Назва наукової публікації 6 страница

Відомості про ті або інші ідеї, які висунуті автором, патенти на винаходи одержані і (або) з його участю поза сумнівом прикрашають дисертацію. Тим самим підкреслюється світова новизна відповідних пропозицій автора (або пропозицій, одержаних з його участю), засвідчена державною патентною експертизою.

У кандидатській дисертації іноді вважається за доцільне перед підзаголовком Публікація передбачити додатковий підзаголовок Апробація з викладом відомостей про участь претендента у вузівських, відомчих і міжвідомчих семінарах і конференціях.

13.2.2.2. Відзначення в дисертації реалізації результатів.При викладі відповідних відомостей слід указувати назву організацій, в яких здійснена реалізація, найменування форм реалізації і реквізити відповідних документів. Для того, щоб спростити експертизу дисертації і уникнути пересудів, доцільно вказані в тексті і авторефераті дисертації факти впровадження результатів проведених досліджень (попутно корисно відмітити, що в дисертації, яка має теоретичне значення, їх може і не бути) засвідчити актами. Приклад:

“ Основні результати дисертації реалізовані

a) в установах Міністерства оборони України:

у ескізному проекті ДКР “Патруль”, інв|. в/ч ____ № 7432с, 6323-6327 с. (акт, затверджений командиром в/ч ____, вх|. КВіРТУ| № 89/НДЧ від 23.04.97);

у методичних матеріалах “науково-методичний апарат логічного висновку для обробки інформації в АСУ військами...”, інв|. в/ч ____ № 5717 (акт, затверджений командиром в/ч ____, вх|. КВіРТУ № 89/НДЧ від 23.04.97);

у технічному проекті системи імітаційного моделювання бойових дій ракетних з'єднань, інв|. в/ч ____ № 193347 (акт, затверджений командиром в/ч ____, вх|. КВіРТУ № 86/НДЧ від 23.04.97);

у звіті про командно-штабні учення інв|. НТК| РВСН| № 25256 (акт, затверджений головою НТК|, вх|. КВіРТУ № 87/НДВ від 21.03.97);

б) у військах:

при розробці Плану бойових дій об'єднання, інв|. в/ч _____ № 5323/сх (акт, затверджений командиром в/ч _____, вх|. КВіРТУ № 243/НДВ від 30.11.96);

в) в навчальному процесі КВіРТУ |:

при розробці тематичного плану учбової дисципліни Д-103 інв|. кафедри 2 №258 і методичної розробки “Оцінка можливостей ВТО| і СНС| по поразці об'єктів РВСН|” інв|. кафедри 2 № 259 (акт, затверджений заступником начальника училища по учбовій і науковій роботі, вх|. КВіРТУ | | № 241/НДВ від 30.12.96)

Наукові результати дисертації використані при підготовці чотирьох звітів про НДР [36-39]7, два з яких реалізовані замовниками – акти про реалізацію НДР вх|. КВіРТУ № 122/НДВ від 12.10. 94 і № 63/НДВ від 14.07.95 ”.

13.2.2.3. Перший розділ дисертації традиційно присвячується аналізу предмету дослідження, недоліків відомого науково-методичного апарату, формулюванню постановки загального наукової задачі (проблеми) дисертаційного дослідження і обгрунтуванню її актуальності.

Досить поширеним недоліком є слабка ув'язка змісту першого розділу дисертації з подальшими її матеріалами: претендент висловлює тут все, що знає про предмет дослідження, приводить таблиці пояснень і графіки, які запозичені ним з відомих публікацій, займається якісним обгрунтуванням висновків, не виходячи ні в обгрунтуваннях, ні в самих висновках за межі того, що є загальновідомим і вже описано у відповідній спеціальній літературі. Матеріал виявляється піднесеним у формі реферативного повідомлення, причому не в кращому для науки сенсі цього виразу, відповідному схожому по звучанню слову "рефері" (суддя), а в гіршому, адекватнішому простому повідомленню свідка про загальновідомі факти.

