Транспорт. 2 страница

У вересні 2000р. був затверджений Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки”.

Цілу низку законів і нормативних актів, спрямованих на охорону природи та раціональне використання її ресурсів було прийнято міжнародними організаціями, такими як ООН, Європейська економічна співдружність, Організація країн – експортерів нафти (ОПЕК) та ін. До них належать: міжнародно-правові акти ООН, Декларація та Програма дій людства в ХХІ столітті (Ріо-де-Жанейро, 1992), Конвенція з морського права (1984), Монреальний Протокол обмеження використання речовин, що руйнують озоновий шар (1987) та ін.

До найважливіших складових природоохоронного законодавства належить система екологічних стандартів.

Екологічні стандарти – це єдині й обов’язкові для всіх об’єктів даного виду та рівня системи норм і вимог щодо ставлення до навколишнього природного середовища.

До найважливіших нормативів якості довкілля належать гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у природних середовищах. На основі ГДК розробляють нормативи гранично допустимих викидів (ГДВ) і гранично допустимих скидів (ГДС) шкідливих речовин у повітря і воду.

ГДК – це найбільша концентрація речовини в середовищі і джерелах біологічного споживання (повітрі, воді, ґрунті, продуктах харчування), яка практично не впливає на стан здоров’я людини.

Система екологічного контролю.

На державних і міждержавних рівнях створено організації, зобов’язані стежити за виконанням законів про охорону природи і здійснювати моніторинг природного середовища та окремих його компонентів.

В Україні контроль за станом природного середовища та виконанням природоохоронних актів здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство охорони здоров’я, Державний комітет з гідрометеорології, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, система Державних санітарно-епідеміологічних станцій та ін.

В систему екологічного контролю входять різні види екологічного моніторингу, екологічна паспортизація та екологічна експертиза.

Екологічна експертиза – це оцінка впливів на довкілля й здоров’я людей усіх видів господарської діяльності та відповідності цієї діяльності чинним нормам і законам з охорони навколишнього природного середовища, вимогам екологічної безпеки суспільства.

В Україні діють екологічні експертизи кількох типів: державні, громадські, відомчі, змішані.

За призначенням вони бувають первинні й вторинні, за масштабами – локальні (об’єктні), районні, регіональні, обласні й міжобласні, державні і міждержавні.

За українським природоохоронним законодавством проведення експертизи обов’язкове для будь-якої діяльності, проектів, технологій, будівництва, реконструкцій що впливають на довкілля.

Процес експертизи передбачає оцінювання й аналіз технологій, техніки, проектів підприємств, проектів перетворення природи, стану здоров’я людей, якості повітряного середовища, води, харчових продуктів, виявлення аномалій фізичних полів тощо.

Державну екологічну експертизу здійснюють експертні комісії Міністерства охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів України, його підрозділи на місцях та міжгалузеві комісії, а громадську експертизу – громадські комісії із залученням спеціалістів.

Екологічний паспорт – це комплексний документ, що містить характеристику взаємовідносин будь-якого об’єкта з навколишнім природним середовищем, а саме: відомості про об’єкт, сировину (її види, обсяги, екологічність), енергію, площу, кількість працівників, технологію виробництва, види продукції, системи природоохоронних заходів зберігання відходів (їхню токсичність, кількість, утилізацію) тощо. Останнім часом активно розвиваються екологічний аудит та екологічний менеджмент.

Екологічний аудит – це екологічне обстеження підприємства, постановка “діагнозу” його “здоров’я”, перевірка здатності виробничих систем до самоочищення й випуску екологічно чистої продукції. Це інструмент, за допомогою якого оцінюють екологічну ефективність керування підприємством з метою збереження довкілля.

Екологічний менеджмент – це система ефективного управління природоохоронною діяльністю з використанням нових підходів, на базі адміністративних механізмів управління (дотримання екологічних норм, стандартів, правил, затверджених для галузі) та економічного стимулювання.

