Методи аналізу та оцінювання економічних ризиків

Обґрунтування рішень щодо управління економічними системами (процесами), у природі функціонування яких передбачений ризик, базується на аналізі та оцінюванні ризиків. Аналіз ризиків повинен ґрунтуватися на системному підході, згідно якого передбачається:

Фактори (джерела) підприємницького ризику

Зовнішні фактори

Внутрішні фактори

Фактори прямої дії

Фактори непрямої дії

Мікросередовище – сукуп-ність об’єктів, з якими підприємство підтримує безпосередні зв’язки: ▪ законодавство; ▪ державні органи з регулю-вання господарської діяль-ності; ▪ конкуренти; ▪ постачальники; ▪ споживачі; ▪ інвестори; ▪ співвласники; ▪ інші  

Макросередовище – сукупність умов і об’єктів, які безпо-середньо не впливають на результати діяльності підпри-ємства, але зумовлюють їх зміну. На них підприємство не може чинити зворотного зв’язку: ▪ навколишнє природне середо-вище; ▪ науково-технічний прогрес; ▪ економічна і політична ситуація; ▪ кон’юнктура ринку; ▪ інші    

Процеси і засоби виробничо-господарської діяльності підпри-ємства

▪ ресурсне забезпечення (матеріальні і фінансові ресурси, кадровий потенціал, інтелектуальна власність); ▪ процеси, які мають місце на підприємстві (виробничий процес, маркетингова діяльність, науково-дослідні і конструкторські роботи, інвестування); ▪ виробнича та організаційна струк-тури підприємства; ▪ процеси (планування, організування, контроль, мотивація); ▪ інші    

Рис.3.1. Фактори (джерела) підприємницького ризику

Таблиця 3.1

Класифікація підприємницьких ризиків

Ознаки класифікації	Види ризиків
1. Природа виникнення	▪ об’єктивні (не залежать від людини, наприклад, стихійні лиха, погодні умови тощо); ▪ суб’єктивні (виникають у межах створених людиною соціально-економічних систем).
2. Вид діяльності підприємства	▪ виробничі (стосуються зобов’язань за контрактами або договорами із замовником); ▪ фінансові (стосуються зобов’язань перед інвесторами); ▪ страхові (пов’язані із формуванням страхових тарифів і методами страхування); ▪ інноваційні (пов’язані із вкладанням коштів у науково-дослідні і конструкторські роботи, виробництво інноваційної продукції); ▪ інвестиційні (пов’язані із знеціненням інвестиційного портфеля, який складається із власних і придбаних цінних паперів); ▪ юридичні (пов’язані з оформленням документів і договорів, а також із трактуванням норм правових актів); ▪ комерційні (пов’язані з процесами купівлі-продажу товарів чи послуг).
3. Характер фінансових результатів	▪ чисті (передбачають можливість одержання збитків або нульового результату); ▪ спекулятивні або динамічні (передбачають можливість одержання як збитків, так і доходів).
4. Чисельність суб’єктів ризику	▪ індивідуальні; ▪ групові; ▪ колективні.
5. Сфера виникнення	▪ політичні; ▪ зовнішні; ▪ внутрішні; ▪ економічні; ▪ технологічні; ▪ природні.
6. Ступінь обґрунтованості	▪ раціональні (співвідношення між рівнем дохідності і ризиком є виправданими, обґрунтованими); ▪ авантюрні (суб’єкт господарювання діє без врахування реальних умов і розраховує на випадковий успіх).
7. Ситуація вибору	▪ стохастичні (ймовірнісні); ▪ невизначені; ▪ конкурентні.

Продовження табл.3.1

8. Тривалість дії	▪ короткочасні; ▪ постійні.
9. Межі зміни ризику	▪ допустимі (запланований ризик не перевищує середнього стосовно інших господарських суб’єктів або інших видів діяльності, нормативних значень тощо); ▪ критичні (рівень ризику перевищує середній, але не виходить за межі нормативних значень, прийнятих для певних типів економічних систем і процесів); ▪ катастрофічні (перевищують верхню нормативну межу, прийняту для певних типів економічних систем і процесів).
10.Можливість страхування	▪ ризики, які страхуються; ▪ ризики, які не страхуються.
11.Можливість диверсифікації	▪ систематичні; ▪ специфічні.
12.Ступінь керованості	▪ керовані ▪ некеровані.