Щоб цього не відбулося, слід прагнути подивитися на предмет дослідження своїм поглядом з позицій того загального наукової задачі (проблеми), рішення якого повинне міститися в дисертації, ввести свої показники оцінки предмету дослідження, побудувати власні таблиці і графіки, які підтверджують актуальність дослідження. Переважно матеріал цієї частини дисертації підносити у формі переосмислення опублікованих в науковій літературі (статтях, монографіях, звітах про НДР, інших дисертаціях і т.д.) висновків і рекомендацій інших авторів, при цьому доцільно піддавати обговоренню, головним чином, не самі по собі факти, а публікації і думки про факти, і тут же висловлювати власну думку, наприклад:

"Для того, щоб одержати... в даний час використовується велика кількість технологічних прийомів, які достатньо повно описані у відомих документах і матеріалах (див., зокрема [22...33, 42...48]). Висока ефективність відомих технологічних прийомів в умовах... підтверджена досвідом промислової практики ([49,50]). Слідує, проте, вказати, що, як відмічено в деяких публікаціях ([51...53]), при наявності... створюються умови..., при яких використання... технологічних прийомів виявляється неможливим, а інші відомі прийоми не забезпечують ефективного рішення задач... Тим часом з урахуванням тенденцій розвитку засобів... саме такі умови в перспективі слід вважати найбільш типовими для... Така думка, вперше висловлене А.В. Яриною [26], підтверджується тим, що...".

Якщо перший підрозділ першого розділу дисертації зазвичай відводиться аналізу суперечності, яка виникає в практиці наочної області, то черговий підрозділ цього ж розділу науково-кваліфікаційної роботи (яка повинна бути виконана на рівні внеску в науку з світовою новизною) природно присвятити виявленню суперечності в науці типу " те, чим розташовує наука, вже не може задовольнити". У даному підрозділі наводяться результати аналізу всього того науково-методичного апарату, який відомий з вітчизняної і зарубіжної літератури, і який розроблений для даної наочної області, а також науково-методичного апарату з інших наочних областей, якщо він може бути використаний. При цьому зазвичай обмежуються рівнем загального аналізу адекватності постановок завдань, оцінки складу чинників, які враховуються, прийнятих допущень і обмежень, найбільш характерних формульних| співвідношень, якості одержуваних наукових висновків і рекомендацій стосовно конкретного предмету дослідження, що не виключає детальнішого аналізу тих або інших елементів відомого науково-методичного апарату в подальших розділах дисертації.

При розгляді відомих постановок наукових задач (проблем) і методів їх рішення особлива увага приділяється аналізу з позицій практичних потреб, обговорених в першому підрозділі (він до певної міри ради цього і пишеться!), вживаних окремих і інтегральних показників і критеріїв з метою обгрунтування конкретної постановки загальної наукової задачі (проблеми), рішення якої міститься в дисертації і виявляється актуальним.

Недоліком першого розділу у ряді дисертацій є явно перебільшена увага до аналізу предмету дослідження, а також чисто прагматичного завдання (проблеми) в тих випадках, коли вони багато разів і в таких же аспектах аналізувалися іншими авторами. В той же час аналіз відомого науково-методичного апарату і необхідності його вдосконалення дається поверхнево, схематично, непереконливо, без критичного обговорення і зіставлення конкретних показників, розрахункових співвідношень і без оцінки їх адекватності і області застосування. При такому підході явно ігнорується найбільш важлива з погляду розвитку науки і оформлення дисертації методологічна частина дослідження. Підсумком виявляється те, що автор в цій частині роботи не приходить ні до яких нових висновків, постановка загальної наукової задачі (проблеми), рішенню якої повинно міститися в дисертації, виявляється неконкретною (наприклад, підміняється викладом змістовного опису завдання) або виглядає неаргументованою, або навіть зовсім не приводиться. А рамки дослідження, зазвичай виконуючі явно захисні функції, залишаються нечітко обкресленими або взагалі неясними, і, кінець кінцем, перший розділ в значній мірі, а іноді і повністю випадає з кваліфікаційної складової дисертації.

До нових наукових результатів дисертацій пред'являються вимоги світової новизни: експертиза новизни наукових результатів дисертаційних досліджень, що захищаються, проводиться по всіх існуючих офіційних публікаціях як вітчизняним, так і зарубіжним. З цих позицій можливість виявити одержаний самостійно претендентом і не опублікований ним результат в публікації якого-небудь іншого автора представляє для дисертанта приховану небезпеку, оскільки в цьому випадку передбачувана новизна результату автоматично перекреслюється. Тому цілком природним і навіть потрібним та таким, що заслуговує схвалення, є прагнення претендента знайти і використовувати першу ж можливість терміново опублікувати (як іноді жаргонно виражаються, "застовпити") отриманий науковий результат, якщо він оцінюється автором і науковим керівником як новий (тут доречно нагадати девіз, яким керувався знаменитий англійський фізик Майкл Фарадей (1791-1867), "To work, to finish, to publish", що по сенсу відповідає "Працювати, завершувати, публікувати").

