Соціально-політичні погляди в період формування української нації

Діяльність Києво-Могилянської академії(1632-1817)- першого вищого навчального закладу в Україні припадає на період українського Просвітництва. Формування Києво-Могилянської академії передувала діяльність ораганізаторських шкіл,які виникають в Україні в XV ст. Саме братства стали головними осередками опору, захищаючи економічні ідеологічні інтереси православних, їх віру і культуру. На рубежі ХVІ-ХVІІ ст. братський рух став масовим: братства діяли у Львові, Острозьку, Городку, Луцьку, Дубні, Немирові, Вінниці, Києві та інших центрах. І хоча філософія в братських школах окремо не вивчалася, але учні знайоми­лися з нею при вивченні діалектики.

На першому етапі своєї діяльності братчики намагалися вберегти при­таманний східним слов'янам спосіб філософствування, що грунтувався на практично-духовному освоєнні світу і виходив із розуміння філософії як му­дрості. Філософія при цьому ще не виділялась в окрему галузь суспільної сві­домості. З світоглядних ідей найефективніше осмислювались історіософські та етичні.

Логіка й натурфілософія практично не розроблялися.

Із-під пера книжників, близьких до братського руху, вийшли такі праці як "Алфавіт духовний" Ісайї Копинського, "Діоптра" Віталія Дубна та ін.

Пізніше в братському русі наростає тенденція до розмежування філо­софії і теології. Серед творів, в яких просліджується цей напрямок, можна виділити анонімний "Пересторогу", "Зеркало богословії" К.Транквіліона-Ставровецького, "Тренос" Мелентія Смотрицького, "Трактат про душу" К. Саковича. Особливо значний вплив на попередню роботу по підготовці утво­рення Києво-Могилянської академії належить Йову Борецькому, ректору Львівської, а згодом Київської братської школи, Київському православному ми­трополиту з 1620 р., безпосередньому попереднику П. Могили.

Києво-Могилянська академія виникає на базі Київської братської шко­ли та школи Києво-Печерського монастиря, які були об'єднані зусиллями митрополита Петра Могили в 1632 році Спочатку це був колегіум, а згодом (з 1701 р) став академією, першим вищим навчальним закладом серед схід­них слов'ян.

Завдання академії було чітко окреслено: збагатити вихідців з різних земель України знаннями, а потім розіслати їх по всіх усюдах, аби розносили знання, мистецькі навики, спосіб мислення і упроваджували їх у життя. Тому Київська академія виконувала два призначення: по-перше, учбового закладу, по-друге, власне академії в сучасному розумінні цього слова, як об'єднання вчених цілого народу.

Києво-Могилянська академія відіграла значну роль у розвитку та по­ширенню філософії не лише в Україні, але й у всьому слов'янському світі. Це виявилося в тому, що професори академії, в ті чи інші часи, були відомими діячами культури російської (Ф. Прокопович, С. Яворський та ін.), та білорусь­кої (Г. Кониський). Професори академії читали курси богослов'я, риторики, філософії в учбових закладах інших країн. Крім того, варто врахувати і те, що випускники академії працювали в учбових закладах інших слов'янських народів, а представники цих народів навчалися в Київській академії. Все це разом сприяло тому, що думки та ідеї, які витворялися в академії, розповсю­джувалися у слов'янському світі, входили в культуру і філософію інших на­родів.

Дата добавления: 2014-12-07