Усунення пародонтальної кишені

Лікувальні пародонтальні пов'язки.

До складу цих пов'язок входять різні лікарські препарати: вітаміни, протеолітичні ферменти, кортикостероїди, протизапальні нестероїдні засоби (5 % бутадіонова мазь, 3% мазь ацетилсаліцилової кислоти, 10 % індометацинова мазь), препарати лікарських рослин, антибіотики, біологічно-активні речовини, пиримідинові основи (метилурацилова мазь), кератопластичні засоби).

Склад пов'язок:

• тверда основа - порошок штучного дентину і порошок окису цинку в співвідношенні 1:1;

• рідка основа - масло: кукурудзяне, облепихове, масло шипшини, масляні розчини вітамінів А и Е.

• додається потрібна лікарська речовина.

Методика накладення пародонтальних пов'язок:

- на скляну пластинку наносять 5-6 краплі масла та змішують із порошком до густої, але пластичної консистенції;

- зуби відмежовують від слини, висушують край ясен і зуби;

- пасту наносять шпателем на край ясен, міжзубні проміжки та пришійкову частину коронок зубів спочатку з оральної, а потім з вестибулярної сторони;

- пов'язка щільно притискається пальцями (у рукавичках) і моделюється;

- ріжучі краї й жувальні поверхні зубів повинні бути вільні від пов'язки;

- пов'язка не повинна доходити до перехідної складки, а також давити на вуздечки губ і язика.

- час твердіння пов'язки - 6-8 хвилин;

- пов'язка накладається на 2-3 години, протягом цього часу прийом їжі не бажаний.

Показання до застосування лікувальних пов'язок:

1) катаральний гінгівіт, хронічний генералізований пародонтит легкого ступеня - щоденні аплікації плівок із хлоргексидином протягом 5-8 днів.

2) хронічний генералізований пародонтит середнього та важкого ступенів - щоденні аплікації плівок із хлоргексидином, метронідазолом, антибіотиками протягом 7-15 днів.

3) при загостренні хронічного генералізованого пародонтиту можливо використати плівки до видалення зубних відкладень для зменшення симптомів загострення.

4) після хірургічних втручань на пародонті плівка пригнічує патогенну мікрофлору та ізолює післяопераційну рану.

Для усунення пародонтальної кишені найбільш ефективними є хірургічні методи лікування.

Вміст пародонтальної кишені:

- грамнегативна мікрофлора,

- під’ясеневий зубний камінь,

- грануляції,

- тяжи вегетуючого епітелію.

Мимовільно, без лікування, пародонтальна кишеня не зникає. Необхідно видалити її вміст і перетворити внутрішню поверхню пародонтальної кишені в чисту раневу поверхню із кров'яним згустком, що організується і через 21 день перетворюється в дозрілі колагенові волокна, а зовнішня стінка кишені приростає до поверхні зуба з утворенням зубоясеневого сполучення і навіть регенерацією епітелію прикріплення.

Критерієм вибору методу хірургічного втручання при лікуванні пародонтиту є глибина пародонтальної кишені;

- при глибині кишені до 3,5 мм проводиться закритий кюретаж,

- при глибині кишені до 5 мм проводиться відкритий кюретаж,

- при глибині кишені більше 5 мм проводиться клаптева операція.

Але починати завжди рекомендується із закритого кюретажа і тільки при неефективності цієї операції проводять клаптеву.

Передопераційна підготовка хворого до проведення кюретажу пародонтальної кишені:

- навчання гігієні порожнини рота,

- санація порожнини рота,

- видалення над’ясеневого зубного каменю,

- протизапальна терапія.

Протипоказання до проведення кюретажу пародонтальної кишені:

- гноєння з кишені,

- різке стоншення або фіброзна зміна зовнішньої стінки кишені,

- рухливість зуба ІІІ ступеня.

Методика проведення закритого кюретажу:

- анестезія ін'єкційна (інфільтраційна, провідникова).

- видалення под’ясеневого зубного каменю: інструмент направляють від верхівки кореня до коронки зуба.

- розм'якшений цемент не видаляють, тому що в нього вростають колагенові волокна періодонту і утворюється зубоясеневе з'єднання.

- полірування поверхні кореня зуба фінірами, полірами, гумовими чашечками.

- видалення грануляцій з кишені кюреткою або гострим екскаватором.

- у процесі кюретажу промивають кишеню розчинами слабких антисептиків (частіше 3% розчином перекису водню) або фізіологічним розчином. У цей час виявили, що промивання кишені антисептиками погіршує епітелізацію та сповільнює утворення зубоясеневого прикріплення.

- деепітелізація кишені (видалення епітелію, що вріс): великим пальцем лівої руки притискають ясна до зуба, вводять екскаватор до дна кишені, інструмент рухається від дна кишені до коронки зуба та зрізує грануляційну тканину та епітеліальну вистілку із внутрішньої стінки кишені, після чого внутрішня поверхня кишені перетворюється в операційну рану.

- ясна притискають пальцями до поверхні кореня зуба та накладають пародонтальную пов'язку.

Критерієм правильно проведеного кюретажу є зменшення кровоточивості з пародонтальної кишені.

