Тема 41. Виконавець злочину

План

Вступ.

План

План

Вступ.

1. Поняття та види стадій вчинення злочину.

2. Поняття замаху на злочин. Види замахів.

3. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки замаху на злочин.

4. Кримінальна відповідальність за замах на злочин.

5. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину та закінченого злочину.

Висновки.

Література

1. Дурманов Н.А. Стадии совершения преступления. - М., 1958.

2. Караулов В.Ф. Стадии совершения преступления. - М., 1982.

3. Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. - Воронеж, 1975.

4. Пионковський А.А. Учение о преступлении. - М., 1961.

5. Проблемы и виды дифференциации уголовной ответственности. - Екатеринбург, 1992.

6. Тер-Акопов А.А. Добровольный отказ от совершения преступления. - М., 1982.

7. Тихий В.П. Питання застосування норм Кримінального кодексу України щодо стадій злочину // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 1. − С. 69-73.

8. Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву. - М., 1958.

9. Шахов В.Д. Ответственность за покушение на преступление. - Караганда, 1974.

Починати роботу над темою рекомендується з ретельного вивчення та аналізу поняття злочину (ст. 11 КК), видів стадій злочину (ст.ст. 13-15 КК), кримінальної відповідальності за незакінчені злочини (ст. 16 КК), поняття та ознак добровільної відмови (ст. 17 КК), а також з аналізу рекомендованої та іншої літератури за даною темою.

При роботі над вступом необхідно обґрунтувати актуальність та значення теми, звернути увагу на те у зв'язку з чим постає питання про стадії вчинення злочину, визначити проблеми, які передбачається розглянути в роботі.

У першому питанні теми потрібно розкрити поняття стадій вчинення злочину, законодавче поняття та види незакінченого злочину (поняття готування до злочину, поняття замаху на злочин) та поняття закінченого злочину, а також звернути увагу на питання про поняття стадій злочину в науці кримінального права, з’ясувати їх значення для кримінальної відповідальності.

Далі потрібно звернути увагу на викладення поняття замаху на злочин, яке міститься в ч. 1 ст. 15 КК України, розкрити його ознаки, а також розглянути точки зору, які мають місце серед вчених щодо цього питання. Потім необхідно приділити особливу увагу поділу замаху на види, який проводиться законодавцем (ч. 2 та ч. 3 ст. 15 КК) та наукою кримінального права (непридатний замах), охарактеризувати кожний з цих видів, а також вказати, за якими ознаками вони відрізняються та з’ясувати значення такого поділу замаху на види. Також необхідно з’ясувати, у чому має вираз суспільна небезпека замаху на злочин.

При роботі над третім пунктом плану потрібно звернути увагу на розкриття об’єктивних ознак замаху на злочин, при цьому розглянути питання про можливість вчинення замаху на злочин шляхом бездіяльності, а також визначити, у чому повинні мати вираз діяння особи, спрямовані на вчинення злочину. Для цього рекомендується з’ясувати наступні питання: 1) що є діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину; 2) що розуміється під недоведенням злочину до кінця та які причини цього; 3) що розуміється під обставинами незалежними від волі винного; 4) чи завдається шкода об’єкту злочину при замаху на злочин; 5) чи можливий замах на злочин з формальним складом та обґрунтувати свої погляди.

У цьому ж питанні потрібно визначити суб`єктивні ознаки замаху на злочин, з’ясувати яка форма вини повинна бути при замаху на злочин, вирішити питання про можливість замаху з невизначеним або альтернативним умислом.

При роботі над четвертим пунктом плану необхідно з’ясувати питання про юридичні підстави та межі відповідальності за замах на злочин, а також необхідно визначити особливості кваліфікації замаху на злочин.

Розкриваючи останнє питання теми, необхідно розглянути ознаки, за якими замах на злочин відмежовується від готування до злочину та закінченого злочину.

Завершуючи роботу, потрібно зробити самостійні висновки про значення такої стадії вчинення злочину як замах на злочин, а також визначити, які шляхи автор бачить для вдосконалення такого інституту кримінального права як стадії вчинення злочину.

