Тема 20. Вчинення злочину з прямим умислом 1 страница

План

План

План

План

План

План

План

План

План

План

План

План

Тема 8. Склад злочину

Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. - М., 1957.

Карпушин М.П., Курлянский Н.И. Уголовная ответственность и состав преступления. - М., 1974.

6. Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в уголовном праве. – Казань, 1975.

8. Фефелов П.А. Механизм уголовно-правовой охраны. Основные методологические проблемы. - М., 1992.

9. Хомич В.М. Формы реализации уголовной ответственности. – Минск: Белгосуниверситет, 1998.

При роботі над першим питанням слід звернути увагу на наступні моменти: розкрити поняття кримінально-правових відносин, момент і підстави їх виникнення та припинення, характер і зміст структурних елементів аналізованих правовідносин, у чому виражається їх взаємодія. Доцільно з’ясувати чи завжди виникнення кримінально-правових відносин пов’язано із вчиненням злочину. Особливу увагу слід приділити співвідношенню кримінально-правових відносин та кримінальної відповідальності.

Для визначення поняття кримінальної відповідальності перш за все необхідно з’ясувати в чому полягають її характерні особливості порівняно з юридичною відповідальністю (тобто розкрити зміст видових, характерних ознак кримінальної відповідальності). Далі слід з’ясувати з чим пов’язано виникнення кримінальної відповідальності та які точки зору існують в науці кримінального права з цього приводу, ким та в яких формах реалізується кримінальна відповідальність, які етапи її реалізації, коли кримінальна відповідальність припиняється і чим це обумовлено.

Розкриваючи третє питання, потрібно звернути увагу на різні точки зору в науці кримінального права щодо юридичної підстави кримінальної відповідальності. Акцентувати увагу саме на тому, що законодавець визнав єдиною підставою кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 2 КК України. Потім слід розглянути поняття та значення складу злочину, розкрити фактичну та юридичну сторони в межах єдиної підстави кримінальної відповідальності, а також розглянути поділ на матеріальну та процесуальну (ч. 2 ст. 2 КК) підстави кримінальної відповідальності.

Переходячи до останнього питання теми слід звернути увагу на різні філософські системи, витікаючи з них обґрунтування людської діяльності та поведінки. Пропонується розглянути питання про детермінізм людської поведінки та свободу волі як філософське обґрунтування кримінальної відповідальності, зовнішні та внутрішні обставини, які впливають на поведінку особи.

Вступ.

1. Поняття та кримінально-правове значення складу злочину.

2. Елементи й ознаки складу злочину, їх органічна єдність.

3. Види складу злочинів.

4. Кваліфікація злочинів.

Висновки.

Література

1. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и её основания в советском уголовном праве. - М., 1969.

2. Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения. - Казань, 1979.

3. Гавриш С. Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4-15.

4. Емельянов В. П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке // Право і безпека. – 2002. – № 4. – С. 7-11.

5. Зелінський А.Ф., Куц В.М. Об’єкт злочину і структура Особливої частини Кримінального кодексу // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – 1997. – № 2. – С. 148-154.

6. Карпушин М.П., Курлянский Н.И. Уголовная ответственность и состав преступления. - М., 1974.

7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К., 1997.

8. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений.-2-е изд. перераб. и дополн. - М., Юрист, 1999.

9. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: Издательство НОРМА, 2001.

10. Огурцов Н.А. Правоотношения и ответственность в уголовном праве. Казань, 1975.

11. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. - М., 1957.

12. ТрубниковВ.М. Новый взгляд на объект преступления // Право і безпека. – 2002. – №1. – С. 80-88.

Роботу над темою рекомендується розпочати з вивчення поняття кримінальної відповідальності та її підстави (ст. 2 КК), поняття злочину (ст. 11 КК), суб’єкта злочину та його ознак (ст. ст. 18-22 КК), вини та її форм (ст. ст. 23-25 КК), а також з аналізу рекомендованої та іншої літератури за даною темою.

При роботі над вступом необхідно обґрунтувати актуальність та значення теми, звернути увагу на історію виникнення та розвитку поняття складу злочину, проблеми, які передбачається розглянути в роботі.

