Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 4. Макроорганізація оптової торгівлі




 

Основні питання:

1. Суть і місце оптової торгівлі в ринковому процесі

2. Основні види оптових посередників

3. Зарубіжний досвід організації оптово-посередницької діяльності на товарному ринку

4. Види оптових підприємств, що функціонують на товарному ринку.

5. Організаційні структури підприємств оптової торгівлі, їх завдання, функції та напрям діяльності.

 

Поняття оптової торгівлі та її суті впродовж тривалого періоду були предметом уваги і дискусії в радянській економічній літературі. Концепція оптової торгівлі інтерпретувалася неоднозначне, а часто і протилежно.

Оптова торгівля включає будь-яку діяльність з продажу товарів і послуг тим, хто набуває їх з метою перепродажу або професійного використання.

Необхідність оптової торгівлі обумовлена:

1) суспільним розподілом праці;

2) наявністю товарно-грошових відносин;

3) вузькою спеціалізацією промислових підприємств;

4) потребою в регіональному збалансуванні попиту і пропозиції;

5) швидкою реалізацією виготовленого товару для відновлення процесу розширеного виробництва і доведення його до кінцевого споживача.

Розвиток оптової торгівлі визначається наступними тенденціями в економіці:

1) зростанням масового виробництва на великих підприємствах, віддалених від основних користувачів готовою продукцією;

2) збільшенням обсягів виробництва продукції про запас, а не для виконання вже укладених конкретних договорів;

3) збільшенням числа рівнів проміжних виробників і користувачів;

4) необхідністю пристосовувати товари до потреб проміжних і кінцевих користувачів.

Функціонування оптового каналу обумовлене низкою причин, а саме:

1) економічною вигодою, яку отримують промислові підприємства від використання самостійних оптовиків, оскільки останні забезпечують їм найбільш низькі витрати обігу. Адже не завжди наявність прямих зв’язків між виробниками і споживачами означає зниження витрат;

2) наявністю дрібних і середніх підприємств, розширенням асортименту товарів;

3) поглибленням процесу розподілу праці у сфері матеріального виробництва;

4) необхідністю розширення підприємствами-виробника-ми ринків збуту своєї продукції і повнішого охоплення дрібних і середніх споживачів;

5) можливостями оптових посередників краще здійснювати маркетинг споживчої продукції, оцінювати ринкову кон’юнктуру, аналізувати інформацію про місцеві ринки, надавати постачальникам інформацію про попит на їх продукцію;

6) економічною доцільністю, швидкістю та зручністю доведення товарної маси до споживача;

7) більшою можливістю оптовиків мобілізувати всі свої ресурси, зосередити всі свої сили на виконанні одного конкретного завдання.

На макрорівні оптова торгівля виконує наступні функції:

1) інтегруючу;

2) оцінну;

3) організуючу і регулюючу.

Функції оптової торгівлі відносно постачальників товарів полягають у такому:

1) концентрація комерційної діяльності;

2) підтримка процесу переходу прав власності на товар,

3) мінімізація комерційного ризику, пов’язаного з розкраданням, пошкодженням, псуванням і старінням товарів;

4) інвестиційне забезпечення процесу руху товару;

5) маркетингове обслуговування.

Відносно до споживачів функції оптової торгівлі зводяться до наступного:

1) оцінка потреб і споживчого попиту;

2) закупівля продукції і формування товарного асортименту для задоволення потреб і запитів споживачів;

3) накопичення і зберігання товарних запасів;

4) оперативна доставка товарів клієнтам;

5) надання фінансової допомоги клієнтам (кредитування);

6) інформаційне і консалтингове обслуговування клієнтів.

Орієнтація на споживача, а не на постачальника-виробника, як це було раніше, є відмінною рисою нового підходу до оптового розподілу. Переорієнтація оптової торгівлі у функціональному цільовому відношенні не тільки створює умови для поглиблення реформ у торгівлі, але і забезпечує стратегічну стабільність споживчого ринку в цілому.

Світова практика виділила такі види оптової торгівлі:

1) торгівля через оптову закупівельну мережу, до якої належать біржі, ярмарки, аукціони, оптові продовольчі ринки;

2) торгівля за прямими виробничими зв’язками;

3) оптова торгівля сировиною і матеріалами;

3) оптова торгівля «Саsh-апd-Cаrrу»;

4) оптова торгівля зі стелажів «Rасk Jоbbеr».

За асортиментом розрізняють наступні види оптової торгівлі:

оптова торгівля товарами широкого асортименту;

спеціалізована оптова торгівля.