Екологічний маркетинг - це діяльність у складі системи менеджменту підприємства спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживчих потреб без порушення екологічної рівноваги довкілля та негативного впливу на стан здоров’я суспільства.

Завданням екологічного маркетингу є визначення потреби в екологічно безпечній продукції та інтенсифікація умов збуту продукції за мінімальних впливів на довкілля під час виготовлення та споживання.

Сучасна система охорони довкілля і природокористування передбачає наступні методи екологічного управління (менеджменту):

- інформаційні;

- адміністративні;

- ринково-економічні.

Інформаційні методи управління включають:

- екологічний моніторинг – система спостережень за якістю складових навколишнього середовища та станом біологічних об’єктів;

- екологічне картографування;

- державні природні кадастри – систематизований облік природних ресурсів, оцінка ресурсного потенціалу та умов його відновлення;

- географічні інформаційні системи;

- математичне моделювання і прогнозування особливостей природних процесів під впливом людської діяльності з використанням природних ресурсів.

Адміністративні методи управління охоплюють ліцензування природокористування, оцінку впливу на навколишнє середовище, екологічну експертизу, екологічний аудит і екологічну сертифікацію.

Ринково-екологічні методи передбачають різні економічні механізми управління охороною природи і використанням природних ресурсів, екологічне страхування тощо.

Питання для самоконтролю знань.

1. У чому полягає відмінність раціонального та нераціонального природокористування?

2. У чому полягає екологізація економіки?

3. Що таке еколого-економічна система?

4. Якими властивостями забезпечується екологічна безпека складної біологічної системи?

5. Чому в наш час людина, суспільство, держава не можуть бути гарантами власної екологічної безпеки?

6. Які основні шляхи досягнення екологічної безпеки?

7. У чому полягають економічні заходи збереження навколишнього природного середовища?

8. Які позитивні наслідки можуть мати природоохоронні заходи?

9. Що таке екологічні ліцензії?

10. Що таке екологічні збитки?

11. Якими заходами забезпечується виконання природоохоронних законів?

12. Що являється основним законодавчим актом в Україні у галузі охорони природи?

13. Якими установами в Україні здійснюється контроль за станом природного середовища та виконанням природоохоронних актів?

14. У чому полягає відмінність екологічної експертизи і екологічного аудиту?

15. Що таке екологічний паспорт та яку інформацію він містить?

16. Які методи екологічного управління природоохоронною діяльністю використовує екологічний менеджмент?

17. Які складові інформаційних методів управління?

18. Що таке екологічний маркетинг та які його завдання?

Література.

1. Л1 стор. 214-224

2. Л2 стор. 163-174

8. Екологічні проблеми України.

Сучасний стан навколишнього середовища України.

Україна – одна з найбільших за територією, чисельністю населення та ресурсним потенціалом країн Європи. Унаслідок високого рівня концентрації промислового виробництва та сільського господарства, хижацького використання природних ресурсів у другій половині ХХ ст. Україна перетворилася в одну з найнебезпечніших в екологічному відношенні країн. Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока еколого-економічна криза, яка зумовлена перш за все закономірностями функціонування адміністративно-командної економіки СРСР.

Водні ресурси.

Річкова мережа України досить густа, всього налічується близько 73 тис. водотоків. Крім того – близько 20 тис озер та лиманів. Але внаслідок нераціонального господарювання 20 тис. малих водотоків припинили своє існування. Режим більшості річок істотно змінено господарською діяльністю людини: великим водозабором для зрошення та промислових потреб, питного водопостачання та зарегулюванням після будівництва ставків, гребель, водосховищ, каналів.

Ґрунтові ресурси.

В Україні налічується багато типів ґрунтів, але найбільш поширеними є чорноземи. Вони мають найбільший вміст гумусу і найвищу родючість. За різними підрахунками від 25% до 50% світової площі чорноземів міститься саме в Україні. Вміст гумусу в українських чорноземах становить сьогодні 4-6%, а ще в кінці ХІХ ст. становив 8-12 і навіть 16%.

