Когнітивний напрям психотерапії

Когнітивний напрям психотерапії почав виділятися в останні десятиліття XX століття. Він пов'язаний з розвитком ко-гнітивної психології, яка приділяє головну увагу пізнавальним структурам психіки, займається особистісними конструктами та логічними здібностями. Когнітивний напрям, на думку О. Ф. Бон­даренка, об'єднує три основні підходи: раціонально-емотивну те­рапію (PET) А. Елліса, когнітивну терапію А. Бека, реалістичну терапію У. Глассера.

Раціонально-емотивна терапія (PET) передбачає, що дже­рело психологічних порушень при всій їх різноманітності — сис­тема ірраціональних уявлень про світ, що засвоюється звичайно у дитинстві від значущих дорослих. Серцевиною емоційних пору­шень є, як правило, самозвинувачення.

Центральним поняттям у PET є поняття «пастка», тобто всі ті когнітивні утворення, які викликають необгрунтовану (невротич­ну) тривогу, роздратування тощо.

Головною метою психотерапевта є допомога у перегляді сис­теми переконань, норм і уявлень. Окрема мета — звільнитися від ідеї самозвинувачення, формування соціального інтересу, інтере­су до себе, саморегулювання, терпимості, гнучкості, самоприйняття, здатності до ризику, реалізму тощо [9].

Позиція психотерапевта — директивна. Він роз'яснює, пере­конує. Він — авторитет, який спростовує помилкові судження, вказуючи на їх неточність, довільність тощо.

Цей психотерапевтичний напрям знаходить широке застосу­вання серед соціальних працівників, у сімейному консультуванні та на промислових підприємствах.

Когнітивна психотерапія А.Бека головну увагу приділяє емоційним розладам, зокрема депресіям. Мета, прийоми роботи та вихідні передумови, на думку О. Ф. Бондаренка, в цілому збі­гаються з PET. Процедура психотерапії полягає у спеціальній ор­ганізації спілкування з психологом, коли ставляться питання: «Що ти втрачаєш, якщо?...» або «Звідки ти знаєш, що безглуздо спробувати?..» тощо. Потім визначається більш складна програ­ма дій, на основі якої встановлюється співробітництво з психоло­гом. Вживаються заходи для зниження рівня самокритики й са­мозвинувачення, вироблення альтернативних рішень і способів дій. Велике значення має гумор, іронія, за допомогою яких дося­гається когнітивне зрушення у сприйнятті ситуації [9].

Реалістична терапія призначалася для психокорекційної ро­боти з молодими правопорушницями з метою навчання відпові­дальної і реалістичної поведінки у конкретних ситуаціях. Може використовуватися у випадках, коли потрібне нетривале психо­логічне втручання: у суїцидологічних центрах, у сімейному кон­сультуванні, при підготовці менеджерів і в різних центрах психо­логічної допомоги.

Головною метою психотерапії, як зазначає О. Ф. Бон­даренко, є допомога клієнтові стати розважливим та емоційно витривалим, досягнути особистісної незалежності, піднесення рівня самосвідомості й розробити план особистісного вдоско­налення.

Позиція психотерапевта близька до позиції вчителя. Потрібні такі цілком певні професійні якості: сенситивність, емпатичність, здатність бути вимогливим і виступати моделлю поведінки [9].

Головний інструмент практичної роботи полягає у послідов­ній реалізації семи кроків спільної з клієнтом роботи, які в суку­пності забезпечують досягнення психопедагогічних цілей:

1) встановлення стосунків з клієнтом (заприязнитися, прийня­ти, вміти вислухати й виявити щире піклування);

2) забути про минуле й головну увагу приділяти теперішній поведінці;

3) заохочувати клієнта до оцінювання своєї поведінки;

4) допомогти клієнтові у пошукові альтернативних способів дії та виробленні плану, який повинен бути простим, ясним, кон­кретним;

5) зобов'язати виконати план;

6) відмовитися прийняти пробачення;

7) бути жорстким, але не застосовувати покарання [9]. Вибір однієї з психотерапевтичних моделей визначається не

лише характером психологічної проблеми, специфікою замов­лень клієнта, але й можливостями психотерапевта, часом та міс­цем проведення психотерапії.

Запитання для самоконтролю

1. Визначте мету, роль психотерапевта та основні пси­хотехніки психодинамічного напряму психотерапії.

2. Визначте мету, роль психотерапевта та основні різ­новиди гуманістичного напряму психотерапії.

3. Визначте сутність біхевіорального напряму психотерапії.

