Управління касовими залишками

\

Цілі:

мінімізація залишків економія коштів зменшення ризиків підвищення ліквідності ДЦП

Методи:

- вирівнювання в часі обсягів доходів та видатків

- вирівнювання в часі обсягів надходжень та витрат інших ніж доходи та видатки

Необхідні передумови:

- запровадження ЄКР

- ефективна платіжна система

- прогноз доходів та видатків

- розвинутий фінансовий ринок

- оперативна система обліку державних фінансових потоків

Засоби та інструменти:

Залучення розпорядників до управління ліквідністю:

- інформування щодо планових обсягів видатків

- самостійне визначення розпорядниками обсягу коштів, які необхідно розмістити

Інвестиційна програма з розміщення коштів:

депозитні аукціони достроковий викуп ДЦП зворотне репо інші форми розміщення

Програма короткострокових запозичень:

- казначейські зобов'язання

- кредити

- інші форми запозичень

Рис. 3.2. Механізм управління касовими залишками

пуск короткострокових боргових зобов'язань та інше. У випадку некоректності про­гнозу на розпорядників коштів накладаються штрафи у вигляді зниження майбутніх річних асигнувань. Недоліком цього методу є збільшення ймовірності неефективно­го використання коштів, або навпаки недофінансування певних видатків з метою відповідності фактичних видатків складеному прогнозу.

Натомість у Швеції функціонує зворотна версія цієї моделі, яка ґрунтується на наданні стимулів розпорядникам ефективно використовувати бюджетні кошти. Вона передбачає, по-перше, нарахування відсотків на невикористані ліміти коштів, розпо­рядників, які спрямовуються надалі цим розпорядникам; по-друге, розпорядникам, які здійснюють інвестиції в основний капітал, надається можливість перенесення не­використаної суми річних призначень на наступний рік, разом із нарахованими на них відсотками. Такий крок має на меті, по-перше, підвищити ефективність здійс­нення видатків, оскільки в іншому випадку розпорядники наприкінці року будь- якою ціною намагаються освоїти виділені кошти не дивлячись на те, що ефектив­ність їх освоєння є низькою, зважаючи на погодні чи кон'юнктурні ринкові умови (як це традиційно відбувається в Україні, коли Укравтодор у листопаді та грудні мі­сяці активно займається ремонтом та будівництвом доріг). По-друге, зменшити рап­тове та різке збільшення попиту з боку державних структур, що матиме негативні ін­фляційні наслідки.

2) Короткострокові державні запозичення. З метою вирівнювання касових за­лишків, країнами ЄС широко використовуються залучення короткострокових ресур­сів. Але масштаб та форми залучення короткострокових позик суттєво різниться.

Деякі країни, наприклад Італія, намагаються створити високоліквідний ринок корот­кострокових боргових зобов'язань, щоб у будь-який момент мати доступ до ліквід­ного ринку. Інші із менш ліквідними ринками, зокрема Австрія, Ірландія, Португа­лія традиційно використовують здебільшого синдиковані кредити, від фінансових установ. Різною є також стратегія уряду щодо обсягів касових залишків уряду в за­лежності від ступеня схильності до ризику.

3) Зацікавлення органів управління касовими залишками у зменшенні залишків на рахунку в центральному банку. Необхідність цього заходу полягає у тому, що чим більші залишки на рахунку в центральному банку, тим більший вплив має коливан­ня його обсягів на банківську систему. Для цього використовують різні механізми стимулювання, зокрема, встановлення цільового середньорічного залишку на рахун­ку із встановленням або без нижньої та верхньої межі. Використовується також меха­нізм нарахування відсотків на кошти у центральному банку до певної верхньої межі для того щоб стимулювати відповідальні органи не перевищувати її. Зокрема у Бель­гії та Нідерландах ця межа встановлена на рівні 50 млн., у Франції — 300 млн. євро.