Тема 37. Закінчений злочин

1. Поняття та види стадій вчинення злочину.

2. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочинів із матеріальним, формальним та усіченим складом.

3. Відмінність закінченого злочину від попередньої злочинної діяльності.

Висновки.

Література

1. Дурманов Н.А. Стадии совершения преступления. - М., 1958.

2. Караулов В.Ф. Стадии совершения преступления. - М., 1982.

3. Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. - Воронеж, 1975.

4. Пионковський А.А. Учение о преступлении. - М., 1961.

5. Проблемы и виды дифференциации уголовной ответственности. - Екатеринбург, 1992.

6. Тер-Акопов А.А. Добровольный отказ от совершения преступления. - М., 1982.

7. Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву. - М., 1958.

8. Шахов В.Д. Ответственность за покушение на преступление. - Караганда, 1974.

9. Тихий В.П. Питання застосування норм Кримінального кодексу України щодо стадій злочину // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2002. - № 1. − С. 69-73.

Починати роботу над темою рекомендується з ретельного вивчення та аналізу поняття злочину (ст. 11 КК), видів стадій злочину (ст.ст. 13-15 КК), кримінальної відповідальності за незакінчені злочини (ст. 16 КК), поняття та ознак добровільної відмови (ст. 17 КК), а також з аналізу рекомендованої та іншої літератури за даною темою.

При роботі над вступом необхідно обґрунтувати актуальність та значення теми, звернути увагу на те у зв'язку з чим постає питання про стадії вчинення злочину, визначити проблеми, які передбачається розглянути в роботі.

У першому питанні теми потрібно розкрити поняття стадій вчинення злочину, законодавче поняття та види незакінченого злочину (поняття готування до злочину, поняття замаху на злочин) та поняття закінченого злочину, а також звернути увагу на питання про поняття стадій злочину в науці кримінального права, з’ясувати їх значення для кримінальної відповідальності.

При розкритті другого питання теми необхідно визначити законодавче поняття закінченого злочину (ч. 1 ст. 13 КК), розглянути питання, які існують у науці кримінального права з цього приводу, особливо зауважити на єдності об’єктивної та суб’єктивної сторін у закінченому злочині. Потім слід приділити увагу класифікаціям закінчених злочинів, що існують у науці кримінального права, а також з’ясувати, від яких обставин залежить визнання злочину закінченим. Далі необхідно охарактеризувати, а також розкрити об’єктивні та суб’єктивні ознаки закінчених злочинів із матеріальним, формальним та усіченим складом.

При роботі над третім пунктом плану потрібно звернути увагу на відмінність закінченого злочину від замаху на злочин (особливо від закінченого замаху), визначити, у чому полягає підвищена суспільна небезпека закінченого злочину порівняно з попередньою злочинною діяльністю, а також з’ясувати, які правові наслідки має визнання чи невизнання злочину закінченим.

Завершуючи роботу, потрібно зробити самостійні висновки про значення стадій вчинення злочину, а також визначити, які шляхи автор бачить для вдосконалення цього інституту кримінального права.

Тема 38. Добровільна відмова від вчинення злочину

Вступ.

1. Поняття та види стадій вчинення злочину.

2. Поняття добровільної відмови від доведення злочину до кінця, її ознаки та значення.

3. Стадії вчинення злочину, на яких можлива добровільна відмова.

4. Відмінність добровільної відмови від діяльного каяття. Кримінально-правові наслідки добровільної відмови та діяльного каяття.

5. Особливості добровільної відмови при співучасті у злочині.

Висновки.

Література

1. Дурманов Н.А. Стадии совершения преступления. - М., 1958.

2. Житний О.О. Юридична природа звільнення від кримінальної відповідальності: деякі вади термінології // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2001. – №14. – С. 27-32.

3. Житный А. Деятельное раскаяние. Сравнительный анализ законодательства Беларуси, России и Украины // Рос. юстиция. – 2002. – № 10. – С. 55-56.

4. Караулов В.Ф. Стадии совершения преступления. - М., 1982.

5. Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. - Воронеж, 1975.

