Демографічні передумови розміщення продуктивних сил в Україні

Трудоресурсний потенціал України

Демографічні передумови є найважливішою складовою розміщення продуктивних сил. Населення країни - фактор її комплексного економічного та соціального розвитку. Населення - це трудові ресурси і споживач, яке впливає на формування міжрайонних функцій виробництва, потужність і структуру потоку продукції, що ви­возиться за межі певної території, розвиток місцевого виробництва.

Трудові ресурси створюють можливості для повнішого використання природних ресурсів, сприяють підвищенню рівня ком­плексного розвитку території. На території, добре забезпеченій трудовими ресурсами, розвиваються трудомісткі виробництва.

Населення як споживач впливає на розвиток галузей, які забезпечують його потреби в продуктах харчування і промислових това­рах, послугах. За кількістю населення, його статево-віковою структурою, розподілом між містом і селом, рівнем зарплати, культурно-освітнім рів­нем визначають обсяги й асортимент продукції галузей виробництва.

Для визначення впливу населення на процес еко­номічного й соціального розвитку країни досліджуються демографічні параметри (чисельність, динаміка, статево-вікова структура, показники природного приросту), особливості розселення, трудова діяльність.

У порівнянні з 1913 роком (35,2 млн.осіб) населення України збільшилося в 1,3 рази. Водночас були великі людські втрати внаслідок війн, політичних репресій, голодомору 30-х років. Результат механічних втрат населення – сучасна деформована вікова структура.

Починаючи з 1993 р. загальна чисельність населення України по­чала зменшуватись внаслідок природного й механічного руху.

Таблиця 8.2.1.

Динаміка чисельності населення України (на 1 січня відповідного року)

Показник								2002*
Чисельність, млн. осіб	41,3	47,1	51,7	51,9	52,2	51,7	49,3	48,4	47,2	46,3	45,6
у тому числі: чоловіків	19,7	21,3	24,0	24,1	24,3	24,0	22,8	22,4	21,7	21,4	21,2
жінок	21,6	25,8	27,7	27,8	27,9	27,7	26,5	25,9	25,5	24,9	24,4
Природний приріст, ^0/00	13,0	6,4	1,7	-0,8	-3,5	-5,8	-7,6	-7,6	- 7,6	- 5,3	- 4,4

* За даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 року.

Природний рух (приріст) – найважливіший фактор динаміки загальної чисельності населен­ня. Динаміка природного приросту населення залежить від рівнів народжуваності й смертності; приріст населення – це різниця між кількістю народжених і померлих за певний період (рік). Ці показники розраховують на 1000 душ населення, одержуючи середні коефіцієнти: народжуваності, смертності, природного приросту.

	N n = 1000; T S

коефіцієнт народжуваності

M m = 1000; TS  

коефіцієнт смертності

N - M К_пр = 1000, T S  

коефіцієнт природного приросту

де N – кількість народжених у країні (регіоні) за період Т; М – кількість померлих; S – середня кількість мешканців регіону за період Т (рік).

Коефіцієнти природного руху обчислюється у проміле – ‰.

Щоб забезпечити хоча б просте відтворення населення (нульовий приріст), необхідно, щоб сумарний коефіцієнт становив 2,6; саме стільки повинна народити дітей жінка протягом життя (умовно до 50 років).

За останні десятиріччя коефіцієнт смертності не зазнав значних змін (14,3‰ у 1940 p., 15,4‰ у 2000 р. і 15,2‰ у 2010 p.). Проте різко знизився коефіцієнт народжуваності (з 27,3‰ у 1940 р., 7,8‰ у 2000 р. і 10,8‰ у 2010 р.) і, як наслідок, коефіцієнт приро­дного приросту населення (табл. 8.2.1.).

Зниження народжуваності та зростання смертності населення зумовлено погіршенням умов життя, скла­дною екологічною ситуацією, яка загострилася після катастрофи на ЧАЕС. Найвища смертність спостерігається серед чоловіків віком понад 40, а серед жінок - понад 50 років. Основні причини смертно­сті - хвороби серцево-судинної системі, новоутворення, нещасні випадки, отруєння, травми та ін. Зрос­тає смертність від захворювання на СНІД та туберкульоз.

Висока також смертність серед дітей у віці до одного року. У 2010 р. вона становила 9,1‰, у тому числі в містах - 9,2‰, в сіль­ській місцевості - 9,0‰.

