Основна. Проблематика та функції філософії права

ІІІ.

ІІ.

І.

Проблематика та функції філософії права

План

1.Пізнавальні можливості філософії права: основні завдання і функції.

2.Онтологічні основи соціально правової реальності.

3.Відмінності між природним і позитивним правом.(срс)

Філософія права як міждисциплінарна галузь знання,що об’єднує пізнавальні зусилля юриспруденції і філософії, існує близько 2,5 тисяч років і за цей час нагромадила значний інтелектуальний потенціал.

На терені Украіні філосовсько-правова думка почала робити перші кроки у 19 століті. Головним чином під впливом правників з Росії,які вже наприкінці 19-на початку 20століть мали наукові праці на рівні європейських спеціалістів.Проте події,пов’язані з жовтневим переворотом і приходом до влади більшовиків різко змінили стан справ – тоталітарному режиму були не потрібні ні філософія,ні право,ні філософія права в їхньому дійсному вигляді і призначенні.Відродження філософії права як спеціальної дисципліни і науки пов’язані розподом СРСР та утворенням Української держави.Центром підготовки наукових матеріалів з філософії права вважається Національна юридична академія ім.Ярослава Мудрого.

Що ж вивчає філософія права? Для студентів спеціальності „Правознавство уже відомий зміст та завдання Теорії і права”(навч. дисципліна „Теорія держави і права”)- це причини поява права,його розвиток і функціонування.„Причини цих причин”,або загальні основи буття правової реальності вивчає філософія права.Ці причини мають метафізичний, онтологічний, культурологічний, антропологічний, екзистенціальний характер,а тому спонукають до міркувань про природу буття і небуття,хаосу і порядку, цивілізації і культури,добра і зла тощо.

Підсумовуючи у питанні предмета філософії права слід відмітити наступне:

• філософія права шукає смисли у самому праві і в суміжних галузях;

• її цікавлять передумовні знання не тільки про саме право,а й про те,без чого воно не могло б бути правом;

• вона досліджує цивілізації,усередині яких функціонують системи права,культуру,релігію,мораль на які опирається право;

• вивчає державу,зусиллям якої переважно здійснюється правова регуляція соціального життя,норми і цінності,що складають зміст права,а також свідомість і поведінку людини,яка дотримується або порушує правові норми.

Основні функції філософії права:

1.Пізнавальна-дозволяє суб’єктом пізнання направляти свої інтелектуальні зусилля у бік най загальніших проблем буття правової реальності,її сутнісних протиріч;вона вибудовує філософські моделі правових феноменів,пояснює їх інтерпретує їхні смисли відповідно до вихідних філософських посилок.

2.Методологічна займається розробкою методів вивчення правової реальності.

3.Ціннісно-орієнтаційна-вибудовує ієрархію цінностей вироблених цивілізацією,виявляє серед них пріоритети.

4.Виховно-освітня-перекладає фундаментальна філософські проблеми на мову морально-правових поннять,доводить взаємозв’язок універсальних істин буття з існуванням конкретної особистості в соціальному просторі правової реальності;сприяє росту поваги до права,веде до поглибленого розуміння того.що все не правове,злочинне є принизливим для людини,суперечить її високому призначенню.

Онтологія-це наука про буття і людину в ньому про грані між буттям і людину в ньому,про грані між буттям і небуттям,його стабільність і мінливість,структуру та форми-усе те,що вбирає у себе невичерпний зміст космосу,природи,соціуму,людини,культури і цивілізації

Буття підкорюється певній логіці;що задається вихідними основами,які знаходяться у ньому самому.Основа-це те,що є для речі або феномена генетично первинним і безумовним,що визначає характер і межі їхнього просторово-часового перебування,що забезпечує усталено-динамічну єдність їх як цілісностей.

Універсальною онтологічною основою різноманітних форм сущого є взаємодія протилежних начал або протиріччя.Існує незлічена кількість пар протилежностей-світло і темряви,добро і зло,скінчене і нескінчене,правда і неправда,чоловіче і жіноче,тверде і м’яке тощо.Логіка цих з’явлень утворює внутрішній пульс буття,а характер взаємодії протилежностей визначає існування трьох головних форм –хаосу(ентропії),порядку і гармонії.

