Передаточне (передавальне) число

Паяння

Паяння (лютування) – процес утвору з’єднання з міжатомними зв’язками шляхом нагрівання матеріалів, що лютуються нижче за температуру їхнього топлення, їхнього змочування припоєм, затікання припою в зазор між деталями з наступною його кристалізацією.

Переваги лютування:

ü дозволяє з'єднувати метали в будь-якому сполученні;

ü з’єднання можливо за будь-якої початкової температури металу, що його лютують;

ü можливе з'єднання металів із неметалами;

ü паяні з'єднання легко роз'ємні;

ü точніше витримується форма й розміри виробу, бо основний метал не топиться;

ü дозволяє одержувати з'єднання без значних внутрішніх напружень і без короблення виробу;

ü підвищена продуктивність процесу дозволяє лютувати за один прийом велику кількість виробів;

ü культура виробництва; можлива повна механізація та автоматизація.

4.6 Пресове з’єднання

Пресове з'єднання — з'єднання деталей за допомогою посадок із гарантованим натягом.

Ці з'єднання займають деяке проміжне положення між роз'ємними та нероз'ємними з'єднаннями. При невеликих натягах пресові з'єднання допускають неодноразове складання та розбирання без пошкодження деталей, але при цьому дещо зменшується несуча здатність з'єднання. При великих натягах під час розбирання з'єднань можливі значні пошкодження, а деколи і руйнування деталей з'єднання. Особливістю пресових з'єднань є те, що вони здійснюються без додаткових деталей.

Переваги:

Простота та технологічність такого з'єднання забезпечують йому низьку вартість і можливість використання в масовому виробництві. Висока точність центрування деталей і рівномірний розподіл навантаження на всю посадочну поверхню дає змогу застосовувати пресове з'єднання для скріплення деталей у сучасних високошвидкісних машинах.

Недоліки:

Суттєвим недоліком пресового з'єднання є залежність його несучої здатності від низки факторів, що важко піддаються врахуванню: широкого розсіювання значень коефіцієнта тертя та натягу, впливу робочих температур на міцність з'єднання та ін. До недоліків з'єднання належать також наявність високих напружень в деталях при запресовуванні їх та зменшення опору руйнуванню від втоми внаслідок концентрації напружень біля країв отворів.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть поняття машина, автомат, автоматична лінія.

2. Поясніть поняття деталь, ланка, механізм.

3. Поясніть, за якими ознаками класифікують машини.

4. Поясніть, які бувають кінематичні пари.

5. Розкрийте класифікацію з’єднань деталей.

6. Розкрийте поняття рухомі з’єднання деталей. Наведіть приклади таких з’єднань.

7. Охарактеризуйте нерухомі роз’ємні з’єднання.

8. Дайте коротку характеристику різьбовим з’єднанням.

9. Дайте коротку характеристику штивтовим з’єднанням.

10. Охарактеризуйте нерухомі нероз’ємні з’єднання.

11. Поясніть, у чому полягає суть заклепкових з’єднань.

12. Поясніть, у чому полягає суть зварювальних з’єднань.

13. Поясніть, у чому полягає суть склеювання.

14. Поясніть, у чому полягає суть пресового з’єднань.

ТЕМА № 5: ПЕРЕДАЧІ ОБЕРТОВОГО РУХУ.

Лекція 6: Передачі обертового руху.

План:

1. Класифікація передач обертового руху.

2. Передаточне число.

3. Фрикційна передача.

1. Класифікація передач обертового руху.

Основне призначення механічних передач — це узгодження параметрів руху робочих органів машини з параметрами руху вала двигуна.

Потреба встановлення механічної передачі між двигуном та робочим органом машини як складової частини привода диктується такими завданнями:

ü для вибору оптимальної швидкості руху;

ü для регулювання швидкості руху (збільшення або зменшення);

ü для перетворення виду руху: обертального в поступальний (передачі рейкові і гвинт–гайка) і навпаки (кривошипно-шатунний механізм);

ü для зміни напряму руху (реверсування);

ü для зміни обертальних моментів і зусиль при русі;

ü для передачі потужності на відстань.

Найбільш розповсюдженими є передачі обертового руху.

В сучасних машинах застосовують механічні, гідравлічні, пневматичні і електричні передачі. У даній темі будуть розглядатися лише механічні передачі.

Механічні передачі класифікують за наступними ознаками:

1. За фізичними умовами передачі руху:

ü тертя (фрикційні, пасові, канатні),

ü зчеплення однієї ланки з іншою (зубчасті, черв’ячні, ланцюгові).

