Методика написання, правила оформлення й порядок захисту 1 страница

Параметри взаємодії першого порядку для розчинів С, Н, N, О і S В рідкому залізі при 1600 0С

Розподіл навчальних годин дисципліни «Теорія металургійних процесів» 3

Тема 1. Теорія утворення й дисоціації складних хімічних сполук. 6

Тема 3. Основи теорії відновлювальної плавки. 8

Тема 4. Основи теорії окислювальної плавки. 9

Підписано до друку 20.05.09. Формат 60x84 1/16. Папір друк. Друк плоский. Облік.-вид. арк. 1,52. Умов. друк. арк. 1,50. Тираж 300 пр. Замовлення №

Магістерська (дипломна) робота. Методика написання, правила оформлення й процедура захисту. Практичний посібник для студентів спеціальностей: «Фінанси і кредит» і «Банківська справа» / За ред. П.В. Єгорова. - Донецьк: Донну, 2013.- 63с.

У посібнику розглядається весь процес підготовки студентами магістерської (дипломної) роботи до її публічного захисту. Студент знайде тут відповіді на більшість питань, які виникають у процесі написання й оформлення випускної роботи.

Всі рекомендації й методичні вказівки викладені відповідно до нормативних актів, що регламентують підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» і «спеціаліст» в системі багаторівневої вищої освіти України, а також з урахуванням стандартів і інструкцій, які визначають правила оформлення наукових праць, що направляються до друку.

Допомога призначена студентам - випускникам, їх науковим керівникам, а також тим, хто хоче підвищити культуру своєї наукової праці.

професор, доктор економічних наук А.Г. Семенов

професор, доктор економічних наук Є.Є.Іонін

П.В. Єгоров, д.е.н., проф.; М. О. Кужелєв, д.е.н., проф.; В.Г. Андрєєва к.е.н., доц.; В.М. Білопольська, к.е.н., доц.; А.Г. Беспалова, к.е.н., доц.; В.В. Волкова к.е.н., доц.; Н.І. Волкова, к.е.н., доц.; Р.А. Герасименко, к.е.н., доц.; О.М. Демідова к.е.н., доц.;В.П. Єгоров, к.е.н., доц.; О.В. Желудев, к.е.н., доц.; Н.П. Карлова, к.е.н., доц.; О.І. Карпова, к.е.н., доц.; В.П. Козлов, к.е.н., доц.; О.А. Лактіонова к.е.н., доц.; А.М. Легенька, к.е.н., доц.; Т.В. Мироненко, к.е.н., доц.; Л.С. Михальска, к.е.н., доц.; Н.В. Олексієнко к.е.н., доц.; Д.О. Семенова к.е.н., доц.; Е.Ю. Терещенко к.е.н., доц; О.О. Українська к.е.н., доц.; І.В. Усков к.е.н., доц.; О.В. Ходякова к.е.н., доц.; О.І. Хорошева, к.е.н., доц.; О.М. Чорна к.е.н., доц.; О.О. Шакура к.е.н., доц.; Я.А. Шевцова, к.е.н., доц.

Вченої ради обліково-фінансового факультету

Від авторів……………………………………………………………………
Розділ 1. Загальні положення…………………………………………….
1.1 Кваліфікація магістр та його науковий статус…………………………
1.2 Магістерська підготовка в системі багаторівневої вищої освіти в Україні…………………………………………………………………………
1.3 Магістерська робота як вид наукового твору………………………...
Розділ 2. Методологія наукової творчості ………………………………
2.1 Наукове дослідження як основна форма наукової роботи……………
2.2 Основні поняття науково-дослідної роботи………….………………..
2.3 Логічна схема наукового дослідження…………………………………
2.4 Використання методів наукового пізнання……………………………
Розділ 3. Підготовка до написання магістерської роботи й накопичення наукової інформації………………………………………..
3.1 Вибір теми…………………….……………………………………….....
3.2 Складання робочих планів……………………………………………….
3.3 Вивчення літератури й відбір фактичного матеріалу………………….
Розділ 4. Робота над рукописом наукового дослідження.……………...
4.1 Підготовка чорнового рукопису і виклад наукового матеріалу………
4.2 Композиція магістерської роботи……………………………………….
4.3 Мова і стиль магістерської роботи………………………………………
Розділ 5. Оформлення магістерської роботи……………………………
5.1 Правила оформлення магістерської роботи…………………………….
Розділ 6. Порядок захисту магістерської роботи………………………
6.1. Основні документи, що подаються до Державної екзаменаційної.…
6.2. Підготовка магістранта до виступу на засіданні Державної екзаменаційної комісії ……………………………….
6.3. Процедура публічного захисту магістерської роботи…………………
Розділ 7. Підготовка і захист дипломної роботи………………………...
7.1 Особливості написання, оформлення і підготовки до захисту дипломної роботи…………………………………………………………….
Висновок……………………………………………………………………...