Стан ґрунтів незадовільний і, навіть, інколи катастрофічний з причин:

- забруднення мінеральними добривами, пестицидами;

- екстенсивного використання;

- неправильного обробітку;

- ерозії водної та вітрової.

Сільськогосподарське освоєння земель складає 70%, а розорювання ґрунтів – 56% (показники є одними з найвищих у світі).

Крім того, площі сільськогосподарських угідь зменшуються внаслідок їхнього залучення під будівництво промислових та транспортних об’єктів, урбанізацію тощо.

Корисні копалини.

Україна багата на мінеральну сировину – різноманітні корисні копалини. В Державному кадастрі України зареєстровано близько 5,5 тисяч родовищ корисних копалин. Це величезні запаси гранітів, вапняки, будівельний пісок, із горючих копалин – кам’яне та буре вугілля, газ, у менший кількості – нафта, великі запаси металорудної сировини залізних і манганових руд (запаси манганових руд становлять 66,1% світових запасів). Крім того є також родовища уранових, нікелевих, титанових, ртутних, алюмінієвих, хромітових руд, олова, графіту, солей йоду та брому.

Нещодавно знайдено великі запаси золота, але в розсіяному вигляді, що потребує складної технології видобування.

Сумарний видобуток мінеральної сировини за 40 основними видами становить більш 1 млрд. т., тому актуальною й важливою є проблема утилізації відходів гірничо-збагачувального виробництва.

Рослинний і тваринний світ.

Рослинний і тваринний світ України завжди був різноманітним і багатим. В наш час видове різноманіття рослин і тварин стрімко зменшується.

Внаслідок:

- надмірного забруднення водойм запаси риби в річках скоротились в десятки разів;

- різкого погіршення екологічного стану акваторії Чорного моря за останні 100 років популяція дельфінів зменшилась в 10 разів;

- вирубки та загибелі від кислотних дощів суттєво зменшились площі лісів;

- деградації ґрунтів знизилась врожайність сільськогосподарських рослин.

Охорона окремих видів рослин і тварин – найважливіша складова охорони довкілля. Для підтримання та нормального функціонування екосистем будь-якого регіону площа не порушених діяльністю людини заповідних територій, має становити не менш як 10-12% загальної площі його територій, тоді як в Україні ця цифра становить 2,1%.

Україна підписала Конвенцію про біорізноманітність (1992, Ріо-де-Жанейро). Виконанню вимог цієї Конвенції має сприяти Закон України про охорону навколишнього природного середовища (1991р.).

Причини екологічної кризи в Україні та її наслідки.

У ХХ ст. природокористування в Україні набирає форм, згубних для природи. Ресурсокористування стає надекстенсивним, хижацьким.

Сформувалась одна з найбільш варварських економік, що пересичена хімічними, металургійними, гірничорудними, нафтопереробними, військовими виробництвами з величезними обсягами відходів, із застарілими технологіями та обладнанням.

Причини розвитку екологічної кризи в Україні:

- екстенсивне використання природних ресурсів;

- концентрування на невеликих площах надпотужних підприємств і комплексів;

- інтенсивна хімізація сільського господарства;

- гігантські масштаби меліорації;

- використання застарілих технологій та обладнання;

- невиконання чинного законодавства щодо охорони природи;

- низький рівень екологічної освіти;

- відсутність економічних стимулів для ресурсозбереження;

- аварія на Чорнобильській АЕС.

Основні наслідки екологічної кризи в Україні:

Дефіцит води – практично всі поверхневі, ґрунтові й частково підземні води забруднені промисловими, побутовими та сільськогосподарськими стоками, які за якістю не відповідають санітарним нормам.