Вимога світової новизни примушує претендента не обмежуватися аналізом лише того, що відомо в організації, де він працює, а активно і наполегливо шукати і аналізувати всі матеріали, які мають відношення до дисертаційного дослідження, у всіх доступних джерелах (за допомогою навмисних відвідин організацій, що займаються питаннями по проблематиці досліджень, що проводяться, - підприємств промисловості, вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, військових частин і др.; шляхом особистих контактів і зв'язків з фахівцями, які займаються цими ж або близькими питаннями; за допомогою участі в заходах, які мають безпосереднє відношення до дослідження, що проводиться, - в наукових конференціях, семінарах, ділових іграх, ученнях і т.д., і т.п.). В результаті таких зусиль, що дають для успішної підготовки і захисту дисертації не менше, ніж дає розвідка для перемоги в бою, претендент повинен забезпечити особисте глибоке знання стану опрацьовування питань в досліджуваній їм щодо вузької області науки на рівні ніяк не нижче за сукупність знань всіх тих осіб, які беруть участь або можуть брати участь в експертизі його дисертації (офіційні опоненти, фахівці інших організацій, що дають висновки на дисертацію, члени дисертаційної ради, зокрема зовнішні, члени експертної ради ВАК| і т.д.). Режимні обмеження не можуть бути виправданням непоінформованості автора, якщо вони переборні ради дійсної користі справі.

Глибоке вивчення опублікованих в літературі елементів науково-методичного (зокрема науково-методологічного) апарату, отриманих результатів досліджень в даній наочній області, їх критичний аналіз і узагальнення (з подальшим коротким викладом в дисертації) є ознакою "добротності" роботи. Автор повинен показати знання рішень аналогічних задач в суміжних областях і оцінити можливості їх використання при обгрунтуванні своїх висновків.

Недоліком ряду дисертацій є відсутність в переліку використаної літератури іноземних джерел, які пропрацював автор. У науково-кваліфікаційній роботі не зайво показати, що кандидатський екзамен з іноземної мови був зданий претендентом не ради формальності.

Деякі претенденти прагнуть уникати детальної критичної оцінки відомого науково-методичного апарату, керуючись побоюваннями, що це може викликати незадоволеність і навіть може бути неприязнь авторів критикованих робіт, а якщо серед них опиниться, наприклад, офіційний опонент або член дисертаційної ради, то як би не поплатитися на грунті зведення рахунків. Подібні міркування виглядають наївними з двох причин.

По-перше, слід враховувати, що всі, хто займається науковою діяльністю, достатньо глибоко усвідомлюють відносність здобутих знань і потенційну можливість розвитку будь-яких результатів. Кожен розуміє, що кількість посилань на наукові публікації фахівця є мірою його популярності, виразом авторитету. Навіть у тому випадку, коли з повною підставою взагалі відкидаються наукові положення автора публікації, у нього є привід і право випробовувати задоволення: витрачена ним праця не пропала дарма, він не просто відмічений, а послужив певною віхою на шляху пізнання істини, дав спонукальний поштовх для подальшого розвитку науки. При цьому об'єктивна критична оцінка не може зменшити, а лише чіткіше обкреслює реальні наукові досягнення.

По-друге, завжди можна знайти таку форму викладу, щоб критика була не тільки справедливою і аргументованою, але і доброзичливою, такою, що дається на основі аналізу відповідних наукових досягнень автора, його особистого внеску в науку. Більш того, іноді можна обійтися взагалі без критичних висловів, обговорюючи лише необхідність подальшого розвитку того, що вже зроблене, і переносячи, таким чином, увагу з недоліків відомого на достоїнства шуканого.

Отже, уникати вперше виконуваного в тих або інших аспектах докладного критичного аналізу робіт інших авторів не слідує, це обідняє дисертацію, а за умови доброзичливості і відповідній літературній обробці може бути забезпечена найвища принциповість оцінки будь-якої публікації.

