Закон ефекту масштабу виробництва та форми його вияву

18.2.1. Зростаючий ефект масштабу.

18.2.2. Незмінний та спадний ефекти масштабу.

18.3. Ізокоста. Рівновага виробника.

18.3.1. Ізокоста.

18.3.2. Правило мінімізації витрат виробництва.

18.3.3. Траекторія розвиткуфірми (для самостійного опрацювання).

18.1. Аналіз ізокванти

18.1.1. Ізокванта. Карта ізоквант та її властивості

З’ясуємо особливості поведінки фірми у довгостроковому періоді, коли змінними факторами виробництва можуть бути і капітал і праця. Для аналізу застосуємо інструментарій ізоквант та карти ізоквант.

Ізокванта – крива, яка відображає всі можливі найменш затратні комбінації двох факторів виробництва, що забезпечують фірмі виготовлення однакової кількості певного продукту (рис. 18.1).

Ізокванти є схожими до кривих індиферентності, але, на відміну від них показують реальні рівні виробництва. Сукупність ізоквант, кожна з яких відповідає певному рівневі виробництва, називають картою ізоквант (рис. 18.2).

Властивості ізоквант:

– можуть бути проведені через будь-яку точку простору;

– не перетинаються;

– мають від’ємний нахил;

– увігнуті до початку координат;

– що далі від початку координат перебуває крива на карті ізоквант, то більшому обсягу виробництва продукції вона відповідає.

18.1.2. Граничний коефіцієнт технологічного заміщення

Для більшості виробництв існує технічна можливість заміни одного фактора іншим без скорочення його обсягу. Однак за заданого обсягу випуску продукції та відсутності технологічного прогресу будь-яка зміна затрат одного фактора вимагає відповідної зміни затрат іншого. Пропорцію заміщення одного фактора виробництва іншим визначає граничний коефіцієнт технологічного заміщення.

Граничний коефіцієнт технологічного заміщення (MRTS) – це виражений коефіцієнтом ступінь готовності виробника замінити один ресурс іншим за сталого обсягу виробництва. Його визначають нахилом ізокванти в певній точці. Він показує, скільки одиниць одного ресурсу потрібно для того, щоби замінити одиницю іншого, не спричиняючи змін у кількості виготовленої продукції.

Граничний коефіцієнт технологічного заміщення капіталу працею для незмінного обсягу виробництва може бути виражений формулою:

,

де ΔК і ΔL – зміни відповідно у капіталі й праці для окремої ізокванти.

Для зручності до уваги беруть абсолютне значення цього коефіцієнта.

За допомогою MRTS пояснюють форму кривої рівного продукту. Її від’ємний нахил означає що:

– для підтримання певного обсягу виробництва зменшення кількості одного ресурсу має бути компенсовано відповідним збільшенням кількості іншого;

– граничний коефіцієнт технологічного заміщення капіталу працею зменшується з рухом униз вправо вздовж ізокванти.

Зменшення MRTS засвідчує, що існує межа взаємозамінюваності факторів виробництва. Збільшення кількості одного з ресурсів для компенсації зменшення кількості іншого, згідно зі законом спадної віддачі, призводить до зниження його продуктивності. Наприклад, що більшу кількість капіталу замінюють працею, то більше одиниць праці потрібно для заміни кожної додаткової одиниці капіталу, бо праця стає дедалі гіршою заміною капіталу.

Граничний коефіцієнт технологічного заміщення капіталу працею залежить від співвідношення граничних продуктів праці та капіталу. Що більший MP_L, то менше потрібно праці для заміни одиниці капіталу. Відтак, що більшим є MP_К, то більше потрібно праці для заміни однієї одиниці капіталу. Зменшення кількості використовуваного капіталу спричинить зниження обсягу випуску на величину, що дорівнює добутку граничного продукту капіталу на кількість одиниць капіталу, яка зменшилась (- ∆К • MP_К). Приріст випуску продукції за рахунок збільшення затрат праці буде дорівнювати добутку граничного продукту праці на додаткову кількість одиниць праці (∆L • MP_L). Для підтримання обсягу виробництва на попередньому рівні необхідно, щоби витримувалася рівність:

- ∆К • MP_К = ∆L • MP_L.

Звідси - ∆К/∆L = MP_L / MP_К= MRTS

18.1.3. Види ізоквант (для самостійного опрацювання)

Зважаючи на значення, яких може набувати MRTS_LK, виокремлюють кілька видів виробничої функції:

– неокласична виробнича функція (або виробнича функція Коба-Дугласа) для якої MRTS_LK змінюється;

– виробнича функція Леонтьєва для, якої в точці найкращого вибору MRTS_LK визначити неможливо;

– лінійна виробнича функція, або виробнича функція для досконало замінюваних ресурсів. Для неї MRTS_LK є постійною величиною;

Неокласична виробнича функція допускає можливість використання виробником різноманітних технологій для вироблення необхідної кількості продукції. Оскільки вхідні фактори не є досконало взаємозамінними, то ізокванти неокласичної виробничої функції є опуклими до початку координат, паралельними і мають від’ємний нахил(рис. 18.3).

Виробнича функція Леонтьєва визначає можливий обсяг виробництва фірми, що використовує технологію, в основу якої покладено одне, чітко визначене, поєднання факторів виробництва. У цьому випадку праця і капітал є досконало доповнюваними ресурсами(рис. 18.4). Наприклад, для копання рову потрібні один працівник і одна лопата. Щоби прискорити копання, треба пропорційно збільшити і чисельність робітників, і кількість лопат. Збільшення, скажімо, лишень кількості лопат роботи не прискорить, так само як і збільшення тільки чисельності робітників.

Лінійна виробнича функція − це функція, для якої MRTS_LK є постійним у будь-якій точці кривої рівного продукту (рис. 18.5). У цьому випадку праця і капітал є досконало взаємозамінюваними факторами виробництва. Можливе здійснення виробничого процесу лише за допомогою одного фактора виробництва (наприклад, реалізація певних товарів через автомати, видача готівки банкоматом тощо).

Дата добавления: 2014-11-29