Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Розвиток соціології в період з давніх часів до ХІХ ст





ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ

План

2.1.Розвиток соціології в період з давніх часів до ХІХ ст.

2.2.Розвиток соціології в кінці ХІХ- ХХ ст.

2.3. Розвиток соціологічної думки в Україні

 

Ключові поняття і терміни :

Ідеальна держава, монархія, демократія , лібералізм, позитивізм, натуралізм, еволюція.

 

Для соціології процеси становлення і розвитку суспільства та соціального знання є надзвичайно важливимоб’єктом для дослідження з точки зору утворення нових форм соціальних спільнот, класів, соціальних інститутів, організацій і установ. Вивчення історичного розвитку суспільства надає змогу проаналізувати систему соціальних відносин та взаємодій, простежити формування нових цінностей, ціннісних орієнтацій, потреб і інтересів суспільства в цілому.

Антична історія Греції і Риму надає багатий матеріал для розвитку соціологічної науки.Погляди на суспільствомає філософська спадщина Демокріта, Платона, Аристотеля та багатьох інших античних авторів.

Демокріт (5-4 ст. до н.е.) –давньогрецький філософвважав, що суспільство виникає в лоні природи, причому люди, спостерігаючи за природою и переймаючи спосіб життя тваринного світу, прийшли до культурного життя. Так, наприклад, у павуків люди навчилися ткати, у ластівок - будувати житло, у лебедів, солов’їв – співати і таке інше. Оскільки люди жили певними спільнотами в різних місцях землі, то й мови в них були різні, від цих об’єднань виникли всі народи. Індивід повинен підкорятися державі, раб - пану, а суспільство мало узгоджуватися з природою , з якої воно вийшло. Найкраща держава – демократія, бо вона забезпечує вибір найдостойніших для сумлінного виконання державних обов’язків.

Платон ( 5-4 ст. до н.е.) –давньогрецький філософ розглянув соціально-політичні проблеми в творах «Політик», «Держава», «Закони». На його думку, держава і закони необхідні, оскільки більшість людей не спроможні керувати своїми пристрастями і бажаннями, тобто не здатні досягти досконалості.

Правильні форми держави - монархія і аристократія, якщо вони законні, а їх діяльність спрямована на досягнення блага і злагоди.

Неправильні форми держави:

- тімократія (панування честолюбців, що прагнуть до збагачення, займаються здирництвом та корупцією);

- олігархія (панування купки багатіїв-марнотратників, злодіїв, що не займаються своєю справою);

- демократія – влада більшості, яка може бути законною і незаконною ( коли демос захоплює владу шляхом насильства);

- тиранія – влада одного над усіма, яка приходить на зміну виродженої демократії.

Платон пропонує модель політичного устрою – «ідеальну державу», яка здатна реалізувати головний принцип життя – справедливість і благо. В ідеальній державі повинні, за думкою філософа, жити три верстви населення, які не повинні втручатися в справи один одного:



1) філософи-правителі (розумний початок);

2) воїни-стражники ( лютий початок);

3) виробники ( ремісники, хлібороби, будівельники тощо)

В ідеальній державі немає місця приватній власності, держава повинна втручатися в регулювання шлюбних відносин, оскільки діти беруться на виховання державою і, як і жінки, є спільними для членів суспільства.

Арістотель (4 ст. до н.е.) –давньогрецький філософ, який вважав, що сенс життя людини – досягнення вищого блага через діяльність, доброчесність. Ці проблеми розглядаються в його етичному вченні ( «Етика Нікомаха», «Етика Евдема», «Велика етика»).

Філософ виділяє два види доброчесності (арете):

1) « етичні арете», що походять від звичок, характеру:

2)«діаноетичні арете» - інтелектуальні доброчесності, які полягають в діяльності розуму, відшуканні істини заради пізнавального процесу чи для практичної діяльності і поведінки людини.

Уявлення про державу:

- держава виникає природно, як і всі живі організми;

- лише в державі людина стає повноцінною;

- людина, яка живе поза держави є недорозвиненою в моральному плані істотою;

- усім громадянам держава забезпечує справедливість, оскільки регулює норми політичного спілкування;

- правильні форми державного правління, що забезпечують загальне благо і користь – це монархія (царська влада), аристократія (влада небагатьох), політія ( правління більшості);

- неправильні форми державного правління – тиранія, олігархія (влада, що піклується про вигоди заможних громадян), демократія (вигода неімущих);

- панування і підкорення необхідні і корисні, одним призначено підкорятися, іншим – володарювати.

