно надання працівникам міліції пільг у соціально-побутовому забезпеченні, забезпеченні житлом, знижок в оплаті житлової площі та комунальних послуг, надання права на одержання кредитів на індивідуальне та кооперативне житлове будівництво тощо³,

Більш детально законодавець визначає соціальний захист інвалідів. Так, відповідно до ст. 4 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21 березня 1991р., соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації та сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосування забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв'язку до особливостей інвалідів⁴.

Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №53 - С.793,

Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993, =-№8. -С.56.

Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991.- №4, - С20.

Про основи соціальної захищеності інвалідів: Закон України від 21 °ерезня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України, - 1991-№21.-С.253,

Заходи із соціального захисту ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, що передбачені розділом IV Закону України „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" від 12 грудня 1991р., охоплюють відшко­дування збитків, пов'язаних з обмеженням прав хворих громадян, безоплатне забезпечення їх ліками, надання права безоплатного проїзду до місця лікування і у зворотному напрямку, права користування ізольованою жилою кімнатою тощо¹.

До змісту права на соціальний захист медичних та інших працівників, виконання професійних обов'язків які пов'язані з ризиком інфікування вірусом імуноде­фіциту людини, серед інших, належить право на необхідні засоби захисту та створення умов для проходження медичних оглядів з метою виявлення зараження вірусом ВІЛ-інфекції.

До змісту права на соціальний захист іноземців та осіб без громадянства, передбаченого статтею 11 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 4 лютого 1994 р._? належить право на одержання пенсії та інших видів соціальної допомоги відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України².

За змістом розділу IV Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23 вересня 1997 р.,

організація соціального захисту журналістів полягає у наданні їм пільг у сфері пенсійного забезпечення, права на додаткову житлову площу, на безплатний проїзд міським та приміським транспортом, у становленні посиленої відповідальності за посягання на життя та здоров'я журналіста та інші дії проти нього¹.

Соціальний захист хворих на туберкульоз та інфікованих мікробактеріями туберкульозу, відповідно до ст. 16 Закону України „Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз" від 5 липня 2001р., передбачає право хворих на заразні форми туберкульозу, які проживають в гуртожитках, а також в одній кімнаті разом з іншими членами сім'ї чи в перенаселених квартирах, на першочергове отримання житла, на безоплатне забезпечення харчуванням за підвищеними нормами, а в разі неблагополучної епідемічної ситуації для дітей, хворих чи інфікованих мікробактеріями туберкульозу, створюються спеціальні навчальні заклади санаторного типу з підвищеними нормами харчування²,

Відповідно до ст. 23 названого Закону, соціальний захист медичних та інших працівників протитуберку­льозних закладів, включає право на щорічне безоплатне одержання путівки для санаторно-курортного лікування, щорічну відпустку тривалістю не менш як 36 календар­них днів, на забезпечення необхідними засобами захисту та систематичне медичне обстеження, право на пенсію за віком на пільгових умовах тощо,¹ Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення: Закон України від 12 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 11. - С. 152.

Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 23.-С.161.

Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів: Закон України від 23 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України, 1997. - №50. - С.302.

Про боротьбу із захворюваннями на туберкульоз: Закон України від 5 липня 2001 р, // Відомості Верховної Ради України, - 2001. - №49. - С.347.

Отже, чинне законодавство та галузеві науки неюридичного спрямування під соціальним захистом розуміють різні комплекси допомог, якими частково характеризують ознаки даного терміну, але не визна­чають його сутність.

Відсутність легального визначення поняття «соціальний захист» та неоднозначна позиція законодав­ця з приводу змісту останнього, повинна бути компенсована теоретичними доробками у цій сфері.

У науковій літературі склалось декілька стабільних, але суперечних підходів щодо визначення змісту поняття соціальний захист. Так, одні автори розглядають соціальний захист, як діяльність держави щодо забезпечення розвитку особистості, а також підтримку малозабезпечених груп населення. Інші - як систему гарантій, які забезпечують дотримання важливих прав людини на достатній рівень життя. Більшість авторів взагалі ігнорують поняття соціального захисту, залишаючись в рамках традиційної категорії соціального забезпечення та соціального страхування.