У реальному ринковому середовищі до основних форм організації оптової торгівлі на товарному ринку належать:

1) пряма оптова торгівля;

2) непряма оптова торгівля,

Серед маркетингових посередників провідне місце на товарному ринку займають оптові посередники. Основні типи оптових посередників - це дистриб’ютори, збутові агенти, комісіонери, товарні брокери, консигнатори, повірені, дилери, незалежні оптовики-купці та ін.

У товарному забезпеченні суб’єктів ринку помітну роль відіграють дистриб’ютори, що займаються розпродажем товарів. Дистриб’ютор отримує виняткове право на закупівлю, зберігання, продаж, визначення переліку товарів і послуг на конкретному ринку.

Дистриб’юторські фірми - це незалежні відносно великі комерційно-посередницькі організації, що мають у своєму розпорядженні свої або орендовані складські площі, які здійснюють збут товарів на основі оптових закупівель за свій рахунок товарної продукції безпосередньо у виробників, завезення її на склад, організацію зберігання та відвантаження (відпуск) покупцям.

Дилер - це незалежний відносно середній і дрібний підприємець (фізична або юридична особа), що здійснює професійні торгові операції, які полягають у придбанні за свій рахунок у різних продавців (виробників, агентів, дистриб’юторів) оптом товарів, що мають масовий попит, для подальшого перепродажу. Купуючи товари, дилер стає на якийсь час їх власником, а потім перепродує їх від свого імені на будь-якому ринку за певну ціну індивідуальним покупцям у порядку дрібнооптової або роздрібної торгівлі.

Комісіонери - це оптові посередники, які здійснюють операції з купівлі-продажу непродовольчих товарів від свого імені, але за рахунок клієнтів (продавців, покупців).

Консигнатори (різновид комісіонерів) - надають послуги суб’єктам товарного ринку, які займаються зовнішньо торговельною діяльністю. При цьому власник товарів (консигнант) передає їх консигнатору для продажу зі складу останнього, тобто надає товар у розпорядження консигнатора на певний час для реалізації. Договором консигнації визначаються асортимент, кількість, якість, мінімальна ціна продукції, що реалізується, територія, на якій вона може продаватися.

Агент - здійснює дії на товарному ринку, пов’язані з продажем або купівлею товару за рахунок І від імені поручителя на певній території. Сприяючи здійсненню торгової операції, агент сам не стає власником товару навіть тимчасово.

Брокер - посередник на товарному ринку, основний обов’язок якого - зведення контрагентів на товарній біржі.

Брокер - фізична особа, зареєстрована на товарній біржі як підприємець, що має договірні відносини з брокерською організацією. Це чистий посередник, що не має в своєму розпорядженні товару навіть тимчасово, і не має серйозних повноважень самостійно вести торгові операції без доручення клієнтів. Брокер не може виступати в ролі покупця або продавця товарів; не є представником сторін в операції; не перебуває в договірних відносинах ні з продавцем, ні з покупцем, а діє на основі їх окремих доручень; одержує винагороду у вигляді комісійних.

Організацію оптової торгівлі слід розглядати в двох аспектах: макроекономічному та мікроекономічному.

• Макроекономічний аспект організації оптової торгівлі припускає, по-перше, дослідження внутрішньогалузевого складу сфери обігу і, по-друге, аналіз видового складу і структури оптових підприємств.

• Мікроекономічний аспект організації оптової торгівлі пов’язаний з вивченням внутрішньої організації оптових фірм (підприємств).

Для того, щоб визначити відмітні ознаки тих чи інших видів оптових підприємств, слід зупинитися на розгляді ознак систематизації їх окремих видових груп.

Перша ознака класифікації - це основна, виконувана функція. Дана ознака є найбільш істотною і її можна поділити на два рівні:

1) дислокація оптового підприємства щодо виробників;

2) склад виконуваних послуг.

Наступна класифікаційна ознака видових груп оптових підприємств - це їх спеціалізація.

У оптовій торгівлі споживчими товарами виділяють чотири групи підприємств: змішані, універсальні, спеціалізовані і вузькоспеціалізовані.

Істотною класифікаційною ознакою є район діяльності оптових підприємств. Дана ознака характеризує географію клієнтів оптового підприємства - продавців і покупців товарів. Можна виділити видові групи оптових підприємств, орієнтованих на загальнодержавний внутрішній ринок:

• підприємства, що мають зоною діяльності декілька мезорайонів (областей, республік);

• підприємства, що мають зоною діяльності один мезорайон, декілька районів або район.

У зв’язку з цим в назвах баз оптової торгівлі часто присутнє уточнення - міжобласна, обласна, міжрайонна, районна.

Наступна ознака систематизації - відомча приналежність підприємств оптової торгівлі. Ця ознака втратила своє минуле значення, але у ряді оптових структур ще має місце.