Розкриваючи поняття складу злочину, насамперед слід відмітити, що кримінальне законодавство не містить цього поняття, воно дається наукою кримінального права, виходячи із законодавчого визначення підстави кримінальної відповідальності, поняття злочину та теоретичного узагальнення ознак складів злочинів, що передбачені нормами Особливої частини КК. Треба мати на увазі, що перелік складів злочинів у чинному законодавстві є вичерпним. Далі необхідно ґрунтовно проаналізувати ознаки складу злочину, а також його кримінально-правове значення, розкрити зміст його функцій. Особливе значення необхідно приділити співвідношенню понять злочину та складу злочину. Слід зауважити, що злочин співвідноситься зі складом конкретного злочину як явище реальної дійсності та юридичне поняття про нього (логічна модель, юридична категорія чи конструкція, що закріплює типові ознаки будь-якого діяння, відбиваючи його злочинну сутність). Тому встановлення ознак складу злочину у суспільно небезпечних діях особи свідчить про те, що нею вчинений злочин. Юридична конструкція, що розглядається складається з чотирьох обов’язкових елементів.

Висвітлення наступного питання рекомендується розпочати з висновку про сукупність, систему об’єктивних та суб’єктивних ознак, що у своїй єдності й утворюють склад злочину. Необхідно окремо розглянути об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт та суб’єктивну сторону як елементи складу злочину, ознаки, що характеризують кожен із цих елементів, розкрити їх зміст та функції, особливо зауважити на їх співвідношенні та органічній єдності. У цьому питанні слід провести поділ ознак складу злочину на обов’язкові та факультативні, визначити їх поняття та зауважити на значенні такого поділу.

Розглядаючи третє питання необхідно з’ясувати, у зв’язку з чим запроваджується поділ складів злочину на види, значення класифікації складів злочинів, які види складів злочину існують у кримінальному праві (критерії класифікації), а також яким чином поділення складів злочину за ступенем суспільної небезпечності (тяжкості) впливає на диференціацію кримінальної відповідальності.

Відповідаючи на останнє питання теми спочатку необхідно визначити поняття кваліфікації злочинів, потім звернути увагу на значення вірної кваліфікації злочинів та її передумови.

В заключній частині слід зробити самостійні висновки за даною темою у тому числі – наскільки відповідає сучасним вимогам така юридична конструкція як склад злочину, яке його значення та перспективи розвитку.

Тема 9. Кваліфікація злочинів

Вступ.

1. Поняття кваліфікації злочинів.

2. Склад злочину та кваліфікація злочинів.

3. Етапи кваліфікації злочинів.

4. Особливості кваліфікації за сукупністю злочинів та при конкуренції кримінально-правових норм.

5. Значення правильної кваліфікації злочинів.

Висновки.

Література

1. Брайнін Я.М. Уголовная ответственность и основания её в советском уголовном праве. - М., 1969.

2. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – М.: АО «Центр Юр Инфор», 2001.

3. Карпушин М.П., Курлянский Н.И. Уголовная ответственность и состав преступления. - М., 1974.

4. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів проти особи і власності. – К.: Юрінком, 1996.

5. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. Видання 2-ге. – К: Атіка, 2002.

6. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. - М.,1972.

7. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика. – М.: Изд-во НОРМА, 2000.

8. Тарарухін С.А. Кваліфікація злочинів в судовій і слідчій практиці. - К.: Юрінком, 1996.

Роботу над темою рекомендується розпочати з вивчення та аналізу завдання Кримінального кодексу України (ст. 1 КК), поняття кримінальної відповідальності та її підстави (ст. 2 КК), поняття злочину (ст. 11 КК) та класифікації злочинів (ст. 12 КК), суб’єкта злочину та його ознак (ст. ст. 18-22 КК), вини та її форм (ст. ст. 23-25 КК), а також з аналізу рекомендованої та іншої літератури за даною темою.

При роботі над вступом необхідно обґрунтувати актуальність та значення теми, звернути увагу на історію виникнення та розвитку поняття кваліфікації злочинів, проблеми, які передбачається розглянути в роботі.

Розкриваючи поняття кваліфікації злочинів, слід звернути увагу на те, що вона (кваліфікація) розглядається і як процес встановлення ознак того чи іншого злочину в діях особи і як результат цієї діяльності слідчих та судових органів, а також звернути особливу увагу на невід’ємний зв’язок та єдність цих аспектів.

При розгляді другого питання теми необхідно з’ясувати, що вчинення злочину є фактичною підставою притягнення до кримінальної відповідальності та кваліфікації вчиненого винним діяння, а склад злочину являє собою законодавчу (правову) модель та юридичну основу кваліфікації злочинів. Виходячи з цього треба зробити висновок про сутність кваліфікації. Далі необхідно розглянути поняття, ознаки та класифікацію складу злочину, а також його функції.