Після проведеної операції кюретажу кишені не рекомендується вводити в кишеню лікарські речовини та зондувати кишеню протягом 21 дня, щоб не порушити процеси організації сполучної тканини (який іде 21 день). Пародонтальну пов'язку міняють через 1 день після операції та накладають до 7 днів. Інтервали між операцією кюретажу різних груп зубів становлять 2-4 дня. За одне відвідування рекомендується робити кюретаж кишень в області 3-4 зубів.

Відкритий кюретаж проводять при глибині кишені до 5 мм:

- анестезія (інфільтраційна, провідникова).

- проводять розріз по вершинах міжзубних сосочків, відшаровують тупим шляхом слизово-окісний шматок на глибину кишені.

- видаляють под’ясеневий зубний камінь.

- висічення грануляцій ножицями.

- деепітелізація та формування ясеневого краю (видаляють змінені маргінальні ясна на 1-1,5 мм).

- шматок укладають на місце та фіксують пародонтальною пов'язкою, шви не накладають.

Клаптева операція (Видмана-Неймана-Цешинського) проводиться при глибині кишені більше 5 мм. Утворюють слизово-окісний шматок в області 6 зубів (частіше в області нижніх фронтальних) шляхом, проведення вертикальних розрізів від краю ясен до перехідної складки та з'єднуючих їх горизонтальних розрізів, відступаючи 2-2,5 мм від краю ясен з вестибулярної та оральної сторін альвеолярного відростка. Утворюють два слизово-окісних шматки на живильних ніжках, звернених до перехідної складки. Видаляють вміст пародонтальної кишені: под’ясеневий зубний камінь, грануляції, проводять деепітелізацію шматка, полірування кореня фінірами, полірами, гумовими чашечками, щіточками. Розм'якшену кісткову тканину в області вершин міжзубних перегородок не видаляють, тому що після усунення етіологічного фактора і зникнення запалення починається ремінералізація кісткової тканини, відновлення її структури, зникнення остеопорозу. Шматок укладають на місце й фіксують швами в міжзубних проміжках. На іншій щелепі клаптеву операцію проводять через 2-3 тижні. Після операції накладають пародонтальну пов'язку (ізолюючу або лікувальну). За 3 дні до операції призначають загальне лікування із застосуванням антибіотиків усередину на 7 днів.

УСУНЕННЯ ТРАВМАТИЧНОЇ ОКЛЮЗІЇ шляхом виборчого пришліфовування зубів для створення множинних рівномірних контактів між зубними рядами та усунення функціонального перевантаження тканин пародонта.

Травматична оклюзія - це таке змикання зубів, при якому виникає функціональне перевантаження пародонта.

Види травматичної оклюзії:

I) первинна - підвищене жувальне навантаження випробовує нормальний пародонт,

2) вторинна - запальні або дистрофічні зміни в пародонті роблять його нездатним сприймати нормальне жувальне навантаження. Функціональне перевантаження пародонта може бути незвичайним:

· по величині (при збільшенні міжальвеолярної висоти на пломбі, коронці, вкладці);

· за напрямком (нахил зуба, зуби - кламерами)- переважає горизонтальне навантаження;

· за часом дії (при порушенні рефлекторної діяльності жувальних м'язів випадає фаза відносного функціонального спокою нижньої щелепи і замість роз'єднання зуби замикаються при великій силі скорочення жувальних м'язів - при бруксизмі; зловживання жувальною гумкою веде до тривалого навантаження).

Функціональне перевантаження зубів при захворюваннях пародонта спостерігається:

- при порушенні цілості зубного ряду (внаслідок порушення міжзубних контактів і втрати волокон періодонту);

- при зміні співвідношень поза- і внутріальвеолярної частини зубів (внаслідок збитку кісткової тканини альвеоли та оголення коренів зубів);

- при нахилах зубів (різко зростає горизонтальне навантаження на зуби);

- у нормі жувальне навантаження стимулює обмінні процеси у тканинах пародонта. При пародонтиті нормальне жувальне навантаження перетворюється у фактор, що руйнує пародонт.

Показання для проведення пришліфовування зубів:

- бруксизм (підвищений тонус жувальних м'язів);

- дисфункція скронево-нижньощелепного суглоба;

- віялоподібне висування різців верхньої й нижньої щелеп;

- рухливість окремих зубів;

- оголення шийок і коренів окремих зубів;

Виборче пришліфовування зубів проводять після видалення зубних відкладень, проведення протизапальної терапії та кюретажу пародонтальних кишень, але до клаптевої операції. Для виявлення передчасних контактів між зубами використовують воскову пластинку, копіювальний папір.

Класифікація передчасних контактів:

I клас - вестибулярні поверхні щічних бугрів нижніх молярів і премолярів і вестибулярна поверхня нижніх різців та іклів.

II клас - піднебінні поверхні піднебінних бугрів верхніх молярів і премолярів.

III клас - щічні поверхні піднебінних бугрів верхніх молярів і премолярів.

Вимоги до виборчого пришліфовування зубів:

- зішліфовування твердих тканин зуба проводять тільки в межах емалі,

- зуби-антагоністи повинні зберігати контакт у центральній оклюзії,

- зішліфовування не проводять на зубах, які мають міжальвеолярну відстань у центральній оклюзії;

- після зішліфовування поверхню зуба полірують і покривають фторлаком.

У нормі між молярами і премолярами повинні бути крапкові горбково-жувальні контакти, а між різцями - лінійні контакти.

Ефективність виборчого пришліфовування зубів зберігається протягом 3 років.

Дата добавления: 2014-12-07