КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Правовий порядок трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини
Законодавство України про трансплантацію складається з «Основ законодавства України про охорону здоров'я», Закону України від 16.07.99 р. «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» (далі — «Закону») та інших прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів України. Дія «Закону» поширюється на діяльність, пов'язану із узяттям, зберіганням, перевезенням органів, інших анатомічних матеріалів людини та їх трансплантацією, виготовленням біоімплантатів, отриманням і використанням ксенотрансплантатів. Дія «Закону» не поширюється на: 1) донорство крові та (або) її компонентів і діяльність, пов'язану з їх використанням; 2) трансплантацію статевих залоз, репродуктивних клітин та живих ембріонів; 3) алотрансплантацію — пересадку людині взятого у неї анатомічного матеріалу; 4) імплантацію — пересадку біоімплантатів і штучно виготовлених замінників органів; 5) узяття анатомічних матеріалів для діагностичних досліджень. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, до повноважень якого належить регулювання діяльності, пов'язаної з трансплантацією, є МОЗ України. Трансплантація як метод лікування застосовується виключно за наявності медичних показань та згоди об'єктивно поінформованого дієздатного реципієнта лише у випадках, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я реципієнта іншими методами лікування неможливе. Наявність у реципієнта медичних показань до застосування трансплантації встановлює консиліум лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи. Якщо реципієнт не досяг віку 14 років чи визнаний судом недієздатним, трансплантація застосовується за згодою об'єктивно
поінформованих його батьків або інших законних представників. Щодо осіб віком від 14 до 18 років чи визнаних судом обмежено дієздатними трансплантація проводиться за згодою об'єктивно поінформованих реципієнтів, об'єктивно поінформованих їх батьків або інших законних представників. У невідкладних випадках за наявності реальної загрози життю реципієнта його згода або згода його законних представників для виконання трансплантації не потрібна. Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для реципієнта наслідків, лікуючий лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього реципієнт відмовляється від застосування трансплантації, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а в разі неможливості його одержання — засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Якщо від застосування трансплантації відмовляється законний представник реципієнта, що може спричинити тяжкі наслідки для здоров'я реципієнта, лікуючий лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.. Порядок застосування трансплантації як методу лікування встановлюється МОЗ України, а перелік органів та інших анатомічних матеріалів, що можуть використовуватися для трансплантації, затверджується МОЗ України за погодженням з Академією медичних наук України. Перевезення анатомічних матеріалів людини здійснюється уповноваженими на те працівниками відповідних державних та комунальних закладів охорони здоров'я і державних наукових установ за наявності умов, що забезпечують збереження цих матеріалів, та оригіналів необхідних документів. Порядок перевезення анатомічних матеріалів людини в межах України, їх зберігання, увезення на митну територію України та вивезення за межі цієї території встановлюється КМУ.
Діяльність, пов'язану із трансплантацією, можуть здійснювати акредитовані в установленому законодавством України порядку державні та комунальні заклади охорони здоров'я і державні наукові установи за переліком, затвердженим КМУ. Заклади охорони здоров'я та наукові установи повинні мати матеріально-технічну базу, обладнання та кваліфікованих працівників, які необхідні для проведення трансплантації та здійснення іншої, пов'язаної з нею діяльності. Вимоги до матеріально-технічної бази, обладнання, підготовки та кваліфікації працівників цих закладів та установ встановлюються МОЗ України. Організаційно-методичне керівництво, контроль за взаємодію закладів та установ, що здійснюють діяльність, пов'язану із трансплантацією, їх інформаційне забезпечення і контроль покладено на координаційний центр трансплантації МОЗ України (далі — координаційний центр трансплантації). Державні та комунальні заклади охорони здоров'я і державні наукові установи можуть бути акредитовані для застосування трансплантації та здійснення іншої, пов'язаної з нею діяльності: — узяття гомотрансплантатів у живих донорів; — узяття анатомічних матеріалів у померлих донорів; — зберігання і перевезення анатомічних матеріалів людини; — виготовлення біоімплантатів. Діяльність державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ, пов'язана із трансплантацією, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Додаткове фінансування діяльності державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ, пов'язаної з трансплантацією, може здійснюватися за рахунок коштів, виділених на реалізацію заходів, передбачених відповідними програмами, доходів від реалізації нових технологій та методів, іншої наукової продукції, за виготовлені біоімплантати, реактиви, апарати та обладнання, що застосовуються в медичній практиці, а також за рахунок добровільних внесків юридичних і фізичних осіб та інших не заборонених законодавством надходжень. Державний контроль за додержанням вимог, встановлених законодавством про трансплантацію, здійснюється органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законами України.