▪ вивчення інформаційного аспекту усієї сукупності зовнішніх і внутрішніх чинників ризику, які стосуються економічної системи;

▪ визначення та чітке формування проблем і цілей функціонування економічної системи та її підсистем за умов невизначеності;

▪ вибір показників ризику, встановлення взаємозв’язків між ними, встановлення співвідношень для їх обчислення;

▪ моделювання ризиків.

Завдання аналізу ризиків полягає у пошуку рішень, які містять виправданий ризик. Розрізняють якісний і кількісний аналіз ризиків.

Завдання якісного аналізу ризиків полягає у:

▪ виявленні та ідентифікації можливих видів ризиків;

▪ дослідженні причин виникнення ідентифікованих ризиків і наслідків їх дії;

▪ встановленні потенційних меж окремих видів ризиків;

▪ наданні вартісної оцінки можливих втрат від прояву ризиків;

▪ розробленні системи заходів щодо зменшення та уникнення ризиків.

Потрібно зазначити, що якісний аналіз ризику включає не тільки опис окремих видів ризиків, причин їх виникнення, прогнозування несприятливих ситуацій тощо, але й вартісну оцінку можливих негативних наслідків і заходів щодо їх мінімізації.

Основні етапи якісного аналізу підприємницьких ризиків наведено на рис.3.2.

Якісний аналіз потребує від аналітика, який займається питаннями ризиків, ґрунтовних знань з економічної теорії, фінансів, інвестування, страхування, менеджменту.

Якісний аналіз вважається необхідним, але не достатнім атрибутом дослідження ризиків, так як у ситуаціях, пов’язаних із ризиком, виникає необхідність встановлення меж виправданих (допустимих) ризиків і кількісного вираження ризику, кількісної оцінки економічних результатів у залежності від рівня ризику.

1. Ідентифікація можливих ризиків

2. Змістовна (описова) характеристика ідентифікованих ризиків і причин їх виникнення

3. Вартісна оцінка втрат від прояву ризиків

4. Дослідження і розроблення антиризикових заходів із вказанням їх вартості

4.1. Диверсифікація ризиків

4.2. Уникнення ризиків

4.3. Компенсація ризиків

4.4. Локалізація ризиків

Рис.3.2. Якісний аналіз підприємницьких ризиків

Призначенням кількісного аналізу є визначення кількісних характеристик показників ризику, вибір із множини альтернативних рішень тих варіантів, які є ефективними (виправданими з точки зору ризику), що вимагає системних знань з математичного моделювання і теорії прийняття оптимальних рішень.

Узагальнену схему послідовності етапів аналізу та оцінювання підприємницьких ризиків представлено на рис.3.3.

Кількісний аналіз ризику забезпечує встановлення співвідношення між ступенем ризику і очікуваним економічним результатом. На ступінь допустимого ризику впливають параметри економічної системи (власний капітал, основні фонди, обігові кошти, фінансовий стан тощо), причому у момент обґрунтування рішення вони відомі, а також величина очікуваних збитків або прибутків. Так як очікуваний результат має випадковий характер, то його оцінюють за рівнем невизначеності. Очевидно, що чим адекватнішими є моделі, які описують ризикові ситуації, і досконалішими методи визначення кількісних оцінок ризиків, тим меншим стає значення чинника невизначеності.

Розроблення програми щодо реалізації вибраних рішень  

Формування та аналіз проблемної ситуації, зумовленої дією чинників ризику

Визначення цілей та методів їх досягнення

Якісний аналіз можливих ризиків

▪ визначення можливих видів ризику та оцінка їх небезпеки; ▪ виділення факторів ризику; ▪ визначення зон ризику; ▪ порівняння очікуваних позитивних результатів із можливими економічно-соціальними несприятливими наслідками; ▪ визначення впливу рішень на результати інших суб’єктів господарювання  

Кількісний аналіз і оцінювання можливих ризиків

▪ вибір системи показників для оцінювання ризиків; ▪ обґрунтування і вибір методів кількісного оцінювання ризиків; ▪ формування інформаційної бази для кількісного аналізу ризиків; ▪ формування набору альтернативних варіантів рішень; ▪ побудова економіко-математичних моделей для оцінювання альтернативних варіантів рішень; ▪ вибір підмножини пріоритетних (ефективних, оптимальних) рішень  

Рис.3.3. Послідовність етапів аналізу і оцінювання підприємницьких ризиків  

Математичні засоби, які використовуються для кількісного оцінювання ризиків, поділяють на емпіричні та апріорні. Емпіричні методи і моделі будуються на основі статистичних даних, які узагальнюють результати функціонування економічного об’єкта (процесу) у минулому, а апріорні – на певних теоретичних припущеннях стосовно майбутніх результатів.