Виснаження земельних ресурсів. Українські чорноземи раніше становили близько 50% їх світового банку. Тепер через надмірну експлуатацію та забруднення виведено з обороту майже 60% українських чорноземів. До причин, що призводять до деградації ґрунтів належать: виснаження, забруднення мінеральними добривами та пестицидами, водна та вітрова ерозія, неправильний обробіток: повздовжна оранка схилів, ущільнення колесами техніки тощо. Неправильне зрошування призводить до засолення ґрунтів

Активізація екзогенних геологічних процесів. Будівництво різноманітних об’єктів, шляхів, видобуток корисних копалин, підтоплення територій призводять до активізації екзогенних геологічних процесів – зсувів, змивів, селів, ерозії поверхні, карстоутворення, яругоутворення тощо. Майже на 70% території України знизилась сейсмостійкість, що спричинено появою величезної кількості свердловин, шахт, кар’єрів. Несприятлива інженерно-сейсмічна обстановка має місце на Чорнобильській та Рівненській АЕС.

Зниження біорізноманіття та біопродуктивності. За останні 100 років в Україні внаслідок людської діяльності зникло багато видів рослин і тварин. До Червоної книги України занесено близько 700 видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання.

Демографічна криза та зростання захворюваності населення.

Сьогодні в Україні демографічна криза. З 1991р. простежується від’ємний приріст населення – смертність переважає над народжуваністю.

Через тривале забруднення довкілля в популяції зростає кількість спадкових генетичних аномалій. В Донецько-Придніпровському регіоні цей показник становить 19-24%. Відомо, що коли ця цифра досягає 30%, згідно з біологічними законами, нація починає зникати. Коли забруднення атмосфери в 1,5 рази перевищує санітарно-гігієнічні норми, починається захворювання імунної системи.

Тривалість життя в Україні знизилась й у середньому становить: у чоловіків – до 60 років, у жінок – 75 років. Лише 5-8% випускників шкіл вважаються практично здоровими.

Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС.

Чорнобильська аварія – найбільша техногенна катастрофа в історії людства. Із 100 тис. чоловік, які брали участь у ліквідації наслідків аварії в перший рік вже загинуло більш як 50 тис. чоловік. Підірвано здоров’я сотень тисяч людей. Зростає кількість спадкових генетичних аномалій. Забруднені мільйони гектарів ґрунтів. У водосховищах осіли мільйони тонн радіоактивного мулу, створено багато радіоактивних могильників, що криють велику небезпеку для довкілля.

Екологічні проблеми регіонів України.

Екологічні проблеми Дніпра.

Екосистема Дніпра деградує. До причин складної екологічної ситуації на Дніпрі належать:

- будівництво каскаду водосховищ, які змінили динаміку стоку;

- великомасштабна меліорація;

- спорудження великої кількості промислових комплексів у басейні річки;

- величезні об’єми водозабору для потреб промисловості та зрошення;

- дуже сильне забруднення.

Ці причини призвели до наступних наслідків: річковий режим перетворився на озерний, водообмін сповільнився, утворились зони замору, розвиваються явища евтрофікації, втрачається здатність до самоочищення. Водосховища погіршили стан прилеглих земель: підвищився рівень ґрунтових вод, посилився рівень засолення ґрунтів, збільшився рівень забруднення підземних вод, посилилась ерозія берегової лінії водосховищ, у воді зростає концентрація важких металів, фенолів, нафтопродуктів, у донних відкладах Київського водосховища - радіонуклідів.

Екологічна криза Азовського моря.

До основних проблем Азовського моря відносяться перезабруднення, зменшення біопродуктивності, обміління. Ці проблеми народжені наступними причинами:

- збільшення кількості неочищених промислових та каналізаційних стоків;

- забруднення пестицидами, що приносяться ріками Дон, Кубань та малими річками;

- зменшення стоку річок Дон та Кубань внаслідок будівництва на ріках водосховищ та впровадження зрошуваного землеробства;

- хижацький вилов риби;

- збільшення рекраційних зон.

Донецько-Придніпровський регіон.

В регіоні сконцентрована велика кількість надпотужних промислових підприємств, їх майже 5 тисяч. Вони викидають в атмосферу понад 70% загального обсягу викидів. Дуже гостро стоїть проблема утилізації відходів, яка протягом тривалого часу не вирішується. Застаріле обладнання призводить до аварій, що завдають шкоди довкіллю.