Систематизуючи види підприємств оптової торгівлі, не можна не розглянути таку важливу ознаку, як форма власності оптового підприємства. У цьому розумінні можна виділити наступні види оптових підприємств: державні, акціонерні, кооперативні та приватні. У загальному обсязі оптового товарообігу провідна роль належить акціонерним оптовим підприємствам.

Наступна ознака систематизації оптових підприємств - придбання права власності на товар. З цієї точки зору можна виділити незалежні (що набувають прав власності на товар) і залежні (що не набувають прав власності на товар) оптові підприємства.

Характеризуючи види підприємств, що діють на оптовому ринку, необхідно виходити з того, що їх функціонування або побудова вбирає в себе тією чи іншою мірою практично кожну з перерахованих ознак.

У реальному ринковому середовищі є ряд різновидів таких підприємств, що відрізняються між собою специфічними організаційними, техніко-технологічними функціями, масштабом діяльності. До найбільш значущих підприємств і організацій належать:

Комерційне-посередницькі фірми - оптові підприємства, що здійснюють оптову торгівлю за свій рахунок і з залученням кредитів, як з власних складів, так і зі складів виробників та інших оптових посередників.

Оптові бази - це підприємства, що організаційно об’єднують склади, спеціалізовані за технічними ознаками продукції, що переробляється, з єдиними енергетичними, транспортними й іншими комунікаціями, а також централізованими експедиційними й допоміжними службами та апаратом управління, що організує складування і відвантаження продукції.

Оптові магазини - оптові підприємства, максимально наближені до покупців продукції.

Торгові доми - великі торговельні підприємства, організації, найважливішою особливістю яких є активне проникнення в сферу виробництва товарів, організація кооперації виробництва товарів, участь у кредитно-фінансових операціях, здійснення експортно-імпортних операцій за широкою номенклатурою товарів і послуг.

Товарні біржі - організовані ринки біржових товарів зі встановленими правилами прийому, фіксованим членством.

Ярмарки-виставки - періодично організовувані у встановленому місці короткочасні оптові ринки на основі огляду зразків товарів.

Аукціони - особливі ринки, створені в певних місцях для продажу товарів, що мають індивідуальні властивості, шляхом публічних торгів.

Брокерські контори (фірми, брокери) - посередницькі торговельні підприємства, що діють на користь своїх клієнтів за їх рахунок (одержуючи при цьому комісійну винагороду) й у своїх власних інтересах за свій рахунок.

Дилерські контори (фірми, дилери) - посередницькі підприємства (юридичні або фізичні особи), що здійснюють за свій рахунок і від свого імені операції з перепродажу товарів.

Дистриб’юторські фірми - незалежні посередницькі підприємства (юридичні або фізичні особи).

Комівояжери - роз’їзні представники торгових фірм, що пропонують покупцям товари за зразками, які є у них, або за каталогами.

Торгові і промислові агенти - особи, що діють за дорученням торгових (промислових) підприємств або інших осіб як посередники в збуті товарів або їх рекламі на підставі угоди за фіксовані комісійні.

Асоціативні добровільні об’єднання підприємців і комерсантів. До них, зокрема, належать торгові (торговельно-промислові) палати, які об’єднують підприємства промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської системи в масштабах адміністративно-територіальних одиниць (областей, міст, районів).

Комерційно-посередницькі фірми (КПФ) є найбільш поширеною ланкою в інфраструктурі товарного ринку. КПФ знаходяться в усіх обласних центрах і великих містах обласного підпорядкування України і є оптовими підприємствами різних форм власності (в основному, колективної та приватної), які забезпечують на договірній основі постачання товарів і продукції виробничо-технічного призначення будь-яким споживачам у регіоні і за його межами. Вони можуть бути спеціалізованими за окремими товарними групами або конкретними галузями промисловості. За товарними групами спеціалізуються більшість КПФ оптової торгівлі споживчими товарами.

Основними завданнями регіональних КПФ є:

1) комплексне і своєчасне надання споживачам товарів відповідно до укладених договорів;

2) збільшення обсягів і розширення асортименту торгівлі без яких-небудь лімітів і обмежень;

3) зміцнення матеріально-технічної бази на основі досягнень науки і техніки;

4) здійснення маркетингових досліджень у сфері діяльності підприємства;

5) підвищення якості послуг, що надаються постачальникам і покупцям товарів;

6) раціоналізація і підвищення ефективності комерційно-господарських зв’язків.

Основні завдання комерційно-посередницьких фірм визначають ряд виконуваних ними функцій:

1. організаційні функції;

2. реалізаційні функції;

3. торгово-посередницькі функції.