У студентів, що приступають до роботи над магістерською (дипломною) роботою, завжди виникає багато питань, пов'язаних з методикою її написання, правилами оформлення й процедурою захисту. Однак одержати відповіді на ці питання буває досить непросто, оскільки магістерська і дипломна роботи являють собою кваліфікаційну роботу, вимоги до якої наразі чітко не сформульовані, що у певній мері утрудняє підготовку у нашій країні вищою школою фахівців освітньо – кваліфікаційного рівня «магістр» та «спеціаліст». У той же час методичних розробок, присвячених регламентації й уніфікації виконання й захисту таких робіт, ще недостатньо, хоча вони, як показує практика, дуже потрібні. Мета даного практичного посібника - певною мірою заповнити цей пробіл.

У цьому практичному посібнику зроблена спроба розглянути весь процес підготовки магістерської (дипломної) роботи від вибору її теми до її публічного захисту.

Матеріал, що викладається, з метою логіки його побудови розділений на сім розділів.

Перший розділ містить загальні положення, що характеризують науковий статус магістра, підготовку таких фахівців у системі основних освітніх програм у багаторівневій структурі сучасної вищої освіти України, а також вимоги до магістерської роботи і її типологічні ознаки як виду наукового твору.

Другий розділ служить вихідною теоретичною базою наступного матеріалу, оскільки дає загальне подання про методологію наукової творчості.

У третьому розділі послідовно розглядаються питання, пов'язані з вибором теми для дослідження, його наступним плануванням, бібліографічним пошуком літературних джерел, їх вивченням і відбором з них необхідного матеріалу.

Четвертий розділ присвячений підготовці рукопису магістерської роботи, пов'язаний з її композицією, розробкою рубрикації тексту і його мовностилістичною обробкою.

П'ятий розділ включає правила оформлення закінченого рукопису магістерської роботи, подання окремих видів текстового, табличного, формульного й ілюстративного матеріалу, оформлення бібліографічного апарата магістерської роботи й правила її друку.

У шостому розділі практичного посібника мова йде про порядок публічного захисту магістерської роботи. Приводяться відомості про підготовку необхідних документів, що подаються до Державної екзаменаційної комісії, підготовку магістранта до виступу на її засіданні, а також описується процедура публічного захисту цієї випускної роботи.

В сьомому розділі зазначені загальні з магістерською роботою і відмінні від неї характеристики процесу підготовки, написання, оформлення дипломної роботи і її захисту в Державній екзаменаційній комісії.

В основу матеріалу практичного посібника покладені закони й інші нормативно-правові акти України, які регламентують її вищу й після вузівську професійну освіту.

Практичний посібник написаний в значній мірі на базі стандартів і інструкцій, які визначають правила оформлення наукових праць, що направляються до друку.

У даному посібнику враховано досвід підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» і «спеціаліст» кафедрою «Фінанси і банківська справа» Донецького національного університету.

При написанні практичного посібника колектив авторів виходив того, що магістерська (дипломна) робота є не стільки науковою, скільки навчальною роботою, і тому обмежився розглядом тільки тих сторін наукової творчості, які пов'язані з набуттям студентами рівня підготовки «магістр» і «спеціаліст» первинних навичок наукової діяльності.

Колектив авторів повною мірою усвідомлює те, що не всі питання, порушені в посібнику, висвітлені достатньо повно.

