Оголошення теми

Розкриття теми заняття

2.1. Створення проблемної ситуації

Перш ніж оголосити тему заняття, я хочу зачитати вам вірш відомого українського поета М. Рильського, а ви його уважно послухайте. А тоді скажете, кому присвячено цей вірш. Отож сідайте рівненько і слухайте гарненько та тихенько:

Хвора дівчина

Бідна Леся Де ще хворі такі були,

Щоб літали у піднебесся,

Що його не осягнуть

і орли і Ти себе українкою звала

І чи краще знайти ім'я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як вітчизна велика твоя.

– Ну що ж, думаю ви здогадались кому присвячено цей вірш. Ну то про яку поетесу ми говоритимемо? Учні: Про Лесю Українку.

Сьогодні наше заняття ми присвячуємо українській поетесі Лесі Українці. Тема заняття: «Леся Українка – славна дочка України»

В нашій літературі є імена, що не потребують ні пишних шат красномовності, ані високих означень та епітетів. Бо вони входять у свідомість кожного Із самого малечку, як подих рідних просторів. До них належить ім'я безсмертної поетеси, нареченої іменем своєї землі – Лесі Українки: Хто я дівчинка білява? – Запитає хто із вас... Про Ті велику славу Чули певно ви не раз! Звалася Леся Українка Добре це запам'ятай. Що палкі вірші писала, Що любила рідний край.

– Як ви думаєте, чому саме в цей зимовий час, у лютому, ми згадуємо Лесю Українку? (Бо вона народилася 25 лютого, в цей зимовий час.

2.3 Ознайомлення з біографією Лесі Українки)

Народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач, за чоловіком Квітка) 25 лютого 1871 р. на Волині у м.Звягель. Вона була такою ж дитиною, як і ми. Мала великі здібності. В 5 років вже вміла читати і писати. Рано навчилася грати на фортепіано, вміла гарно вишивати, співати, але над усе любила природу. В 9 років написала свій перший вірш «Надія». І майже в цей самий час у Лесі почалася важка хвороба – туберкульоз кісток, що з роками перекинувся на легені, а потім – на нирки. В 12 років дівчинці прооперували руку і вона не змогла грати на фортепіано. Леся писала:

«Мій давній друже! Мушу я з тобою розстатися надовго... Жаль мені...3 тобою звикла я ділитися журбою, Вповідувати думки веселі і сумні». Хвороба не відпускала Лесю, через 2 роки дівчинка втратила можливість ходити: «Ні долі, ні волі у мене нема – зосталася тільки надія одна».

І ця надія зігрівала знедолене серце. Недовгим було життя цієї мужньої жінки. Вона померла в Грузії в творчому злеті, коли їй виповнилося тільки 42 роки. Це було 1 серпня 1913 р. в м.Сурамі. Поховано її в Києві на Байковому кладовищі. Проте Леся Українка змогла передбачити своє майбутнє, свою долю, долю своєї творчості: «Ні я жива, я буду вічно жити Я в серці маю те, що не вмирає».

Не вмерла її любов, не вмерла її сила духу, не вмерла, а живе у віршах, допомагаючи жити нам сьогодні. Вчитель: А що, ви, знаєте з біографії Лесі Українки? Учні: відповідають.

– Діти можливо хтось із вас може запропонувати нашій увазі вірш Лесі Українки?

2.4.Виступи учнів.

1.Плине білий човник,

Хвилечка колише, хвилечка гойдає;

Плине білий човник

вітер ледве дише, ледве повіває.

2.Білі хмаринки, лебедині крила

угорі гуляють, довгою сягою,

що зорю покрила, місяця сягають.

3.Уже скотилось із неба сонце,

заглянув місяць в моє віконце.

Вже засвітились у небі зорі,

Усе заснуло, заснуло й горе.

4.Вийду в садочок та погуляю,

При місяченьку та й заспіваю.

Як же тут гарно, як же тут тихо.

В таку годину забудеш лихо!

5. Ні долі, ні волі у мене нема.

Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутися ще раз на Вкраїну,

Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, -

Там жити чи вмерти, мені все одно.

6. Заховалось за горами сонечко,

З гір повіяло холодом, вогкістю,

сиві хмари на небо насунули.

«Ось я йду!» - обізвалася зима.

7. Онде балочка весела.

в ній хороші, красні села,

там хати садками вкриті,

срібним маревом повиті,

коло сел стоять тополі,

розмовляють з вітром в полі...

– Молодці дітки. А зараз ми з вами виконаємо кілька цікавих завдань.

Дата добавления: 2014-11-29