Юридичний процес – елемент процесуально-правового механізму

План

Процесуальне право

1. Юридичний процес – елемент процесуально-правового механізму

1.1. Практичне значення процесуальної діяльності як способу забезпечення прав громадян та інших суб’єктів правовідносин, інструменту встановлення об’єктивної істини, гарантії прийняття законного й обґрунтованого рішення, засобу попередження зловживань і порушень законності

1.2. Взаємозв’язок процесуального та матеріального права

2. Види юридичного процесу за предметною (галузевою) ознакою:

2.1. Кримінальний, цивільний, адміністративний, конституційний, господарський процеси, які являються процесуальними галузями права

3. Види юридичного процесу за функціональною ознакою:

3.1. Установчий, правотворчий, правозастосовний контрольний, судовий процеси

4. Суб’єкти юридичного процесу та їх класифікація

5. Процесуальні документи

5.1. Правозастосувальні акти

5.2. Види актів застосування

6. Принципи юридичного процесу

Юридичний процес - це комплексна система органічно взаємозалежних правових форм діяльності уповноважених органів держави, посадових осіб, а також зацікавлених у дозволі різних юридичних справ інших суб'єктів права, що:

Ø виражається в здійсненні операцій з нормами права в зв'язку з рішенням визначених юридичних справ;

Ø здійснюється уповноваженими органами держави і посадових осіб на користь зацікавлених суб'єктів права;

Ø закріплюється у відповідних правових актах - офіційних документах;

Ø регулюється процедурно-процесуальними нормами;

Ø забезпечується відповідними способами юридичної техніки.

Конструктивність юридичного процесу як комплексної системи наочно розкривається при детальному встановленні його узагальнених ознак і властивостей, що обумовлюють його правову природу і правовий зміст. Визначаючи родову спільність складових юридичний процес щодо відособлених компонентів, варто одночасно підкреслювати і специфічність кожного різновиду.

Основні ознаки юридичного процесу як комплексної системи:

Þ юридичний процес – це розгляд (розгляд визначеної юридичної справи). Юридична справа – це така обставина, що розглядається на основі закону, а його наслідки здійснюються у виконанні закону. Саме ці два моменти і визначають природу юридичної справи, а отже, вихідну основу юридичного процесу.

Þ юридичний процес, як діяльність по здійсненню операції з нормами права. Юридична природа будь-якої державної діяльності визначається тим, що органи чи посадові особи повинні безпосередньо використовувати норми матеріального і процесуального права для дозволу конкретних юридичних справ. виступають одночасно норми, тобто чи орган посадова особа повинні оперувати нормами, що визначають характер юридичної справи, що дозволяється, і одночасно оптимальний порядок досягнення юридичного результату.

Þ юридичний процес як діяльність, результати якої, обов'язково оформляються у відповідних документах. Поділ функцій між учасниками традиційного юридичного процесу і їхній офіційний характер викликають потреба у відповідних способах закріплень результатів, одержуваних у ході розгляду юридичної справи. Таким способом є оформлення різних процесуальних актів-документів, що містять у собі розпорядження індивідуального характеру, стосуються даної справи й адресовані конкретному суб'єкту, зацікавленому учаснику процесу.

Þ юридичний процес як діяльність, що викликає об'єктивну потребу в процедурно-процесуальній регламентації. Юрисдикційна діяльність у силу своєї особливої соціальної гостроти має потребу в забезпеченні цілим поруч гарантій. Найбільш ефективною гарантією юридичного процесу є те, що він одержує чітке, всебічне і найбільш зроблене врегулювання за допомогою цивільно-процесуального і карно-процесуального права, оскільки об'єктивно обумовлене такий стан, коли матеріальне право повинне мати свої процесуальні норми.

Дата добавления: 2014-11-29