Арістотель виділяє три способи життя:

1) брутальний, грубий, коли під благом і щастям люди розуміють втіхи и розваги;

2)державний, під яким люди достойні і діяльні розуміють пошану, яка є метою життя;

3)споглядальний

Соціологічні погляди середньовіччя.Період середніх віків дуже бідний на матеріали, пов’язані із соціальними дослідженнями. Схоластика і теологія гальмували на віки розвиток наукового знання, яке було під патронатом богослов’я.

Августин Блаженний ( 4-5 ст.) –найвідоміша праця «Про град божий», в якій виділяються головні етапи розвитку суспільства, що символізують шість днів творення Богом світу:

1) малечість людства – від Адама і Єви до потопу;

2) дитинство – від потопу до Авраама;

3) отроцтво – від Авраама до Давида;

4) юність – від Давида до Вавілонського полону, коли вавілонський цар Навуходоносор захопив Єрусалим в 597 р. до н.е.;

5) зрілість – від вавілонського полону до Різдва Ісуса Христа;

6) старість – від пришестя Ісуса Христа, виникнення християнства до Страшного суду.

В історії діють два першопочатки: суспільство земне і суспільство небесне, тобто одні люди живуть за людськими стандартами, другі – у відповідності з божественними. Людина, маючи свободу волі, сама обирає , до якого суспільства вона увійде.

В 15-16 ст. в період розвитку ідей Відродження виникають концепції утопічного соціалізму, основоположниками яких були Т.Мор ( твір «Утопія») і Т. Кампанелла ( твір «Місто Сонця»).

Суть утопічних теорій:

1) в основі суспільства лежить суспільна власність;

2) громадяни суспільства повинні виконувати певні обов’язки: займатися працею на користь усіх громадян протягом 4-6 годин на день;

3) загальне житло в комунах, спільне харчування, суспільна праця;

4) постійний контроль за працею громадян з боку верховного правителя і чиновників;

5) пропагування ідей соціальної рівності, братерства і взаємодопомоги;

6) розподіл матеріальних благ відбувається згідно з розумно достатніми, але не надмірними потребами.

Важливою особливістю є відсунення питань, пов’язаних з свободою особистості, індивідуальністю людини, вороже ставлення до приватної власності, що привело до критики утопічних ідей багатьма видатними теоретиками.

Погляди на суспільство в період Нового часу (ХVП -поч. ХІХ ст.) Досить поширеними в цей період стали теорії «природного права» і «суспільного договору» Т.Гоббса і Д. Локка. Основні ідеї цих теорій:

1) люди народжуються вільними, рівними, з егоїстичною жадібністю;

2) люди мають однакові потреби і пристрасті і для власного самозбереження бачать в кожному собі подібному ворога і конкурента; тобто виникає «війна всіх проти всіх» за принципом моралі «людина людині - вовк»;

3) постійна загроза фізичного винищення приводить людей до укладання між собою суспільного договору, в основі якого лежить особистий інтерес і власна вигода;

4) суспільний договір робить людину істотою соціальною і формує громадянське суспільство;

5) держава –це живий організм, в якому правитель - душа, чиновники - нервова система, агентура - очі, гроші – кров суспільства (зародки натуралізму);

6) закони «природного права» здійснюються через діяльність держави, установ, санкцій, які зберігають громадянський мир, охороняють власність кожного громадянина;

7) уряд відповідає перед законом, а народ - носій влади і може скинути уряд або його не підтримати.

В подальшому ці ідеї були розвинуті Ш. Монтеск’є і Ж. Руссо та іншими. Наприкінці ХVШ ст. суспільна думка розвивалася в трьох головних напрямках: консерватизм, лібералізм, утопічний соціалізм. Ж. Руссо0 як автор вчення про походження соціальної нерівності, виділив шість видів відчуження людини, які існують і діють в суспільстві:

- політичне ( відчуження правлячих осіб від підданих і потреб держави);

- соціально-економічне (нерівність у власності, що породжує зло);

- моральне (намагаючись жити «краще», люди приходять до морального зубожіння);

- психологічне (в міру розвитку суспільства людьми оволодіває почуття самотності);

- загально-культурне (фальш у мистецтві, науці і стосунках між людьми)

Наприкінці ХVШ- початку ХІХ ст. суспільна думка розвивалася в трьох основних напрямках: лібералізм, консерватизм і утопічний соціалізм.

