Іі. Нормативні посилання

«ИСТОРИЯ РУССКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ» (5 семестр)

Ок. 865 г.	После заключения мира с Русью византийский император Михаил III и Патриарх Фотий отправили в Киев архиепископа и священников.
955 г. (в Киеве) или 957 г. (в Константинополе)	Киевская княгиня св. равноап. Ольга приняла крещение с именем Елена.
988 г.	Крещение св. равноап. блгв. кн. киевского Владимира Святославича и его брак с Анной, сестрой византийского императора Василия II; крещение киевлян и начало христианизации Руси.
1015 г.	Мученическая смерть святых Бориса и Глеба.
50-е гг. XI в.	Основание Киево-Печерского монастыря при прп. Антонии Печерском.
1299/1300 г.	Переезд свт. Максима, митрополита Киевского, из Киева во Владимир-Суздальский (перенесение митрополичьей кафедры из Киева во Владимир).
Ок. 1303–1347 г.; 1371–1391/92 гг.	Существование независимой от Киевского митрополита Галицкой митрополии.
Ок. 1317 — ок. 1330 г.; 1354/55–1361 гг.; 1414–1419/20 гг.	Существование независимой от Киевского митрополита Литовской митрополии.
1326 г.	Заложен собор в честь Успения Пресв. Богородицы в Москве. Свт. Петр завещал похоронить себя в этом соборе, тем самым утвердив перенос митрополичьей кафедры в Москву.
Ранее 1342 г.	Преподобные Сергий и Стефан Радонежские основали обитель в честь Св. Троицы.
15 декабря 1448 г.	Поставление нареченного митр. Ионы Собором русских архиереев в митрополита Киевского и всея Руси — начало фактической самостоятельности Русской Церкви (АВТОКЕФАЛИЯ Русской Православной Церкви).
1458 г. – 1459 г.	Разделение Русской Церкви на Восточную (Московскую) и Западную (Киевскую, Литовскую) митрополии.
1499 г.	Завершение составления полного кодекса Библии при Геннадии, архиеп. Новгородском (Геннадиевской Библии).
1547–1549 гг.	Соборы в Москве при свт. митр. Макарии, канонизировавшие русских святых.
Февраль—май 1551 г.	Собор в Москве и принятие Стоглава.
1 марта 1564 г.	Издание Апостола кремлевским клириком диак. Иоанном Федоровым и Петром Мстиславцем.

1.1. Інструкція з сигналізації є обов’язковою для застосування підприємствами і організаціями залізничного транспорту України.

1.2. Інструкція визначає систему видимих і звукових сигналів для передачі наказів та вказівок щодо руху поїздів і маневрової роботи, а також види сигнальних приладів, за допомогою яких ці сигнали подаються.

1.3. Виконання вимог сигналів, встановлених цією Інструкцією, забезпечує безперервність і безпеку руху поїздів і маневрової роботи.

Інструкція з сигналізації на залізницях України (далі – Інструкція) розроблена відповідно до Закону України „Про залізничний транспорт”, Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.96 № 411, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.02.97 за № 50/1854 та ДСТУ 4183:2003 „Знаки колійні та сигнальні, що їх застосовують на залізничному транспорті. Загальні технічні умови”.