Економічне піднесення Німеччини

Причини уповільнення темпів економічного розвитку Франції.

У середині ХІХ ст. Франція за рівнем промислового розвитку посідала друге (після Англії) місце у світі, але наприкінці ХІХ ст. вона відстала від США та Німеччини і перейшла на четверте місце.

Уповільнення темпів економічного розвитку Франції зумовлювало існування дрібних підприємств, що виробляли предмети розкоші (одяг, парфумерію, ювелірні вироби). Це стримувало концентрацію промислового капіталу і пояснювало вузькість внутрішнього ринку країни.

У зв’язку з поразкою Франції у Франко-Пруській війні, в якій вона зазнала значних матеріальних та територіальних збитків, Німеччина анексувала два найбільші промислово розвинуті департаменти Франції – Ельзас та Лотарінгію, де розташований найбільший в Західній Європі залізорудний басейн.

Воєнні видатки становили близько 16 млрд.фр., Франція повинна була у короткий термін сплатити 5 млрд.фр. контрибуції. Війна забрала 3,5% населення. Все це певною мірою стримувало концентрацію промислового капіталу та утворення монополій.

Досить інтенсивно формується фінансовий капітал, але банкіри переважно вивозять капітал у вигляді позичок за межі країни. Так, у 1908 р. у французьку промисловість було вкладено 9,5 млрд. фр., а в облігації та закордонні цінності – 104 млрд.фр. У країні значно зросла кількість рантьє, які вкладали гроші в іноземні позики.

Будучи третьою колоніальною державою світу, Франція не використовувала свої колонії як сировинні бази та ринки збуту, вони, навпаки були значним об’єктом видатків державного бюджету, вимагаючи значних коштів на утримання чиновників та значних воєнних сил.

Найвищі темпи економічного розвитку серед європейських країн наприкінці ХІХ- на початку ХХ ст. були в Німеччині. Переломом в економічному розвитку країни, яка тривалий час відставала від Англії та Франції, пояснюється двома важливими подіями: політичним об’єднанням Німеччини та перемогою над Францією у Франко-Прусській війні (1870-1871рр.).

Активна мілітаризація економіки Німеччини вимагала високого рівня розвитку металургійної, вугільної, хімічної промисловості. Дуже важливим кроком у цьому напрямку було запровадження в 1870 р. протекціоністської політики з установленням високих митних тарифів на імпортну продукцію, що створювало сприятливі умови для розвитку національної промисловості.

За останню третину ХІХ ст. кількість населення Німеччини збільшилася майже на 40%, що позитивно вплинуло на місткість внутрішнього ринку, а кількість промислових робітників зростала значно вищими темпами, ніж населення загалом.

Прискорений розвиток галузей важкої індустрії сприяв завершенню індустріалізації Німеччини, концентрації промислового капіталу та створенню монополій у вигляді картелів.

Економічні успіхи Німеччини обумовили прагнення до світового панування, до територіальних загарбань. Але площа колоній Німеччини була значно меншою, ніж у старих капіталістичних держав. Тому, зайнявши провідне місце у світовому промисловому та воєнному виробництві, Німеччина вважає такий розподіл несправедливим, таким, що не відповідає її економічному потенціалу.

На початок ХХ ст. боротьба провідних держав за ринки збуту та сировини досягає надзвичайної гостроти.

Дата добавления: 2014-12-07