Дослідження змісту категорії «соціальний захист» здійснювалось в рамках загальної теорії права та держави. Суспільні відносини, які опосередковують соціальний захист людини (соціальне захисні відносини) тут розглядаються як предмет, тобто один із критеріїв виокремлення самостійної комплексної, інтегрованої галузі права - соціальне право. При цьому соціальний захист трактується у загальносоціальному плані, як

створення суспільством умов необхідних для нормального за даних конкретно-історичних обставин, існування і розвитку людини.¹

Поняття соціального захисту трактується достатньо довільно, у нього вкладається різний зміст залежно від суб'єктивного розуміння тих соціально-економічних явищ та інститутів, які повинні бути охоплені досліджуваним нами поняттям. Саме тому до цього часу поняття «соціального захисту» не отримало остаточного визначення. Сьогодні в нових економічних умовах воно замінило термін «соціальне забезпечення».

Одні вчені притримуються широкого підходу до досліджувавного нами поняття, інші вузького.

Багатоманітність точок зору на зміст категорії соціальний захист обумовлене не лише короткою історією цього терміну в Україні, але й складністю економічних та соціальних процесів. Система соціального захисту населення, що склалась в Україні включає в себе різноманітність соціальних програм, як загальних, так і спеціалізованих (програми щодо соціального захисту сиріт, ветеранів війни, військово­службовців, державних службовців тощо). Така різнома­нітність не сприяє формуванню єдиної системи кате­горій, понять, термінів, які характеризують цей інститут.

Серед науковців неодноразово здійснювалися спроби розмежування понять «соціальне забезпечення» та «соціальний захист», проте одностайності думок вчених з цього приводу немає. Так, М.І. Сирота зазначає, що використання терміну «соціальний захист» в Конституції України не применшує значення терміну

Рабінович П., Панкевич О. Соціальне право: деякі питання загальної теорії // Право України. - 2003. - №1. - С. 105

«соціальне забезпечення», що вживається в Концепції соціального забезпечення громадян України¹, оскільки вважається, що обидва ці терміни є синонімами. Автор констатує, що у правничій науці і, зокрема, у праві соціального забезпечення, поняття «соціальний захист», як правова категорія поки що не визначено. Поряд з тим, на його думку, «соціальний захист» належить до функції держави, яка піклується про матеріальне забезпечення непрацездатних громадян.² Можна погодитися з тим, що поняття «соціальний захист» слід застосовувати для окреслення функції держави, проте, таке його визначен­ня видається дещо обмеженим, оскільки, як випливає із аналізованих нами правових норм, здійснюючи соціальний захист, держава не обмежується тільки матеріальним забезпеченням і не звужує коло осіб до непрацездатних громадян. Крім того, таке визначення може бути прийнятним і для соціального забезпечення.

Подібна думка висловлювалася й іншими науковцями. Зокрема, Г. Гончарова, В. Жернаков, С. Прилипко вважають, що намагання розрізнити вказані терміни є недоцільним, оскільки і соціальне забезпечен­ня, і соціальний захист спрямовані на матеріальне забезпечення непрацездатних громадян у разі втрати ними заробітку з різних причин та в інших випадках, передбачених законодавством України про соціальний захист, тому, виходячи зі ст. 46 Конституції, їх слід вважати синонімами.¹ Таке обмежене трактування соціального захисту, є не зовсім виправданим, зважаючи на те, що з огляду на зміст ст. 46 Конституції України, соціальне забезпечення є складо-вою соціального захисту, а не тотожне йому,

Змістовно близькою до наведених точок зору можна вважати позицію авторів, які широко трактують поняття «соціальне забезпечення», включаючи в його зміст елементи, не характерні для традиційного розуміння цього поняття в сучасній галузевій науці, Так, російські науковці Є,Н Доброхотова, М.В. Філіпова та М.А. Янтураєва вважають, що змістом соціального забезпечення повинно охоплюватися не тільки забезпечення осіб, що потребують матеріальної підтримки зі сторони суспільства у зв'язку з певними несприятливими обставинами, але і забезпечення громадян житлом, безкоштовна освіта та користування досягненнями культури,²

Іншої точки зору дотримується російський науковець В.П. Галаганов, який розглядає «соціальне забезпечення», як більш широке поняття. На думку автора, соціальний захист, поряд із соціальною допомогою і соціальним піклуванням, є однією з організаційно-правових форм соціального забезпечення. Не розкриваючи зміст поняття «соціальний захист», автор вказує, що названа організаційно-правова форма включає в себе пенсії, медичну допомогу і

¹ Концепція соціального забезпечення громадян України: Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №9. - С. 31

Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине: Учебник. - X.: «Одиссей», 2000. - С. 9.

