Екологічний моніторинг, його сутність і види

Перелік питань

Методичні поради до вивчення теми

Методичні рекомендації

Спостереження і контроль стану довкілля на мікро- і макрорівнях

Тема 4

При вивченні теми необхідно, у першу чергу, звернути увагу на визначення екологічного моніторингу. Особливу роль у системі екологічного моніторингу виконує біологічний моніторинг, тобто моніторинг біологічної складової екосистеми(біоти). Зазначимо, що біологічний моніторинг – це контроль стану навколишнього природного середовища за допомогою живих організмів. Головний метод біологічного моніторингу – біоіндикація, зміст якої полягає в реєстрації будь-яких змін у біоті, викликаних антропогенними факторами. При вивченні цього підрозділу зазначеної теми необхідно також засвоїти види екологічного моніторингу та класифікаційні ознаки, при цьому звернути увагу на цілі глобального моніторингу.

При вивченні екологічного нормування якості навколишнього середовища необхідно звернути увагу на нормативи екологічної безпеки(НЕБ) та систему екологічних нормативів.

Важливим напрямком моніторингових досліджень є оцінка якості природного середовища. Зазначимо, що нормою вважається відповідність державним стандартам (ГКД) стану різних складових біосфери.

4.1.1.Екологічний моніторинг, його сутність і види.

4.1.2.Основи екологічного нормування якості навколишнього середовища.

4.1.3.Екологічний контроль стану довкілля.

4.1.4.Методика розрахунків концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, які містяться у викидах підприємств.

4.1.5.Оцінка впливу автотранспорту на стан повітря.

Наприкінці 60-х років XX століття у світовому товаристві почало поширюватися усвідомлення необхідності в скоординованості зусиль зі збору, збереження і переробки даних про стан навколишнього середовища. У 1972 р. в Стокгольмі відбулася конференція з охорони навколишнього середовища під егідою ООН, де вперше було визначено поняття «моніторинг» навколи­шнього середовища». Було вирішено під моніторингом навко­лишнього середовища розуміти комплексну систему спостере­жень, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом антропогенних факторів. Термін з'явився як допо­внення до поняття «контроль стану навколишнього середовища». У даний час під моніторингом розуміють сукупність спостере­жень за певними компонентами біосфери, спеціальним чином організовані в просторі і часі, а також комплекс методів еколо­гічного прогнозування.

Екологічний моніторинг — це інформаційна система спостережень, оцінки і прогнозу змін у стані навколишнього середовища, створена з метою виділення антропогенних складо­вих цих змін на тлі природних процесів.

Моніторинг може здійснюватися такими засобами: фізичними; хімічними; біологічними; авіаційними; космічними.

Залежно від завдань, що вирішуються системою екомоніторингу, розрізняють такі його види:

Ø біоекологічний (санітарно-гігієнічний);

Ø геоекологічний (природно-господарський);

Ø біосферний (глобальний);

Ø геофізичний;

Ø біологічний.

Особливу роль у системі екологічного моніторингу виконує біологічний моніторинг, тобто моніторинг біологічної складової екосистеми (біоти). Біологічний моніторинг - це контроль ста­ну навколишнього природного середовища за допомогою живих організмів. Головний метод біологічного моніторингу - біоіндикація, зміст якої полягає в реєстрації будь-яких змін у біоті, викликаних антропогенними факторами. У біологічному моні­торингу можуть бути використані не тільки біологічні, але й будь-які інші методи, наприклад, хімічний аналіз вмісту забру­днюючих речовин у живих організмах.

Геоекологічний (природно-господарський) моніторинг забез­печує спостереження за природними екосистемами, агробіотою, індустріальними екосистемами. У цьому випадку застосовують геофізичні, геохімічні, біохімічні, біологічні методи.

Біосферний моніторинг здійснює спостереження за змінами в біосфері, що пов'язані з антропогенним впливом.

Залежно від призначення за спеціальними програмами здій­снюються загальний, кризовий та фоновий екологічний моніторинги довкілля.

Загальний екомоніторинг довкілля - це оптимальні за кіль­кістю та розміщенням місця, параметри і періодичність спосте­режень за довкіллям, які дають змогу на основі оцінки і про­гнозування стану довкілля підтримувати прийняття відповід­них рішень на всіх рівнях відомчої і загальнодержавної еколо­гічної діяльності.

Кризовий екомоніторинг довкілля - це інтенсивні спостере­ження за природними об'єктами і джерелами техногенного впли­ву, розташованими в районах екологічної напруженості, у зо­нах аварій та небезпечних природних явищ із шкідливими еко­логічними наслідками. Його призначення - забезпечення своєчасного реагування на кризові та надзвичайні екологічні ситу­ації і прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення нормаль­них умов для життєдіяльності населення і господарювання.

Фоновий екомоніторинг довкілля - це багаторічні комплексні дослідження спеціально визначених об'єктів природоохоронних зон з метою оцінки і прогнозування зміни стану екосистем, від­далених від об'єктів промислової і господарської діяльності, або одержання інформації для визначення середньостатистичного (фонового) рівня забруднення довкілля в антропогенних умовах.

В Україні моніторинг природного середовища здійснюється багатьма відомствами, які є складовими підсистеми моніторин­гу. У системі моніторингу, що здійснюється в Україні, розрізняють три рівні моніторингу навколишнього природного середовища: глобальний, регіональний і локальний. Мета, методичні підходи і практика моніторингу на різних рів­нях відрізняються. Так, на локальному рівні - це реалізація такої стратегії, що дає можливість забезпечити нормативну якість довкілля.

На регіональному рівні підхід до моніторингу заснований на тому, що забруднюючі речовини, потрапивши в кругообіг речо­вин у біосфері, змінюють стан абіотичної складової і, як наслі­док, викликають зміни в біоті (екзогенні сукцесії). Будь-який господарський захід, проведений у масштабі регіону, впливає на екологічний стан регіону - змінює рівновагу абіотичного і біологічного компонента.

Цілі глобального моніторингу визначаються в процесі між­народного співробітництва в рамках різних міжнародних орга­нізацій, угод (конвенцій) і декларацій.

Дата добавления: 2014-11-29