Лібералізм – А. Сміт, І. Бентам, Д. Мілль та ін. пропагували ідеї просвітництва, буржуазного індивідуалізму, підприємництва, свободи особистості, ділової ініціативи. Лібералізм заклав основи для створення теорії соціальної дії, соціального обміну, функціоналізму.

Консерватизм – Е. Берк, Л. Бональд, Ж. Местр та ін. не сприймали наслідки Великої французької революції як позитивні, пропагували монархічні порядки, які мають традиції і зміцнюють суспільство загалом, критично ставилися до буржуазного ладу, який зламував усталені станові основи суспільства, критикували ідеї Просвітництва.

Утопічний соціалізм – А. Сен-Сімон, якого називають «хрещеним батьком» соціології, висловив ряд глибоких ідей щодо природи суспільного устрою, вважаючи, що ідеалом його є стан, коли «влада над людьми» поступиться місцем «владі над речами». Сен-Сімон, як прибічник позитивізму, висловив такі положення стосовно науки про людину і суспільство:

1) віділення суспільства як специфічного наукового предмета і об’єкта дослідження;

2) введення спостережень і точних методів фіксації явищ, опис їх взаємодій;

3) розгляд суспільства в системі його взаємоз’язку з природою.

Соціологічна концепція О. Конта.Огюст Конт (1798-1857) вперше застосував поняття соціології, яку вивів зі штучної класифікації наук (від математики до соціології за двома критеріями: абстрактність-конкретність – абстрактні розглядають закони певних груп явищ, а конкретні застосовують закони до певних явищ, та розподіл наук на 6 абстрактних теоретичних дисциплін – лінійна система класифікації: математика, астрономія, фізика, хімія, біологія, соціологія. Використовував термін “соціальна фізика”, але потім, коли це ім’я почали застосовувати до демографії, застосував термін «соціологія». Відокремлення наук від метафізики та теології – головна ідея позитивізму Конта. Термін “позитивний” О. Конт вживає у п’яти значеннях:

1)реальний – протилежність химерному;

2)корисний – протилежність непотрібу;

3)визначений – протилежність амбівалентному;

4)точний – протилежність неточному;

5)”+” в противагу “-“

Предмет соціології – первинна реальність – суспільство в своїх цілісності та взаємозв’язку, таке, яким воно сприймається почуттями та спостереженнями. Методи соціології, за О. Контом: – спостереження, експеримент ( спостереження за розвитком явищ під впливом спеціально створених для того умов; опосередкований експеримент – вивчення патологічних відхилень, девіацій в суспільстві) порівняння, співставлення різних типів суспільства, різних соціальних класів, людства та тваринних спільнот з метою виявлення спільних законів, історичне порівняння різних послідовних станів.

В процесі досліджень необхідно розрізняти вивчення умов існування суспільства, явищ суспільного порядку (соціальна статика) і закони розвитку суспільства та його зміни (соціальна динаміка).





Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 285; Нарушение авторских прав?


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Рекомендуемые страницы:

Читайте также:

  1. IV. Розвиток математичних знань.
  2. XIII. перелік ТЕм рефератів – докладів, виконуваних в період РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ практики
  3. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  4. Антимонопольна політика і розвиток конкуренції в Україні
  5. Археологічні періоди та їх стисла характеристика.
  6. Берестейська (1596 р.) унія та її вплив на подальший розвиток українського суспільства. Утворення братств. їх роль і місце у збереженні національного етносу.
  7. Будівельний комплекс України, його розвиток в роки незалежності 1 страница
  8. Будівельний комплекс України, його розвиток в роки незалежності 2 страница
  9. Будівельний комплекс України, його розвиток в роки незалежності 3 страница
  10. В довготерміновому періоді
  11. В довготерміновому періоді
  12. Валуєвський циркуляр і зміна форм літературно-критичної діяльності українців. Західноукраїнська періодика і тяглість літературно-критичних традицій

studopedia.su - Студопедия (2013 - 2020) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.005 сек.