¹ Гочарова Г., Жернаков В., Прилипко С. Підручник з пенсійного забезпечення є, але чи є пенсійне право? // Право України. - 1998. - №12. - С. 138-139.

Доброхотова Е.Н., Филлипова М.В., Янтураєва М.А. Советское право социального обеспечения. - СПб.: Изд. С.-Петербургского у-та, 1992. -С. 5-6,

обслуговування, сімейні допомоги, соціальне обслу­говування, медико-соціальну реабілітацію, пільги і переваги, одноразові допомоги та інші види соціальної допомоги та послуг, які фінансуються з державного бюджету.¹

У свій час думка про те, що «соціальне забезпечення» ширше поняття і включає соціальний захист, висловлювалася Н.Б. Болотіною. Виходячи з етимологічного аналізу слова «захист», дослідниця зазначала, що в даному випадку йдеться про якусь тимчасову дію, яка має закінчитись як тільки загроза мине. Що стосується «забезпечення» - це тривалий процес, що має сталий характер і не залежить від тимчасових життєвих ускладнень. В такому розумінні, соціальний захист - явище тимчасове, а його сутність -додаткові пільги, підвищені розміри соціальних допомог, пенсій (понад загальний рівень), особлива увага до тих суб'єктів, які найбільш вразливі на даному етапі суспільного розвитку. За словами автора, право соціального захисту (як додаткового соціального забезпечення) мало б формуватись, як підгалузь права соціального забезпечення.²

На думку Б.І. Сташківа, термін «соціальний захист» не є правовою категорією, а відноситься до політології, тому в юридичній науці доцільно оперувати терміном «соціальне забезпечення». Поряд з тим, автор визначає право на соціальний захист як визнані і гарантовані державою можливості людини щодо

¹ Галаганов В.П. Российское социальное обеспечение: проблеми й перспективи развития // Государство й право. - 1992. - №12. - С. 39.

² Болотіна Н. Концепція кодифікації законодавства України про соціальне забезпечення // Право України. - 1996. - №7. - С 51-52.

реалізації та захисту належних їй прав, що забезпечують її гідне життя. З цих міркувань право на соціальне забезпечення не є видом права на соціальний захист, оскільки знаходиться в іншій площині або, іншими словами, право на соціальне забезпечення відноситься до матеріального права, а право на соціальний захист - до процесуального і процедурного права.¹

Поряд з наведеними, існують й інші точки зору. Так, на думку С.М. Прилипка, на законодавчому рівні потрібно застосовувати термін «соціальне забезпечен­ня», оскільки слово «захист» вживається в тих випадках, коли право порушено і його необхідно захистити. Тому, на думку науковця, закріплення права на соціальний захист первісно визначає, що право громадян у соціальній сфері порушено і потребує захисту,²

Н.Д. Гетьманцева та О,Я. Орловський дослід­жуючи співвідношення вказаних понять приходять до висновку про те, що поняття «соціальний захист» є ширшим і містить елементи, які не входять до змісту поняття «соціальне забезпечення». При цьому, в розу­мінні авторів, соціальний захист відноситься до функції держави, яка піклується про матеріальне забезпечення непрацездатних громадян.³

Сташків Б.І. Право людини на соціальне забезпечення та його реалізація в Україні // Захист соціальних прав людини і громадянина в країні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково-практичної конференції (ЗО січня 2003р.) / За ред. Н.Б. Болотіної. Київ, 2003. - С. 40.

Прилипко С.М Правові проблеми соціального забезпечення в Умовах переходу до ринкових відносин // Правова держава. Вип. 14. - С. 340-

заб Гетьманцева Н.Д., Орловський О.Я Право соціального
езпечення: Методичні рекомендації для студентів юридичного факультету.
- Чернівці: Рута, 2003. - С. 5-6.

Російський науковець О.Є. Мачульська, відмічаю­чи відсутність єдиної думки щодо поняття «соціальний захист», наводить загальновизнане його тлумачення у двох аспектах (широкому та вузькому).

В широкому розумінні соціальний захист - це діяльність держави, спрямована на забезпечення процесу формування і розвитку повноцінної особистості, на виявлення та нейтралізацію негативних факторів, що впливають на неї, на створення умов для самовизначення і утвердження в житті.

