Основні підходи до визначення уваги. Психологічні теорії уваги. Функції уваги

ТЕМА 2. УВАГА.

ПЛАН

1. Основні підходи до визначення уваги. Психологічні теорії уваги. Функції уваги.

2. Психологічна активність і форми її прояву. Усвідомлюване і неусвідомлюване в пізнавальній діяльності. Установка і діяльність. Психічна саморегуляція, довільне і мимовільне в саморегуляції.

3. Якості уваги. Проблема їх класифікації. Види уваги залежно від її спрямованості та зосередження. Властивості уваги. Експериментальне вивчення уваги.

4. Фізіологічні умови уваги. Уявлення про увагу в класичній та сучасній фізіології.

5. Розвиток і формування уваги. Деякі вікові особливості розвитку уваги. Шляхи формування властивостей уваги.

Основні поняття і ключові слова:

Увага, функції уваги, види уваги за регуляцією, властивості уваги, уважність та неуважність.

Література:

1. Баскова И.Л.Внимание дошкольника, методы его изучения и развития: Изучение внимания школьников. – М.: Ин-т практ. психологии, Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995.

2. Варій М.Й. Загальна психологія: Навч. посібник / Для студ. психол. і педагог. спеціальностей. – Львів: Край, 2005.

3. Веккер Л.М.Психические процессы: В 3 т. – Т. 1. – Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1974.

4. Вопросы психологии внимания / Под ред. В.И. Страхова. – Саратов: Сарат. гос. пед. ин-т, 1975.

5. Гоноблин Ф.Н. Внимание и его воспитание. – М.: Педагогика, 1982.

6. Джемс У. Психология / Пер. с анг. – М.: Педагогика, 1991.

7. Дормашев Ю.Б., Романов В.Я. Психология внимания. – Л.: Наука, 1985.

8. Дубровинская Н.В. Нейрофизиологические механизмы внимания. – Л.: Наука, 1985.

9. Загальна психологія: Підручн. для студ. вищ. навч. закладів / Під заг. ред. акад. С.Д. Максименка. – К.: Форум, 2000.

10. Загальна психологія: Навч. посіб. / О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. – К.: А.Г.Н., 2002.

11. Левитина С.С. Можно ли управлять вниманием школьника? – М.: Знание, 1980.

12. Лурия А.Р. Внимание и память. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1975.

13. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 3-є вид., випр. – К.: Вища шк., 2004.

14. Нейрофизиологические механизмы внимания / Под ред. Е.Д. Хомской. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.

15. Основи психології / Під заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь, 1996.

16. Психология XXI века: Учебник для вузов / Под ред В.Н. Дружинина. – М.: ПЕР СЭ, 2003.

17. Психологія / Під ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968.

18. Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова. – 3-тє вид. – К.: Либідь, 2001.

Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.

Функція уваги – зосередження свідомості на предметі діяльності.

Важливою закономірністю уваги є її вибірковість, яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Це пояснюється більш вираженою гальмівною дією вагомих для особистості предметів і переживань щодо менш значущих, які в цей час на неї діють.

Увагу зумовлюють не лише зовнішні подразники, а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називають уважністю.

Недостатній розвиток уважності виявляється в розосередженості та відволіканні, нездатності без зовнішніх спонук спрямовувати й підтримувати свою увагу.

Види уваги - за регуляцією розрізняють мимовільну, довільну та післядовільну уваги.

Мимовільна увага – виникає спонтанно, без зусиль свідомості, під впливом найрізноманітніших подразників, які впливають на той чи інший аналізатор організму.

Мимовільна увага – це зосередження свідомості людини на об’єкті внаслідок його особливостей, як подразника. Особливості подразників, це інтенсивність та контрастність подразника, його новизна, посилення або послаблення подразника, просторові зміни руху, раптова поява об’єкта.

Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності. Довільна увага своїм головним компонентом має волю.

Головним збуджувачем довільної уваги є усвідомлювані потреби та обов’язки, інтереси людини, мета та засоби діяльності.

Довільна увага – це увага, що свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Така увага виникає тоді, коли людина ставить перед собою цілі, що спрямовані не на задоволення безпосередніх потреб, а відносяться до потреб віддалених. Тому довільна увага пов’язана з силою волі та здатністю долати як небажання так і бажання, що породжуються безпосередніми потребами.

Післядовільна увага – виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги; долаючи труднощі під час довільного зосередження, людина звикає до них, сама діяльність зумовлює появу певного інтересу, а часом і захоплює її виконавця, і увага набуває рис мимовільного зосередження.

Післядовільна увага – це увага, яка виникає за наступною схемою. Спочатку людина включає довільну увагу, оскільки об’єкт діяльності не викликає у неї безпосереднього інтересу. Але потім, коли особистість втягується в процес виконання діяльності, вид уваги змінюється з довільної на мимо вільну.

Усі види уваги звязані з усановками людини,з його готовністю, передрозположенністю до визначених дій. Установка підвищує чутливість аналізаторів, рівень усіх психічних процесів. Так ми швидше помітимо появу очікуваного обєкта коли знаємо місце і час його появи.

Дата добавления: 2014-12-07