Основні ознаки фаз економічного циклу

Структура економічних циклів.

Класична схема промислового економічного циклу об’єднує чотири фази: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Криза:

· перевиробництво товарів стосовно платоспроможного попиту на них;

· значне скорочення обсягів виробництва;

· падіння цін

· дефіцит вільних грошових коштів, необхідних для платежів;

· біржовий крах і банкрутство підприємців;

· зростання безробіття;

· зниження рівня заробітної плати;

· спад рівня прибутку;

· масове знищення товарів, устаткування тощо;

· дезорганізація кредитної системи.

Депресії:

· застій виробництва;

· низький рівень цін;

· незначний обсяг торгівлі;

· не висока ставка позичкового відсотка;

· ліквідація товарного надлишку.

Пожвавлення:

· розширення обсягів виробництва до масштабів докризового рівня;

· зростання цін;

· підвищення прибутку;

· зростання зайнятості;

· пожвавлення торгівлі;

· посилення оптимістичних очікувань.

Піднесення:

· перевищення максимального обсягу виробництва докризового рівня;

· швидке зростання зайнятості;

· підвищення заробітної плати й інших видів доходів;

· кредитна експансія;

· штучне стимулювання сукупного попиту, зумовлене очікуванням торговців на зростання цін та їхнім бажанням купити більше товарів за нижчими цінами;

· розширення пропозиції, яка з часом перевищує попит і готує нову кризу.

Сучасна економічна теорія визначає дві фази економічного промислового циклу:

· регресія – включає кризу та депресію;

· піднесення – пожвавлення і піднесення (бум)

Особливості сучасних економічних циклів

Сучасні економічні цикли істотно відрізняються від циклів кінця ХІХ – першої половини ХХ ст.

· зменшилось тривалість промислового економічного циклу;

· змінилися амплітуда коливань економічного циклу: фаза економічного спаду стала коротша, а фаза піднесення – триваліша. Відсутня фаза депресії, хоча якщо спад дуже глибокий і тривалий, то фазу рецесії називають депресією.

· зникло чітке розмежування між пожвавленням та піднесенням. Ці фази об’єднуються в одну, яку називають розширенням виробництва. Виділяються верхня (бум) та нижня (спад) точки ділового циклу.

· змінилися й економічні показники у фазах циклу.

Це пов’язано з тим, що на сучасний цикл суттєвий вплив здійснюють ряд факторів:

1. Швидкоплинний розвиток НТР спричиняє потребу і робить можливим частіше оновлення основного капіталу внаслідок чого повторюваність криз стає частішою.

2. Інтернаціоналізація виробництва, поглиблення науково-технічного співробітництва, глобалізація економіки та розвиток НТП зумовлюють синхронізацію економічних циклів у різних країнах та регіонах світу.

3. Перевиробництво супроводжується не тільки зростанням безробіття, а й підвищенням цін та інфляцією – стагфляцією. Це пояснюється монопольним ціноутворенням та надмірними державними витратами, які покриваються додатковою грошовою емісією, що порушує нормальний грошовий обіг.

4. Більшість держав світу проводить антициклічну політику, спрямовану на згладжування коливань в економіці. Існують два типи заходів держави: політика стримування і політика експансії. Усі ці заходи пов’язані з регулюванням сукупного попиту і впливом на величину витрат, що здійснюються економічними агентами.

Політика стримування – це заходи держави на обмеження сукупного попиту і застосовуються, коли економіка перебуває у фазі піднесення:

• збільшення податкових ставок;
• скорочення державних витрат;
• скорочення державного виробництва;
• збільшення облікової ставки;
• продаж державних цінних паперів на відкритому ринку;
• підвищення норм обов’язкових банківських резервів;
• зниження заробітної плати.

Політика експансії – це заходи держави, спрямовані на розширення сукупного попиту, які використовуються на фазі спаду:

• скорочення податкових ставок;
• додаткові державні витрати;
• прискорення виконання інвестиційних програм;
• зниження облікової ставки;
• купівля державних цінних паперів на відкритому ринку;
• зниження норм обов’язкових банківських резервів;
• зростання заробітної плати.

Дата добавления: 2014-12-07