У вузькому ж значенні - це сукупність законодавче закріплених економічних та правових гарантій, які забезпечують додержання найважливіших соціальних прав громадян і досягнення соціально-прийнятного рівня життя. Вважаючи, що соціальне забезпечення виступає складовою частиною соціального захисту, поряд з тим, дослідниця зазначає, що соціальний захист включає гарантії з охорони праці, здоров'я і навколишнього природного середовища, мінімальній оплаті праці та інші заходи, які є необхідними для нормальної життєдіяльності людини та функціонування держави.¹ Такої ж позиції авторка дотримується і в більш пізніх працях.²

Інший російський науковець Е.Г. Тучкова вважає, що система соціального забезпечення є елементом (частиною) системи більш високого порядку - со­ціального захисту населення, що передбачає заходи не тільки щодо соціальної підтримки осіб похилого віку, непрацездатних, інвалідів, сімей з дітьми, безробітних та інших осіб, що опинилися з незалежних від них причин у скрутному матеріальному становищі, але і заходи щодо охорони природного середовища, пом'якшення негативних результатів економічної реформи (шляхом індексації доходів громадян, встановлення соціальних стандартів з оплати праці, мінімальної тривалості щорічної відпустки, максимальної тривалості робочого часу, забезпечення громадян житлом та ін.) За узагальненням дослідниці, соціальний захист є результатом практичної діяльності, за допомогою якої держава здійснює свою соціальну політику,¹ Згодом автор зазначає про те, що поняття «соціальний захист» є поняттям збірним. При цьому його зміст відображає най­різноманітніші сторони соціальної політики держави.

В свою чергу, О.Г, Чутчєва розмежовує поняття «право на соціальне забезпечення» та «право на соціальний захист» на основі урахування закономір­ностей функціонування і розвитку суспільних відносин, що послужили для них першоджерелом.

Право соціального забезпечення при соціалізмі, за словами дослідниці, розглядалося, як безвідплатне надання державою непрацездатним можливості використовувати частину національного доходу. При цьому матеріальне забезпечення здійснювалося за рахунок коштів державного бюджету. В сучасній

¹ Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения. - М: ЗАО „Книжньїй мир", 1998. - С. 4.

Мачульская Е.Е., Гобачова Ж.А. Право социального обеспечения. Учебное пособия для ВУЗов. - 3-є изд., перераб. й доп. - М.: ЗАО «Книжньїй мир», 2001.- С. 3-5.

Право социального обеспечения: Практикум. Нормативнеє актьі. ОбразцьІ документов. / Под, ред. проф. З.Г. Тучковой. - М..: Новьій Юрист,

,

Захаров М.Л,, Тучкова З.Г, Право социального обеспечения России: Учебник. - М.: Изд-во БЕК, 2001. - С.5-6.

економічній ситуації способи розподілу і споживання,
що залишилися у вітчизняній правовій системі як спадок
минулого не співвідносяться з началами вільної
економічної реальності. Саме у зв'язку з цим, на думку
О.Г. Чутчєвої, виникає необхідність пошуку нової
юридичної конструкції, яка б дозволила поєднати
виробництво, засноване на ринковій економіці, і
споживання, засноване на справедливому розподілі. Для
вирішення цих питань і використовується юридична
конструкція «право на соціальний захист», зміст якого,
за словами автора, полягає у праві на доступ до
соціальних благ, які визнаються необхідними і
достатніми для нормального існування людини та права
на компенсацію у випадках неможливості доступу до
цих соціальних благ у зв'язку з настанням відповідних
соціальних ризиків, передбачених законом. Таким
чином, поява юридичної конструкції «право на
соціальний захист» відображає тенденцію перенесення
законодавцем центру ваги соціальної діяльності держави
із акцій допомоги на формування системи умов для
більш повного використання трудового,
інтелектуального, підприємницького потенціалу
громадян і стимулювання їх особистої відповідальності
за самозабезпечення.¹

З огляду на те, що у галузевій літературі поняття «соціальне забезпечення» визначається, як форма розподілу матеріальних благ з метою задоволення життєво необхідних індивідуальних потреб громадян при настанні соціального ризику за рахунок спеціальних соціальних фондів або за рахунок бюджетів різних рівнів

Чутчева О. Право на социальную защиту: вопросьі теории // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - №8. - С. 62.-64.

випадках та на умовах, встановлених в законі, можна зробити висновок, що соціальний захист є більш широке поняття, таке, що включає і соціальне забезпечення.