Розглядаючи етапи кваліфікації злочинів слід проаналізувати поняття етапів кваліфікації злочинів, їх послідовність та органічну єдність.

При роботі над четвертим питанням теми рекомендується вказати особливості кваліфікації не тільки за сукупністю злочинів та при конкуренції кримінально-правових норм, а також і в наступних випадках:

- при наявності помилки;

- при незакінчених злочинах;

- при наявності співучасті;

- при триваючих та продовжуваних злочинах.

При розкритті останнього питання необхідно звернути увагу на значення вірної кваліфікації злочинів для особи, поведінка якої кваліфікується, для особи, яка здійснює процес кваліфікації, для кримінально-правових відносин. У цьому питанні також слід звернути увагу на особливе значення застосування прийомів тлумачення кримінальних законів для правильної та точної кваліфікації злочинів, а також розглянути передумови вірної кваліфікації, розроблені наукою кримінального права.

У заключній частині треба зробити самостійні висновки за даною темою.

Тема 10. Об’єкт злочину

Вступ.

1. Поняття об’єкта злочину, його значення.

2. Проблема визначення об’єкта злочину в науці кримінального права

3. Класифікація об’єктів злочину. Кримінально-правове значення загального, родового та безпосереднього об’єкта злочину.

Висновки.

Література

1. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). - Л., 1979.

2. Коржанкий Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. - М., 1980.

3. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. - М., 1960.

4. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - М., 1961.

5. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. - Х., 1988.

6. Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть суспільні відносини бути об’єктом злочину? // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1997. – Вип. 2. – С.70-75.

7. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4-15.

8. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: НОРМА, 2001.

9. Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 81–87

Аналізуючи поняття та юридичну природу об’єкта злочину слід мати на увазі, що проблема визначення змісту об’єкта злочину розглядається в теорії кримінального права досить давно і характеризується великим розмаїттям точок зору. Серед них дуже непросто виділити одну, яка б не містила в собі певних суперечностей. В.М. Куц пише, що “спроба визначити об’єкт є вдалою лише на формальному рівні. Практично ніхто не заперечує проти тези, що об’єктом злочину є те, що потерпає від злочинної дії чи бездіяльності або опиняється внаслідок їх вчинення у загрозливому стані. Намагання наповнити формальне визначення об’єкта змістом, тобто показати, що саме потерпає від злочину, поки що не досягло успіху”.[1] Отже виходити слід із загальновизнаного розуміння, відповідно до якого об’єктом злочину є те, що поставлено під охорону кримінального закону і потерпає від злочинної дії чи бездіяльності або опиняється внаслідок їх вчинення у загрозливому стані. Для всебічного розкриття даної проблеми обов’язково слід приділити увагу теорії визнання об’єктом злочину суспільних відносин. Для цього можна проаналізувати роботи Б.С. Нікіфорова, А.Н. Трайніна, В.К. Глістіна, М.Й. Коржанського, В.Я.Тація та інших науковців. Слід зрозуміти спільні риси та розбіжності, висловлювані вченими з приводу об’єкта злочину. Розкрити співвідношення понять об’єкта злочину та об’єкта кримінально-правової охорони. Обов’язково слід приділити увагу значенню об’єкта злочину для кваліфікації злочину.

При відповіді на друге запитання необхідно звернутись до останніх за часом робіт з кримінального права, в яких приділяється увага об’єкту злочину. Це роботи Г.П. Новосёлова, С.Б. Гавриша, В.М. Трубнікова, Є. Фесенко та інших науковців, які не погоджуються із теорією суспільних відносин та висувають власні пропозиції з приводу визначення об’єкта злочину. Треба звернути увагу на те, що об’єктом злочину пропонують визнавати блага, цінності, соціальну оболонку, людину тощо. Слід висловити власну точку зору з приводу цієї наукової дискусії та підкріпити її власними або наведеними в літературі аргументами.

Розглядаючи третє питання про класифікацію об’єктів злочину необхідно звернутися до структури Особливої частини Кримінального кодексу України. Також слід проаналізувати на підставі чого побудована Особлива частина КК України. Далі слід зупинитись на градації об’єктів як за вертикальною, так і за горизонтальною класифікацією. Необхідно викласти свою точку зору з цього питання. На завершення слід звернути увагу на кримінально-правове значення загального, родового та безпосереднього об’єктів злочинів. Потім на підставі вище викладеного, зробити самостійний висновок з даного питання.