Крім того це район інтенсивного сільського господарства. Ґрунти надмірно забруднені не тільки пестицидами та мінеральними добривами, а й важкими металами. Майже три четверті ґрунтів деградує. Стан природного середовища в регіоні є кризовим. Для покращення ситуації необхідно здійснити: модернізацію промисловості, впровадження новітніх ресурсо- та енергозберігаючих технологій, рекультивацію земель, вирішити проблему утилізації відходів.

Екологічна ситуація в Поліссі.

Сьогодні Полісся – регіон з найзагрозливішою екологічною ситуацією в Україні та Європі. До причин такого стану належать інтенсивне вирубування лісів, величезні обсяги осушення боліт і видобутку нафти, надмірне забруднення довкілля, негативні наслідки розробки гранітних кар’єрів, радіоактивне забруднення після аварії на ЧАЕС. Внаслідок інтенсивного осушування боліт понизився рівень ґрунтових вод на 1,8-1,0 м, 50% малих річок змінили режим стоку, зменшилось видове різноманіття рослин.

Українські Карпати.

У Карпатах зосереджена третина лісових запасів України. Карпатські ліси опинилися перед загрозою зникнення. До цього можуть призвести інтенсивні лісорозробки, надмірний випас худоби, хімічне забруднення, кислотні дощі.

Пріоритети екологічної політики України.

Екологічна криза в Україні дедалі поглиблюється. Це спричинюють:

- відсутність асигнувань на природоохоронні заходи;

- відсутність контролю та безкарність діяльності, що завдає шкоди природі;

- зростання кількості техногенних аварій через застарілість технологій і обладнання;

- відсутність державної системи контролю за станом довкілля та управління природоохоронною діяльністю;

- низький рівень екологічної освіти.

За умов загострення екологічної кризи пріоритетами політики України мають бути охорона природи, ресурсозбереження, входження в загальноєвропейську та світову систему екологічної безпеки.

До найневідкладніших заходів з оздоровлення екологічної ситуації в Україні належать:

- активізація екологічної освіти та екологічного виховання;

- проведення комплексу екологічних експертиз та складання екологічного прогнозу;

- державне фінансування заходів з охорони природи;

- створення системи економічного стимулювання екологічних заходів;

- активізація діяльності правоохоронних і природоохоронних органів;

- пропаганда екологічного досвіду засобами масової інформації.

Питання для самоконтролю.

1. У чому полягають основні причини розвитку екологічної кризи в Україні?

2. В яких регіонах України склалася найбільш небезпечна екологічна ситуація?

3. В якому стані перебувають ґрунтові ресурси України?

4. В якому стані перебувають водні ресурси України?

5. Яка демографічна ситуація в Україні?

6. У чому полягають причини зниження сейсмостійкості ряду територій України?

7. Чим зумовлений кризовий стан Азовського моря?

8. Що призвело до погіршення екологічної ситуації в Донецько-Придніпровському регіоні?

9. Які наслідки Чорнобильської катастрофи для здоров’я українського народу?

10. Що сприяє поглибленню екологічної кризи в Україні?

11. Яких заходів слід вжити перш за все для поліпшення екологічної ситуації в нашій державі?

12. Яка роль екологічної освіти в справі подолання екологічної кризи в Україні?

Література.

1. Л1 стор. 264-311

9. Екологія людини.

Екологічна ніша людини.

Людина завдяки великій чисельності та величезному споживанню природних ресурсів стала головною причиною порушень рівноваги у природі. Зараз людство знаходиться в ситуації гострого протиріччя між своїм біологічним походженням та антибіологічною поведінкою по відношенню до природи, а через неї – і до самої себе.