Близьку позицію висловлює і С Приходько, розгляддаючи соціальний захист, як систему правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення всіх громадян рівними можливостями щодо достатнього життєвого рівня для себе і своєї сім'ї та соціальної підтримки і допомоги за наявності певних обставин, зокрема, у зв'язку з непрацездатністю, хворобою, безробіттям, техногенними, екологічними катастрофами і в інших випадках при виникненні обставин, за яких вони їх потребують.¹ Думка про те, що соціальне забезпечення є складовою частиною соціального захисту висловлюється і вітчизняним дослідником М.М. Клемпарським.²

Досліджуючи зміст поняття «соціальний захист», О.Т. Панасюк та С.СХ Наумець приходять до висновку, що соціальне забезпечення повинно розглядатися як одна із форм здійснення соціального захисту.³

Ю.О. Сердюк, визначає соціальний захист, як систему заходів матеріального та нематеріального характеру, реалізація яких зумовлена соціальною спрямованістю держави на забезпечення життєвих

Приходько С Держава і соціальний захист громадян // Право України. - 1999, - №9, - Ст. 25.

Клемпарський М.М. Співвідношення термінів «соціальний захист» та «соціальне забезпечення» в законодавстві України // Право і безпека - № 2 (3). - Ст. 92.

Панасюк О.Т., Наумець С.О. Про зміст поняття „соціальний захист"// Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2003. - №12. - Ст. 77.

потреб людини та її сім'ї, створення умов для гідного існування при настанні певних обставин.¹

Таким чином, переважна більшість із вказаних вище авторів розглядають поняття «соціальне забезпечення», як елемент поняття «соціальний захист»,

Слушною видається позиція російського дослідника К.Н. Гусова, який наголошує на тому, що вирішити проблему соціального захисту громадян в рамках однієї галузі - права соціального забезпечення -неможливо, оскільки вона виходить одночасно на декілька галузей права. До таких галузей автор відносить трудове, цивільне, житлове, сімейне та екологічне право.² Зазначені галузі належать до загальновизнаних та достатньо сформованих у сучасній системі права. Поряд з цим, з огляду на соціальну функцію держави, у вітчизняній юридичній науці можна висловлювати міркування про віднесення до таких галузей ще й медичного, освітянського права, права соціального партнерства, тобто правових структур, які на даний час перебувають на стадії становлення та утвердження.

Таким чином, соціальному захисту, як правовому явищу надаються широкі межі забезпечення соціальних прав фізичних осіб на визначеному державою рівні.

На думку М.І. Лепіхова, соціальний захист населення - це політика держави, спрямована на забезпечення соціальних, економічних, політичних та

інших прав і гарантій людини¹, Думаємо, не можна погодитись, що соціальний захист населення спрямований на забезпечення політичних чи інших прав і гарантій громадян. Очевидно, вона повинна стосуватися тільки соціально-економічних прав. Крім того, сумнівним видається і те, що автор називає соціальний захист населення політикою держави. На думку М.Ю. Федорової, соціальний захист населення є базовою категорією, а соціальну політику вторинною. В.Ш. Шайхатдінов, навпаки, доводить, що соціальний захист населення є практичною діяльністю щодо реалізації основних напрямків соціальної політики держави.

Узагальнюючи вищенаведене, приходимо до наступних висновків: 1) соціальний захист і соціальна політика - два взаємопов'язані явища; 2) соціальний захист, як комплекс суспільних відносин включає в себе економічні, політичні, соціальні, демографічні та правові відносини (в такому розумінні політичні складатимуть їх частину). Зміст соціально-політичної програми держави на тому чи іншому історичному етапі визначається потребами соціального захисту населення на відповід­ному етапі, Разом з тим, будучи сформульованими, як основні напрямки соціальної політики держави, вказані потреби стають завданнями, які повинні бути реалізовані в сфері соціального захисту населення. В такому аспекті

Сердюк Ю.О. Соціальний захист члені сімей працівників органів внутрішніх справ України. - Автореф. дис....канд. юрид. наук. - Харків, 2005. -С. 7.

² Право социального обеспечения. Учебник. / Под. ред. К.Н. Гусова. -М.:ПВОЮЛГрачевС.М., 2001.-С. 11.

