Розслідування аварій на виробництві

Розслідування групових нещасних випадків та випадків а такаж з летальним наслідком.

Спеціальному розслідуванню підлягають групові нещасні випадки, нещасні випадки з смертельними наслідками.

Таке розслідування проводиться спеціальним наказом призначеною комісією на чолі з представниками органів державного нагляду.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, може проводитися комісією, призначеною рішенням Кабміну.

У разі групових і смертельних випадків, роботодавець зобов’язаний негайно повідомити:

· Територіальні органи державного нагляду;

· Органи прокуратури;

· Виконавчий орган дирекції Фонду соціального страхування;

· Орган, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності – місцеву держадміністрацію;

· Вищий за рангом профспілковий орган;

Спеціальне розслідування проводиться протягом 10 робочих днів.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5 і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання документів. Акт за формою Н-1 на кожного потерпілого складається у двох примірниках і додається до акту спецрозслідування.

До акту спец розслідування додаються такі матеріали:

· копія наказу про організацію комісії з спецрозслідування;

· протокол огляду місця події, плани, схеми, фотознімки; протоколи опитування причетних до нещасного випадку;

· копія акта за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого, а також копії приписів, що стосуються нещасного випадку, якщо вони видавалися та витяги з порушених нормативно-правових актів;

· медичний висновок про причину смерті та характер травм, а також довідка про матеріальну шкоду, заподіяну нещасним випадком.

У п’ятиденний термін після розслідування, роботодавець надсилає копії матеріалів до органів прокуратури і тих органів, що брали участь у розслідуванні.

Після підписання акта спецрозслідування, роботодавець у п’ятиденний термін має видати наказ про виконання, заходів щодо запобігання виникнення подібних інцидентів та повідомити про це органи, які брали участь у спеціальному розслідуванні, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавчих актів про охорону праці.

Про порушення кримінальної справи інформацію надають органи прокуратури.

На підприємстві повинні бути розроблені плани попередження і ліквідації можливих аварій чи надзвичайних ситуацій.
Аварії класифікують за двома категоріями.
До 1 категорії відносяться аварії, внаслідок яких: загинуло 5 або травмовано 10 і більше осіб; відбувся викид або збільшилася більше гранично допустимого значення концентрація небезпечних речовин за межами санітарно-захисної зони; створена загроза для життя і здоров'я значної кількості людей.
До ІІ категорії відносяться аварії, внаслідок яких: загинуло до 5 або травмовано від 4 до 10 осіб; створена загроза життю і здоров'ю для 100 і більше працюючих.
Випадки порушення технологічних процесів, тимчасової зупинки виробництва та інші локальні порушення не відносяться до категорійних аварій і розслідуються відповідно з діючим законодавством.
Одержавши повідомлення про аварію, роботодавець зобов'язаний діяти згідно з планом ліквідації аварії і негайно повідомити: Держнаглядохоронпраці; в орган, до сфери керування якого відноситься підприємство; відповідну місцеву держадміністрацію; штаб цивільної оборони і надзвичайних ситуацій; прокуратуру; відповідний профспілковий орган; а у випадку травмування або загибелі працівників – відповідний робочий орган Фонду.

Порядок розслідування аварій і нещасних випадків той самий, що і під час спеціального розслідування нещасних випадків.
Розслідування аварій без нещасних випадків проводиться комісіями з розслідування, що створюються:
- у випадку аварії 1 категорії – наказом центрального органа виконавчої влади, розпорядженням відповідної місцевої держадміністрації за узгодженням з Держнаглядохоронпраці відповідними органами і МНС;
- у випадку аварії ІІ категорії – наказом керівника органа, до сфери керування якого відноситься підприємство, розпорядженням районної держадміністрації або виконавчого органа місцевого самоврядування за узгодженням з Держнаглядохоронпраці і МНС.
Головою комісії призначається представник: органу, до сфери керування якого відноситься підприємство, держадміністрації, Держнаглядохоронпраці або МНС. Комісія з розслідування зобов'язана протягом десяти робочих днів розслідувати аварію і скласти акт за формою Н-5, визначивши збиток, заподіяний аварією.

Перший примірник акта розслідування аварії (Н-5), внаслідок якої не відбувся нещасний випадок, зберігається на підприємстві до завершення термінів здійснення заходів, визначених комісією з розслідування, але не менше двох років. Облік аварій І й ІІ категорій ведуть підприємства й відповідні органи державного керування й нагляду за охороною праці з реєстрацією їх у відповідному журналі. Державна статистична звітність щодо аварій затверджується Держкомстатом за поданням Держнаглядохоронпраці.
Контроль і нагляд за своєчасним і об'єктивним розслідуванням, документальним оформленням і обліком аварій, здійсненням заходів щодо усунення їх причин покладається на органи державного керування і нагляду за охороною праці.

36 Основні параметри мікроклімату. Прилади для вимірювання вологи, температури, швидкості повітря на робочому місці.

Мікроклімат виробничих приміщень - це сукупність параметрів повітря у виробничому приміщенні, які діють на людину у процесі праці, на його робо-чому місці, у роб зоні.
Робоче місце - територія постійного або тимчасового знаходження людини у процесі праці.
Робоча зона - частина простору робочого місця, обмежене по висоті 2 м від рівня підлоги.
Параметри мікроклімату:
1) температура повітря Т, 0С;
2) відносна вологість Y, %;
3) швидкість руху повітря V, м\с.
Значні коливання параметром мікроклімату можуть привести до порушення терморегуляції організму (здатність організму утримувати постійну темпе-ратуру), що приводить до порушення системи кровообіг, загальної слабкості і т.п.
Нормування параметрів мікроклімату
здійснюється згідно ДСТ 12.1.005-88. Встановлені оптимальні та допустимі параметри мікроклімату.
Оптимальні - найбільш сприятливі (комфортні) забезпечують роботу системи терморегуляції без напруги.
Допустимі - допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров'я.
Параметри мікроклімату нормуються залежно від наступних факторів:
1) періоду року; 2) категорії важкості робіт по фізичному навантаженню; 3) виду робочого місця.
1. Період року:
а) теплий (середньодобова температура навколишнього повітря більше +10 0С);
б) холодний (середньодобова температура навколишнього повітря менше +10 0С).

Для того щоб визначити, чи відповідає повітряне середовище даного приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожен з його параметрів.

Температуру вимірюють ртутними чи спиртовими термометрами (рис. 2.2). У приміщеннях зі значними тепловими випромінюваннями використовують парний термометр, що складається з двох термометрів (із зачорненим та посрібленим резервуаром). Для неперервної реєстрації температури навколишнього повітряного середовища застосовують самозаписувальні прилади - термографи (рис. 2.2, а). Температуру повітря вимірюють у кількох точках робочої зони, як правило, на рівні 1,3-1,5 м від підлоги в різний час. На тих робочих місцях, де температура повітря біля підлоги помітно відрізняється від температури повітря верхньої зони приміщення, вона вимірюється й на рівні ніг (0,2-0,3 м від підлоги).

Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що містяться в даний час в їм3 повітря, до максимально можливого їх вмісту при даній температурі) визначається психрометром Августа (рис. 2.2, б), аспіраційним психрометром (рис. 2.2, в), гігрометром та гігрографом.

Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчасті (0,3-0,5 м/с) та чашкові (1-20 м/с) анемометри (рис. 2.2, г) у а для визначення малих швидкостей руху повітря (менше 0,5 м/с) - - термоанемометри та кататермометри.

Дата добавления: 2014-12-07