Україна в міжнародних відносинах

Після проголошення незалежності України вагомими досягненнями її міжнародної політики слід вважати:

1. Підписання факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1991 р.);

2. Членство в ОБСЄ, Раді Європи, МВФ, Світовому банку і Європейському банку реконструкції та розвитку;

3. Налагодження співробітництва із ЄС і НАТО через підписання програми “Партнерство заради миру” і “Хартії про особливе партнерство з НАТО”, в якій задекларовані гарантії безпеки України в новій системі європейського порядку;

4. Налагодження контактів з країнами Сімки, Центрально-Східної Європи, Латинської Америки, Близького та Середнього Сходу, Африки та Азіатсько-Тихоокеанського регіону;

5. Підписання договорів про дружбу і співробітництво із своїми найближчими сусідами, зокрема Росією і Польщею, завдяки яким вдалося юридично закріпити існуючий між ними територіальний статус-кво.

Підкреслюючи досягнення міжнародної політики України, слід сказати, що вона не повністю використовує вигідні геополітичні умови для ефективної реалізації своїх національних інтересів. Це стосується передусім відсутності чітких геостратегічних орієнтирів серед політичної еліти України: частина політиків орієнтується на союз із країнами Заходу, інші віддають перевагу тісному співробітництву із Росією. Прихильники співробітництва із країнами Заходу наголошують, що іноземні інвестиції можуть допомогти впровадити передові технології, нову організацію праці та менеджменту, підприємства, що їх отримують, регулярно сплачують податки в бюджет, розв¢язують проблему зайнятості, підвищують рівень заробітної плати. Тісне співробітництво з Росією дозволило б, на думку його прихильників, розв¢язати проблему забезпечення України енергоносіями. В Україні також висловлюються думки щодо можливості лавування між інтересами Росії та Заходу, використання протиріч між ними на користь України.

Головні чинники зовнішньої загрози національній безпеці України:

Ø Жорсткі умови міжнародних фінансових організацій (МВФ)(міжнародні фінансові організації підштовхують Україну на шлях до дикого капіталізму (вільного ринку), жорстко нав’язуючи монетаристську економічну політику. Цей шлях протирічить шляху України до кола країн із змішаною економікою, який задекларовано Конституцією України. Умови, на яких міжнародні фінансові організації надають кредити Україні не дозволяють використовувати ці кошти для прямого кредитування виробництва її, а спрямовують їх тільки на розбудову ринкових форм, приватизацію та грошову стабілізацію. В результаті ці кредити не створюють джерел їх відшкодування, а призводять лише до зростання зовнішньоекономічного боргу, тобто сприяють падінню виробництва в Україні. Відмова від дотації сільського господарства, вугільної промисловості спричиняють занепад цих галузей);

Ø Беззастережна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності (при відсутності в Україні стратегії захисту свого ринку та свого виробництва, беззастережна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності є головним чинником занепаду майже всіх галузей виробництва, науки, освіти, культури, духовності. Вона є однією з головних причин інфляції, становлення української банківської системи як антиринкової за своєю сутністю. Передчасна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності стала головною причиною неплатежів в Україні. З іншого боку, лібералізація зовнішньоекономічної діяльності ніби сприяє інтеграції України в світову економіку, але оскільки всередині держави відсутня внутрішня інтеграція науки, освіти з виробництвом та банківською системою, то кожна із цих ланок, самостійно інтегруючись у світову економіку, не маючи фінансової підтримки, не витримує конкуренції і швидко деградує, оскільки не створюються умови для конкурентної переваги. Через відсутність економічної політики держави і стратегії захисту свого ринку і свого виробника, через зниження якості робочої сили інтеграція у світову економіку обертається потужною руйнівною силою.

Перспектива інтеграції України до західних структур не настільки близька, як сподівалися раніше. Для вступу до ЄС потрібно виконати багато вимог, особливо важких для країн колишнього СРСР. Для сучасної України особливо важливим є регіон Центральної та Східної Європи, з країнами якого наша держава могла б вигідно співпрацювати. Останніми роками чіткіше визначилася позиція України у стосунках з СНД. Україна заперечує надання СНД статусу суб¢єкта міжнародного права, що суперечить інтересам Росії, призводить до посилення її тиску на нашу державу.

Сповільнені процеси реформ в країні, наслідком яких є слаба інтеграція до європейської структури, призвели до залежності України як від Росії, так і від Заходу. У той же час долаючи труднощі об¢єктивного й суб¢єктивного порядку Україна успішно продовжує процес розширення своєї дипломатичної присутності в світі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Блищенко И.П., Солнцева М.Ш. Мировая политика и международное право.-М., 1991.

2. Василенко В.А. Основы теории международного права.-К., 1988.

3. Василенко И.А. Политическая глобалистика.-М., 2000.

4. Дергачов О. Міжнародне становище України //Політична думка.-2000.-№ 2.

5. Дорозель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року і до наших днів.-К., 1999.

6. Дробот Г.А. Противоречия и баланс сил в международных отношениях //Социально-политические науки.-1991.-№ 2.

7. Косов Ю.В. В поисках стратеги выживания: Анализ концепций глобального развития.-СПб., 1991.

8. Кудряченко А. Основні засади зовнішньої політики України //Віче.-1996.-№ 8.

9. Кукулка Ю. Проблемы теории международных отношений.-М., 1980.

10. Миголатьев А.А. Актуальные проблемы мирового политического процесса //Социально-политический журнал.-1993.-№ 4.

11. Мироненко А.Н. Проблемы ядерного века и пути их решения.-К., 1989.

12. Мурадян А.А. Буржуазные терии международной политики.-М., 1988.

13. Проскурин С.А. Баланс интересов государств – основа прогресса цивилизации //Социально-политические науки.-1991.-№ 4.

14. Рябов С.Г. Теорія міжнародної політики //Політологічні читання.-1995.-№ 1.

15. Хантінгтон С. Зіткнення цивілізацій? //Філософська і соціологічна думка.-1996.-№ 1-2.

16. Циганков П.А. Міжнародні відносини як особливий різновид суспільних відносин //Політологічні читання.-1992.-№ 2.

17. Цыганков П.А. Мировой политический процесс: содержание и особенности //Социально-политический журнал.-1995.-№ 4.

18. Цыганков П.А. Политология и наука о международных отношениях: проблема разграничения предметных областей //Социально-политический журнал.-1995.-№ 5.

19. Цыганков П.А. Раймон Арон о политической науке и социологии международных отношений //Социально-политические науки.-1991.-№ 5.

20. Цымбурский В.Л. Геополитика как мировидение и род занятий //Политические исследования.-1999.-№ 4.

Дата добавления: 2014-12-07