Цей практичний посібник - усього тільки спроба книгознавчого розгляду магістерської (дипломної) роботи, методики й техніки її підготовки. Деякі із цих питань тільки поставлені й чекають подальшої більше кваліфікованої розробки. Тому, колектив авторів із вдячністю прийме будь-яку критику у свою адресу й постарається врахувати всі зауваження й рекомендації при наступному перевиданні практичного посібника.

1.1 Кваліфікація магістр і його науковий статус

Слово "магістр" - латинського походження й тому має древні коріння. Воно означає "наставник", "учитель", керівник". У російському перекладі слово "магістр" позначає "майстер своєї справи". Від цього слова утворений, наприклад, музикознавчий термін "маестро", що значить великий майстер, визнаний фахівець в області музики.

У Древньому Римі слово "магістр" позначало важливу посадову особу й відповідало більш ніж п'ятдесятьом посадам. Так, посада капітана корабля йменувався " магістр-навис", посада воєначальника - "магістр вершників". Була в Римській державі й особлива назва " магістр-попули", що означало "учитель народу" - у розумінні диктатор.

У Візантії "магістр" - це вищий титул службової знаті, що могли носити тільки найважливіші люди в цій державі.

У середні століття "магістр" - це особливе звання, що носив учитель "семи вільних мистецтв". Воно було настільки почесно, що ним нагороджували глав світських і церковних установ, а глави Тевтонського ордена, ордена шпитальєрів і ордена тамплієрів мали титул "Великий магістр".

У більше пізніше час "магістр" - це нижча, порівняно з докторською, учена ступінь на філософських факультетах західно - європейських університетів. У сучасній англо-американській схемі вищої освіти ступінь магістра займає проміжне положення між бакалавром і доктором наук. Вона присуджується особам, що закінчили університет або прирівняний до нього навчальний заклад, які мають академічний ступінь бакалавра, пройшли додатковий курс навчання протягом 1-2 років, успішно здали спеціальні іспити й захистили магістерську дисертацію.

Перелік і зміст дисциплін для іспитів, а також вимоги до обсягу магістерської дисертації встановлюються самими університетами й іншими вищими навчальними закладами. Як правило, по юридичних і медичних спеціальностях ступінь магістра не присуджується. Замість неї прийнятий відповідно ступінь доктора права й доктора медицини.

У Росії вчений ступінь магістра поряд з ученими ступенями кандидата й доктора наук був уведений спеціальним імператорським указом у січні 1803 року. Такий ступінь уводився на всіх університетських факультетах крім медичного. Він присуджувався особам, що закінчили повний університетський курс, витримали особливі усні випробування в певній галузі науки й привселюдно захистили дисертацію, схвалену відповідним факультетом. Особи, що одержали цей ступінь, мали право завідувати кафедрою. Ступені магістра фармації й магістра ветеринарії були вищими в цих галузях науки.

В 1819 році було розроблено й у цьому ж році затверджене "Положення про виробництво в учені ступені", що встановлювало чіткий порядок здачі іспитів, захисту дисертацій і присудження вчених ступенів. Відповідно до цього положення, при іспиті на звання магістра й доктора був заснований публічний захист дисертацій і розроблено її процедуру. Магістерську дисертацію із цього часу дозволялося представляти крім латині й російською мовою. Докторської дисертації ця демократична міра не торкнулася.

Університетським статутом в 1884 році вчений ступінь кандидата наук було скасовано. Це мотивувалося тим, що кандидатська дисертація в порівнянні з магістерською й докторською дисертаціями не відповідала вимогам серйозного наукового дослідження. Із цього часу в Росії присуджувалися тільки два вчені ступеня - магістра й доктора наук, а самі дисертації на здобуття цих ступенів стали представлятися до захисту тільки в друкованому виді, що виключало необхідність публікувати автореферат дисертації, однак був потрібним додаток до неї у вигляді тез обсягом не більше чотирьох сторінок.

Починаючи із другої половини XIX століття магістерські дисертації (як і докторські) стали друкуватися в "Ученых записках" і "Ведомостях" університетів, а також у журналах по галузях наук. Процедура захисту таких дисертацій відбувалася на засіданні ради факультету, у якому дозволялося брати участь всім бажаючим, тобто захист магістерської дисертації відбувався завжди привселюдно (для широкої публіки друкувалися навіть запрошення).

