Поняття та особливості конфедерації, їх ознаки та відмінності від федерацій

Особливості державного устрою України

За державним устроєм Україна є унітарною децентралізованою державою. Унітарна форма державного устрою для України є найбільш виправданою, оскільки вона відповідає її етнічному складу, історичному минулому, економічним і культурним реаліям. Де централізованість пояснюється наявністю адміністративно-територіальної одиниці з ознаками суверенітету – Автономна республіка Крим.

Конфедерація – тимчасовий союз суверенних держав, які об'єдналися для досягнення певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Основні ознаки конфедерації (через етап конфедерації пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація - Сенегамбія, 1981-1989 pp.):

Ø відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної території і державного кордону;

Ø відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;

Ø відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;

Ø відсутність суверенітету конфедерації, збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;

Ø наявність загального конфедеративного органу, що складається з делегатів суверенних держав;

Ø рішення загальних конфедеративних органів, прийняте за принципом консенсусу; у разі незгоди з ним членів конфедерації не є обов'язковим і не спричиняє ніяких санкцій (право ну-ліфікації, тобто відхилення);

Ø наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.

Ø Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або еволюціонують у федерацію.

Інші форми співдружностей і державних союзів

Співдружність – форма об’єднань держав за принципом спільності ідей, території чи інтересів без втрати їх суверенітету.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) (азерб. Müstəqil Dövlətlər Birliyi, біл. Садружнасць Незалежных Дзяржаў, груз. დამოუკიდებელ სახელმწიფოთა თანამეგობრობა, каз. Тәуелсіз Мемлекеттер Достастығы, кирг. Күнкорсуз Мамлекеттер Шериктештиги, рум. Comunitatea Statelor Independente, рос. Содружество Независимых Государств, тадж. Иттиҳоди давлатҳои муштаракулманофеъ, узб. Mustaqil Davlatlar Hamdo'stligi) — міждержавне об'єднання більшості пострадянських країн.

Співдружність Незалежних Держав створена 8 грудня 1991 року в садибі Віскулі (Біловезька пуща, Білорусь) як господарський, політичний та економічний союз Білорусі, Росії та України. 21 грудня приєднались ще вісім колишніх республік СРСР (Азербайджан, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан). 23 жовтня 1993 року до СНД приєдналася Грузія. 26 серпня 2005 року зі складу СНД вийшов Туркменістан. Україна є співзасновницею СНД, але Статут організації Україною досі не ратифіковано, тому формально Україна залишається лише спостерігачем і не є членом СНД. 14 серпня 2008 парламент Грузії прийняв рішення залишити СНД, і, згідно зі Статутом СНД, 18 серпня 2009 Грузія офіційно перестала бути членом Співдружності.

Каталонська співдружність (кат. Mancomunitat de Catalunya) - адміністративна структура, яка з 6 квітня 1914 р. до 20 березня 1925 р. об'єднувала 4 каталонські провінції: Барселону, Жірону, Таррагону та Льєйду.

Указ про дозвіл провінціям об'єднуватися у адміністративні спільноти (що іншими словами означало створення Каталонської співдружності) було підписано королем 18 грудня 1913 р. Вперше з 1714 р. іспанською владою було визнано існування каталонської спільноти на офіційному рівні.

Першими двома президентами Каталонської співдружності стали Анрік Прат-да-ла-Ріба та відомий архітектор Жузеп Пуч (кат. Josep Puig i Cadafalch). Найголовнішими здобутками Співдружності стала модернізація інфраструктури Каталонії - прокладення телефонних ліній, управління портами, оптимізація структури доріг, залізниці, введення нових технологій у сільському господарстві тощо.

У цей період було також створено Інститут каталонських студій, Бібліотеку Каталонії, Промислову школу (кат. Escola Industrial), Вищу школу мистецтв (кат. Escola Superior de Belles Arts), Школу місцевої адміністрації (кат. Escola de l'Administració Local).

Особливо важливим стала підтримка адміністрацією Співдружності орфографічних норм сучасної каталанської мови, розроблених лінгвістом Пумпеу Фаброю (кат. Pompeu Fabra).