Управління касовими залишками в США. Використання касових залишків у США була зумовлена міркуваннями щодо нейтралізації впливу їхніх коливань на резерви у банківській системі. Тому Казначейство та Федеральна Резервна Система розробили спеціальну програму збору податків та одночасного розміщення надлишкових кош­тів серед банків, що обслуговували клієнтів — Тгеазигу Тах & Ьоап (ТТ&Ь). Усі учас­никами ТТ&Ь програми поділяються на три види:

1) розрахункові (соїіесіог іпзііїиііоп) — установи, що зараховують податкові пла­тежі на рахунок Казначейства у ФРС у день внесення платежу;

2) утримувачі (геїаіпег іпзііїиііоп) — установи що зараховують податкові платежі та в автоматичному режимі мають право залишити деяку їх частину;

3) інвестори (іпуезіог іпзііїиііоп).

Казначейство встановило цільовий показник касових залишків, що зберігаються у ФРС на рівні 7 млрд. дол. в періоди значних коливань податкових надходжень (в пер­шій половині січня, квітня, червня та вересня, а також частково в середині березня та грудня) та 5 млрд. у інші періоди. Зняття коштів з депозитів та прямі інвестиції дозво­ляють Казначейству підтримувати касовий баланс у ФРС на бажаному рівні. З метою ефективного планування касових залишків Казначейство США вимагає від розпоряд­ників повідомляти про обсяги операцій, які перевищують 50 млн. дол. США за два дні та 500 млн. дол. США за 5 днів.

До 9:00 кожного ранку працівники Казначейства та Нью-йоркського відділення ФРС незалежно один від одного оцінюють щоденні податкові надходження від роз­рахункових установ та інші надходження і за найбільш ймовірний сценарій розвит­ку подій, беруть середнє значення їх власних оцінок.

У випадку, якщо середня оцінка заключного балансу перевищує цільовий рівень, Казначейство інвестує надлишок установам інвесторам, що мають відповідне забез­печення та потребу у залученні додаткових ресурсів. У протилежному випадку Каз­начейство надсилає установам інвесторам повідомлення про зняття з депозиту суми, якої не вистачає для відповідності касового залишку у ФРС цільовому показнику.

Усі депозити, що розміщені на головному рахунку повинні забезпечуватись висо- коліквідними, з високим рейтингом цінними паперами: зобов'язаннями Казначейст­ва, борговими цінними паперами приватного сектору, позиками аграріям та студен­там. Сума забезпечення має співвідноситись із сумою депозиту із певним дисконтом залежно від виду цінного паперу. В окремих випадках, коли кошти на рахунку уря­ду перевищують цільовий показник, а установи із числа утримувачів та інвесторів не мають відповідних обсягів цінних паперів у якості застави, Казначейство використо­вує полегшену програму умов ТТ&Ь програми — 8ресіа1 Бігесі Іпуезітепі^[11] (8БІ), приймаючи як забезпечення інші види цінних паперів із нижчим рейтингом. Розмі­щення та закриття депозитів за програмою 8ВІ відбувається в день оголошення про відповідні наміри, або на наступний день.

Розвиток інформаційних технологій та системи електронних платежів призвів до більш точних прогнозів касових залишків^[12] та можливості запровадження автоматичних програм коригування залишку на рахунках депозитних установ. Впровадження остан­ніх було зумовлено необхідністю мінімізувати вплив залишків на рахунках уряду у ФРС на банківську систему. Зокрема у липні 2000 року Казначейство та ФРС запровадили нову спільну інвестиційну програму — Тгеазигу Іпуезітепі Ргодгат (ТІР), що суттєво оновлювали принципи роботи ТТ&Ь програми. Ця програма передбачала здійснення так званих поточних інвестицій — Оупатіс Іпуезітепі, сума яких залежала від того на­скільки точно здійснюється прогноз надходжень та витрат уряду. Наприклад при про­гнозному обсягу надходжень до федерального бюджету у 500 млн. дол. США встанов­люється сума, яка може використовуватись для поточних інвестицій — Ваіапсе ЛуаіІаЬІе Гог Оупатіс Іпуезітепі, і визначається наприклад як різниця між фактичними надход­женнями та деякою фіксованою сумою наприклад 300 млн., яка має бути спрямована до Казначейства. У випадку якщо фактичні платежі будуть становити 650 млн., поточ­ні інвестиції становитимуть 350 млн., якщо 350 млн. то лише 50 млн.