Громадський контроль за діяльністю, пов'язаною з трансплантацією, здійснюється об'єднаннями громадян відповідно до законодавства України. Умови та порядок узяття гомотрансплантатів у живих донорів Живим донором може бути лише повнолітня дієздатна особа. У живого донора може бути взятий як гомотрансплантат лише один із парних органів або частина органа, або частина іншого анатомічного матеріалу. Узяття гомотрансплантата у живого донора дозволено на підставі висновку консиліуму лікарів відповідного закладу охорони здоров'я чи наукової установи після його всебічного медичного обстеження і за умови, що завдана здоров'ю донора шкода буде меншою, ніж небезпека для життя, що загрожує реципієнту. Узяття гомотрансплантата (за винятком анатомічних матеріалів, здатних до регенерації) у живого донора допускається у випадках, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами (батько, мати, син, дочка, дід, баба, онук, онука, брат, сестра, дядько, тітка, племінник, племінниця). Не допускається взяття гомотрансплантатів у живих осіб, які: — утримуються у місцях відбування покарань; — страждають на тяжкі психічні розлади; — мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров'ю; — надали раніше орган або частину органа для трансплантації. У живого донора може бути взято гомотрансплантат лише за наявності його письмової заяви, підписаної свідомо і без примусу після надання йому лікуючим лікарем об'єктивної інформації про можливі ускладнення для його здоров'я, а також про його права у зв'язку з виконанням донорської функції. У заяві донор повинен вказати про свою згоду на взяття у нього гомотрансплантата та про свою поінформованість щодо можливих наслідків. Підпис донора на заяві засвідчується у встановленому законодавством порядку, а заява додається до його медичної документації. Узяття у живого донора кісткового мозку та інших здатних до регенерації анатомічних матеріалів проводиться з додержанням вимог, встановлених «Законом».
За згодою донора та за відсутності в нього медичних протипоказань кістковий мозок, інші здатні до регенерації анатомічні матеріали можуть братися повторно. За бажанням повнолітньої дієздатної особи у неї може бути взято на зберігання за її рахунок кістковий мозок з метою використати у разі потреби для аутотрансплантації. За згодою донора його кістковий мозок може бути надано безоплатно або за плату для трансплантації іншій особі. Для працівників, зайнятих на роботах із підвищеним ризиком ураження кровотворної системи, узяття кісткового мозку та його зберігання здійснюються за рахунок роботодавця. Порядок узяття, зберігання і використання кісткового мозку встановлюється КМУ. Узяття анатомічних матеріалів у померлих Людина вважається померлою з моменту, коли встановлено смерть і"і мозку. Смерть мозку означає повну і незворотну втрату всіх його функцій. Момент смерті мозку може бути встановлено, якщо виключені всі інші можливі за даних обставин причини непритомного стану і втрати реакції організму. Діагностичні критерії смерті мозку та процедура констатації моменту смерті людини встановлюються МОЗ України. Факт смерті потенційного донора встановлюється консиліумом лікарів відповідного закладу охорони здоров'я або наукової установи. Зазначені лікарі не можуть брати участь у взятті у цього донора анатомічних матеріалів, в їх трансплантації чи виготовленні біоімплантатів. Кожна повнолітня дієздатна особа може заявити про згоду або про незгоду стати донором анатомічних матеріалів у разі своєї смерті. За відсутності такої заяви анатомічні матеріали у повнолітньої дієздатної особи, яка померла, можуть бути взяті за згодою подружжя або родичів, які проживали з нею до смерті. У померлих неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних осіб анатомічні матеріали можуть бути взяті за згодою їхніх законних представників. У разі потреби проведення судово-медичної експертизи анатомічні матеріали у померлого донора беруться з дозволу і в присутності судово-медичного експерта. Узяття анатомічних матеріалів не повинне зашкодити веденню слідства, а судово-медичний експерт протягом 24 годин зобов'язаний повідомити про це районного (міського) прокурора. Узяття анатомічних матеріалів у померлою донора не повинне призвести до спотворення його тіла. Узяття анатомічних матеріалів у померлого донора оформляється актом. Цей акт підписується лікарями, які брали участь у взятті анатомічних матеріалів, а в разі проведення судово-медичної експертизи — і судово-медичним експертом, і додається до медичних документів померлого. Узяття анатомічних матеріалів у померлої особи для трансплантації та (або) для виготовлення біоімплантатів не допускається за наявності зробленої цією особою за життя заяви про незгоду бути донором. У померлої повнолітньої дієздатної особи, заява якої щодо донорства відсутня, а також у неповнолітніх, обмежено дієздатних та недієздатних осіб узяття анатомічних матеріалів не допускається, якщо на це не отримано або неможливо отримати згоду законних представників померлого. Узяття