¹ Лепихов М.И. Право й социальная защита населення (социальное право). - М: Бьілина, 2000. - С.7

² Федорова М.Ю₌ Социальное страхование как организационно-правовая форма социальной защитьі населення: проблеми правового Регулирования - Омск: Омский гос. Университет₅ 2000. - С.24

Шайхатдинов В.Ш. Право социального обеспечения Российской ^федер_ации: у_Чебное пособие, Екатеринбург, УрАГС, 1996. - Вьіп. 1. - С.5

соціальний захист населення виступає, як інструмент реалізації основних напрямків соціальної політики держави.

При визначенні соціального захисту необхідно вказати на такі блоки видів соціального захисту як освіта, сприяння зайнятості, житлово-побутовий, соціальне забезпечення, оплата праці, охорона праці; на джерела фінансування та мета соціального захисту. На нашу думку, мета соціального захисту полягає у попередженні, зменшенні чи усуненні негативних наслідків несприятливих життєвих ситуацій, які впливають на матеріальне становище та фізичне чи соціально-психологічне становище громадян.

Враховуючи позицію вітчизняного законодавця, існуючі науково-теоретичні розробки та міжнародну практику можна дійти до висновку, що поняття «соціальний захист» стосується фактично усієї соціальної сфери в державі, тому виходить за межі змісту ст. 46 Конституції України і не може роз­глядатися виключно в рамках її диспозиції. Вказаним поняттям охоплюються всі соціальні права людини¹, а не тільки право на соціальне забезпечення.

Соціальне забезпечення складає ядро соціального захисту населення (пенсійне забезпечення, забезпечення допомогами та компенсаційними виплатами; медична допомога; соціальна допомога, соціальна підтримка). Інші ж складові соціального захисту населення мають

¹ В даному випадку маються на увазі соціальні права, віднесені до таких за існуючою видовою класифікацією прав людини, яка відображена в назвах Міжнародного пакту про соціальні, економічні і культурні права (ООН, 1966) та Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ООН, 1966).

подвійну природу. Крім того, що вони є елементами соціального захисту населення, одночасно вони або є відносно самостійними частинами структури суспільства (освіта, житлово-побутове обслуговування), або є елементами іншого системного утворення (оплата праці, охорона праці - елементи системи трудових відносин), або ж можуть вважатися відносно самостійним комплексним утворенням (сприяння зайнятості).

Конституція України, відповідно до міжнародних стандартів, закріпила низку соціальних прав людини: право на працю (ст.43); на відпочинок (ст,45); на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім'ї (ст.48); на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст.49); на соціальне забезпечення (ст. 46); на освіту (ст,53); на житло (ст.47); на охорону сім'ї, материнства і батьківства (ст.51); право дітей сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування на державне утримання та виховання (ст.52) та деякі інші,

Закріпивши соціальні права у Конституції та галузевому законодавстві, держава бере на себе певні зобов'язання, які отримали назву «соціальних зобо­в'язань», Такі зобов'язання держави розуміють, як конституційне або законодавче зафіксовану сукупність соціальних благ, які держава зобов'язується зробити доступними для всіх своїх громадян, при цьому гарантуючи для певної їх частини і за певним колом цих благ безоплатність останніх (тобто надання їх за рахунок суспільних, переважно, бюджетних ресурсів). Саме на виконання таких зобов'язань спрямована одна із функцій соціальної держави - соціальний захист, У загальній теорії права та держави функції держави розглядаються ^як основні напрямки діяльності держави, які розкривають її соціальну сутність і призначення в суспільстві. Думаємо, що термін соціальний захист -більш ширше поняття, яке передбачає не лише гарантії щодо соціального забезпечення, але і гарантії прав найманих працівників у правовідносинах з роботодавцями. Під системою соціального захисту потрібно розуміти сукупність інститутів та заходів, спрямованих на захист індивідів та соціальних груп від соціальних ризиків, які можуть призвести до повної чи часткової втрати економічної самостійності та соціального благополуччя.

З огляду на це, доцільно приєднатися до визначення соціального захисту в широкому розумінні. Під яким слід розуміти діяльності держави, спрямованої на забезпечення процесу формування і розвитку повноцінної особистості, на виявлення і нейтралізацію негативних факторів, що впливають на неї, на створення умов для самовизначення і утвердження в житті.

Від того, на скільки ефективною буде така діяльність залежить «соціальна захищеність» особи, як результат, наслідок реалізованого соціального захисту.

Дата добавления: 2014-11-29