Міфологія та вірування давніх слов’ян

Східнослов’янські племена сповідували язичництво. Праслов’яни обожнювали сили природи і відчували себе її частиною. Давніх слов’ян можна охарактеризувати як світлопоклонників або сонцепоклонників. Сонце – втілення батьківського начала у світі і ототожнювалось з вогняним теплом. Сварог, Дажбог, Ярило, Ладо, Перун – це прояви одного божественного начала, які характеризують різні його функції.

Отже, Сонце пов’язувалось з образами:

Сварог – прабог, Бог світла й небесного вогню; його називали «Золотим Вогнем». З ним пов’язували творіння землі;

Даждьбог – бог Сонця («сонячний» бог), який повинен дбати про майбутній врожай.

Перун – бог грози, володар блискавки та грому;

Ярило – бог весняного Сонця, весняних робіт. Назва «Ярило» походить від назви місяця травня – «ярець». Колись існувало слово «яр», що означало «гарячий», «палкий». Весну теж називали «ярою».

Коляда – небесна матір, дружина Дажбога. Імя походить від слова «коло» – стародавньої назви Сонця. За легендою Коляда навчила давніх українців робити колесо. Православна церква підпорядкувала даті народження Коляди свято Різдва, під час якого співаються колядки.

Від містичного шлюбу Сонця й Землі народилася дівчина Лада (Дана, Макош), яка забезпечував майбутній врожай.

Символи, пов’язані із Сонцем, отримали назву «солярні» символи. Вони зустрічалися на посуді, вишиванках та писанках. Одним з таких символів є свастика. Це найдавніший символ Сонця, що був поширений по всій землі. У XX ст. н.е. він став головним символом германського фашизму. Після Другої світової війни було вирішено заборонити свастику як неприємну пам'ять про фашизм. Але таким чином було заборонено священний символ європейської культури.

Велику очищувальну силу мав вогонь, йому поклонялися, тому протягом I тис. н. е. серед слов’ян панував поховальний обряд спалювання.

Важливу роль у відтворенні природи, забезпечення кормами худоби відігравав Велес. Йому належали й всі померлі. Головним діянням Велеса стало те, що він привів у рух світ, створений Сварогом. Отже, закон правильності руху дав світові Велес. Цей закон записаний у священній «Книзі Велеса» («Велесовій книзі»).

Поступово сталися зміни у ставленні до міфологічного світу: Перун сприймався як уособлення сили, влади князя та його дружини. Велес – як бог простого народу, покровитель звичайних земних справ: торгівлі, скотарства й мистецтва.

В часи прийняття християнства залишки язичницьких вірувань були витіснені. Але деякі дохристиянські ритуали злилися з християнськими обрядами:

Народження Сонця (Коляда – Сонце) – з Різдвом Христовим,

Масляна і закликання весни – із заговінням перед Великим постом;

Гаївки та весняні свята Красної Горки – з Великоднем та ін.

У слов’ян була розвинута демонологія – вірування в духів – домовиків, упирів, злиднів, лісовиків, мавок, русалок, болотяників та ін. Усі ці істоти могли зашкодити людині. Тому дуже важливо вміти від них захищатися, а зняти відлякування, заклинання досконало могли лише професійні відуни. Тому у слов’ян була дуже розвинута магія. Віщуни й відьми жили завжди окремо, часто в лісі, володіли рідкісними знаннями і навичками, їх боялися, але й часто користувалися послугами з метою зцілення.

Але незважаючи на розвинену систему вірувань, майже немає свідчень про наявність храмів та жерців у слов’ян, а також про зовнішній вигляд слов’янських ідолів. Тому часто поклонялись предметам, присвяченим божеству.

Давні слов’яни молилися тільки перед вівтарями, спорудженими на відкритих святилищах, які споруджували на березі річок, у гаях, на пагорбах. Це свідчить про прагнення слов’ян не відокремлювати божество від природи.

Язичницька релігія, як і християнська, виробила своєрідну культуру. Після 988 р. християнство поширювалося на Русі болісно, непослідовно, здебільшого для народних мас насильно, примусово і повністю так і не витіснило язичництво. Люди приймали християнство, але й язичництво не кидали. Довгий час у народі поклонялись язичницьким богам, залишки старих, язичницьких вірувань трималися ще дуже довго. Багато елементів старої релігії сприйняло й християнство.

Отже, з часом на Русі створювалась синкретична віра як результат обрусіння християнства.

Дата добавления: 2014-12-07