Каталонська співдружність не мала великих політичних повноважень, але за її прикладом згодом були сформовані Автономна область Каталонія та інші автономні області Іспанії, а також Жанаралітат Каталонії. Каталонська співдружність була ліквідована генералом Мігелем Прімо де Ріверою.

Великобританія очолює Співдружність націй (Британську Співдружність) — асоціацію незалежних держав, що раніше входили в Британську імперію, які визнають британського монарха як символ вільного єднання.

У Співдружність входять (на початок 1999): Великобританія, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південноафриканська Республіка, Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Ґана, Малайзія, Сингапур, Кіпр, Нігерія, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Ямайка, Трінідад і Тобаго, Уганда, Кенія, Замбія, Камерун, Мозамбік, Намібія, Малаві, Мальта, Гамбія, Ботсвана, Ґайана, Лесото, Барбадос, Маврикій, Свазіленд, Науру, Тонга, Самоа, Фіджі, Бангладеш, Багамські Острови, Гренада, Папуа-Нова Гвінея, Сейшельські Острови, Соломонові Острови, Тувалу, Домініка, Сент-Люсія, Кірібаті, Сент-Вінсент і Гренадіни, Зімбабве, Беліз, Антігуа і Барбуда, Мальдіви, Сент-Кітс і Невіс, Бруней, Вануату.

Британська Імперія почала еволюціонувати ще з часів Декларації Бальфура, що була проголошена на Імперській Конференції 1926 р. і була формалізована в декларації Вестмінстерського Статуту 1931 р.

У часи правління королеви Єлизавети ІІ завершився розпад Британської Імперії — і повністю формалізувалася Співдружність Націй, яка об'єднала більшість колишніх британських володінь. Тепер головною роллю голови Співдружності, якою зараз є королева, стала необхідність підтримувати зв'язки країн Співдружності між собою та з колишньою метрополією. Королева часто грала важливу роль у відновленні порушених відносин із країнами Співдружності та згладжуванні протиріч.

В 2007 р. були виявлені секретні документи, що свідчать про те, що в 1956 р. французький прем'єр Гі Моллє та британський прем'єр Ентоні Іден обговорювали можливість союзу Великобританії та Франції. При цьому не виключалося, що Єлизавета ІІ може стати головою держави у Франції.

Соціалісти́чна співдру́жність — група держав, які впродовж 1950 — 1980-х років здійснювали політичне й економічне співробітництво, спираючись на марксистсько-ленінську ідеологію і марксистсько-соціалістичну модель розвитку. До соціалістичної співдружності входили Болгарія, В'єтнам, Куба, НДР, Монголія, Польща, Румунія, СРСР, Угорщина, Чехословаччина (в 1987 р. населення цих країн становило майже 465 млн. осіб).

Співдружність португаломовних країн (порт. Comunidade dos Países de Língua Portuguesa, вимова МФА: [kumuni'dad(ɨ) duʃ pɐ'izɨʃ dɨ 'lĩgwɐ puɾtu'gezɐ] (ЄП), МФА: [komuni'dadʒi dus pa'izis dʒi 'lĩgwa poxtu'geza] (БП), скорочено CPLP) — багатобічний форум для взаємної співпраці між португаломовними країнами всього світу.

CPLP було офіційно засновано в 1996 році сімома країнами: Ангола, Бразилія, Кабо-Верде, Гвінея-Бісау, Мозамбік, Португалія і Сан-Томе і Принсипі. Східний Тимор приєднався до співдружності в 2002 році після відновлення незалежності від Індонезії. Бразилія, Східний Тимор і п'ять африканських країн — всі колишні колоніальні володіння Португалії.

Португальська газета Diário de Notícias опублікувала статтю з інформацією про те, що Україна подала офіційну заявку на вступ до організації «Співдружності португаломовних країн».

Співдружність Північних Маріанських островів [37]

Співдружність Багамських островів [38]

Дата добавления: 2014-11-29