Система екологічного права

Під системою екологічного права як галузі права розуміють його внутрішню структуру, основними складовими елементами якої є підгалузі, правові інститути та норми права. Вони мають бути узгоджені між собою. Уся ж система будується на закономірностях, вироблених юридичною наукою та практикою.

Первісною ланкою системи екологічного права є правова норма. Саме в ній фіксуються конкретні еколого-правові приписи.

За характером дії екологічні норми з певною умовністю поділяються на матеріальні та процесуальні.

І матеріальні, і процесуальні екологічні норми можуть міститися як у суто екологічних, так і в інших законодавчих актах. Це пов’язано з «плаваючим» характером у системі комплексної галузі екологічного права, яка є значно більшою абстракцією, ніж відповідна галузь законодавства.

Інститути природокористування, забезпечення екологічної безпеки та охорони природних територій і об ’ єктів екомережі належать до найбільш розвинутих інститутів екологічного права. Виділяють також інститути права власності на природні ресурси; екологічних прав громадян; нормування, ліцензування, аудиту й експертизи; управління і контролю; юридичної відповідальності за екологічні правопорушення тощо.

Характерною особливістю екологічного права як комплексної галузі є включення до неї визнаних на сьогодні інших галузей права:

- земельного;

- гірничого;

- водного;

- лісового;

- фауністичного;

- атмосфероохоронного.

Ці галузі мають власну внутрішню структуру, свій предмет і метод правового регулювання. У системі екологічного права вони є фактично його підгалузями. Земельне, гірниче, водне, лісове, фауністичне й атмосфероохоронне право забезпечують диференційований підхід до екологічно обґрунтованого використання кожного з відповідних природних ресурсів, тоді як норми загальної частини екологічного права «нашаровуються» над указаними підгалузями, виконуючи функції силового інтеграційного поля.

У юридичній літературі є й інші пропозиції щодо виділення окремих підгалузей (галузей) екологічного права – охорони зелених насаджень (крім лісів), природних територій та об’єктів, які особливо охороняються. Деякі автори обґрунтовують наявність комплексної галузі екологічного права – права екологічної безпеки, а також еколого-процесуальної підгалузі екологічного права.

Отже, робимо висновок, що екологічне право є комплексною галуззю права, якою регулюються суспільні відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища; використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки та охорони природних об ’ єктів і територій, що особливо охороняються (об ’ єктів та територій екомережі) в інтересах теперішніх і прийдешніх поколінь.

Дата добавления: 2014-11-29