Характерним недоліком останнього підрозділу, присвяченого викладу постановки загальної наукової задачі (проблеми) і окремих завдань дисертаційного дослідження, є ухилення від чіткого формулювання постановки загального наукового завдання, рішення якого винне міститься я дисертації.

Досить часто постановка завдання підміняється переліком найменувань окремих завдань дослідження або коротким змістовним формулюванням на рівні назви завдання, що не розкриває його конкретний сенс.

Під постановкою загальної наукової задачі (проблеми) дисертаційного дослідження розуміють формалізовану постановку, яка розкриває з погляду того, ЩО ДАНО і ЩО ВИМАГАЄТЬСЯ модель предмету наукового дослідження.

Слід особливо відзначити, що відсутність постановки загальної наукової задачі (проблеми) дисертаційного дослідження не є непереборною перешкодою для експертизи, хоча декілька утрудняє оцінку дисертації і може іноді створити враження про спробу претендента приховати якісь недоліки, що розповсюджуються на дисертацію в цілому. Тому науковим керівникам і консультантам дисертантів не слід виступати за відмову від формулювання постановки загального наукової задачі (проблеми), а треба зосереджувати| увагу на виборі найбільш вдалого конкретного формулювання в рамках допустимих варіантів.

Два приклади постановки загальної наукової задачі, відповідних раніше приведеним прикладам I і II короткого змістовного формулювання загальної наукової задачі і відповідним прикладам I і II найбільш істотних положень і інших наукових результатів, які висуваються до захисту:

I. “ Дано:

n - кількість вузлів інформаційно-обчислювальної системи (ІОС|);

cqi - вартість q-го варіанту комплектуючих i-го вузла (q=1...k, i=1...n);

l_ji - інтенсивність надходження j-го завдання зовнішнього потоку на обслуговування i-м вузлом (j=1...m)

Fji - закон розподілу інтервалів надходження j-го завдання зовнішнього потоку на обслуговування i-м вузлом ІОС |

fji - закон розподілу тривалості обслуговування j-го завдання у разі його призначення для обслуговування i-му вузлу, визначуваний топологією ІОС | і протоколами інформаційного обміну.

Потрібно вибрати варіант комплектуючих для кожного з вузлів ІОС |, що характеризується набором ознак вибору

aiq =

1, якщо для i-го вузла призначений q-й варіант комплектуючих, 0 - в іншому випадку

що забезпечується при оптимально необхідній середньостатистичній сумарній продуктивності ІОС |, визначуваній як

aiq mji (lji, Fji, fji),

мінімізацію вартості

C =

min max aiq cqi mji (lji, Fji, fji) cqi j

обслуговування зовнішнього потоку завдань, що поступають.

Тут m_ji (l_jj, Fji, fji) - необхідна інтенсивність обслуговування j-го завдання i-м вузлом.”

II. “ Розробка і обгрунтування методики синтезу вектора дій Hji Î {H1i... Hmi} (i=1...n), що забезпечує при автоматизованому навчанні мінімізацію часу керованого переводу навчованого з початкового стану S0 до моменту початку навчання якості засвоєння матеріалу, який вивчається, в кінцевий стан Sn, який характеризується відповідними показниками кваліфікаційних вимог, що задовольняє співвідношенню

min j

t ji (H ji,Si-1,L)

де Hji - j-й варіант (j =1...m) повчальної дії, вироблюваної при автоматизованому навчанні на i-м кроці навчальної діяльності навчованого;

tji - час, який витрачається на реалізацію повчальної дії Hji;

Si-1 і Si - відповідно вектори показників якості засвоєння матеріалу навчованим при автоматизованому навчанні перед i-ою повчальною дією і після неї;

L - векторний показник інтелектуальних і психофізіологічних властивостей навчованих, зокрема прихованих і приховуваних властивостей особи”.

Заміною слова “ вибір“ на словосполучення “ розробка і обгрунтування методики вибору” виходить завдання науково-методичного рівня (така ж заміна повинна бути проведена і у відповідному короткому формулюванні загального наукового завдання, що поміщається у вступі).

У докторських дисертаціях, особливо з технічних наук, не завжди, але досить часто вдається сформулювати компактну конкретну строгу математичну постановку загальної наукової проблеми, і це завжди розцінюється як безперечна гідність роботи і явна ознака вельми високої наукової кваліфікації автора.

