Аналітичні жанри. Кореспонденція. Коментар

ТЕМА 4

ТЕМА 3

Зміст і форма журналістських творів. Пошук і збір інформації. Методи збору інформації. Аналіз отриманої інформації

У відповідності із загальнофілософським законом зміст і форма перебувають у діалектичній єдності, у якій пріоритет належить змістові. Це породжує іноді деяке скептичне ставлення до форми як до чогось другорядного, неістотного. "Дайте мені сенсаційний зміст, — говорить молодий журналіст, — а вже оформити його я як-небудь зумію". На­справді ж, форма не є другорядним чинником у журналістській праці, а досконале оволодіння нею є законом творчості. Зрештою, у творчому змаганні журналістів перемагає той, хто пише яскравіше, вміє знайти нестандартні підходи до матеріалу, глибоко оволодів жанровими типа­ми мислення.

Важливе значення форми розкрив свого часу великий німецький філософ Г.В.Ф. Геґель (1770-1831). "Форма є зміст, — писав він в "Енцик­лопедії філософських наук" (1817), — а у своїй розвинутій визначеності вона є закон явищ""Зміст не безформний, —продовжував він далі, — а форма водночас і міститься в самому змісті, і являє собою щось зовнішнє стосовно нього. Зміст є не що інше, як перехід форми у зміст, а фор­ма — перехід змісту у форму". Праця журналіста завжди пов'язана з творчістю. Іноді результатом творчості журналіста є не сам матеріал, а створений ним ефект. Такий журналіст вміє зміст вкласти у форму, підійти до цього творчо.

Секрети майстерності $

Як журналіст знаходить свій сюжет? Де шукати інформацію?

Журналістика – це, передусім, збір інформації. "Журналіста ноги годують" – існує така професійна приказка. Журналіст завжди знаходиться в пошуку, але повинен досконало володіти різними методами збору інформації. Серед традиційних методів збору інформації розрізняють: спостереження, вивчення документів та джерел, інтерв'ю.

Спостереження – пасивний метод збору інформації. Спостереження буває: відкрите - оточуючі знають про спостереження за ними; приховане – відсутність такої обізнаності, але дає можливість автору ознайомитись зі справжнім станом речей; включене – передбачає зарахування журналіста в штат співробітників("зміна професії"), але це неможливо для професій лікаря, юриста, судді, держслужбовця, так як це пов'язано з життям, здоров'ям людини. М.Нікітін сформулював таке правило: "Забудь о том, что ты журналист, стань тем, за кого себя выдаешь". І.Л. Михайлин рекомендує: " Старайтесь освоить новую профессию как можно быстро, лучше выполнять свои обязанности; не задавайте много вопросов, все сумейте увидеть, а не услышать; не старайтесь узнать більше, чем положено по должности". Включене спостереження ще називають "методом маски". Невключене – дає можливість вивчення ситуації зовні.

Вивчення документів та джерел – важливий етап роботи журналіста над аналітичними матеріалами. Документи дають точну, об'єктивну інформацію. Це можуть бути письмові тексти, рукописні чи друковані, аудіо-відеозаписи розмов і подій, фотографії, дискети з цифровими і текстовими матеріалами. Але необхідно перевіряти справжність документів(прізвища, біографічні дані, печатка організації…)Важливим джерелом для журналіста є листи читачів. Павло Загребельний писав: "ХІХ століття – в листах, як ХХ – в телефонах". Зараз спостерігається зменшення кількості листів, що надходять до редакцій. Існує думка: "Если письмо в редакцию написали, значит автора"достали". Чому пишуть листи до газет? Дослідники пояснюють це важливими і складними випадками в житті людини, пошуком підтримки, справедливості, соціального захисту. В редакціях існують відділи листів, через газету відбувається" спілкування" з читачами. Цим забезпечується зв'язок "газета –читач – газета".

Інтерв'ю – головний метод збору інформації в журналістиці. Це отримання новин, повідомлень шляхом усного спілкування журналіста з об'єктом. Вважається, що метод дає 80-90% потрібної журналісту інформації. Треба відрізняти цей метод від жанру інтерв'ю. Журналіст – постійний комунікатор, він розмовляє з людьми, занотовує почуте, тому повинен досконало володіти мистецтвом спілкування.

Типи інтерв'ю: - інтерв'ю на робочому місці; - інтерв'ю вдома у об'єкта; інтерв'ю в редакції; інтерв'ю по телефону; інтерв'ю в інтер-ситуаціях; інтерв'ю не для запису; інтерв'ю не для запису і використання.

Правила інтерв'ю: - поставити мету(що саме хочете дізнатися), продумати систему питань, брати інтерв'ю у компетентної людини, не соромтесь свого незнання (але обов'язково пропрацюйте ту тему, з якої будете брати інтерв'ю), сперечайтесь з об'єктом, будьте актором, якщо треба дізнатися нові факти, не задавайте декілька питань одночасно (одне питання – одна відповідь), не перебивайте співрозмовника, слухайте уважно, подякуйте за інтерв'ю, принесіть співрозмовнику газету з надрукованим матеріалом, попередньо показавши" чорновик" і отримавши згоду на публікацію (у письмовому вигляді).

Інші методи збору інформації: експеримент, прогнозування, біографічний метод.

Прогнозування – вірогідний опис можливого чи бажаного (інформація, що випереджує події). Це своєрідний прогноз на майбутнє, який журналіст створює за підтримки експертів, учених з тих чи інших питань.