Починаючи із 2002 року Казначейство для приведення відсоткової ставки до рин­кової, започаткувало нову програму розміщення строкових депозитів — Тегт іпуезі- тепі Рго§гат (ТІО). На відміну від попередніх програм, ТІО передбачає проведення аукціонів щодо розміщення строкових депозитів уряду, на основі яких встановлюва­лась ставка розміщення, яка в середньому на 15 — 25 базових пунктів вища за став­ку під яку розмішувались депозити за ТТ&Ь програмою. Строки розміщення депо­зитів за ТІО програмою коливаються від 1 до 32 днів. Також розміщення строкових депозитів за ТІО програмою передбачало розширення кількості предметів застави. Це мало позитивний вплив на спроможність учасників торгів залучати бюджетні ре­сурси, а з іншого боку не становило значної загрози зниження ліквідності, такої як можливість неповернення регулярних депозитів розміщених ТТ&Ь програмою, які мають риси депозитів до запитання.

У 2006 році Казначейством США було запроваджено альтернативну ТІО програ­му розміщення строкових депозитів терміном на 1 день депозитів — операції репо.

Від розміщених депозитів за ТІО програмою депозити розміщені на умовах зворот­ного репо відрізнялися вищою ліквідністю, що зумовлено: 1) коротким строком роз­міщення — 1 робочий день; 2) практично щоденним розміщення депозитів за цією програмою; 3) на відміну від ТІО, програма зворотного РЕПО з юридичної точки зо­ру надає можливість швидше отримати розміщені депозити через реалізацію предме­ту застави або повернення їх третім учасником — гарантом операції репо; 4) на від­міну від депозитів розміщених за ТІО програмою предметом застави є лише зобов'язання Казначейства США із дисконтом у 1% (зобов'язання строком до 3 ро­ків), 2% (зобов'язання строком від 3 до 10 років), 3% (зобов'язання строком від 10 до 30 років).

Крім того у США операції репо слугують індикатором ставки за якою доцільно розміщувати депозити за ТІО програмою. Обсяг розміщення депозитів за програмою репо є незначним і коливається в межах від 0,5 до 6 млрд. дол. США. Організацію операцій репо здійснює федеральний резервний банк Сент-Луіс. Таким чином касо­ві залишки у США фактично розподіляються на декілька категорій за ступенем лік­відності:

1) Депозити до запитання розміщені на рахунках у ФРС — мають найвищу лік­відність. Середнє значення депозитів на рахунках у ФРС підтримується на рівні 0,2% від до річних видатків, що становить 17-20% від середньорічних касових залишків;

2) Кошти розміщені з використанням механізму репо. їх середнє значення під­тримується на рівні 0,04 — 0,08% щодо річних видатків, що складає 4 -7% від серед­ньорічних касових залишків.

3) Регулярні поточні депозити розміщені на рахунках приватних установ за про­грамою ТТ&Ь та її різновидами 8ресіа1 Оігесі Іпуезітепі, Бупатіс Іпуезітепі. Залеж­но від класу установ — учасників ТТ&Ь, ліквідність розміщених коштів різниться.

4) Строкові депозити розміщені за програмою ТІО найменш ліквідна форма роз­міщення депозитів. Середнє значення строкових депозитів щодо річних видатків ста­новить 0,21-0,35% і займають вони від 46% до 58% усіх касових видатків.