До цього часу розповсюджено уявлення, що залежність людства від природи з підвищенням його культурного рівня та технічної озброєності зменшується. Це одна з найнебезпечніших помилок. Технічна озброєність ніяк не зменшує потреб людини в продуктах природи – повітрі, воді та їжі, залежить від середовищеутворюючої та середовищерегулюючої роботи живих організмів.

Людина, як і всякий інший вид, є частиною природи й займає свою екологічну нішу. Ця ніша має три аспекти – ніша місця, трофічна й багатовимірна ніша. Нішу місця людство цілком реалізувало, засвоївши всі придатні біотопи на планеті; трофічна ніша також постійно розширюється завдяки успіхам новітніх технологій розведення рослин, тварин, риби, водоростей, грибів тощо. Реалізація багатовимірної ніші пов’язана з генетичним потенціалом людини та взаємодією її з довкіллям. Йде інтенсивна робота по розшифруванню генома людини, відпрацьовано методи вегетативного розмноження людини – клонування, розробляються методики вбудови природних та штучних генів в еукаріотичну клітину, відкрито ген “старіння”, так званий ген-кілер, навіть, випробувано на тваринах методики його блокування. Попри всі успіхи, запобігти смерті від хвороб та агресивного впливу умов навколишнього середовища людина ще не спроможна. Людина ще не навчилася змінювати свій генотип і тому межі його стійкості проти різних факторів середовища залишилися майже такими самими, як і десять тисяч років тому.

Проте, у зв’язку з антропогенною деградацією довкілля, усе менше стає біотопів, де ці фактори перебувають у зоні оптимуму для людини.

Одним із узагальнюючих показників ступеня оптимальності багатовимірної ніші людини є здоров’я. Якщо здоров’я популяції, нації чи людства в цілому погіршується, значить наша багатовимірна ніша стала меншою.

Здоров’я людини.

Протягом еволюції і розвитку цивілізації людство позбавилось конкурентів та багатьох ворогів, значно послабило тиск інфекцій, паразитів та дефіциту біоресурсів. Завдяки технологіям виживання та життєзабезпечення людство змогло багаторазово збільшити свою чисельність та продовжити термін життя. Але незалежність від більшості механізмів природного добору, успіхи гігієни та медицини, спасіння більшості хворих та переведення гострих захворювань у хронічні, заміна захисних сил організму ліками, збереження життя людей з поганою спадковістю, гіподинамія, забруднення довкілля, стреси, куріння, алкоголь, наркотики – все це погано впливало на генофонд виду.

Людство накопичило небезпечний генетичний тягар за рахунок мутацій, більшість з яких би відсіклась природним добором, якби він діяв так, як діє в природних популяціях тварин.

За даними медичної генетики спадковий тягар сучасної популяції людини в середньому складає 5%. При цьому 0,5% новонароджених страждають хромосомними хворобами, більш як 1% - захворюваннями, зумовленими генними мутаціями і більше 3,5% дітей народжуються з спадковою схильністю до хронічних захворювань. Сполучення спадкових хвороб з екологічними джерелами патологій складає такий рівень нездоров’я сучасної людської спільноти, який би в природі був би неможливим без штучних засобів збереження життя.

Встановлено, що на здоров’я людини впливають:

- спосіб життя (50%);

- генетичні (спадкові) фактори (40%);

- фактори навколишнього середовища (10%).

До патологій “способу життя” відносяться хвороби, визвані гіподинамією, фізичним та психоемоційним навантаженням, харчуванням, режимом роботи та відпочинку, соціальними контактами.

Одним з найнебезпечніших джерел захворювань насьогодні є антропогенне забруднення навколишнього середовища, а саме:

- хімічне забруднення (пестициди, мінеральні добрива, важкі метали, побутова хімія, будівельні матеріали, тютюновий дим, нафтопродукти та ін.);

- фізичне забруднення (шум, вібрації, електромагнітне випромінювання, радіація тощо).