Для захисту магістерської дисертації звичайно призначалися два офіційних опоненти, як правило, із числа професорів даного факультету. Опоненти з інших університетів не запрошувалися. Офіційними опонентами могли бути навіть викладачі факультету, які не мали магістерського ступеня. Після виступу опонентів могли виступати всі запрошені на захист.

В окремих випадках факультет міг допустити до захисту на магістерський ступінь і особу, що представила докторський диплом іноземного університету. При особливо видатних достоїнствах магістерської дисертації факультет міг клопотати про присудження магістрантові (здобувачеві ступеня магістра) відразу ступеня доктора наук.

Магістри наук у Росії одержували право на чин IX класу при вступі на цивільну службу, могли бути зараховані на посаду екстраординарного професора університету, могли подавати прохання про зарахування в потомствені почесні громадяни. Магістри одержували такі ж академічні знаки, як і доктори, тільки срібні, а не золоті.

Таким чином, ступінь магістра мала в Росії досить високий науковий статус, а самі магістерські дисертації носили характер серйозних наукових праць, багато з яких послужили основою цілих наукових напрямків. Так, в 1855 році Н.Г. Чернишевський захистив магістерську дисертацію "Естетичні відносини мистецтва до дійсності", що поклала початок розробці матеріалістичної естетики в Росії.

Після революції 1917 року Декретом Раднаркому РФСР існуючі до цього часу в Росії вчені ступені були ліквідовані. Однак в 1934 році вчені ступені кандидата й доктора наук були відновлені. Ступеня магістра наук не було. Він був відновлений в Росії 1993 року, а в Україні - в 1995 році.

У структурі сучасної української вищої освіти ступінь магістра є наступною за науковим рівнем ступеню «бакалавр» та «спеціаліст» й передує ступеню кандидата наук. Цей ступінь є не вченим, а академічним, оскільки він відображає, насамперед, освітній рівень випускника вищої школи й свідчить про наявність у нього вмінь і навичок, властивих починаючим науковцям.

Ступінь магістра присуджується по закінченню навчання по відповідній освітньо-професійній програмі, що орієнтована на науково-дослідну, науково-педагогічну або керівну практичну діяльність.

Фахівець, що володіє магістерським ступенем, повинен бути широко ерудований, володіти методологією наукової творчості, сучасними інформаційними технологіями, методами одержання, обробки й фіксації наукової інформації, здатним приймати обгрунтовані управлінські рішення.

1.2 Магістерська підготовка в системі багаторівневої вищої освіти в Україні

Для забезпечення прав громадян України на вибір змісту й рівня своєї освіти, а також з метою створення умов для гнучкого реагування вищої школи на запити суспільства в умовах ринкової економіки, в Україні введена багатоступінчаста система вищої й після вузівської професійної освіти. Її концептуальною основою є уявлення про безперервність і наступність процесу освіти, що відкриває нові можливості підвищення професіоналізму в різних галузях науки й техніки.

Магістерська підготовка в Україні реалізує одну з основних професійно освітніх програм у багаторівневій структурі вищої освіти. Підготовка магістрів орієнтована на науково-дослідну, науково-педагогічну та практичну діяльність.

Реалізація магістерської підготовки у вузі можлива лише за наявності:

- випускного курсу, на якому студенти навчаються за освітньо-професійними програмами підготовки магістра;

- загальних внутрішніх вузівських вимог до магістерської підготовки за напрямками, що відповідають Положенню про магістратуру;

- робочих навчальних планів магістерських програм;

- учбово-лабораторного встаткування (відповідно до вимог УМО);

- джерел навчальної інформації, передбачених у якості обов'язкових у робочих програмах навчальних дисциплін магістерських професійно-освітніх програм;

- джерел навчальної інформації, передбачених програмами навчальних дисциплін робочого навчального плану за кожною магістерською програмою;

- необхідної кількості робочих місць інформаційних систем.

Програма магістерської підготовки у вузі складається із двох приблизно однакових частин - освітньої та науково-дослідної, а також практичної частини.

Освітня частина магістерської програми включає як дисципліни професійної та практичної підготовки, так і загально - наукової (фундаментальної) та соціально-гуманітарної підготовки, що зорієнтовані на поглиблене розуміння професійних проблем.