Тема 11. Без посередній об’єкт і предмет злочину

Вступ.

1. Поняття безпосереднього об’єкта злочину та його значення.

2. Види безпосередніх об’єктів: основний, додатковий обов’язковий та додатковий факультативний.

3. Поняття предмета злочину та його місце в структурі складу злочину.

Висновки.

Література

1. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений). - Л., 1979.

2. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. - Москва., 1980.

3. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву. - Москва., 1960.

4. Орлеан А.М. Людина як предмет злочину // Право і безпека. − 2004. − №3’1. − С. 125-128.

5. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. - Москва., 1961.

6. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. - Харьков., 1988.

7. Кривуля О.М., Куц В.М. Чи можуть суспільні відносини бути об’єктом злочину? // Вісник Університету внутрішніх справ. - 1997. – Вип. 2. – С.70-75.

8. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 4-15.

9. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. – М.: НОРМА, 2001.

10.Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления // Право і безпека. – 2002. – № 1. – С. 81–87

Починаючи висвітлення питання про поняття безпосереднього об’єкта злочину передусім слід дати визначення та характеристику поняття загального та родового (видового) об’єкта як з філософської так і з юридичної точок зору. Треба встати на позицію визнання об’єктом злочину суспільних відносин або благ чи інтересів або підтримати іншу позицію щодо об’єкта злочину та навести аргументацію з цього приводу. Корисним буде розкрити зміст таких категорій, як благо, інтерес, потреба, соціальна оболонка, людина, суспільні відносини. Це допоможе визначитись із тим, які категорії доцільніше використовувати у визначенні об’єкта злочину. На завершення розгляду першого питання необхідно показати значення безпосереднього об’єкта для кваліфікації злочинних діянь.

Розглядаючи питання про види безпосереднього об’єкта злочину необхідно окреслити значення такого поділу на види. Коротко показати градацію об’єктів за вертикаллю, а потім безпосередньо перейти до видової (горизонтальної) класифікації безпосередніх об’єктів та більш детально на них зупинитись (основний безпосередній об’єкт, додатковий безпосередній об’єкт, який в свою чергу поділяється на додатковий обов’язковий об’єкт та додатковий факультативний об’єкт), провести чітке розмежування між цими видами безпосередніх об’єктів. Треба розкрити зміст кожного виду безпосереднього об’єкта. При цьому слід пам’ятати, що безпосередній об’єкт завжди є частиною родового, що з усієї сукупності об’єктів певного злочину основним є той, що визначає характер, сутність, зміст злочину та завжди зазнає шкоди від цього злочину, або ставиться під загрозу спричинення такої шкоди.

Відповідаючи на заключне питання теми спочатку слід дати поняття предмета злочину. Бажано використати кілька наведених у літературі визначень, проаналізувати їх та вибрати одне, аргументуючи свій вибір. Корисним буде підкріплювати свою точку зору конкретними прикладами. В даному питанні необхідно розкрити співвідношення понять предмет злочину та потерпіла особа. На завершення висвітлення третього питання потрібно показати місце предмету в структурі складу злочину виходячи з того, що предмет злочину є не постійною, а факультативною ознакою складу злочину.

Тема 12. Суспільно небезпечна дія

Вступ.

1. Поняття об'єктивної сторони складу злочину. Кримінально-правове значення суспільно небезпечного діяння у системі ознак об’єктивної сторони складу злочину. Форми суспільно небезпечного діяння.

2. Суспільно небезпечна дія: поняття та ознаки.

3. Об’єктивні межі суспільно небезпечної дії, як об’єктивної ознаки складу злочину.

4. Спосіб дії та особливості вчинення злочину в сучасних умовах.

Висновки.

Література

1. Ковалев М.И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления. - Красноярск, 1991.

2. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М., 1960.

3. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. - Харьков, 1982

4. Тимейко Г.В.Общее учение об объективной стороне преступления. - Ростов-на-Дону., 1977с.

5. Чубарев В.Л. Тяжесть преступного деяния. - К.: Вища школа, 1992.

6. Волков Б.С. Проблема воли и уголовная ответственность. - Казань, 1965.

7. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Х., 1982.

8. Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики) – Х.: Основа, 1999.

