Урок 8

V.Висновок.

Вч. Твори, що втілюють образ Тараса Шевченка й оспівують українську землю, відрізняються особливою щирістю. Сьогодні ми прослухали “Прелюд пам’яті Тараса Шевченка” Я.Степового, а також розпочали вивчення пісні “Стоїть тополя”.

ТЕМА: Розвиток образів камерної музики.

МЕТА УРОКУ:

Навчальна: вчитиучнів уважно слухати музичні тво-

ри вміти характеризувати їх;

- познайомити з біографією Е, Гріга;

- аналізування драматургії та композиції музичних

творів різних жанрів і форм (соната) щодо відо-

браження мозаїки навколишнього світу;

- визначення основних типів музичної драматургії:

контрастного, конфліктного, безконфліктного

- Різновиди ритмічного письма;.

- характеристика особливостей побудови сонатної

форми як співставлення та розвитку різнохарактер-

них образів.

- засвоєння поняття музична драматургія, сонатна форма та її складові.

Виховна: - виховувати любов до класичної му –

зики, рідного народу;

- виховувати здатність співпереживати зміст ро- зучених пісень та почутих музичних творів.

Розвиваюча: - розвивати музичні здібності учнів

їх творчі задатки;

- розвивати співацькі навики;

- розвиток вокально – хорових навичок.

Обладнання: Інструменти, магнітофон, диск із запи –

сом твору, папки із теорією, портрет компози-

тора, наочні матеріали.

Методи і прийоми: словесні (розповідь, бесіда), наоч-

ні (використання папок портрету композитора

демонстраційний матеріал малюнок) власний показ вчителя аналіз музичного твору, метод порівняння, спів групами та індивідуально.

ХІД УРОКУ:

I. Організація учнів до уроку.

Музичне вітання:

Вступне слово вчителя:

Вч. Що ж називають камерною музикою? Коли не було концертних залів чи філармоній, інструментальну музику та невеликі вокальні твори виконували переважно в домівках любителів музики. Збиралися декілька музикантів, розставляли пюпітри, виймали з футлярів скрипки, альти, віолончелі (іноді флейти та гобої); хтось сідав за клавесин – і розпочинався домашній концерт.

Так народилися жанри, призначені для виконання не у великій залі, театрі чи церкві, а в кімнаті. Таку музику стали називати камерною (з італійської саmеrа – кімната), адже в кімнаті не зіграєш симфонію, не поставиш оперу чи ораторію. Тому камерними називають твори, написані для невеликої кількості виконавців (інструментальні п’єси, дуети, тріо, квартети, пісні й романси, інструментальні цикли та сонати).

Камерна музика – музика, створена для виконання малим складом музикантів і невеликих приміщеннях

Вч.Сонату можна порівняти з симфонією, але вона меншого розміру, з меншою кількістю виконавців – одним або двома. Слово „соната” означає „той, що звучить”. Цей інструментальний твір дає можливість інструменту „прозвучати”, продемонструвати всі свої можливості. Багато сонат написано для фортепіано соло та дуету фортепіано зі скрипкою, флейтою або трубою тощо.

Соната – це багаточастинний циклічний твір камерного жанру для фортепіано чи будь-якого інструменту й фортепіано.

Вч. Соната має складну композицію. Три її великі частини поєднують контрастні чи конфліктні образи. Зміст цих частин більш глибокий і наповнений, аніж зміст інших камерних творів.

Дуже важливою є перша частина сонати, де кілька тем-партій немов ведуть між собою діалог. Зверніть увагу! Лише першу частину сонати пишуть у сонатній формі.

Друга частина сонати зазвичай повільна, написана у тричастинній репризній формі. Третя частина – швидка, написана у формі сонати або рондо.

Сьогодні ми познайомимося з Сонатою для фортепіано та віолончелі Едварда Гріга. Норвезький композитор присвятив її своєму братові Йону – талановитому віолончелістові.

Експозиція сонати починається з лірико-патетичної головної партії. Вона побудована на вольовій темі, що спочатку звучить у виконанні віолончелі як схвильована лірична оповідь, а потім – у виконанні фортепіано – переходить у суровий, енергійний образ.

Побічна партія – мрійливо-натхненна та світла.

II.Слухання. Е. Гріг. Соната для віолончелі та фортепіано. І ч. (експозиція)

Вч. У прослуханому творі використаний принцип контрасту: неподібні між собою образи, що символізують романтичність, мрійливість натури самого композитора.

Розповідь про Е. Гріга

Завдяки Едварду Грігу в кінці ХІХ століття увесь світ дізнався про Норвегію, сувору красу її природи, поезію її мистецтва. Саме у творчості цього норвезького композитора можна відчути всю глибину народної душі, її благородні думки, любов до рідної землі.

Як і більшість видатних композиторів, Гріг виріс у сім’ї, закоханій у музику. Його мати була хорошою піаністкою. Хлопчик навчався грі на фортепіано, а пізніше батькам порадили відправити сина до Лейпцизької консерваторії. Гріг дуже добре вчився, освоюючи сухі постулати німецьких академіків. Водночас його вабила музика Шумана, Шопена, Вагнера, концерти яких він при нагоді відвідував. Наступне музичне захоплення Едвард Гріг пережив, коли працював у Копенгагені. У середовищі музикантів він познайомився з великою колекцією норвезьких народних мелодій, танців і поем. Це переконало Гріга шукати натхнення у своїй рідній землі, а також створити нову національну школу музики. З тих пір він писав твори, переповнені націоналістичними почуттями.

Підтримку його палкій закоханості в національну культуру – звичаї, мистецтво, музику – надали зустрічі з норвезькими письменниками Генріхом Ібсеном та Берштейном Бернсеном, з угорським композитором Ференцем Лістом і російським Петром Чайковським. Світове визнання здобула музика до драми Генріха Ібсена „Пер Гюнт”, в якій поєдналися казкові образи скандинавського фольклору з реальними картинами народного побуту і природи. Це і фантастично-суворий образ епізодів „У печері гірського короля” та „Хода гномів”, і поетичний пейзаж норвезької природи „Ранок”, і проникливо-прекрасний гімн коханню „Пісня Сольвейг”.

III. Теорія. Різновиди ритмічного письма.

Вч. Всі музичні жанри так чи інакше пов’язані з певними метро ритмічними засобами виразності. При поєднанні метра і ритму в музичному творі ми відчуваємо зв'язок музики з жанром вальсу, маршу чи колискової. Так відбувається узгодженість між метром, ритмом і мелодією. Але буває і так, що ритмічний рисунок пісні має більш гострий характер. Наприклад, в піснях «Хай буде так», «Іванку, Іванку» це відбувається за рахунок перенесення сильної долі на слабку. У такому такті опорні моменти ритму і метра не співпадають, утворюючи синкопу - довгий звук на слабкій долі. Синкопа завдяки своїй гостроті знаходить широке використання в народній,, класичній та естрадній музиці.

Вч. Поділіть на такти, вкажіть синкопи та проспівайте вправу.

Вч. Визначіть тоніку і тональність та проспівайте вправу.

IV. Виконання пісні О. Садчий «Стоїть тополя».

Вч. Робота над піснею “Стоїть тополя”

А тепер ми продовжимо вивчення пісні „Стоїть тополя”.

Під час роботи над твором зверніть увагу на виразне й осмислене виконання тексту пісні, творче втілення її образу.

Караоке. Пісня “Стоїть тополя”

Дата добавления: 2014-12-07