Хаос-це відсутність структурності,розсіяность,безмірність.Хаос або передує порядку,або виникає в результаті руйнування існуючого порядку.У зіткненнях своїх стихій він несе величезну потенційну енергію,здатних за певних умов втілитися,оформитись в конкретні структури.

Порядок-спосіб і форма існування організованих структур,внутрішньо врівноважених цілісностей.З них складається онтологічна над система,що перебуває в динамічному стані рівноваги.тобто здатна функціювати під впливом змін її функціонування як внутрішніх так і зовнішніх,гасити деструктивні імпульси і тенденції та репродукувати необхідні для себе форми і генерувати нові.

Гармонія-це злиття протилежностей в конкретну,органічну тотожність,коли усуваються різкі відмінності і контрасти між ними,налагоджується повна узгодженість взаємодій.У соціальному житті особливою сферою,що спеціально культивує гармонію,є мистецтво.Воно ніби для того і призначене,щоб нагадувати людям,що крім „лякаючого хаосу” і „розміреного,часом бездушного порядку”,існує вищий світ прекрасних гармоній.

У економічнму житті гармонію репрезентує економічна рівновага,тобто рівновага між виробництвом благ і споживання благ (пропозицією і попитом),але більше –це вміння її досягати та зберігати.

У політичному житті символом рівноваги є розподіл влади на законодавчу,виконавчу і судову.Інша думка-це мистецтво досягнення результатів,наслідком яких є збереження тривалого стану політичних стосунків у яких немає яскраво виражених переваг сторін.Прихильники конформізму вважають,що це мистецтво досягнення компромісів.Отже,у будь-якому разі гармонія і мистецтво-це взаємо заявлені форми;або без мистецтва не існує гармонії,і навпаки.

срс.Література-Філософія права:підручник.-К.І.2003.с.113-145

Право-це атрибут цивілізованого суспільства,тобто правова реальність виступає як світ цивілізованих відносин між соціальними суб’єктами,які керуються нормами права.Правова-реальність органічно включене в загальний,єдиний нормативно-ціннісний континум „цивілізація-культура”,де поряд із ним існують і функціонують звичаї,традиції,релігія,природна моральність і позитивна моральність,тобто усе те,що утворює природне і позитивне право.

Під природним правом- звичайно розуміють сукупність універсальних норм і принципів,що знаходяться в основі правових систем світової цивілізації.В основу природного права закладено природну моральність,внутрішнім проявом якої справжня автономія духу та можливість за будь-яких обставин поводитися як цілісний суб’єкт.

Під позитивним правом розуміють ті правові норми,які оформлені як система законодавства,підтримуваного силою даної держави в даний історичний період.Основу позитивного права складає позитивна мораль,суть якої зводиться до підпорядкування волі суб’єкта соціальній системі.

Основні відмінності між природним і позитивним правом
Природне	Позитивне
1.Похідне від природного ходу речей,є частиною світопорядку 2.Виникає із першими паростками цивілізації і культури. 3.В основу норм,стосунків покладено звичаї,традиції релігійні та етнічні вимоги менше юридичним документом. 4.Право на життя,свободу,власність,особисту гідність належать споконвічно від народження. 5.Природно-правове мислення-це філософський розум та метафізична інтуїція.	1.Створене людьми,віддане штучному формоутворенню,державі. 2.Виникає із створенням держави. 3.В основу покладено фіксовані письмові нормативні акти юридичного характеру. 4.Свободу і права людина одержує від держави,яка встановлює їм межі. 3.Позитивно-правове мислення є здатністю теоретичного розуму,що може виходити за межі розумового стереотипу.

В цілому можна зробити висновок,що природне право і позитивне право співвідносяться між собою як безмежність і як межа.

Засновники теорії природного права;Підерлянський.Вчений Гуго.Гроцій(1583-1645),Ю.Ліпсій(1547-1606).Українець С.Оріховський-Роксолан(1513-1576)

Література

Бачинін В.А.;Журавський В.С;Панов М.І.

Філософія права:Підручник для юрид.спец-теор…-К.:Видавничий дім „Ін Юре”,2003-472 с.(8-23;52-64;113-141)

Запитання для самоконтролю(с.160-161)

1.Що вивчає онтологія?