КПФ, крім діяльності закупівлі-продажу товарної продукції, надають суб’єктам товарного ринку супутні (додаткові) послуги, що сприяють успішній діловій співпраці:

1. Комерційні (посередницькі) послуги:

2. Технологічні (виробничі) послуги:

3. Інформаційно-консультаційні послуги:

4. Фінансова-розрахункові і кредитні послуги:

5. Транспортна-експедиційні послуги:

6. Лізингові і прокатні послуги:

Організаційна структура комерційно-посередницьких фірм залежить від ряду чинників:

1) масштабів діяльності;

2) обсягів виробництва в даному регіоні;

3) наявності засобів комунікації;

4) рівня розвитку інфраструктури в регіоні;

5) галузевої і торгової спеціалізації.

Характеризуючи активність комерційно-посередницьких фірм та їх адаптацію до ринкових умов, можна виділити два типи поведінки КПФ на товарному ринку: усвідомлено-ринковий і пасивно -консервативний.

Торговий дім - це універсальне, багатогалузеве формування. Він об’єднує виробників і споживачів товарів. Для таких формувань характерною є різноманітність видів діяльності і надання широкого спектру послуг своїм клієнтам, таких як: фінансування перевезень продукції всіма видами транспорту; страхування вантажів; сервісне обслуговування; надання кредитів; зберігання товарів; ремонт устаткування і транспортних засобів та ін.

У їх компетенцію може входити придбання підприємств, здача в оренду устаткування, створення нових виробничих потужностей. Великі торгові доми організовуються як багато-профільні інвестиційно-торгово-виробничі комплекси.

Торгові доми у багатьох випадках діють як акціонерні товариства, засновниками й учасниками яких є різні підприємства, фінансові структури, зокрема комерційні банки, брокерські фірми, холдинги тощо. Торгові доми можуть організовуватися шляхом перетворення товарних бірж, оптових баз, великих підприємств роздрібної торгівлі.

Організаційна структура торгових домів - гнучка і динамічна, вона постійно змінюється відповідно до вимог ринку, а також у міру освоєння нового виду діяльності, товарів і послуг. Організаційна структура торгового дому складається з дирекцій. Кількість дирекцій, їх завдання та функції залежать від специфіки конкретного торгового дому. Найбільш типовий варіант - це чотири дирекції:

1. Дирекція з торгово-посередницьких операцій.

2. Дирекція з фінансів та інвестицій.

3. Дирекція з інформації.

4. Дирекція з мережі філіалів.

Вивчаючи організаційні структури підприємств оптової торгівлі треба розглянути їх завдання, функції та напрям діяльності.

Торгові доми класифікуються за наступними ознаками:

1. За ступенем інтеграції у виробництво.

2. За характером здійснюваної діяльності.

3. За призначенням.

4. За масштабом дії.

Важливою ланкою в системі руху товару є оптові магазини, що здійснюють продаж товарів виробничо-технічного і споживчого призначення невеликими партіями і в широкому асортименті.

Оптові магазини поділяють за наступними ознаками:

1. За приналежністю.

2. За товарне-галузевою ознакою.

3. За принципом дії.

Функціонування оптових магазинів сприяє максимальному скороченню періоду часу між замовленням та отриманням продукції споживачами.

Питання для самоконтролю:

1. Розкрийте етапи трансформації категорії «оптова торгівля».

2. В чому полягає суть оптової торгівлі? Охарактеризуйте роль і значення оптової торгівлі в ринковій економіці.

3. Вкажіть об’єктивну необхідність оптової торгівлі й обґрунтуйте причини її розвитку.

4. Перерахуйте функції оптової торгівлі.

5. Назвіть організаційні форми оптової торгівлі.

6. Вкажіть переваги і недоліки прямої форми оптової реалізації товарів.

7. Які комерційні форми реалізації товарів існують в даний час?

8. Хто такі незалежні і залежні посередники?

9. Які особливості функціонування на товарному ринку дилерів і дистриб’юторів?

10. У чому полягає специфіка функціонування комісіонерів і консигнаторів?

11. Які специфічні особливості функціонування агентів і брокерів?

12. Вкажіть класифікаційні ознаки і видовий склад оптових підприємств.

13. Розкрийте особливості функціонування комерційно-посередницьких фірм на товарному ринку.

14. Дайте характеристику організаційної структури комерційно-посередницької фірми.

15. Які особливості функціонування комерційно-посередницьких фірм в сучасних умовах?

16. Назвіть відмітні ознаки торгового дому.

17. Перерахуйте види торгових домів залежно від різних класифікаційних ознак.

18. Дайте характеристику організаційної структури торгового дому.

19. Які основні функції підрозділів торгового дому?

20. Охарактеризуйте особливості оптового магазину як різновиду підприємства оптової торгівлі.

21. Вкажіть види оптових магазинів.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-12-07; Просмотров: 1056; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.067 сек.