6. Пионковський А.А. Учение о преступлении. - М., 1961.

7. Проблемы и виды дифференциации уголовной ответственности. - Екатеринбург, 1992.

8. Тер-Акопов А.А. Добровольный отказ от совершения преступления. - М., 1982.

9. Тихий В.П. Питання застосування норм Кримінального кодексу України щодо стадій злочину // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – 2002. − №1. − С. 69-73.

10. Тишкевич И.С. Приготовление и покушение по уголовному праву. - М., 1958.

11. Шахов В.Д. Ответственность за покушение на преступление. - Караганда, 1974.

12. Щерба С.П., Савкин А.В. Деятельное раскаяние в совершенном преступлении: Практическое пособие / Под общ. ред. С.П. Щерба. – М.: Изд-во «Спарк», 1997.

13. Юшков Ю. Добровольный отказ от совершения преступления // Сов. юстиция. – 1978. – № 8. – С. 20-21.

Починати роботу над темою рекомендується з ретельного вивчення та аналізу поняття злочину (ст. 11 КК), видів стадій злочину (ст.ст. 13-15 КК), кримінальної відповідальності за незакінчені злочини (ст. 16 КК), поняття та ознак добровільної відмови (ст. 17 КК), звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), а також з аналізу рекомендованої та іншої літератури за даною темою.

При роботі над вступом необхідно обґрунтувати актуальність та значення теми, звернути увагу на те у зв'язку з чим постає питання про стадії вчинення злочину, розглянути історію виникнення та розвитку інституту добровільної відмови від доведення злочину до кінця, визначити проблеми, які передбачається розглянути в роботі.

У першому питанні теми потрібно розкрити поняття стадій злочину, законодавче поняття та види незакінченого злочину (поняття готування до злочину, поняття замаху на злочин) та поняття закінченого злочину, а також звернути увагу на питання про поняття стадій злочину в науці кримінального права, з’ясувати їх значення для кримінальної відповідальності.

Розкриваючи друге питання теми, потрібно з’ясувати мету запровадження інституту добровільної відмови від доведення злочину до кінця, визначити законодавче поняття добровільної відмови (ч. 1 ст. 17 КК), а також точки зору з цього приводу, що існують у науці кримінального права. Далі слід приділити особливу увагу ознакам (або умовам) добровільної відмови від доведення злочину до кінця, що випливають із її поняття.

При роботі над третім питанням потрібно визначити, на яких стадіях вчинення злочину можлива добровільна відмова, у чому повинна проявлятися добровільна відмова на стадіях готування до злочину, незакінченого замаху, закінченого замаху, форми добровільної відмови при вчиненні злочину шляхом дії чи бездіяльності.

Продовжуючи роботу, необхідно визначити поняття дйового каяття, які існують у науці кримінального права та яке випливає зі змісту ст. 45 КК. Потім слід розглянути форми, в яких може проявлятися діяльне каяття, ознаки, що об’єднують та відрізняють добровільну відмову від доведення злочину до кінця та діяльне каяття. В цьому ж питанні рекомендується розглянути кримінально-правові наслідки добровільної відмови та діяльного каяття, що відповідно витікають із ч. 2 ст. 17 та ст. 45 КК України.

Розглядаючи четверте питання, потрібно з’ясувати особливості добровільної відмови від доведення злочину до кінця при співучасті у організатора, пособника та підбурювача, як вирішується питання щодо кримінальної відповідальності співучасника, якщо його дії по відверненню злочину виявилися невдалими.

У заключній частині потрібно зробити самостійні висновки про ступінь розробки інституту добровільної відмови від доведення злочину до кінця в законодавстві та науці кримінального права, його значення та перспективи розвитку.

Тема 39. Об’єктивні ознаки співучасті у злочині

План

Вступ.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. Множинність учасників.

3. Спільність участі у вчиненні злочину.

4. Проблема встановлення причинного зв’язку між діяннями кожного з співучасників та вчиненим злочином.

Висновки.

Література

1. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − М., 1958.

2. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − М., 1959.

3. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. − Свердловськ, 1960.

4. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. − К., 1969.

5. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

6. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − К., 1986.

7. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Х., 1997.

8. Солопанов Ю. О соучастии. // Соц. законность. − 1989. − №2. − С. 35-36.

9. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

10. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

11. Алешин Д.П. Соучастие по уголовному законодательству России и Украины // Российская юстиция. – 2002. - №9. – С.66-68.

Безпосередньому викладу матеріалу повинно передувати обґрунтування актуальності, теоретичного та практичного значення проблематики співучасті в науці кримінального права.

Для глибокого засвоєння цієї теми слід піддати ретельному аналізу визначення співучасті, що міститься у ст. 26 КК України. Спочатку необхідно розібратися у соціальній сутності співучасті, зрозуміти її підвищену суспільну небезпечність.

Характеризуючи множинність співучасників слід зазначити, що не завжди у випадках заподіяння суспільно-небезпечних наслідків двома або більше особами має місце співучасть, також слід підкреслити, що кожен із співучасників має відповідати ознакам суб’єкта злочину, торкнутися питання про посереднє виконавство, тобто саме про той випадок, коли фактично діють дві особи, але неосудна особа чи особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності є як би знаряддям вчинення злочину. Потребує уваги новела щодо форм співучасті, яка закріплена в ст. 28 КК. Саме наявність визначеної кількості осіб (дві або три) для певної форми співучасті обумовило визначення співучасті як участь у вчиненні злочину декількох осіб.

При розкритті спільності як об'єктивної ознаки слід зазначити, що в об’єктивному сенсі спільність - має місце при вчиненні злочину спільними, загальними зусиллями двох або більше суб'єктів, єдності злочинного результату для всіх співучасників, знаходження його у причинному зв'язку з діями кожного співучасника. Слід також відобразити значення ознаки спільності як в об'єктивному так і у суб'єктивному сенсі.

Розкриваючи четверте питання слід показати залежність між діями окремих співучасників та вчиненням злочину загалом, незалежно від виконуваної окремими співучасниками ролей.

У заключній частині потрібно зробити самостійні висновки про ступінь розробки інституту співучісті у законодавстві та науці кримінального права, його значення та перспективи розвитку.

Тема № 40. Суб’єктивні ознаки співучасті у злочині

План

Вступ.

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині.

2. Умисний характер злочинів, що вчинюються у співучасті. Питання про можливість співучасті у необережних злочинах.

3. Спільність умислу співучасників. Проблема одностороннього суб’єктивного зв’язку при співучасті.

4. Характеристика інтелектуального та вольового моменту умислу співучасників.

Висновки.

Література

1. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − М., 1958.

2. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − М., 1959.

3. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. − Свердловск.. − 1960.

4. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. − К., 1969.

5. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

6. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − К., 1986.

7. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Харьков., 1997.

8. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

9. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

10. Алешин Д.П. Соучастие по уголовному законодательству России и Украины // Российская юстиция. – 2002. - №9. – С.66-68.

Починаючи роботу над темою, слід ретельно проаналізувати законодавче визначення поняття співучасті, що дається в ст. 26 КК України. Доцільно розглянути точки зору А.Н.Трайніна та М.Д.Шаргородського про можливість співучасті у необережних злочинах, а також думку багатьох інших вчених, що обстоювали точку зору про те, що співучасть можлива лише в умисних злочинах, сформулювати власні висновки з цього питання. Проте висновки по даному питанню повинні базуватися не тільки на підставі теоретичних розробок, а перш за все з урахуванням визначення співучасті, яке міститься в ст. 26 КК.

При характеристиці спільності умислу співучасників необхідно описати структуру психологічної спільності співучасників, зазначити необхідний мінімальний психологічний зв'язок між співучасниками, його критерії. Особливу увагу слід приділити науковій дискусії про суб’єктивний зв’язок між співучасниками, ретельно проаналізувати аргументи як прибічників двостороннього суб’єктивного зв’язку, що передбачає знання організатором, підмовником та пособником про діяльність виконавця та бажання спільної з ним діяльності, а також аналогічне знання та прагнення діяти у виконавця, а також і одностороннього суб’єктивного зв’язку, прибічники якого розглядають можливість незнання виконавця про приєднану діяльність інших співучасників.