4. Визначте мету, роль психотерапевта та основні різ­новиди когнітивного напряму психотерапії.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова Г. С. Введение в практическую психологию. — М.: Изд. центр «ACADEM1A», 1996.— 224 с.

2. Абрамова Г. С. Практикум по психологическому консультирова­нию. — Екатеринбург: Деловая книга, М.: Изд. центр «ACADEMIA» 1995.— 128 с.

3. Аминов Н. А., Молоканов М. В. Социально-психологические пред­посылки специальных способностей школьных психологов // Вопросы психологии. — №1. — 1992. — С. 74—83.

4. Ананьєв Б. Г. О проблемах современного человекознания — М.: Наука, 1977. —С. 17—39.

5. Ананьєв Б. Г. Человек как предмет познания // Избранные пси­хологические труды: В 2-х т. — М.: Педагогика, 1980. — Т. 1. — С.16—178.

6. Андреева Г. М. Актуальные проблемы социальной психологии. — М.:Изд-воМГУ, 1988.— С. 91—109.

7. Бажутша С. Б., Воронина Г. Г., Булах И. П. Практическая пси­хология в вузе и школе. — Луганск: Янтарь, 2000. — 113 с.

8. Біла О. Г. Соціально-психологічні детермінанти особистісного стано­влення психолога-практика // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наук. пр. Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка.— К.: ГНОЗІС, 2003. — T.V. — 4.6. — С. 18—22.

9. Бондаренко О. Ф. Психологическая помощь: теория и практика: Учеб. пособие. — К.: Укртехпрес, 1997.— 216 с.

10. Верко С. С. Психолог в організації: «за» і «проти» // Актуальні проблеми психології: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. — Т. Ч. — К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка, 2002. — С 207—211.

11. Вернадский В. И. Химическое строение биосферы Земли и её ок­ружение. — М: Прогресс, 1965.

12. Годфруа Ж. Что такое психология. — В 2-х кн. — Т.1. — М.: Мир, 1996.—С. 64—128.

13. Государственные образовательные стандарты высшего профес­сионального образования: 540000. Педагогические науки. — СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 2000.— 412 с.

14. Демьянов Ю. Г. Основы психопрофилактики и психотерапии: Пособие для студентов психол. ф-тов ун-тов. — СПб: Паритет, 1999. — 244 с.

15. Дерманова И. Б., Сидоренко Е. В. Психологический практикум: Межличностные отношения- Метод, рекомендации. — СПб: Речь, 2001—40 с.

16. Жіночі права: крок за кроком: Практичний посібник з викорис­тання міжнародного закону про права людини і механізми захисту прав жінок у контексті прав людини: Пер з англ. — К.: Основи, 1999.— 236 с.

17. Забродин Ю. М. Становление психологии и проблемы психоло­гической службы // Тенденции развития психологической науки / Отв. ред. Б. Ф. Ломов, Л. И. Анцыферова. — М.: Наука, 1989. — С. 255—269.

18. Закон України «Про освіту»

19. Кабаченко Т. С. Психология в управлении человеческими ре­сурсами: Учебн. пособие. — СПб.: Питер, 2003. — 400 с.

20. Климов Е. А. Введение в психологию труда.— М.: Изд-во МГУ, 1988. —С. 175—186.

21. Конвенція про захист прав та гідностей людини у зв'язку з ви­користанням досягнень медицини та біології: Конвенція про права лю­дини та біомедицину.

22. Коротка інформація щодо діяльності системи центрів соціаль-, них служб для молоді // Практична психологія і соціальна робота — 1999. — №7.— С 43—46.

23. Ломов Б. Ф. Система наук о человеке // Вопросы общей, педаго­гической и инженерной психологии. — М.: Педагогика, 1991. — С. 30—50.

24. Ломов Б. Ф. Человеческий фактор и прикладная психология // Вопросы общей, педагогической и инженерной психологии. — М.: Пе­дагогика, 1991. —С. 51—61

25. Лоос В. Г. Промышленная психология. — К.: Техника, 1980. — 184 с.

26. Максименко С. Д., Ільїна Т. Б. До проблеми розробки освітньо-кваліфікаційної характеристики сучасного психолога // Практична пси­хологія та соціальна робота. — 1999. — № 1. — С. 2—6.

27. Матвеева М.П. Організація роботи шкільного психолога: Мето­дичні рекомендації. — Кам'янець-Подільський: Інформаційно-видавничий відділ Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету, 2001.— 36 с

28. Мей Р. Искусство психологического консультирования. — М.: КЛАСС, 1994.—144 с.

29. Немое Р. С. Основы психологического консультирования. — М.:Владос, 1999.— 528 с.