Особливістю управління касовим балансом в США є надзвичайно низький рівень касових залишків — близько 1% від річних видатків федерального бюджету. Таке низьке значення касових залишків вдається досягати завдяки, активному використан­ня короткострокових зобов'язань для покриття касових розривів. Зокрема частка ко­роткострокових казначейських зобов'язань строком обігу до 1 року (ігеазигу Ьіііз) у структурі всього боргу федерального уряду^[13] становить 25%. Для цього Казначейство випускає цілий спектр зобов'язань, зокрема на регулярній основі строком обігу 4 тиж­ні, 26 тижнів, 56 тижнів, та, при потребі, більш короткострокові зобов'язання стро­ком обігу від кількох днів (сазії тапа§етепі ігеазигу Ьіііз). Про високу ефективність управління касовими залишками свідчить також показники коефіцієнту варіації за­гальних касових залишків на рівні 80%, з одного боку, та відносно низький коефіці­єнт варіації залишків у ФРС на рівні 15 — 50% з іншого. Хоча варто зазначити, що настільки вдале управління касовим балансом зумовлюється можливістю виходити на найбільш ємний та ліквідний фінансовий ринок у світі, чого позбавлені органи з управління касовими залишками у інших країнах світу.

Управління касовими залишками у Франції. Особливістю управління касовим балан­сом у Франції є те, що Казначейство Франції — Адепсе Ргапсе Тгезог обслуговує не тільки центральний уряд, як це відбувається у США, Австралії та Канаді, зважаючи на їх федеративний устрій, а й органи місцевого самоврядування, ряд великих державних підприємств і навіть деякі африканські франкомовні країни. Для цього було запровад­жено єдиний казначейський рахунок — Тгеазигу зіп§1е ассоипі, який відображав балан­совий підсумок усіх учасників цієї системи з можливістю розміщувати надлишки на міжбанківському ринку. Частка грошових потоків уряду від обсягу, що обслуговувало казначейство становила 45,6%, органи місцевої влади — 31,4%; державні підприємст­ва та інші державні установи 23%. Інша особливість полягає у тому, що розрахунково- касові операції розпорядників бюджетних коштів здійснюється 211 філією центрально­го банку, а не комерційними банками, як це є у всіх розвинутих країнах. Наприкінці кожного робочого дня консолідований підсумок операцій центрального уряду та інших клієнтів Казначейства повинен мати кредитовий залишок. Протягом дня допускаєть­ся існування дебетового залишку. На ту частину касового залишку, що розміщена у центральному банку нараховуються відсотки за ставкою нижчою від ринкових.

До обов'язків казначейства щодо управління касовим балансом належить:

1) Визначати обсяг готівки, що зберігається на ЄКР;

2) Інвестувати тимчасовий надлишок готівки на міжбанківському рику у формі незабезпечених позик, операцій зворотного репо, а також позик окремим країнам єврозони із якими є домовленості про взаємне розміщення надлишкових ресурсів (Бельгія, Фінляндія, Нідерланди, Німеччина). Розміщення надлишкових залишків у формі незабезпечених депозитів здійснюється серед первинних дилерів шляхом про­ведення тендерів, ключовою умовою яких є ціна, а при її рівності — кредитний рей­тинг. Доходи від розміщення надлишкових залишків у 2006 та 2007 роках складали 674 та 658 млн. євро відповідно, в тому числі: а) від розміщення у формі позик пер­винним дилерам 20% та 30%; б) від розміщення з використанням зворотного РЕПО, учасниками якого є теж первинні дилери, — 79% та 69%; в) від позик наданих уря­дам краї єврозони — по 1%.

3) Залучати готівку у формі незабезпечених кредитів, операцій КБРО та запози­чень від окремих країн євро зони.

4) Здійснювати випуск короткострокових дисконтних казначейських зобов'язань — Тгеазигу Ьііі для покриття тимчасових касових розривів. Станом на липень 2008 року обсяг цих зобов'язань складав 102 млрд. євро, що становить 10% від загально­го обсягу боргу. Випуск цих зобов'язань і строком обігу в 1 місяць, 3 місяці, 6 міся­ців та 1 рік забезпечило середньозважений строк обігу 182 дні.

Середньорічний обсяг залишків на єдиному казначейському рахунку у 2006 році складав 25 — 30 млрд. євро, що по відношенню до річних обсягів видатків становить близько 3%. Левову частку із цих коштів становили депозити розміщені через зво­ротне репо — до 80%, депозити без забезпечення — до 20%, позики надані урядам інших країн та кошти в центральному банку.