На коефіцієнт народжуваності впливають і показники шлюбності та розлучень, питання формування сім'ї. В Україні кількість зареєстрованих шлюбів постійно зменшується (9,3 на 1000 осіб у 1990 р. і 6,7 - у 2010 p.). Спостерігається тенденція: збільшення кількості ранніх шлюбів і розлучень; не реалізується настанова сімей на народження 2-3 дітей. Структура середньої української сім’ї: батько, мати, 1,05 дитини.

Несприятлива демографічна ситуація практично на всій території України. Найнижчий природний приріст населення у північних і східних областях (Чернігівська, Сумська, Луганська, Донецька та ін.), він поступово знижується, особливо в селах. Причина цього - до­сить висока частка людей похилого віку в сільській місцевості.

Середня тривалість життя для тих, хто народився у 2000 році буде становить 67,9 року, серед чоловіків - 62,4, а жінок - 73,6 року. За цим показником Україна посідає 54-ге місце у світі. Середній вікжителя - 37 років.

Процес зниження природного приросту називають депопуляцією населення. Зниження природного приросту населення деформує його вікову структуру, знижує природний приріст трудових ресур­сів. «Старіння» населення призводить до збільшення демографічного навантаження на працездатних, до труднощів у формуванні тру­дових ресурсів та забезпеченні господарства робочою силою. Висока частка осіб у віці, старшому за працездатний, зменшує трудовий потенціал держави. Частка пенсіонерів зростає, а молодшого покоління - скорочується. Зараз людей працездатного віку понад 58%. Частка жінок становить 53 % населення.

У більшості сільських районів України природного приросту населення немає. Кількість людей пенсійного віку постійно зростає. Статево-вікова структура свідчить про високе демографічне навантаження на населення працездатного віку.

Відомості про демографічну ситуацію необхідні для вивчення процесів відтворення трудових ресурсів, визначення їх кіль­кісної та якісної структури.

У системі показників раціональності РПС найважливішими є рівень життя населення та його регіональні відміннос­ті. Насамперед враховуються відмінності в умовах життя населення, спричинені природними, національними та соціально-еконо­мічними чинниками. Для цього визначають сьогоднішні і перспективні потреби, особливості способу життя населення регіонів. З цією метою розробляють науково обгрунтовані норми споживання матеріальних благ і послуг, складають раціональний бюджет споживання, який відображує потреби населення на перспективу. Рівень задоволення потреб населення визначають як співвідношення фа­ктично досягнутого рівня споживання матеріальних і духовних благ з раціональними нормами споживання, розрахованими для населення пев­ного регіону. Враховуються й умови життя людей, які визначають характер споживання матеріальних і духовних благ. Ці відмінності відображують специфіку споживання матеріальних благ міським і сільським населенням.

Основні показники, що характеризують рівень життя населення:

- фонд споживання у використовуваному національному доході;

- реальні доходи населення;

- номінальна заробітна плата робітни­ків і службовців;

- реальна заробітна плата робітників і службовців;

- доходи селян від громадського господарства;

- суспільні фонди споживання;

- обсяг роздрібного товарообороту.

Визначають рівень життя порівнюючи розміри й динаміку спо­живання продуктів харчування та непродовольчих товарів, житлових і комунально-побутових послуг, а також послуг транспорту, зв'язку, соці­ально-культурної сфери, умов відпочинку та праці тощо.

Показник життєвого рівня розраховують за валовим внутрішнім продуктом (ВВП) або валовим національним проду­ктом (ВНП) на душу населення. У 1990 p. ВВП в Україні становив $ 5560 на душу населення (зараз близько 6700 тис.), тоді як у високорозвинених країнах світу він був у 3-4 рази більшим (у Великобританії - $ 14637; Німеччині - $19183; США - $ 20630).

За роки реформування життєвий рівень в Україні знизився. Реальні грошові доходи населення порівняно з 1990 p. зменшилися (заробітна плата, пенсія), знизилась і купівельна спроможність населення.

Найвідчутнішими наслідками зниження реальних доходів і платіжно-спроможного попиту населення є зниження обсягів споживання продуктів харчування, погіршення його структури, якості та асортименту, що при­зводить до скорочення тривалості життя населення.

Падіння індексу людського розвитку спричинилося також і несприятливою екологічною ситуацією, погіршенням стану здоров'я та скороченням тривалості життя населення. Зниження людського потенціалу держави зу­мовило від'ємний приріст населення та відтік за межі України висококваліфікованих спеціалістів.

Дата добавления: 2014-12-07