Характеризуючи умисел співучасників слід вказати на усвідомлення кожним співучасником суспільно небезпечного характеру не лише своїх дій чи бездіяльності, але й суспільно небезпечний характер дій принаймі виконавця злочину та передбачення кожним співучасником злочинного результату, що настає в результаті дій виконавця, бажання чи свідоме припущення кожним співучасником саме цього злочинного результату, причому по відношенню до самого факту сприяння іншій особі умисел співучасника може бути лише прямим. Слід дати аналіз інтелектуального та вольового моментів умислу співучасників, показати співвідношення мотивів та цілей різних співучасників, розглянувши специфічну дворівневість умислу при співучасті.

План

Вступ.

1. Види співучасників у вчиненні злочину за кримінальним правом.

2. Поняття виконавця злочину.

3. Об’єктивні ознаки виконавця злочину.

4. Суб’єктивні ознаки виконавця злочину

5. Підстави кримінальної відповідальності та кваліфікація діянь, вчинених виконавцем.

6. Ексцес виконавця та його кримінально-правове значення.

7. Добровільна відмова виконавця від вчинення злочину.

Висновки.

Література

1. Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − М., 1958.

2. Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − М., 1959.

3. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. − Свердловск., 1960.

4. Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. К., 1969.

5. Галиакбаров Р.Р. Групповое преступление. Постоянные и переменные признаки. − Свердловск., 1973.

6. Тельнов П.Ф. Разграничение деяний исполнителя и пособника // Советская юстиция. – 1973. – №10. – С.5-7.

7. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

8. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − К., 1986.

9. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Харьков. − 1997.

10. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

11. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

12. Альошин Д.П. Відмежування співвиконавства від пособництва при вчиненні розкрадань // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2001. - Спецвипуск. - С.173-178.

Опрацьовуючи дану тему слід перед усім вивчити ч. 1 і ч. 2 ст. 27 КК України, приділити увагу розмежуванню функціональних ролей співучасників злочину, характеру та ступеню участі кожного співучасника у вчиненні злочину, оцінити характер дій різних співучасників. Слід визначити та показати місце виконавця серед інших співучасників, проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення цього виду співучасника, порівняти визначення виконавця, що давалися у різні часи у вітчизняному законодавстві, проаналізувати поняття виконавця, яке міститься в новому кримінальному законодавстві України, як це поняття формулюється в деяких інших державах. Необхідно також зазначити, що сама наявність виконавця можлива лише в тому випадку, коли має місце дія спільно з ним осіб, що виконують у вчиненні злочину інші ролі, тобто лише при наявності інших співучасників.

Поряд з виконавцем кримінальний закон використовує поняття співвиконавця. Тому необхідно визначити їх співвідношення та правове значення виділення в законі поняття співвиконавця. Потрібно підкреслити необхідність відповідності виконавця ознакам суб'єкту злочину, особливо розглянути проблематику співвиконавства і посереднього виконавства.

При характеристиці суб'єктивних ознак виконавця слід вказати на наявність прямого чи непрямого умислу, але при цьому можливість наявності різних мотивів.

Викладаючи п'яте питання теми необхідно відобразити наявність в діях виконавця ознак складу певного злочину, відобразити необхідність кваліфікації дій виконавця, проаналізувати наявні в теорії кримінального права точки зору на це питання, сформулювати власні висновки.

Починаючи розкриття шостого питання необхідно з'ясувати поняття ексцесу виконавця, тобто вчинення виконавцем дій, що не охоплювались спільним умислом (не прямим і навіть не непрямим) інших співучасників, розмежувати кількісний та якісний ексцес виконавця та його правові наслідки.

При розгляді сьомого питання необхідно відобразити певні, специфічні особливості добровільної відмови при співучасті на відміну від добровільної відмови особи, що скоює злочин самостійно, сувору індивідуальність добровільної відмови та нерозповсюдження добровільної відмови автоматично на інших співучасників, але вказати, що добровільна відмова виконавця визначається на загальних підставах, що характеризують добровільну відмову.