2. За способом з’єднання ведучої та веденої ланки:

ü передачі з безпосереднім дотиканням ведучою та веденої ланки (фрикційні, зубчасті, черв’ячні),

ü передачі з гнучкою проміжною ланкою, яка з’єдную ведучу та ведену ланки (пасові, канатні, ланцюгові).

3. За взаємним розташуванням валів механічні передачі бувають:

ü з паралельними осями валів (циліндричні зубчасті, ланцюгові, пасові передачі);

ü з осями, що перетинаються (конічні зубчасті);

ü з мимобіжними осями, що перехрещуються (черв'ячні, гіпоїдні).

4. За основною кінематичною характеристикою – передавальним відношенням – розрізняють передачі:

ü з постійним передавальним відношенням (редуктор);

ü із змінним передавальним відношенням (ступінчасті — коробки передач і безступінчасті — варіатори).

В кожному передаточному механізмі розрізняють дві основні ланки: ведучу та ведену. Між ведучою та веденою ланками в багатоступінчастих передачах розміщуються проміжні ланки.

Передавальне число () знаходиться як відношення числа зубів колеса () до числа зубів шестерні () в зубчастої передачі, числа зубів черв'ячного колеса до числа заходів черв'яка в черв’ячної передачі, числа зубів великої зірочки до числа зубів малої в ланцюгової передачі, а також діаметра великого шківа чи барабана до діаметру меншого в пасової або фрикційної передачі.

Передавальне число використовується при розрахунках геометричних параметрів зубчатих передач.

Основний кінематичний параметр механічної передачі — передавальне відношення, яке дорівнює відношенню кутової швидкості ω₁ ведучої ланки до кутової швидкості ω₂ веденої ланки передачі:

Енергетичними параметрами механічної передачі є передавальні потужності на ведучій ланці N₁ і на веденій ланці N₂, а також коефіцієнт корисної дії (ККД), що визначається за співвідношенням:

η = N₂/N₁. ККД

характеризує ступінь досконалості механічної передачі і за ним можна оцінити втрати потужності ∆N у передачі:

∆N = N₁–N₂ = N₁(1–η).

Параметри ω₁ і ω₂, а також N₁ і N₂ є мінімально необхідними для розрахунку будь-якої механічної передачі.

Передавальні потужності (Вт), та кутові швидкості (рад/с), визначають крутні моменти, H·м, на валах передачі:

ü на ведучому валу:

M₁ = N₁/ω₁;

ü на веденому валу:

M₂ = N₂/ω₂.

Співвідношення між крутними моментами на валах механічної передачі можна встановити за цими виразами і записати у такому вигляді:

N₂/N₁ = i·η

або

N₂ = N₁·i·η

Інколи швидкості обертання ланок механічної передачі задаються у вигляді частоти обертання n (хв^–1). Зв'язок між кутовою швидкістю ω (рад/с), та частотою обертання n (хв^–1), виражається співвідношенням:

ω = π·n/30.

У приводах машин можуть застосовуватись декілька послідовно сполучених механічних передач. Отже, загальне передавальне відношення привода, що складається з кількох механічних передач, дорівнює добутку передавальних відношень його складових передач, тобто

i = i₁·i₂·...·i_n.

Відповідно, ККД всього приводного механізму:

η = N₄/N₁ = η₁·η₂·η₃

ККД привода, що складається з декількох послідовно сполучених механічних передач, дорівнює добутку ККД всіх його складових передач, тобто

η = η₁·η₂·...·η_n.

3. Фрикційна передача.

Фрикці́йна переда́ча — один із різновидів механічної передачі, що служить для передачі обертового моменту між близько розташованими валами при відсутності жорстких вимог до стабільності передавального відношення (рис. 6.1).

Рисунок 6.1 – Фрикційна передача

Фрикційні передачі використовують не тільки для передавання обертового руху, але широко застосовують для перетворення обертового руху в поступальний — у всіх наземних транспортних машинах (колесо і рейка або дорога), а також у швейних машинах (двигун швейної машини), де передавання руху за рахунок тертя є основою технологічного процесу.

Вигідне застосування фрикційних передач у варіаторах — механізмах для безступеневого регулювання кутової швидкості. За допомогою фрикційної передачі можна забезпечити достатньо велике передавальне число.

Розрізняють фрикційні передачі за

ü орієнтацією осей: паралельні, осі перетинаються;

ü формою ободу: гладкий, клиновий;

ü типом дотикання: внутрішнє, зовнішнє;

ü та інші.

Дата добавления: 2014-12-07