Науково-дослідна частина магістерської програми менше конкретизована, а її конкретний зміст визначається індивідуальним планом роботи магістранта.

Основна освітня програма підготовки магістра припускає строк навчання не менш п'яти років за кожним з напрямків вищої професійної освіти й складається із програми підготовки бакалавра (або спеціаліста) за відповідним напрямком й не менше ніж один рік спеціалізованої підготовки, орієнтованої на науково-дослідну й (або) науково-педагогічну діяльність, або практичну управлінську діяльність.

Практична частина магістерської підготовки у вузі передбачає проходження магістрантом виробничої практики відповідно до обраної спеціалізації і набуття ним навичок практичного застосування набутих теоретичних знань у розв’язання визначеної наукової проблеми чи для прийняття управлінських рішень за певних виробничих ситуацій.

Таким чином, п'ятирічна програма підготовки магістрів включає як складову частину чотирирічну програму підготовки бакалаврів, що містить необхідний мінімум фундаментальних і професійних дисциплін, створюючи тим самим умови для досягнення університетського рівня освіченості у відповідному освітньому напрямку.

Освіту рівня «магістр може отримати особа, яка має диплом про вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» та «спеціаліст».

Правом бути зарахованим у магістратуру володіють особи, які успішно завершили навчання по програмі бакалавра відповідного вищого освітнього напрямку й мають диплом про вищу освіту.

У тих випадках, коли до магістратури вступають особи, що мають диплом бакалавра чи спеціалістаза відповідним напрямком, умови прийому й перелік вступних контрольних випробувань (співбесіда, тестування, іспити) встановлює вуз, якому надане право підготовки магістрів.

Вступники до магістратури представляють наступні документи:

- особиста заява на ім'я ректора із вказівкою напрямку магістратури й назви магістерської програми (спеціалізації);

- інші документи відповідно до переліку, встановленому вузом.

Зарахування для навчання в магістратурі оформляється наказом ректора із вказівкою напрямку магістратури й спеціалізації.

Навчання в магістратурі ведеться як з відривом, так і без відриву від трудової діяльності.

Строк навчання для очної форми навчання в магістратурі становить не менше одного року.

При навчанні без відриву від трудової діяльності не допускається скорочення навчального часу, що відводиться на освоєння відповідної магістерської програми.

Навчання в магістратурі проводиться відповідно до індивідуального плану студента.

Індивідуальний план є основним керівним документом, що визначає спеціалізацію, зміст, обсяг, строки навчання студента в магістратурі й форми його атестації.

Навчання в магістратурі ведеться під керівництвом наукового керівника, що повинен мати ступінь і (або) учене звання й працювати в даному вузі. У випадку виконання магістерських програм на стику наукових напрямків допускається призначення, крім наукового керівника, одного або двох наукових консультантів.

Загальне керівництво науковим змістом і освітньою частиною магістерської програми повинне здійснюватися професором або доктором наук. За рішенням Вченої ради вузу керівництво магістерськими програмами може здійснюватися й кандидатами наук, які мають учене звання доцента. Для контролю за виконанням індивідуального навчального плану в ньому передбачається поточна атестація по всіх дисциплінах навчання.

Підсумкова державна атестація проводиться в магістратурі в завершальному семестрі й здійснюється Державними екзаменаційними комісіями, що утворюються у вищих навчальних закладах за кожною основною професійно-освітньою програмою. Вона передбачає публічний захист на засіданні Державної екзаменаційної комісії випускної магістерської роботи, що є самостійним науковим дослідженням, має внутрішню єдність і відображає хід і результати розробки обраної теми.

Особам, які повністю виконали індивідуальний план за професійно освітньою програмою магістра у вузах, що мають посвідчення про відповідну державну акредитацію й право здійснювати магістерську підготовку, присуджується кваліфікаційний академічний ступінь магістра й видається диплом магістра державного зразка.

Випускникові магістратури видається також додаток до диплома - витяг із залікової відомості з вказівкою теми магістерської роботи.

1.3 Магістерська робота як вид наукового твору

Магістерська робота являє собою випускну кваліфікаційну роботу наукового змісту, що має внутрішню єдність і відображає хід і результати розробок обраної теми. Вона повинна відповідати сучасному рівню розвитку науки й техніки, а її тема - бути актуальною.