Біографічний метод – вивчення життя людини, її зв'язків із суспільством, світогляду, спогадів про ті події, свідком яких був суб'єкт, сімейно-історичних документів. При цьому свідок може виступати інкогніто.

Експеримент – візуальний засіб вивчення дійсності, який часто ототожнюють із включеним спостереженням. Об'єктом є сам журналіст, який на практиці перевіряє різні гіпотези, намагається більше дізнатися про проблему, що вивчається. Якщо при включеному спостереженні він не має права втручатися в процес, то в експерименті бере безпосередню участь, навіть провокує події.

Запитання і завдання:

1. Підготуйте розповідь про методи збору інформації, наведіть приклади.

2. Проаналізуйте, якими методами ви користувалися під час написання замітки, репортажу, есе, хроніки…

3. Користуючись методом прогнозування, виявіть, яким буде стан успішності серед учнів школи на майбутній навчальний рік, спробуйте визначити причини, що впливатимуть на процент якості знань. На основі отриманих відомостей напишіть замітку до шкільної газети "Навчання сьогодні і завтра"

4. Користуючись біографічним методом, напишіть нарис про відому і шановану в селищі людину.

5. Застосувавши метод експерименту, виявіть, чи може людина обійтись без спілкування, отримання і передачі інформації (включаючи користування мобільним телефоном, радіо, телебаченням, Інтернетом, читання преси).

6. Напишіть лист до шкільної газети на тему, яка вас хвилює.

Аналітичні жанри – одна з груп системи журналістських жанрів. Включають в себе: кореспонденцію, статтю, рецензію, огляд,коментар, лист та ін. жанри. Як й інформаційні жанри, використовують конкретний життєвий матеріал, але, на відміну від них, науково інтерпретують його. Інформація у цих жанрах функціонує у вигляді міркувань, думок, оцінок, образів. За допомогою аналітичних жанрів переконливо аргументуються твердження, глибоко розкриваються проблеми дійсності.

До ХХ ст. поняття “кореспонденція” (в значенні жанру) не було. Під цією назвою об'єднувалось все те, що надходило до опублікування - листи, замітки, статті. Згодом кореспонденція окреслюється як самостійний жанр, поступово набуває більшого значення, утверджується на сторінках преси.

Кореспонденція - один з важливих аналітичних жанрів, який, використовуючи достовірні, об'єднані спільністю теми факти, публіцистичними засобами відображає певну сторону сучасної дійсності, обмежену місцем і часом. Від інформаційних жанрів кореспонденція відрізняється тим, що в ній не тільки описуються факти, а й розкривається їхня суть, внутрішній сенс; не тільки повідомляються подробиці, а й дається повна картина події, ставлення автора до неї та її авторська оцінка.
Обсяг кореспонденції диктується характером і значущістю теми, явища, факту, але не повинен перевищувати оптимальний розмір, що його досвідчений журналіст має відчути шостим чуттям, - коли зміст відповідає формі. Наприклад, у своїй книзі “Кореспонденція в газеті” І. Дем'янчук поділяє кореспонденцію на такі види: інформаційна;описова;аналітична;критична;проблемна.

Схема написання кореспонденції: що трапилося, добре це чи погано і чому саме, прогнозується, до чого це може призвести; показується, як це сприймається владою чи загалом. Думка автора рухається від часткового до загального. Кореспонденція завжди має персоніфікованого автора, чиїм прізвищем вона підписується.

Коментар - (лат. commentarius - тлумачення) злободенний публіцистичний виступ, який пояснює і оцінює важливі політичні, державні, господарські, культурно-мистецькі та інші події, офіційні урядові документи, статистичні введення, протоколи масових зібрань, публікації і передачі засобів масової інформації.
Грунтується на широкій фактичній основі, тому має велике пізнавальне значення. Факти в коментарі відіграють роль яскравого фону, своєрідної ілюстрації, бо основне тут - в тлумаченні наведених фактів, авторських розмірковуваннях, вагомих узагальненнях й аргументованих висновках.
Залежно від об'єкта коментаря визначається його тематична спрямованість: політичний коментар;воєнний коментар;
сільськогосподарський коментар тощо.
Він може мати тон і критичний, і політичний, і сатиричний.

Запитання і завдання:

1. Розкажіть про особливості аналітичних жанрів журналістики.

2. Проаналізуйте зразки кореспонденції та коментаря у газетах.

3. Продовжіть кореспонденцію:

На зміну індустріальному устрою прийшла ера інформатизації, високих технологій, доступної інформації, постачальником та користувачем якої може стати будь-яка людина на планеті. Інтернет – своєрідний символ прагнення людства до отримання і розповсюдження інформації. Вперше в історії створена спільна, єдина країна, що не має ні внутрішніх, ні зовнішніх кордонів.

Та чи готове наше суспільство до такої свободи? Чи не заплутається людина в тенетах "всесвітньої павутини"?...

4. Проаналізуйте текст як зразок проблемної кореспонденції.

В материале Игоря Сизова «Третье нашествие" речь идет о гибнущем в районе Сочи древнем византийском храме, одном из самых ценных исторических памятников Кубани. Автор дает историческую справку о прошлом памятника, когда на него в древности дважды посягали варвары, а также о том, как он был обнаружен и взят под государственную охрану. Затем повествуется о нынешнем разрушении памятника, о проблемах финансирования его охраны. Автор предлагает выход из ситуации: провести реконструкцию древнего храма за счет краевой казны и передать его на баланс экономически стабильного предприятия, пусть охраняет и взимает плату с желающих прикоснуться к истории.

Дата добавления: 2014-12-07