анатомічних матеріалів у померлої особи не допускається також за відсутності дозволу судово-медичного експерта в разі необхідності проведення судово-медичної експертизи. Особливості отримання і використання деяких видів анатомічних матеріалів. В Україні діє єдина державна інформаційна система трансплантації, до якої вносяться відомості про реципієнтів, а також про осіб, які заявили про свою згоду або незгоду стати донорами в разі смерті. Ці відомості є конфіденційними, становлять лікарську таємницю і можуть бути розголошені лише у випадках, передбачених «Законом». Діяльність єдиної державної інформаційної системи трансплантації забезпечує координаційний центр трансплантації. Положення про єдину державну інформаційну систему трансплантації затверджується МОЗ України. Якщо взятий у померлого донора орган через відсутність біологічно сумісного реципієнта не може бути використано для трансплантації у відповідному державному чи комунальному закладі охорони здоров'я або державній науковій установі, цей заклад або установа негайно надають інформацію про зазначений орган до координаційного центру трансплантації, який оперативно здійснює пошук реципієнта в межах України. Якщо біологічно сумісного з отриманим органом реципієнта в межах України не знайдено, координаційний центр трансплантації надає інформацію про цей орган відповідним установам і організаціям інших країн, з якими Україна уклала міжнародні договори з питань трансплантації. Органи, взяті у померлих, а також кістковий мозок, узятий у живих донорів, можуть передаватися іншим країнам лише на умовах рівноцінного обміну в порядку, визначеному відповідними міжнародними договорами України. Укладати угоди, що передбачають купівлю-продаж органів або інших анатомічних матеріалів людини, за винятком кісткового мозку, забороняється. Фетальні матеріали для трансплантації можуть надавати акредитовані в установленому порядку заклади охорони здоров'я, які проводять операції штучного переривання вагітності (аборти) з дотриманням умов та порядку проведення таких операцій, встановлених законодавством України. Фетальні матеріали для трансплантації надаються за згодою жінки, яка прийняла остаточне рішення щодо штучного переривання вагітності (аборту), та за умови збереження конфіденційності відомостей про неї. Для виготовлення біоімплантатів використовуються анатомічні матеріали померлих донорів, узяті з додержанням вимог «Закону». Виготовлення біоімплантатів, їх застосування і контроль якості, державна реєстрація та реалізація, увезення на митну територію України та вивезення за її межі здійснюються з додержанням умов і в порядку, встановленому законодавством України щодо виробів медичного призначення. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я, державні наукові установи, які застосовують ксенотрансплантати, можуть їх отримувати на підставі угод із господарюючими суб'єктами, що вирощують відповідних тварин. Порядок застосування ксенотрансплантатів встановлюється МОЗ України. Утримання тварин і взяття у них ксенотрансплантатів мають здійснюватися з додержанням загальних принципів гуманного поводження з тваринами. Медико-біологічні вимоги до тварин, умови їх утримання, порядок узяття у них ксенотрансплантатів встановлюються КМУ. Права, соціальний захист живого донора та відповідальність за порушення законодавства про трансплантацію Особа, яка дала згоду стати донором, до взяття гомотрансплантата має право відмовитися від даної нею раніше на це згоди. У разі смерті донора, зараження його інфекційною хворобою, виникнення в нього інших хвороб чи розладів здоров'я у зв'язку з виконанням ним донорської функції він підлягає обов'язковому державному страхуванню в порядку, встановленому КМУ. Донору в порядку, встановленому «Законом», відшкодовується шкода, завдана його здоров'ю у зв'язку з виконанням ним донорської функції з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію. Інвалідність донора, що настала у зв'язку з виконанням ним донорської функції, прирівнюється до інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. У разі смерті донора, що настала внаслідок виконання ним донорської функції, членам сім'ї померлого, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку із втратою годувальника. Призначення такої пенсії здійснюється в порядку та на умовах, встановлених законодавством України для призначення пенсії сім'ї годувальника, який помер унаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про трансплантацію, несуть відповідальність згідно із законодавством України. Останнім часом у медичній практиці досить активно використовують лікування пацієнтів шляхом трансплантації органів і тканин. При проведенні таких операцій права донора та реципієнта законодавчо забезпечені шляхом кримінальної відповідальності за «порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини» та в разі «незаконної торгівлі органами або тканинами людини» (стаття 143 КУ).
Дата добавления: 2014-11-29; Просмотров: 1073; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |