Самостійне вивчення. Тема: Рента. Довічне утримання

План

Лекція

Тема: Рента. Довічне утримання.

Питання для самоперевірки

1. Поняття, значення та сфера застосування договору контрактації с/г продукції?

2.Сторони, зміст та виконання договору контрактації?

3.Відповідальність сторін за порушення умов договору контрактації?

4.Інші договірні форми реалізації с/г продукції?

Література

1. Базисные условия поставки в договорах международной купли-продажи "Инкотермс". — М., 1990.

2. Венская конвенция о договорах международной купли-продажи товаров: комментарий. — М., 1994.

3. Демченко Н. Особливі умови договору купівлі-продажу об'єктів приватизації // Право України. — 1999. — №11. — С.49-51.

4. Заїкін Ю. Проблема захисту постраждалих від неякісної продукції та можливі шляхи її вирішення // Предпринимательство, хо-зяйство и право. — 2000. — №5. — С.41-45.

5. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. — К., 1998.

6. Косинов С. Особенности правових норм, обеспечивающих защиту прав потребителей по договору купли-продажи // Право України. - 1999. - №1. - С.90-92.

7. Крьілова З.Г. Ответственность по договору поставки. — М, 1987.

8. Кукина Т.Е. Предмет договора поставки // Право и зкономи-ка. - 2001. - №1. - С. 19-27.

9. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності. — К., 1999.

10. Наумова Л. Договор поставки: наиболее типичньїе ошибки // Хозяйство и право. - 1999. - №2. - С. 106-108.

11. Притика Д.Н., Осетинский А.И. Правовое регулирование поставок. — К., 1989.

12. Токар І.Л. Деякі проблеми правового регулювання приймання продукції (товарів) покупцем // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 1998. - №2. - С.252-258.

13. Цивільний кодекс України: Коментар. — Харків, 2003.

14. Шмитгофф К. Зкспорт: право и практика международной торговли. — М., 1993.

15. Юдін С.О. Міжнародний договір купівлі-продажу. — Харків, 1994.

1. Поняття та ознаки договору довічного утримання.

2. Форма договору довічного утримання. Зміст.

3. Припинення договору довічного утримання.

1. Поняття та ознаки договору ренти.

2. Строки в договорі ренти.

3. Форма і зміст договору.

1.2.3. Договір довічного утримання (догляду) — це договір, за яким одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність жилий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст.744 ЦК).

На відміну від ЦК 1963 р., де договір довічного утримання був розміщений серед договорів про надання послуг (для того, щоб підкреслити надання набувачем послуг у вигляді довічного матеріального забезпечення в натурі), в ЦК 2003 р. цей договір розміщений після договорів купівлі-продажу, дарування та ренти. Це підкреслює ту обставину, що договір довічного утримання (догляду) опосередковує перехід права власності від відчужувача до набувача.

Характеристики договору довічного утримання (догляду):

1) односторонній — зобов'язаним за договором стає лише набувач майна, відчужувач не має ніяких обов'язків;

2) реальний — момент укладення договору пов'язується з пере дачею майна;

3) оплатний — набувач майна зобов'язаний забезпечувати утримання та (або) догляд відчужувача замість отриманого майна.

Договір довічного утримання (догляду) і договір купівлі-продажу мають таку спільну ознаку, як перехід майна у власність набувача. Однак між цими договорами є значна різниця. Перехід майна у власність покупця є безумовним. Покупець вправі повернути майно продавцю у разі продажу майна неналежної якості у встановлені законом строки. Повернення ж майна колишньому власнику при розірванні договору довічного утримання (догляду) можливе на вимогу будь-якої сторони лише на зазначених у законі підставах незалежно від якості предмета договору і будь-яких строків.

Метою договору довічного утримання (догляду) є забезпечення утримання та (або) догляду відчужувача, тому відносини сторін мають тривалий характер. За договором купівлі-продажу еквівалент виражений у грошовій сумі, а за договором довічного утримання — у матеріальному забезпеченні в натурі.

Форма договору. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо за цим договором передається набувачеві у власність нерухоме майно, то він підлягає державній реєстрації (ст.745 ЦК).

Сторони в договорі. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем — повнолітня дієздатна фізична або юридична особа. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Отже, в ЦК порівняно з раніше чинним законодавством істотно розширене коло осіб, які можуть бути відчужувачами (фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я) та набувачами (не тільки фізичні, а й юридичні особи), а також передбачена можливість укладення цього договору на користь третьої особи. Значно ширше розуміється й предмет договору — не лише жилий будинок або його частина, як це було раніше передбачено в законодавстві, а й будь-яке нерухоме майно, а також рухоме майно, що має значну цінність. Тим самим розширені можливості використання цього договору в цивільному обігу.

Зміст договору. Істотною умовою договору є надання набувачем систематичного матеріального забезпечення відчужувачеві, причому в натурі у вигляді житла, харчування, догляду та необхідної допомоги. Сторони вправі передбачити й інші елементи матеріального забезпечення. Всі елементи матеріального забезпечення в натурі підлягають конкретизації в договорі.

Хоча, як правило, матеріальне забезпечення відчужувача здійснюється в натурі, однак на практиці можливе і включення в обов'язок набувача щомісячної виплати відчужувачу на витрати певної грошової суми.

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (ст.751 ЦК). Хоча майно переходить до набувача на праві власності, він не має права відчужувати його під час життя відчужувача.

Згідно зі ст.754 ЦК, що передбачає забезпечення виконання договору, набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором, не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Таким чином, право власності набувача обтяжене істотною забороною, що обмежує розпорядження майном. Набувач при житті відчужувача обмежений у праві розпорядження ним. Продаж, обмін або дарування набувачем при житті відчужувача в протиріччі з установленою законом забороною спричиняє недійсність такого договору. Це обмеження обумовлене специфікою договору і є гарантією виконання набувачем обов'язку довічно утримувати відчужувача.

В усьому іншому режим права власності залишається загальним, зокрема при вирішенні питання про ризик випадкової загибелі майна. Однак випадкова загибель майна, отриманого набувачем від відчужувача, не звільняє набувача від його обов'язків за договором. У цьому виявляється специфіка зазначеного договору, його змісту — надання відчужувачу матеріального забезпечення довічно, тобто до його смерті.

До змісту договору довічного утримання (догляду) включається й умова про строк. Оскільки набувач зобов'язаний доглядати відчужувача довічно, тобто до його смерті, то строк договору є невизначеним.

Зазначений договір не можна визнати умовним правочином, оскільки умова може настати або не наставати, а смерть обов'язково настає.

Права та обов'язки сторін. Право виникає на стороні відчужувача, а обов'язок — на стороні набувача. Відчужувач має право вимагати, а набувач зобов'язаний виконати вимогу, що полягає в здійсненні всіх необхідних дій з матеріального забезпечення відчужувача.

У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду). Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем (ст.749 ЦК).

Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати (ст.750 ЦК).

Законом передбачена можливість заміни набувача. У разі не можливості подальшого виконання фізичною особою обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їх згодою. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язки набувача за договором іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

Припинення договору. Згідно зі ст.755 ЦК договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Закон визначає правові наслідки розірвання договору. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

У ст.757, 758 ЦК визначені правові наслідки смерті набувача та припинення юридичної особи-набувача. Обов'язки набувача за договором переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем. Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.

У разі припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду). У разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане за договором, переходить до відчужувача. Якщо в результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором, перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання.

1.2.3.Глава 56 ЦК передбачає новий договір, який раніше не був передбачений цивільним законом, — договір ренти. Поява в новому цивільному законодавстві інституту договору ренти пов'язана з переходом України до ринкових відносин.

Договір ренти — це договір, за яким одна сторона (одержувач ренти) передає другій (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі (ст.731 ЦК).

Договір ренти слід відрізняти від інших цивільно-правових договорів. Його відмінність від договору дарування у тому, що одержувач ренти має право вимагати надання зустрічного задоволення — рентного доходу. Характер зустрічного задоволення відрізняє договір ренти від договорів купівлі-продажу і міни. Обсяг належних одержувачу рентних платежів є невизначеним, оскільки зобов'язання з виплати ренти діє безстроково або протягом певного строку.

Договір ренти належить до групи ризикових договорів, у якому ризик кожної із сторін полягає в імовірності того, що надане нею виявиться більшим за отримане зустрічне задоволення. Договором ренти може бути встановлений обов'язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку. Договір ренти укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.

Сторонами у договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи.

Договором ренти може бути встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату або безоплатно. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін що передання майна застосовуються загальні положення про купівлі продаж, а якщо майно передається безоплатно, — положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору ренти (ст.734 ЦК).

У ЦК (ст.735) передбачене забезпечення виплати ренти. У разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти. У разі відчуження нерухомого майна іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти.

Виплата ренти може бути забезпечена шляхом встановлення обов'язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти. За прострочення виплати ренти платник ренти сплачує одержувачеві ренти проценти.

Рента може виплачуватися у грошовій формі або шляхом передання речей, виконання робіт або надання послуг. Форма виплати ренти встановлюється договором ренти.

Розмір ренти встановлюється договором. Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму, розмір ренти встановлюється у розмірі облікової ставки Національного банку України, якщо більший розмір не встановлений договором ренти.

Розмір ренти змінюється відповідно до зміни розміру облікової ставки Національного банку України, якщо інше не встановлено договором. Рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу, якщо інше не встановлено договором ренти.

Платник безстрокової ренти має право відмовитися від договору ренти. Умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною.

Договором ренти можуть бути встановлені умови здійснення платником безстрокової ренти відмови від договору ренти. Договір ренти припиняється після спливу трьох місяців від дня одержання одержувачем ренти письмової відмови платника безстрокової ренти від договору за умови повного розрахунку між ними (ст.739 ЦК).

Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти у разі, якщо:

1) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більш як на один рік;

2) платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти;

3) платник безстрокової ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі і в строки, що встановлені договором.

Одержувач безстрокової ренти має право вимагати розірвання договору ренти також в інших випадках, встановлених договором ренти (ст.740 ЦК).

Якщо договором ренти не встановлені правові наслідки розірвання договору ренти, розрахунки провадяться залежно від того, чи майно було передано у власність платника ренти за плату чи безоплатно.

Якщо майно було передано у власність платника ренти безоплатно, у разі розірвання договору ренти одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти. Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти, несе платник ренти. У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого за плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

У разі випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, платник ренти не звільняється від обов'язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

Дата добавления: 2014-11-29