При написанні цієї роботи спочатку слід ознайомитись та проаналізувати поняття об’єктивної сторони, як елемента складу злочину, коротко викласти їх у роботі. Далі варто привести перелік та дати стислу характеристику ознак об’єктивної сторони, вказати на поділ всіх ознак на обов’язкові та факультативні. Слід зупинитись на поділі всіх складів злочину на матеріальні та формальні в залежності від конструкції об'єктивної сторони складу злочину, з'ясувати правила та умови такого поділу.

Аналіз суспільно небезпечної дії, як ознаки об’єктивної сторони складу злочину слід розпочати із загального визначення дії як вольового акту поведінки особи. Дію слід розглянути як акт злочинної поведінки особи, порушення таким злочинним актом норм Кримінального закону, спричинення шкоди суспільству. Доцільно дати характеристику ознак дії, як складової об’єктивної сторони складу злочину. Ознаки при цьому краще розподілити на групи, навести приклади. Приділити увагу питанню відмежування дії від бездіяльності.

Наступне питання пов’язане із встановленням об’єктивних меж злочинної дії, вказівкою на момент її початку, закінчення та початку розвитку причинного зв’язку. Практичне значення відповіді на питання стосовно моменту вчинення злочинної дії полягає, насамперед, у вирішенні питань щодо дії кримінального закону у часі та просторі, в розмежуванні добровільної відмови та діяльного каяття винної особи. Крім того, момент початку злочинної дії має значення для розмежування стадій вчинення злочинів. Також, слід відзначити, що значна кількість злочинів вчинюється із використанням різних технічних пристроїв та механізмів. Коли мова йде про дію цих механізмів, суперечливим є вирішення питання про те: чи може їх дія бути приєднаною до дії винної особи, або її слід віднести до етапу розвитку причинного зв’язку. Слід навести різні наукові погляди та аргументи щодо названої проблеми.

Важливе значення для характеристики злочинної дії має спосіб вчинення злочину. Необхідно показати значення способу для розмежування суміжних складів злочину на практиці.

На підставі вище викладеного, зробити самостійні висновки з даного питання.

Тема 13. Суспільно небезпечна бездіяльність

Вступ.

1. Поняття об'єктивної сторони складу злочину. Кримінально-правове значення суспільно небезпечного діяння у системі ознак об’єктивної сторони складу злочину. Форми суспільно небезпечного діяння.

2. Cуспільно небезпечна бездіяльність: поняття та ознаки.

3. Особливості впливу злочинної бездіяльності на об’єкт кримінально-правової охорони. Підстави та умови кримінальної відповідальності за бездіяльність.

4. Значення злочинної бездіяльності для застосування окремих інститутів Загальної частини кримінального закону.

5. Особливості суб’єкта злочинів, що здійснюються шляхом бездіяльності.

Висновки.

Література

1. Тер-Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. - М., 1980.

2. Ковалев М.И. Проблемы учения об объективной стороне состава преступления. - Красноярск, 1991.

3. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М., 1960.

4. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. Ростов-на-Дону, 1977.

5. Давыдов П.С. Безопасность в ядерный век. - К., 1982.

6. Ярмиш Н.Н. Пасивний характер бездіяльності як одна з ознак об'єктивної сторони злочину // Вісник НУВС. - №12. - 2000. - с.77-80.

При написанні цієї роботи спочатку слід ознайомитись та проаналізувати поняття об’єктивної сторони, як елемента складу злочину, коротко викласти їх у роботі. Далі варто привести перелік та дати стислу характеристику ознак об’єктивної сторони, вказати на поділ всіх ознак на обов’язкові та факультативні. Слід зупинитись на поділі всіх складів злочину на матеріальні та формальні в залежності від конструкції об'єктивної сторони складу злочину, з'ясувати правила та умови такого поділу.

У наступному розділі, аналізуючи бездіяльність, як ознаку об’єктивної сторони складу злочину рекомендується навести загальне поняття бездіяльності як вольового акту поведінки особи. Подальша характеристика полягає у визначенні підстав та умов притягнення винної особи до кримінальної відповідальності за бездіяльність, а саме, можливості та обов’язку діяти певним чином і вчинення злочину шляхом бездіяльності. Для цього слід вказати межі можливого (загальні принципи встановлення таких меж), дати визначення поняття «реальна можливість діяти». Визначення обов’язку діяти, як однієї з умов відповідальності, рекомендується проводити через характеристику підстав покладення на особу такого обов’язку, серед яких вказати різноманітні норми та правила, визначити їх джерела.