30. Немое Р. С. Психология. — В 3 кн. — М.: Владос, 2001 —Кн. 2: Психология образования. — 608 с.

31. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Просвещение, 1986. — 464 с.

32. Освітньо-професійна програма вищої освіти за професійним спрямуванням: 6.0401 Психологія (сукупність норм обов'язкового мі­німуму змісту і рівня підготовки бакалавра і магістра психології). — Запоріжжя, 1997.

33. Основи консультативної психології: Аналіз сучасних концепцій: Методичні рекомендації для студентів педінститутів спеціальності «Практичний психолог в закладах народної освіти» / Укладач О.Ф.Бондаренко. — К.: РНМК Міносвіти України, 1992. — 116 с.

34. Основи практичної психології / В. Панок, Н. Чепелева, Т. Тита-ренко. — К.: Либідь, 2001.—534 с

35. Основи психології / За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця — К.: Либідь, 1996.— 632 с

36. Панок В. Г. Концепція національної соціально-психологічної служби // Педагогіка і психологія. — 1994. — №2.— С 3—10.

37. Панок В. Г. Українська практична психологія: визначення, стру­ктура і завдання // Практична психологія і соціальна робота. — 1997. — №10. — С; —1998. — №1. — С

38. Пов'якель Н.І., Блохіна І. О. Психологічні передумови станов­лення позитивної Я-концепції як базової компоненти професійного са­мовизначення психолога // Психологія: 36.наук. пр. — Вип. 2 (5). — К.: НПУ, 1999. —С 177— 183.

39. Положення про психологічну службу системи освіти України // Практична психологія та соціальна робота — № 2. — 2000. — С 35—38.

40. Права дитини: Від витоків до сьогодення: Збірник текстів мето­дичних та інформаційних матеріалів. — К.: Либідь, 2002. — 280 с

41. Права людини: Міжнародні договори України, декларації, доку­менти. — К.: Наукова думка, 1992. — 198 с

42. Права людини: Основні міжнародно-правові документи/ Упо-ряд. Ю. К. Качуренко.— К.: Вища школа, 1989. — 248 с

43. Права человека: Сборник универсальных и региональных меж­дународных документов / Сост. Л. Н. Шестаков. — М.: Изд-во МГУ, 1990, —202 с.

44. Практична психологія в системі освіти: Питання організації та методики / За ред. В.Г.Панка. — К.: Либідь,1995.— 204 с

45. Психологічне консультування (психологічна служба — молоді) / Укладач Федорчук В. М. — Кам'янець-Подільський: Науково-видав­ничий відділ Кам'янець-Подільського педагогічного інституту, 1996.— 32 с.

46. Психотерапия детей и подростков / Под ред. Х.Ремшмидта: Пер. с нем. — М.: Мир, 2000. — 656 с.

47. Рабочая книга школьного психолога / Под ред. И.В.Дубровиной. — М.: Международная педагогическая академия, 1995. — 376 с.

48. Рамуль К. А. О психологии ученого и, в частности, о психологии ученого-психолога // Вопросы психологии. — 1965. — № 6.— С. 6—9

49. Рубинштейн С. Л. Вопросы психологической теории // Вопросы психологии. — 1955. — № 1. — С. 5—17.

50. Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. — М.: Педаго­гика, 1973. —396 с.

51. Савчин М. Загальна психологія. — В 2 кн. Т. 1. — Дрогобич:

Відродження, 1998. — 159 с.

52. Сидоренко I. С. Актуальні напрямки роботи психолога в органі­заціях малого бізнесу // Актуальні проблеми психології. Соціальна пси­хологія. Психологія управління. Організаційна психологія. — Т. 4. — К.,2002. —С 211—213.

53. Скоков С. I. Психологічна служба в установах кримінально-виконавчої системи України // Практична психологія і соціальна робота — 2002. — № 6. — С 54—58.

54. Тейяр де Шарден П. Феномен человека: Пер. с франц. — М.: Наука, 1987.—240 с.

55. Франки В. Человек в поисках смысла: Пер. с англ. — М: Про­гресе 1990. —368 с.

56. Чепелєва Н. В., Пов'якель N. І. Теоретичне обгрунтування моде­лі особистості практичного психолога // Психологія: Збірник наукових праць —Вип. 3. —К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 1998. —С 35—41.

57. Яценко Т. С Психологічні основи групової психокорекції. — К.: Либідь, 1996.—264 с.

58. Tomaszewski Т. Wstep do psychologii. — Warszawa, 1963. Panstwowe Wydawnictwo Naukowe. — 296 s.

ЗМІСТ

Дата добавления: 2014-12-07