Як правило, кількісне оцінювання ризиків здійснюють на основі теоретико-ймовірнісних і статистичних розрахунків, а ймовірність настання події визначають об’єктивним або суб’єктивним методом.

Об’єктивний метод ґрунтується на тому, що ймовірність настання події обчислюється на підставі встановленої частоти, з якою вона відбувалася у минулому. При достатньо великій кількості спостережень ймовірність події А становить:

, (3.1)

де - кількість спостережень, у яких подія А відбулася; - загальна кількість спостережень.

► П риклад 3.1. Якщо із 200 запланованих поставок продукції, зафіксованих у договорі між виробником і споживачем, 195 були виконані вчасно, то, враховуючи минулий досвід, можна вважати, що ймовірність дотримання термінів поставки буде становити , а величина ризику несвоєчасної поставки – 0,025. ◄

Суб’єктивний метод визначення ймовірності передбачає використання суб’єктивних оцінок і критеріїв, які ґрунтуються на різних припущеннях ОПР, що формуються на підставі власного досвіду, порад консультантів, експертних заключень тощо. При суб’єктивному підході вважається, що ОПР може визначити ймовірність результату без проведення експериментів або аналізу минулого, тобто ймовірність встановлюється дедуктивно на основі припущень, які передбачають, що характеристики можливих випадків відомі наперед.

Для кількісного аналізу ситуацій, пов’язаних із невизначеністю, конфліктністю та альтернативністю вибору, розроблення ефективних рішень і оцінювання ступеня їх ризиковості можна застосувати ряд методів. Найбільш розповсюджені, на нашу думку, методи та їх коротка характеристика представлені у табл.3.2.

Таблиця 3.2.