Далі слід вказати та коротко охарактеризувати ознаки бездіяльності як елемента об’єктивної сторони складу злочину. В об’ємі відповіді на це запитання обов’язково повинні знайти своє відображення міркування стосовно властивостей бездіяльності: безпосередньо спричинювати злочинні наслідки чи не стримувати хід суспільно небезпечної дії різноманітних процесів. Крім того, рекомендується звернути увагу на соціальну сутність бездіяльності, дослідити рівень, на якому проявляється відмінність бездіяльності від дії і рівень, на якому ця різниця зникає.

У наступному розділі курсової роботи рекомендується відповісти на теоретичні запитання, що стосуються можливості чи неможливості готування до вчинення злочину шляхом бездіяльності, вчинення шляхом бездіяльності замаху на злочин, можливості вчинення добровільної відмови від доведення злочину до кінця шляхом бездіяльності. Приділення уваги та вирішення потребує питання стосовно того, можлива чи не можлива участь у злочині, вчинюваному шляхом бездіяльності тахих співучасників, як підбурювач, організатор та посібник.

В останньому розділі рекомендується вказати на деякі особливості суб’єктів злочинів, що вчинюються шляхом бездіяльності.. Необхідно відмітити, що крім загальних такі суб’єкти мають особливі ознаки та охарактеризувати ці ознаки.

В заключній частині слід зробити самостійні висновки за даною темою, відмітити поширеність злочинів, що вчинюються шляхом бездіяльності, вказати на ступінь їх суспільної небезпеки та тяжкість наслідків.

Тема 14. Суспільно небезпечні наслідки

Вступ.

1. Місце суспільно небезпечних наслідків у системі ознак об’єктивної сторони складу злочину.

2. Поняття та ознаки суспільно небезпечних наслідків.

3. Поділ суспільно небезпечних наслідків на види за різними критеріями.

4. Можливість безнаслідкових злочинів та законодавча конструкція складу злочину.

5. Роль суспільно небезпечних наслідків у кваліфікації вчиненого злочину та призначення покарання.

Висновки.

Література

1. Кузнецова Н.Ф. Значение преступных последствий для уголовной ответственности. - М., 1958.

2. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. - М., 1960.

3. Мальцев В.В. Проблема уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов: Издат-во Саратовского университета, 1989.

4. Михлин А.С. Последствия преступления. - М.: Госюриздат, 1961.

5. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления. - Ростов-на-Дону, 1977.

6. Чубарев В.Л. Тяжесть преступного деяния. - К.: Вища школа, 1992.

Перш ніж приступити до виконання курсової роботи за цією темою рекомендується ознайомитись та дати самостійний аналіз поняття об’єктивної сторони, як елементу складу злочину. Крім того рекомендується дати перелік та стислу характеристику ознак об’єктивної сторони, вказати на поділ всіх ознак на обов’язкові та факультативні. Викладення міркувань стосовно співвідношення ознак об’єктивної сторони складу злочину, їх поділу на обов’язкові та факультативні, слід аргументувати посиланням на правила та умови поділу, наведенням прикладів.

Характеристику злочинних наслідків, як ознаки об’єктивної сторони складу злочину, слід розпочати із з'ясування змісту поняття “наслідки”. Далі не буде зайвим навести кілька варіантів наукового визначення суспільно небезпечних наслідків злочину. У подальшій роботі над цією темою необхідно врахувати, що наслідки діяння нерозривно пов'язані із об'єктом діяння - матеріальним носієм наслідків, що деякі найбільш характерні ознаки об'єкту визначають ознаки вказаного елементу об'єктивної сторони складу злочину.

Із врахуванням вищевикладених міркувань та визнанням того, що об'єкт злочину класифікується за різноманітними підставами пропонується встановити всі можливі підстави класифікації злочинних наслідків та охарактеризувати ці підстави. В такому порядку будуть найбільш повно виявлені суттєві ознаки та властивості наслідків.

Крім цього слід відмітити, що наслідки, як елемент об'єктивної сторони складу злочину, відіграють і самостійну роль. Так, в залежності від того, передбачені наслідки у диспозиції норми Кримінального закону, чи ні, склад злочину теоретично поділяється на три групи. При цьому непередбачені у нормі наслідки злочинної дії все ж таки настають. Виникає запитання, чим керується законодавець вказуючи чи не вказуючи наслідки у нормі? Необхідно дослідити наукову думку з цього приводу та коротко викласти її у роботі.

Дата добавления: 2014-12-07