Філософія Відродження

В XІV – XVI століттях у філософії відбуваються зміни у її предметності - в центр вивчення ставиться людина, особистість, її творчість, гідність, свобода. Цей період прийнято називати епохою Відродження.

ВІДРОДЖЕННЯ (РЕНЕСАНС) - це епоха розквіту художньої культури, зародження гуманізму як світської культури, епоха реформації та контрреформації, заміни геоцентричної системи геліоцентричною, епоха великих географічних відкриттів.

Світобачення в епоху Відродження:

Ø Природа і земне життя людини мають реальну цінність; Ø Світ і природа являють собою єдине, до того ж розумне творіння; Ø Найвище творіння Бога - людина;

Ø Людина здатна осягати процес творіння

Провідні напрями ренесансного філософствування

v гуманістичний (антропоцентричний) період: середина XІV – середина XVст. (Данте Аліг’єрі (1265-1321), Франческо Петрарка (1304-1374Джонаццо Манатті (1396-1459)та ін.));

Гуманістична антропологія була спрямована на:

- обґрунтування особливого центрального місця людини в ієрархії світових сутностей;

- піднесення гідності людини;

- при рівняння її в чомусь до Бога.

v платонічний (онтологічний та пантеїстичний)період: середина XV - перша третина ХVІ ст.. (М.Кузанський)

Микола Кузанський (1401-14863)

- стверджував, що світ нескінченний, Земля є одним з багатьох небесних тіл; - істина досягається в процесі практичного досвіду, експерименту, вивченні природних явищ;

- питання діалектики - доводив, що всі речі у світі мають зв’язок між собою і знаходяться у вічному русі і змінах, що “всі речі складаються з протилежностей”;
- вважав, що “ бог в усіх речах як всі вони в ньому ”, що природа – від бога, але сама вона має божественні атрибути – нескінченність у просторі і часі.

v натурфілософський період: (друга половина ХНІ - початок ХVІІ ст..

Леонардо да Вінчі ( 1452-1519 ):

- світ є витвором Бога як великого майстра та винахідника;

-завдання людини полягає у пізнанні природи; - природа є вічна і нескінченна, природні явища плинні і біжучі; - явища природи ґрунтуються на об’єктивних законах природи; - процес пізнання - “ Все наше пізнання починається з відчуттів”. Його естетичне вчення, реалістичне за своїм змістом і прекрасне за своєю формою, є надбанням світової культури.

Микола Копернік ( 1473-1543 ):

творець геліоцентричного вчення телеології (“геліос” – грец. сонце). В 1543 році у своїй праці “Про оберти небесних сфер” М.Копернік встановив, що Земля це одна із планет, що обертається навколо Сонця.

ТЕЛЕОЛОГІЯ (грец. telos - ціль і logos слово, вчення) - вчення про мету, доцільність, згідно з яким все для чогось призначене, має свою ціль.

Нікколо Макіавеллі (1469-1527)

- головною причиною страждань Італії є слабкість її державного устрою, політична роздробленість;

- ідеал держави - Римська республіка, вважаючи її найкращою формою правління, бо вона є втіленням ідеї сильної держави, здатної зберегти громадський порядок і стабільність.

На основі його розуміння суті проблеми державного управління, державотворення, ставлення до підлеглих і з’явився термін “макіавеллізм” для визначення політики, що нехтує нормами моралі.

Макіавеллі намагався обмежити владу церкви і авторитет папи.

ФІЛОСОФСЬКІ ІДЕЇ ПІЗНЬОГО ВІДРОДЖЕННЯ

П’єр Анжело Мандзоллі

- світ є нескінченним, оскільки невичерпною є енергія Бога;

- світ існує вічно, твориться Богом з необхідністю;

- необхідність пронизує всю світобудову, визначає природу речей;

- всюди в світі присутня душа, що його животворить;

- Бог творить світ не для нас, а для себе;

- найпершим благом і особистим щастям у земному житті є мистецтво уникати страждань.

Джордано Бруно (1548-1600) – прихильник стихійної діалектики:

- всесвіт єдиний, матеріальний, нескінченний і вічний; - Земля - пилинка в безкрайніх просторах галактики; - основа всього існуючого – матеріальне начало;

- почуття розпочинається із відчуття, що дають нам речі і образи.

Основні риси філософії епохи Відродження

Ø Гуманізм;
Ø Геліоцентризм;
Ø Критика схоластики;
Ø Відродження античної діалектики;
Ø Пантеїзм;
Ø Повернення до матеріалізму;

Ø Філософія і наука виходять з-під патронату релігії, стають світськими знаннями;
Ø Дослідження проблем формування держави на переломному етапі переходу до буржуазних суспільних відносин.

ВИСНОВКИ

² Поява та утвердження християнства в Європі призвели до радикальної духовної революції.

² Вихідним джерелом середньовічного світобачення постає Біблія у складі Старого та Нового завітів.

² Філософія Середньовіччя була складовим елементом християнського світобачення, і тому була зосереджена на осмисленні духовних сутностей (невидимих, позачуттєвих і нескінченних).

² У межах середньовічного християнського філософствування поступово відбувалося нагромадження знань та ідей які сприяли виникненню сучасної цивілізації, науки та освіти.

² Філософи і мислителі Відродження почали підкреслювати реальну цінність природи і земного життя людини.

² У розумінні людини мислителі Відродження піднялись до ідеї свободи, як вирішального виміру людського існування.

² Найсуттєвішою особливістю епох Відродження є те, що філософія і наука виходять з-під патронату релігії, стають світськими знаннями, урізноманітнюються течії, розширюється коло проблем філософії.

Питання самоконтролю

1. Розкрийте основні ознаки середньовічної філософії.

2. Яку роль відіграло християнство у становленні середньовічної філософії?

3. Що слід розуміти під висловом Фами Аквінського: «Філософія - наймичка богослів’я»?

4. Основні світоглядні погляди Августина Блаженного.

5. В чому проявляється гуманізм і драма філософії Відродження?

6. Погляди Нікколо Макіавеллі на державу.
7. Який вклад внесли у філософську думку мислителі пізнього Відродження?

8. Які характерні риси розкривають філософію епохи Відродження?

Тема 4. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ (XVII – XVIII ст.)

1. Філософія епохи ранніх буржуазних революцій.
2. Новий філософський ідеал у філософії Просвітництва. 3. Німецька класична філософія

Дата добавления: 2014-12-07