Магістерська робота подається у вигляді, який дозволяє судити, наскільки повно відображені й обґрунтовані положення, що викладені в ній, висновки й рекомендації, їх новизна й значимість. Сукупність отриманих результатів у такій роботі повинні свідчити про наявність у її автора первісних навичок наукової праці у вибраній області професійної діяльності.

Магістерська робота має всі ознаки, які властиві дисертаційним роботам взагалі. Тому має сенс розглянути видоутворюючі ознаки дисертації, що дозволяють виділити магістерську роботу в особливий вид наукового твору.

Дисертація як науковий твір досить специфічний. Насамперед, вона відрізняється від інших наукових творів тим, що в системі науки виконує кваліфікаційну функцію, тобто готується з метою публічного захисту й одержання наукового ступеня. У цьому зв'язку основне завдання її автора - продемонструвати рівень своєї наукової кваліфікації й, насамперед, уміння самостійно вести науковий пошук і вирішувати конкретні наукові завдання.

Дисертація закріплює отриману інформацію у вигляді текстового й ілюстративного матеріалу, у яких дисертант упорядковує за власним розсудом накопичені наукові факти й доводить наукову цінність або практичну значимість тих або інших положень, опираючись не на авторитет, традиції або віру, а шляхом свідомого переконання в їх істинності, на основі загальнозначущих для наукового співтовариства норм і критеріїв.

Дисертація адекватно відображає, як загальнонаукові, так і спеціальні методи наукового пізнання, правомірність використання яких всебічно обґрунтовується в кожному конкретному випадку їх використання.

Зміст дисертації характеризують оригінальність, унікальність і неповторність відомостей, що приводяться. Основою змісту тут є принципово новий матеріал, що включає опис нових факторів, явищ і закономірностей, або узагальнення раніше відомих положень із інших наукових позицій або в зовсім іншому аспекті.

Зміст дисертації в найбільше систематизованому виді фіксує, як вихідні передумови наукового дослідження, так і весь його хід і отримані при цьому результати. Причому тут не просто описуються наукові факти, а проводиться їх всебічний аналіз, розглядаються типові ситуації їх виникнення, обговорюються наявні альтернативи й причини вибору однієї з них.

Хоча дисертація, як будь-яка наукова праця, повинна виключати суб'єктивний підхід до досліджуваних наукових фактів, вона все-таки не може виключати й суб'єктивних моментів, що привносяться творчою індивідуальністю самого дисертанта, тому що тут завжди присутні такі факти, як його знання й особистий досвід, погляди й пристрасті, обумовлені суспільно-історичними умовами підготовки дисертації.

Дисертація, що відображає завжди одну концепцію або одну певну точку зору, споконвічно включена в наукову полеміку, будучи по суті справи одним з учасників заочної наукової дискусії. У її змісті приводяться вагомі й переконливі аргументи на користь вибраної концепції, всебічно аналізуються й доказово критикуються протилежні їй точки зору. Саме тут одержує найбільш повне відбиття така властивість наукового пізнання, як критичність стосовно існуючих поглядів і уявлень, а це значить, що зміст дисертації характеризує така його особливість, як наявність у ньому дискусійного й полемічного матеріалу.

Специфічні не тільки зміст дисертації, але й форма його викладу, що характеризується, особливо в економічних науках, високим ступенем абстрагування, активним застосуванням математичного апарата, засобів логічного мислення, комп'ютерних методик і математичної статистики.

Для викладу матеріалу дисертації характерні аргументованість суджень і точність даних, що приводяться. Орієнтуючись на читачів дисертації з дуже високою професійною підготовкою, її автор включає у свій текст весь наявний у його розпорядженні знаковий апарат (таблиці, формули, символи, діаграми, схеми, графіки тощо), тобто все те, що становить "мову науки", яка зрозуміла тільки фахівцям.

У дисертації її авторові не прийнято давати оцінку матеріалу, що викладається.

Норми наукової комунікації строго регламентують характер викладу наукової інформації, вимагаючи відмови від висловлення власної думки в чистому виді. У цьому зв'язку автор дисертації намагається прибігати до мовних конструкцій, що виключають уживання особистого займенника "я".