Тема 42. Організатор злочину

План

Вступ.

1. Види співучасників у злочині за кримінальним правом.

2. Поняття організатора злочину.

3. Об’єктивні ознаки організаторських дій.

4. Суб’єктивні ознаки організаторських дій

5. Підстави кримінальної відповідальності та кваліфікація дій організатора злочину.

6. Добровільна відмова організатора.

Висновки.

Література

1.Шнейдер М.А. Соучастие в преступлении по советскому уголовному праву. − М., 1958.

2.Гришаев П.И., Кригер Г.А. Соучастие по уголовному праву. − М., 1959.

3.Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. − Ч.1. Свердловск. − 1960.

4.Бурчак Ф.Г. Учение о соучастии по советскому уголовному праву. − К., 1969.

5.Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. − М., 1974.

6.Царегородцев А.М. Ответственность организаторов преступлений. − Омск. − 1978.

7.Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. − К., 1986.

8. Гуторова Н.А. Соучастие в преступлении по уголовному праву Украины. − Харьков., 1997.

9. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України.: Наук.-практ. посіб. – К., 2001.

10. Козлов А.П. Соучастие: традиции и реальность. – СПб., 2001.

Опрацьовуючи дану тему слід перед усім вивчити ч. 1 і ч. 3 ст. 27 КК України, приділити увагу розмежуванню функціональних ролей співучасників злочину, характеру та ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину, оцінити характер дій різних співучасників.

Висвітлюючи друге питання даної теми треба показати особливу актуальність розробки саме проблематики організатора з причини зростання рівня організованої злочинності та вирішальної ролі в ній саме цього вида співучасника слід визначити та показати місце організатора серед інших співучасників, його підвищену суспільну небезпечність проаналізувати існуючі в науці кримінального права визначення поняття організатора злочину, порівняти визначення організатора, що даються кримінологічною та кримінально-правовою наукою, торкнутися проблематики визначення організатора стосовно організації конкретного злочину та організації злочинного спільництва, порівняти визначення виконавця, що давалися у різні часи у вітчизняному законодавстві, з сформульованим поняттям в новому кримінальному законодавстві України, як це поняття формулюється в деяких інших державах.

Слід розкрити ознаки, що характеризують діяльність організатора, розкрити зміст понять "організація" та "керівництво" відмінність цих понять, виступ організатора в якості ініціатора злочину, вчинення ним підшукування та згуртування співучасників, розробку плану вчинення злочину, спрямування, координацію дій співучасників, здійснення організатором керівництва злочинною діяльністю, забезпечення реалізації злочинного наміру. Слід зазначити специфічність організаторських дій по відношенню до певних форм співучасті (організована група, злочинна організація) визначених в законі та їх відмінність від пособництва.

При характеристиці суб'єктивних ознак організатора слід вказати на наявність прямого чи непрямого умислу, але при цьому можливість наявності різних мотивів.

Викладаючи п'яте питання теми необхідно відобразити наявність в діях організатора ознак складу певного злочину, відобразити необхідність кваліфікації дій організатора за тією самою статтею чи частиною статті Особливої частини КК України, що й виконавця, але з посиланням на ч. 3 ст. 27 КК України, проаналізувати наявні в теорії кримінального права точки зору на це питання, наприклад про те, що коли організатор приймає безпосередню участь у вчиненні злочину то його діяльність в якості співвиконавця поглинає організаторську діяльність і тому не потребує додаткового посилання на ст. 27 КК України, сформулювати власні висновки.

При розгляді шостого питання необхідно відобразити певні, специфічні особливості добровільної відмови при співучасті на відміну від добровільної відмови особи, що скоює злочин самостійно, сувору індивідуальність добровільної відмови та нерозповсюдження добровільної відмови автоматично на інших співучасників, вказати, що добровільна відмова організатора можлива лише в тому випадку, коли злочин було попереджено, передбачає спрямовану на це активну діяльність, тобто повідомлення до відповідних органів про злочин, який готується, чи інші активні дії, результатом яких є попередження злочину.

Дата добавления: 2014-12-07