Етносоціологія: предмет вивчення, специфіка

Сучасна людська цивілізація нараховує більше трьох тисяч різних етнічних утворень, хоча самостійних незалежних держав у світі не так вже й багато (трохи більше 200). Отже, більшість народів світу проживає в багатонаціональних державах, пліч-о-пліч із представниками інших націй і народностей. Проте, сучасні тенденції зближення народів, створення наддержавних спільнот, не означають етнічного нівелювання, заперечення етнічних особливостей. Навпаки, саме сьогодні ми змушені знову і знову звертатися до джерел формування як самих етносів, так і до проблем формування культури різних народів, тому що саме в цьому міститься невичерпне джерело духовного багатства людської цивілізації і «гордіїв вузол» ключових протиріч етнічного характеру.

Етносоціологія (від грец. ethnos – народ) – наука, яка вивчає походження, сутність і функції різних етнічних спільнот з метою виявлення основних тенденцій їх походження, розвитку і взаємозв’язку з іншими етносами, а також механізми входження етносів у систему соціальних відносин.

Етносоціологія, яка виникла на перехресті соціології і етнографії – порівняно молода наука, що належить до спеціально-соціологічних. Вона вивчає суспільство з позицій етносів і їх місце у суспільному житті. Сам термін «етносоціологія» був введений у науковий обіг західної соціології в 30-ті роки ХХ століття німецьким соціологом Р. Турнвальдом (1869-1954 рр.).

Спочатку проблеми етносоціологів замикалися на соціальних процесах у доіндустріальних і примітивних суспільствах. У американських і західноєвропейських вчених, які займаються етнічними проблемами, можна часто побачити поняття «трайбалізм», що використовується як аналог поняття «етнічний». Сам термін «трайб» не має точного перекладу. Коло можливих перекладів – «плем’я», «рід», «патріархальна громада» – щоразу залежить від контексту. В усіх випадках акцентується архаїчний, традиційний характер подібної со-ціальної структури.

Однак поступово практика зведення етнічних проблем до со-ціально незначущих (як це було у Маркса, який вважав національне питання другорядним, підпорядкованим соціальному) чи пов’язаних із примітивними суспільствами, змінюється пошуком шляхів переос-мислення старих підходів і проведення нових досліджень у площині етнічної проблематики.

Сьогодні особливу увагу етносоціологія приділяє вивченню механізму взаємозв’язку власне етнічних і соціальних явищ у сучасному світі, тобто етнічних процесів у різних соціальних групах і соціальних процесів у різних етнічних спільнот. Інакше кажучи, етносоціологія намагається розкрити соціальну обумовленість етнічних рис культури і побуту, ціннісних орієнтацій, трудової і дозвільної поведін-ки, звичаїв, обрядів, міжособистісних етнічних відносин, а також виявити етнічні особливості таких явищ і процесів, як галузева і професійна зайнятість, міграційна і трудова мобільність, урбанізованість, демографічне і соціальне відтворення.

Етносоціологія займається і аналізом політичних, соціально-економічних, духовних аспектів етнічного життя, осмисленням причин і пошуком шляхів подолання конфліктів в етнічних і міжетнічних відносинах. Велика увага приділяється в етносоціології зв’язкам етносу з найважливішими соціальними інститутами, насамперед з державою, а також впливу етнічних відносин на «громадянське суспільство».

Таким чином, специфіка етносоціології полягає в тому, що предметом її вивчення є особливості і форми соціального життя етносів, народів і інших етнічних утворень як сукупних історичних суб’єктів, тобто аналізується взаємозв’язок і взаємовплив соціального, з одного боку, і етнічного – з іншого. Виходячи зі специфіки соціології як науки, що вивчає цілісність суспільства через функціонування його різноманітних підструктур, суб’єктів соціального життя, предметом вивчення етносоціо-логії, притаманним тільки їй, є етносоціальні спільноти і групи, які розглядаються як цілісні соціальні утворення, закономірності їх формування і функціонування. У даному випадку наголошується на тому, що предметом етносоціології є дослідження життєдіяльності етнонаціональних спільнот і груп насамперед як соціальних суб’єктів, процес досягнення ними соціальної зрілості.

Дата добавления: 2014-12-07