Переважна більшість хімічних забруднювачів антропогенного походження належить до ксенобіотиків, які не розкладаються в природі протягом тривалого часу і здатні нагромаджуватись в ланцюгах живлення (кумулятивний ефект). Вони довго не виводяться з організму, акумулюючись в тканинах та органах. Через суттєве збільшення концентрації їхній негативний вплив на організм постійно зростає. Часто проявляється синергічний ефект, коли негативна дія однієї речовини підсилюється наявністю іншої. У процесі метаболізму токсичних речовин можуть утворюватись нові ще більш отруйні.

Усі хімічні речовини є токсичними, якщо вони попадають в організм у значних кількостях. Навіть нешкідливі речовини у великих кількостях становляться шкідливими.

Дуже негативно діють на організм людини і фізичні забруднення: шуми, вібрації, електромагнітне та радіоактивне випромінювання.

Проти ХІХ ст. рівень шуму в містах зріс у тисячі разів. Шуми знижують працездатність, спричинюють захворювання органів слуху, нервової, ендокринної, серцево-судинної систем тощо. Навпаки, спокійна ніжна музика, звуки природи, шум лісу, плескіт води, спів птахів позитивно впливають на стан здоров’я.

Небезпечне для здоров’я людини електромагнітне випромінювання, джерелами якого є телевізори, монітори комп’ютерів, радіолокаційні станції. За напруженості електромагнітного поля 100В/м з’являються головний біль, відчуття сильної втоми, безсоння, неврози та ін.

Дуже велику біологічну активність має іонізуюче радіоактивне випромінювання, воно уражає молекули ДНК, спричинює хромосомні та генні мутації, уражає клітини й тканини, викликає соматичні порушення, що проявляються в опіках, катарактах, зниженні імунітету, розвиткові злоякісних пухлин. Ймовірність мутацій зростає прямо пропорційно поглинутій дозі: у 1998р. після аварії на ЧАЕС вона становила 10%.

Сумарний вплив усіх розглянутих факторів позначається на стані здоров’я нації. За даними Міністерства охорони здоров’я України за період з 1980р. здоров’я населення України погіршилось майже на 30%. З 1987р. середня тривалість життя чоловіків зменшилась на 3 роки, жінок – на 2 роки.

Демографічна екологія людства.

Упродовж тисячоліть народонаселення світу росло дуже повільно. ХХ століття характеризується дуже швидким збільшенням чисельності населення – демографічним вибухом. Значне підвищення росту чисельності людства пояснюється зниженням смертності від епідемій та голоду, різким зниженням дитячої смертності, що пов’язано з покращенням гігієнічних умов та успіхами медицини. Найбільший приріст населення планети спостерігається в Китаї, Індії, Індонезії, Африці, Латинській Америці. Для більшості розвинутих країн демографічний вибух спостерігався в ХІХ ст., а в наш час характерний демографічний перехід до стабілізації чисельності населення.

За прогнозами, у найближчому майбутньому чисельність населення зростатиме приблизно на 3 особи щосекунди, тобто на 90-100 мільйонів за рік. Учені-демографи вважають, що до 2100 року чисельність населення Землі має стабілізуватися на рівні 9-13 мільярдів чоловік.

Демографічну проблему називають “проблемою номер один” сучасності. Ще від Т. Мальтуса (1766-1834) тягнеться усвідомлення того, що виробництво харчової продукції на планеті зростає значно повільніше, ніж кількість її споживачів. Наука засвідчує, що має існувати верхня межа демографічного зростання, за якою неможливо навіть теоретичне забезпечення усіх мешканців планети засобами існування.

Початок цивілізації – 5 млн. чол.

*Штриховою лінією показано варіант прогнозів чисельності на перспективу до ХХІ ст., у якому очікується стабілізація і деяке зниження чисельності населення (М. Реймерс, 1990)

Чисельність населення, млрд чол.

Неоліт

Бронзовий вік

Залізний вік

Середні віки

VIII

VII

VI

V

IV

III

II

I

XXI

Тисячоліття до н.е.

Роки н.е.

Прогноз

рис. Зростання чисельності людства від світанку цивілізації

Дата добавления: 2014-11-29