2.Як співвідносяться головні буттєві форми –хаос,порядок,гармонія?

3.У чому полягає принцип протиріччя та яка його роль у філософсько –правовому пізнанні?

4.Яка природа соціально-правового протиріччя?

5.Як співвідносяться природна моральність і позитивна моральність?

6.Чому право є атрибутом цивілізованого суспільства?

7.Які відмінності між природним і позитивним правом?

Тема 17

Історія правових цивілізацій

План

1.Історіософія правових цивілізацій;моделі розвитку;

2.Необхідність антропологічного повороту і право мислення;

І. ст.162-272

Сучасний світ знає декілька великих комплексів правових систем:

Західна (виступає у двох основних формах-рамано-германський та англо-американській),

Конфуціанська і Мусульманська.

Під правовою цивілізацією слід розуміти групу правових систем,що мають спільні релігійні-моральні та ідейно-філософські засади,подібні юридичні ознаки(наприклад ринкові права) і споріднені соціокультурні,нормативно-ціннісні структури(наприклад ментальність,християнська релігія).

Правова цивілізація західного типу має три глибинно історичні корені:1)Біблія;2)Філософська думка давніх греків;3)Мудрий реалізм і організаційна геніальність древніх римлян,що поставили емпіризм,раціоналізм і практицизм свого мислення на службу юрепроденції.

Аналітичні релігійні,етичні і філософські передумови існують і в конфуціанської,і в ісламської

правових цивілізацій.Наприклад,формування конфуціанської правової цивілізації здійснювалося під впливом:1)давньої релігії Даосизм;2)релігійно-етичних трактатів зібраних у „П’ятикнижжі” та коментарів до них Кон фу Цзи,що становлять основу філософської думки китайців;3)винахідливості давніх китайців та вміння швидко пристосовуватися до внутрішніх та зовнішніх умов функціонування суспільної системи.

Людська думка здавна робила спроби побудови філософських моделей історичного розвитку правових цивілізацій.Найбільш авторитетні моделі належать мислителям 18-20 століття:

а)Джанбаттіста Віко(1668-1774)- циклічна модель (епоха богів,епоха героїв,епоха людей);

б)Г.В.Ф.Гегеля(1770-1831)-східчаста модель(абстрактне право,моральність,мораль)

в)П.О.Сорокіна-історична топологія правових цивілізацій(ідеаціональної,почуттєвої,ідеалістичної)

ІІ. (ст.273-353)

Суть проблеми „антропологічного повороту” у правомисленні зводиться до того,що в основі теорії права та її реалізації у формі позитивного права мусить бути природа людини,її внутрішній світ(її Я) його протиріччя з навколишнім світом (інших Я) в усіх можливих проявах та співвідношеннях.

Література

1.Філософія права-с.162-353

Запитання для самоконтролю

1.Що таке правова цивілізація?

2.Розкрийте зміст основних концепцій історичного розвитку правових цивілізацій?

3.Що таке „осьовий час”? (срс)

4.Яке філософсько-правове значення Старого Завіту?

5.Які філософсько-етичні основи давньокитайської правової цивілізації?

6.У чому полягають релігійні-етичні основи ісламської правової цивілізації?

7.Що розуміють під „антропологічним поворотом” у правомисленні?

Рекомендована література

Петрусенко В.Л. Основи філософських знань: курс лекцій.

Навчальний посібник. - К.; “Каравела”; Львів: “Новий світ - 2000”, 2002-296с.

Петрушенко В. Л. Філософія: Підручник – К.; 2001.

Надольний І. Ф. Філософія: навчальний посібник. – К.; Вікар, 1997 - 584с.

Заїченко Г. А. Філософія: Підручник. – К.; 1996.

Андрушенко В., Михальченко М. Сучасна соціальна філософія: курс лекцій в двох томах – К.; Генеза, 1993.

Філософія: Курс лекцій / Склад. Р.Й. Струк. – Ів.- Франківський, 1995-214с.

Бичко І. В. та інші. Філософія: Курс лекцій. – К.; Либідь, 1993.

Філософія: світ людини: курс лекцій – К.;Либідь, 2003. 410с.

Дата добавления: 2014-12-07