Варто зазначити, що в порівнянні із іншими країнами, що розглядались вище, об­сяг залишків розміщених в центральному банку є надзвичайно низьким — при цільо­вому орієнтирі у 100 млн., у 2006 році Казначейству вдалося знизити цей обсяг до — 96 млн. євро, що становить 0,3% від загального обсягу касових залишків, або 0,01 % від річного обсягу видатків (нагадаємо, що у США цей показник становить 0,19%, у Канаді — 0,7%, в Австралії — 0,5%). Такі результати було зумовлено цілеспрямова­ною роботою Казначейства щодо зниження цих залишків, зокрема у 2001 році вони становили 500 млн. дол. США, у 2002 — 455 млн. дол. США, 2003 — 113 млн. дол. США, 2004 — 112 млн. дол. США, 2005 — 105 млн. дол. США.

На депозити уряду розміщені у центральному банку нараховуються відсотки близькі до ринкових. Але з метою зацікавлення уряду у зменшенні залишку на рахунках у цен­тральному банку нарахування відсотків не здійснюється на суму вище 300 млн. євро.

З метою недопущення помилок при визначенні необхідних касових залишків у Франції місцеві органи влади зобов'язані повідомляти казначейство про проведення разових операцій із значним обсягом — які перевищують 1 млн. євро, до 16:00 попе­реднього дня. Фактична частка проведення операцій в обсягах більше 1 млн. євро із завчасним повідомленням у 2006 році становила 92% при цільовому показнику 95%.

Управління касовими залишками в Україні. В Україні відповідальними за управлін­ня касовими залишками органами є:

- Міністерство фінансів України разом Державним казначейством України — що­до управління тимчасово вільними коштами єдиного казначейського рахунка та коштами валютних рахунків державного бюджету;

- Місцеві фінансові органи — щодо управління тимчасово вільними коштами місцевих бюджетів. Тимчасово вільні кошти — це обсяг коштів, які обліковуються у Державному казначействі на рахунках державного (місцевого) бюджету, відволікан­ня яких не призведе до втрати платоспроможності державного (місцевого) бюджету та виникнення заборгованості за загальним або спеціальним фондом державного (місцевого) бюджету, протягом періоду, на який передбачається здійснити розміщен­ня таких коштів на фінансовому ринку.

В Україні передбачено два методи розміщення тимчасово вільних коштів та кош­тів валютних рахунків на фінансовому ринку:

- через проведення операцій зворотного репо;

- через розміщення на депозитах в комерційних банках.

Процес розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету був започат­кований у 2008 році з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №907 "Про затвердження Порядку тимчасової купівлі (продажу) державних цінних папе­рів". Однак тоді, у зв'язку з розгортанням кризових явищ на фінансових ринках, роз­міщення коштів державного бюджету так і не відбулося.

Із прийняттям нового Бюджетного кодексу, право Міністерства фінансів Украї­ни, за погодженням з Національним банком України, здійснювати активне управлін­ня тимчасово вільними залишками коштів державного бюджету та коштами валют­них рахунків державного бюджету шляхом розміщення на депозитах або проведення операцій зворотного репо було передбачене на законодавчому рівні.

Натомість місцеві фінансові органи достатньо давно здійснюють управління тим­часово вільними коштами шляхом розміщення їх на депозитах. В новій редакції Бюджетного кодексу передбачене також право місцевих фінансових органів здійсню­вати операції зворотного репо. Зокрема, ним передбачено, що місцеві фінансові ор­гани за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місце­вої ради можуть здійснювати на конкурсних засадах розміщення тимчасово вільних коштів, з подальшим поверненням таких коштів до кінця поточного бюджетного пе­ріоду. При цьому, операції зворотного репо можуть проводитись із державними цін­ними паперами, цінними паперами, емітованими Автономною Республікою Крим, відповідною міською радою.

Дата добавления: 2014-12-27