Проблеми філософії Стародавнього Китаю

Становлення філософської думки у стародавньому Китаї припадає на VI-ІІІст. до н.е. Про це свідчить зміст старокитайських трактатів «Пятикнижжя» («У-цзінь»): «Ші-цзінь» (Книга пісень або віршів), "І-цзін" ("Книга перемін"), "Чунь-цю» (Книга літописів), "Шу-цзін" ("Книга історії"), «Лі-шу» (Книга ритуалів).

Провідні філософські школи Стародавнього Китаю: ² даосизм («Дао-де-цзи»); ² конфуціанство («Жу-цзи»); ² моїзм («Мо-цзи»); ² легізм («Фа-цзя»); ² натурфілософія («Інь-Янь-цзя»).

Лао-цзи (VI ст. до н.е.) - питання "дао". "Дао" – це одночасно і всезагальний шлях, якого дотримуються всі явища і речі, і їхнє першоджерело, першооснова, нематеріальна субстанція, позбавлена тілесності.

Завдання пізнання Лао-цзи вбачає у зведенні різноманітності речей до їх загальної єдності, що прихована в "дао".

ДАОСИЗМ - філософське вчення, згідно з яким природа і життя людини підпорядковані загальному божественному законові дао.

Конфуцій (Кон-Фу-цзи) (VI ст. до н.е.) Принципи етики: 1) людяність, людинолюбство (жень); 2) справедливість і обов'язок (і); 3) ритуальність (лі); 4) знання (чжи); 5) довіра (сінь).

Центральним принципом моралі є гуманність, яка й становить основу доброчесності. Бути "гуманним" означає:

à любити не стільки себе, скільки інших;

à на несправедливість відповідати справедливістю, за добро платити добром;

à вміти вчасно пожертвувати своїми інтересами.

Правитель має божественну сутність. Принцип підкорення, слухняності, покірливості та примирення є одним із головних у його соціальній філософії.

КОНФУЦІАНСТВО - філософське вчення, яке проголошує верховенство добра у світі, захищає непорушність установлених небом суспільних норм.

Ян Чжу (приблизно 395-335 р. до н.е.) - доводив, що віра в небо, в безсмертя душі та потойбічне життя грунтується на неуцтві. Він вчив, що життя – це буття, а смерть – небуття. Людина має керуватися законами природного реального життя.

Ван Чун (27-97 р. н.е.. - розглядає небо як природну частину безмежного Всесвіту, небо і земля мають єдину природу, єдине начало і єдине походження началом яких є субстанція "ці". Поза тілом ніякої душі, ніякої життєвої сили немає.

Основні риси старокитайської філософії:

Ø Давньокитайська філософія розробила цілу низку впливових філософських ідей та запровадила у пізнання та мислення важливі філософські поняття; Ø Переважала практична філософія, яка була тісно пов'язана з проблемами життєйської мудрості, моралі, пізнання природи і соціальним управлінням; Ø Зосередженість на соціально-етичних проблемах. Ø Вчення про подібність людського тіла і Всесвіту стало базою, основою (теоретично) відомої китайської медицини, особливо вплинувши на розвиток голкотерапії, фармакології. Ø Сюжети і образи, що виросли з культу безсмертних, знайшли широке відображення в китайському мистецтві, особливо в літературі.

Дата добавления: 2014-12-07