Методика проведення роботи

Лабораторна робота № 24

Тема: ПРАКТИЧНЕ ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ ПОЇЗНОГО ДИСПЕТЧЕРА ЗАХІДНОЇ ДИСПЕТЧЕРСЬКОЇ ДІЛЬНИЦІ

Мета роботи і методика виконання. Лабораторна робота розрахована на одне заняття та призначена для засвоєння базових положень керівних нормативних документів відносно функцій і обов’язків поїзного диспетчера двоколійної дільниці.

Під час виконання даної роботи студенти повинні ознайомитися із схемою Західної диспетчерської дільниці, колійним розвитком її станцій, оснащенням робочого місця поїзного диспетчера, пристроями диспетчерського контролю і зв’язку, правилами ведення записів у журналі диспетчерських розпоряджень.

Зміст звіту. Звіт по даній лабораторній роботі повинен містити:

- графік виконаного руху;

- записи реєстрованих наказів у журналі диспетчерських розпоряджень.

Контрольні питання.

1. Основні функції та обов'язки поїзного диспетчера.

2. Порядок вступу поїзного диспетчера на чергування і здачі чергування.

3. Які накази ДНЦ підлягають обов’язковій реєстрації у журналі диспетчерських розпоряджень?

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Правила технічної експлуатації залізниць України, ЦРБ-0001. – К.: Транспорт України, 2002.

2. Інструкція з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, ЦД-0058. К.: Транспорт України, 2005.

3. Інструкція з сигналізації на залізницях України, ЦШ-0001. – К., 2008.

4. Інструкція з ведення графіка виконаного руху поїздів на залізницях і дирекціях залізничних перевезень, ЦД-0076. – К., 2009.

5. Нормативні акти з безпеки руху поїздів. – К.: ТОВ „Полііндустрія”, 2004.

6. Інструкція з забезпечення безпеки руху поїздів при виконанні робіт з технічного обслуговування та ремонту пристроїв сигналізації, централізації та блокування (СЦБ) на залізницях України, ЦШЕОТ-0018. – К., 1999.

4.1. Ознайомитися з пристроєм лабораторної установки і принципом дії схеми регулювання.

4.2. Ознайомитися з пристроєм термосигналізатора ТСМ-100 і терморегулятора ТР-4К.

4.3. Зробити перевірку термосигналізатора ТСМ-100.

Перевірку ТСМ-100 роблять шляхом зіставлення показань ТСМ і ртутного термометра розширення, показання якого приймаються за дійсні значення температури в об'єкті. Для цього необхідно установити червону і жовту стрілки ТСМ у крайнє праве положення, включити тумблери Q, S і, фіксуючи по шкалі ртутного термометра температуру, знімати відповідні їй показання вказівної стрілки ТСМ - 100. Перевірка виконується при температурі 40, 50, 60, 70, 80 ºC. Отримані результати вимірів записують у табл.2.1 і по них розраховують значення абсолютних і відносних погрішностей термосигналізатора.

Таблиця 2.1.

Перевірка термосигналізатора ТСМ-100

Показання приладів	Погрішності
Ртутного термометра q, ^0С	ТСМ –100, q, ^0С	Абсолютні D, ^0С	Відносні e, %

Абсолютна погрішність вимірювального приладу визначається різницею між показанням приладу і дійсним значенням вимірюваної величини:

D = А-А₀ (1)

де D- абсолютна погрішність приладу; А - показання приладу; а₀ - дійсне значення вимірюваної величини.

Відносна погрішність визначається відношенням абсолютної погрішності до дійсного значення вимірюваної величини:

e = (D / А₀ )100% (2)

4.4. Досліджувати перехідний процес системи при двупозиційному регулюванні.

Дати охолонути воді в об'єкті до температури 60 – 65 ⁰С, потім установити задатчик максимальної температури (червону стрілку) ТСМ-100 на 85 ºС, а задатчик мінімальної температури (жовту стрілку) на 80 ⁰С, Включити перемикачі Q, S і фіксувати по секундоміру час включення і вимикання нагрівача, одночасно відзначаючи, наскільки температура буде відхилятися від заданої (більше верхнього і нижче нижнього меж) після відповідних переключень магнітного пускача. Результати вимірів занести в табл. 2.2. Зробити виміри протягом двох-трьох періодів коливань. По отриманим даним побудувати графік перехідного процесу системи і визначити амплітуду і період коливань.

Таблиця 2.2.

Двупозиційне регулювання температури

Час, t, с	Температура q, ^0С	Період коливань Т, с	Амплітуда коливань Dqт, ^0С

4.5. За даними таблиці побудувати графік двупозиційного регулювання температури ТСМ-100.

5. Зміст звіту

У звіті привестисхему установки, табл.2.1 і табл.2.2, графік двупозиційного регулювання температури.

Контрольні питання

1. Перелічите основні групи приладів для виміру температури. Назвіть достоїнства і недоліки кожної групи.

2. Розповісти про пристрій і принцип дії манометричних термометрів. Назвіть область застосування цих приладів.

3.Опишіть пристрій і принцип дії терморегулятора ТСМ. У чому особливість контактної групи ТСМ? У яких апаратах застосовуються ці терморегулятори?

4. Розгляньте пристрій і принцип дії терморегуляторів ТР-4К и Т-32. У чому складається відмінність контактної групи Т-32 від ТСМ? Зобразите функціональну блок-схему АСР із використанням Т-32.

