Отруєння кислотами та лугами

Отруєння чадним газом

Отруєння чадним газом (окисом вуглецю) може статися на виробництві, де чадний газ використовується для синтезу ряду органічних сполук, у гаражах з поганою вентиляцією, при витоку світильного газу або ранньому закритті пічних заслонок.

Основні клінічні прояви. Симптомами отруєння є головний біль, відчуття пульсації у висках, запаморочення, нудота, блювання, шум у вухах, серцебиття. Дещо пізніше з’являється м’язова слабкість, зниження сухожильних рефлексів, сонливість, затьмарення свідомості, задишка, блідість шкірних покривів, іноді яскраво-червоні плями на. шкірі. При подальшому перебуванні в отруєній атмосфері дихання стає поверхневим, виникають корчі і настає смерть від паралічу дихального центру. Після надання допомоги і виведення з коми спостерігається психоз, порушення ковтання, тривалий час − м’язова слабкість [17, с. 271].

Перша допомога при отруєнні чадним газом полягає в тому, щоб негайно винести потерпілого з отруєної атмосфери, найкраще на вулицю. При поверхневому диханні або відсутності дихання необхідно почати штучну вентиляцію легень і проводити її до появи самостійного дихання. Для ліквідації наслідків отруєння застосовують енергійний масаж тіла, прикладають грілки до ніг, дають короткочасно вдихати пари нашатирного спирту. Хворих з важким отруєнням необхідно госпіталізувати, оскільки можливий розвиток важких ускладнень із - боку легень і центральної нервової системи у пізній період [26, с. 119].

Сильні кислоти і луги, що їх прийняли через рот, спричиняють некроз слизової оболонки порожнини рота, стравоходу і шлунка. Особливо небезпечними є луги (їдкий натр або їдке калі), вони зумовлюють колікваційний некроз, що проникає глибоко в стінки органів. Опікова поверхня дуже рихла, розпадається, білуватого кольору. Аспірація отрути в дихальні шляхи може призвести до гострого набряку легень. Швидке наростання набряку ушкоджених тканин і втрата плазми, згущення крові, різкий біль спричиняють гостру гіповолемію і шок. Додаткову небезпеку становлять можливі перфорації стінки травного каналу і розвиток перитоніту [30, с. 461].

Основні клінічні прояви. Найчастіше в побуті трапляються отруєння оцтовою кислотою (есенцією). Залежно від перебігу виділяють легкі, середні та важкі отруєння. Легкі отруєння проявляються невеликими опіками слизової оболонки порожнини рота і стравоходу. Воші мають переважно сприятливий перебіг. На слизовій оболонці рота, губах виникають струпи. При опіках сірчаною кислотою струпи чорного кольору, азотною − сіро-жовтого, хлористоводневою − жовто-зеленого, оцтовою − сіро-білого кольору.

При отруєнні середнього ступеня поряд із вираженими місцевими явищами опіку слизових оболонок, в тому числі і шлунка, розвивається гемоліз і гемоглобінурія. Сеча рожевого кольору, відмічається згущення крові та ацидоз. У важких випадках відразу з’являється блювання з домішками крові, хворі стогнуть від болю за грудиною (опік стравоходу) і в надчеревній ділянці (опік шлунка). Визначається важкий ацидоз, масивний гемоліз, гемоглобінурія (сеча темно-червоного, іноді чорного кольору). Більшість хворих помирають у перші 2 доби від опікового шоку або через 3 − 5 діб від гострої ниркової недостатності і дистрофії печінки [34, с. 314].

Перша допомога. При важких отруєннях оцтовою есенцією дії мають бути спрямовані на боротьбу з загальними явищами: ацидозом, гемолізом еритроцитів, втратою плазми, опіковим шоком і гострою нирковою недостатністю. Промивання шлунка можна проводити лише протягом 1 − 2 год з часу прийому есенції, тобто до розвитку різкого набряку стравоходу. Якщо шлунковий зонд не вдається ввести у шлунок, процедуру не слід форсувати, оскільки можна перфорувати набряклий, рихлий стравохід. У таких випадках у ранні терміни після отруєння доцільним є пероральне введення нейтралізуючих речовин, оскільки всмоктування есенції відбувається дуже швидко [32, с. 320].

При отруєннях кислотами нейтралізуючими засобами є 2 % розчин бікарбонату натрію, при отруєнні лугами − вода з оцтом (1 ложка оцту на склянку води). Вже на ранніх стадіях отруєння рекомендується вживання речовин (молоко, масло, яєчні білки), які захищають слизову оболонку стравоходу та шлунка від ушкодження.

Головним методом надання екстреної допомоги хворим з важкою формою отруєння є внутрішньовенне крапельне чи струминне введення 600 − 1000 мл 4 % розчину гідрокарбонату натрію. Лише завдяки цьому вдається звільнити плазму від циркулюючого в ній гемоглобіну і запобігти розвиткові гострої ниркової недостатності. З метою швидкого звільнення плазми від розчиненого гемоглобіну доцільно провести форсований діурез. При згущенні крові внутрішньовенно вводять плазму, плазмозамінники, поліглюкін, ізотонічний розчин хлориду натрію і 5 % розчин глюкози. Для знеболення застосовують 1 − 2 мл 2 %розчину промедолу, 1 мл 2 % розчину супрастину, 1 − 2 мл 2,5 %розчину піпольфену [17, с. 260].

Дата добавления: 2014-11-29