Методи кількісного аналізу та оцінювання підприємницьких ризиків

Методи	Коротка характеристика
1. Статистичний	Ґрунтується на апараті аналізу випадкових явищ і процесів, виявленні тенденцій та закономірностей їх розвитку, розробленого в рамках теорії ймовірностей і математичної статистики. Використовується за стабільності внутрішніх і зовнішніх умов функціонування економічної системи, а поява ризиків зумовлена ймовірнісним характером процесів. Для розрахунку ступеня ризику використовуються функції розподілу випадкових збитків (прибутків). Забезпечує можливість одержання характеристик випадкових величин, які знаходять застосування у багатьох сферах економічної діяльності. Математична модель оцінювання ризиків подається у вигляді формальних функціональних співвідношень, тобто в аналітичній формі.
2. Імітаційного моделювання	Застосовується для моделювання складних систем у випадках, коли: ▪ не існує чіткої математичної постановки задачі; ▪ не розроблені аналітичні або ітераційні методи розв’язування задачі; ▪ рівень деталізації, необхідний для урахування окремих особливостей системи, не можна відобразити в аналітичній формі. З допомогою імітаційної моделі можна експериментувати над системами, коли це зробити на реальному об’єктів неможливо. Практично імітаційна модель реалізується тільки з використанням обчислювальної техніки, а тому її слід вважати формалізованим описом у пам’яті комп’ютера явища на грані його розуміння дослідником. Відображення основних характеристик явища може відбуватися навіть за відсутності деякої інформації за допомогою інтуїції і досвіду користувача, що працює з моделлю в режимі діалогу. Імітаційна модель сприймається як “чорна скринька”, а певні судження про поведінку системи здійснюють на основі співвідношень “вхід-вихід”, які отримують у результаті обчислень за моделлю згідно із запланованим експериментом. У результаті багаторазового відтворення досліджуваного процесу і статистичного оброблення даних знаходять статистичні оцінки ступеня ризику.
3. Експертних оцінок	Забезпечує виділення певних груп ризиків і отримання оцінки ступеня ризику на підставі знань спеціалістів і науковців, їхнього вміння узагальнювати власний і світовий досвід досліджень із певної проблематики. Ідея і зміст методу полягає у побудові раціональної процедури інтуїтивно-логічного мислення людини з кількісними методами оцінювання і оброблення отриманих результатів. При цьому висновки експертів, зроблені на базі науково-практичного досвіду, приймаються як розв’язання проблеми. За допомогою методів експертних оцінок вирішуються задачі як якісного аналізу ризиків, так і кількісного. Розрізняють методи індивідуальних і колективних експертних оцінок. Кожний із методів має свої особливості, але спільними для усіх є процедури, які забезпечують реалізацію методів: вибір експертної групи; організування здійснення експертизи; оброблення експертної інформації; верифікація результатів експертизи. У порівнянні з іншими методами визначення ступеня ризику методу експертних оцінок більш властивий суб’єктивний характер.
4. Аналогій	Передбачає використання ретроспективної інформації і здобутого досвіду, які закладаються у бази даних і бази знань. Результати оброблення даних і знань слугують основою для виявлення залежностей і закономірностей, притаманних соціально-економічним системам і процесам, з метою оцінювання потенційних ризиків. Сфера застосування доволі обмежена – це, як правило, допоміжний засіб для інших методів оцінювання ризиків. Об’єктивна складність застосування даного методу зумовлена не тільки браком даних про розвиток процесів у минулому, а й тим, що практично будь-яка сфера економічної діяльності перебуває у постійному розвитку і змінюється.
5. Аналізу чутливості	Основна сфера застосування – оцінювання ризиків інвестиційних проектів. Завдання методу полягає у визначенні кількісної оцінки зміни показника ефективності проекту при зміні окремих параметрів у визначеному діапазоні. Аналіз чутливості здійснюється в два етапи. На першому етапі формують математичну модель, яка описує залежності між параметрами системи, і досліджують модель на адекватність. Змістом другого етапу є встановлення залежності основних показників ефективності від ідентифікованих чинників ризику. В якості показників чутливості системи (процесу) щодо зміни чинників ризику використовують показники еластичності. Вважається, що ризик є тим більшим, чим більшою є еластичність показника ефективності до кожного із чинників та інтервал коливань чинників. Аналіз чутливості проекту може застосовуватися з метою визначення чинників, які найбільш суттєво впливають на результати проектів, і порівняльного аналізу проектів.
6. Аналізу доцільності витрат	Визначення ступеня ризику орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику, а пошук шляхів зниження ризику проводиться за рахунок статті витрат з максимальним ризиком. Витрати за різними напрямами господарської діяльності мають різний рівень ризику, тому передбачається групування поточних активів за рівнями ризику: ▪ група мінімального ризику (гроші в касі і на розрахункових рахунках); ▪ група малого ризику (готова продукція, сировина і матеріали, незавершене виробництво); ▪ група середнього ризику (цінні папери, авансові розрахунки, дебіторська заборгованість, термін сплати якої не настав); ▪ група високого ризику (дебіторська заборгованість, термін сплати якої минув; наднормативні запаси сировини та матеріалів). Для проведення аналізу загальні збитки умовно розподіляють на окремі зони із різним ступенем стійкості до ринкових коливань: ▪ абсолютної стійкості, в якій ступінь ризику рівний нулеві; ▪ мінімального ризику, в якій максимальні втрати не перевищують межу планового чистого прибутку; ▪ підвищеного ризику, в якій гарантується відшкодування втрат; ▪ критичного стану, в якій неможливе відшкодування витрат і існує загроза втрати майна.
7.Оптимізаційні	Забезпечують пошук найкращих (оптимальних) варіантів функціонування економічних систем і процесів за умов раціонального використання обмежених ресурсів, тобто таких значень керуючих факторів, за яких досягається максимум (мінімум) функції мети (цільової функції) в області допустимих рішень. Показниками функції мети слугують обсяги виробництва і реалізації продукції, витрати на виробництво, прибуток, рівень задоволення потреб тощо. Область допустимих рішень формується на основі фінансових, трудових, технологічних, ринкових обмежень щодо витрат ресурсів. Розрізняють задачі оптимізації з однією і декількома функціями мети. Методи оптимізації застосовують при розробленні виробничих програм підприємств, визначенні виробничих запасів, організації технологічних процесів, плануванні логістичних потоків тощо.
8. Теорії ігор і статистичних рішень	Теорія ігор використовується для дослідження конфліктних ситуацій, в яких зіштовхуються супротивні сторони, кожна з яких переслідує свою мету, причому результат довільної дії кожної із сторін залежить від того, які заходи вживатиме супротивник. Теорія ігор – це теорія математичного моделювання прийняття рішень в умовах конфлікту, завдання якої полягає у виробленні ефективної поведінки учасників конфлікту. Якщо невизначеність пов’язана не із свідомими діями противника, а з непоінформованістю про умови, в яких потрібно приймати рішення, то використовують апарат теорії статистичних рішень (ігри з природою).

Дата добавления: 2014-11-29