5. У чому складається розходження між регуляторами прямої і непрямої дії?

6. Опишіть принцип дії електричної схеми лабораторної установки. Назвіть призначення блокувального контакту реле КЗ.

7. Від чого залежить амплітуда і період коливань регульованого параметра в позиційному регуляторі?

8. Як визначити відносну погрішність і клас точності вимірювального приладу?

Лабораторна робота №3

СТАТИЧНІ І ДИНАМІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

ОБ'ЄКТІВ КЕРУВАННЯ

1. Мета роботи:

1.1. Вивчити статичні і динамічні властивості об'єктів керування.

1.2. Визначити статичну і динамічну характеристики об'єкта керування.

2. Загальні зведення про об'єкти керування

Об'єкт автоматизації (керування) може являти собою апарат, машину, цех, завод і т.п., - усе, що підлягає автоматизації.

Регульований об'єкт є основною ланкою в контурі регулювання, що визначає, в основному, характер усієї системи автоматичного регулювання. При побудові раціональної схеми автоматичного керування і вибору найбільш підходящого типу регулятора виникає необхідність знання математичної моделі об'єкта.

Під математичною моделлю об'єкта розуміють сукупність формул, графіків, таблиць, що відбивають якісно фізичну сутність процесів, що протікають в об'єкті.

Математичний опис об'єктів можна здійснити за допомогою статичних і динамічних моделей. Статичною характеристикою називається залежність вихідної величини у від вхідної величини х у статичному режимі. Статичний режим визначається незмінністю параметрів процесу в часі.

Існують два методи визначення статичних характеристик об'єктів -аналітичний і експериментальний. При аналітичному методі складаються рівняння матеріального або енергетичного балансу об'єкта, що після перетворення має вигляд:

yⁿ = k_об x, (1)

де k_об – коефіцієнт підсилення або передачі об'єкта;

n - ціле число, при n = 1 маємо лінійну залежність.

При експериментальному визначенні статичної характеристики необхідно об'єкт багаторазово привести до статичного режиму при різних значеннях вхідної величини.

Статичні характеристики об'єктів використовуються в наступних випадках: при розрахунку автоматичних систем регулювання (АСР); для вибору керуючого впливу; для визначення лінійності об'єкта; для визначення основних каналів впливу.

Динамічною характеристикою об'єкта називається залежність зміни вихідної величини х_вих у часі t, викликаного стрибкоподібними змінами вхідної величини х_вих(t). Як динамічні характеристики об'єкта використовуються рівняння динаміки, передатні функції, перехідні і частотні характеристики.

Динамічні характеристики також, як і статичні, можуть бути отримані аналітично й експериментально.

Визначення динамічних властивостей об'єкта аналітичним методом зводиться до складання рівняння динаміки, що одержують після перетворень з рівняння матеріального або енергетичного балансу для динамічного режиму.

Загальний вид рівняння динаміки об'єкта:

a₁ dⁿ x_вих / dt+a₂ d^n-1 x_вих / dt+…+a_nx_вих=k_об х_вих (2)

де a₁, a₂, a_n – коефіцієнти, що залежать від конструктивних особливостей об'єкта.

Динамічні властивості богатоемкостних об'єктів, у яких n=1, описуються диференціальними рівняннями відповідного порядку, рішення яких трудомістка задача.

Експериментальне визначення динамічних характеристик об'єктів найчастіше виробляється активними методами, до яких відноситься метод перехідних характеристик.

Перехідну характеристику одержують шляхом подачі на вхід об'єкта, що знаходиться в стані рівноваги одиничного східчастого збурювання, у вигляді стрибкоподібної зміни вхідної величини. Найчастіше перехідну характеристику (криву розгону) об'єкта одержують по каналу передачі регулюючого впливу, для чого перестановкою регулюючого органа на вхід об'єкта подається стрибкоподібне збурювання, і через визначені проміжки часу фіксують значення вихідної величини x_вих доприходу об'єкта в новий статичний режим.

3. Методика проведення експерименту

Схема лабораторної установки приведена на рис. 3.1. Об'єктом керування є електроплита. Вхідною величиною є потужність спіралей Р, вихідний q - температура робочої поверхні плити. Потужність нагрівачів міняється східчасто. Температура в об'єкті виміряється термопарою в комплекті з цифровим мілівольтметром.

3.1. Перед подачею напруги на об'єкт необхідно вимірити початкову температуру повітря q_возд.

3.2. Для зняття перехідної характеристики включають об'єкт. При цьому на плиті включається одна спіраль P₁= 2000 Вт. Це відповідає одиничному східчастому збурюванню. Значення температури реєструється з інтервалом тривалістю 5 хв до сталого значення q_вуст1. Дані заносяться в табл.3.1.

Таблиця 3.1.

Динамічна характеристика типу об'єкта

t, хв
q, ºС

3.3. Статичну характеристику знімають при сталому значенні температури, коли на мілівольтметрі підряд два рази з'являється те саме значення. Дані заносять у табл. 3.2. Далі на об'єкт подається друге східчасте збурювання: на плиті включається друга спіраль Р₁= 2000 Вт. Після закінчення перехідного процесу знімають нове стале значення температури q_вуст2, і дані заносять у табл.3.2.

Таблиця 3.2.

Статична характеристика об'єкта

Р, кВт	qвуст, ºС	Dq =qвуст2 - qвуст1	коб = Dq/DР
2,000 4,000

Дата добавления: 2014-12-07