На користь підкреслення кваліфікаційної складової дисертації - особистого внеску автора в науку - доцільно порівняти сформульовану постановку загальної наукової задачі (проблеми) з прототипом (найбільш близькою за змістом постановкою, відомою з публікацій інших авторів), а, можливо, якщо це представляє інтерес, і з аналогами (іншими відомими постановками завдань або проблем, близькими за змістом). Не виключені випадки, коли в нестрогій постановці - це відома задача, а в більш конкретизованій строгій постановці - це нова задача або навіть проблема.

Якщо в строгій постановці прототип і загальна наукова задача, рішення якої міститься в дисертації, відносяться до даної наочної області і за змістом співпадають, то мову слід вести про нове рішення відомої задачі на рівні розробки нового або вдосконалення відомого методу рішення задачі. У іншому випадку повинно йтися про рішення нової для даної наочної області наукової задачі або навіть про вирішення наукової проблеми на рівні розробки нової або вдосконаленої в порівнянні з відомою постановкою задачі і знаходженні методу її рішення, при цьому рішення (трійка: предмет дослідження - метод дослідження - мета дослідження) буде новим, навіть якщо вдасться рішення звести до відомого методу (відомому, зрозуміло, в іншій наочній області).

Не рекомендується в постановку загальної наукової задачі (проблеми) включати прагматичні і науково-прагматичні вимоги, елементи наукового пошуку, які сковують і нав'язують, що саме треба робити для вирішення задачі (проблеми).

При формулюванні постановки загальної наукової задачі (проблеми) дисертаційного дослідження слід мати на увазі наступну обставину: не виключений випадок, що тема, вирішувана прагматична задача (проблема) і мета дисертаційного дослідження є актуальними, а вирішувана наукова задача (проблема) - ні.

Перший розділ дисертації, як і всі інші розділи, прийнято завершувати висновками.

Висновки формулюються як підсумкові твердження, які виражають в короткій формі найбільш важливі наукові результати, опрацьовуванню і викладу яких присвячений даний розділ. Формульовані висновки повинні володіти науковою новизною або чітко виражати особисту позицію автора, або його критичне відношення до вже відомого.

По суті, висновки є основними науковими положеннями, які висуваються до захисту, тільки, як правило, дрібнішими в порівнянні з найбільш істотними положеннями, які приводяться у вступі (втім, нічого не немає негожого і у разі виявлення при порівнянні повного збігу деяких або навіть всіх положень, які висуваються до захисту, з висновками по розділах дисертації).

Природно вимагати, щоб в науково-кваліфікаційній роботі, що виконується на рівні особистого внеску автора в науку, у висновках по розділах не поміщалися загальновідомі (тривіальні) або вже опубліковані іншими авторами твердження і цифри, якщо у відповідному розділі дисертації не проаналізовані альтернативні (інші) відомості, опубліковані в науковій літературі або відомі з практики, бо в іншому випадку такі висновки виглядають привласненими і в них "тонуть" висновки, що є особистою заслугою автора.

Недоліком ряду дисертацій є те, що замість висновків приводиться перелік зробленого, наприклад:

"Проведений аналіз основних недоліків...

Обгрунтовані показники ефективності...

Запропоновані способи розрахунку...",

тоді як потрібно говорити про те, до яких саме нових знань прийшов автор в результаті проведеного дослідження, приблизно так:

"До основних недоліків... слід віднести...

Для умов... найдоцільніше використання як показники ефективності...

Запропоновані способи розрахунку... враховують... і дають можливість..."

У висновках зазвичай не застосовують посилання на літературу і не приводиться мотивація або пояснення, чому вони саме такі, але, з іншого боку, неприпустимо поява висновків, не підтриманих текстом у відповідному розділі дисертації.

Дуже часто висновки переповнюють початкові формулювання типу " Аналіз показав, що...", "З викладеного слідує...". Вони затемняють сенс висновків, відволікають увагу від основного. Доцільно від подібних слів взагалі позбавитися, зробивши висновки компактнішими.

Краще всього, якщо до висновків пред'являються ті ж вимоги, що і до найбільш істотних положень, що висуваються для захисту, які приводяться у вступі до дисертації (фрази типу “метод дозволяє...” повинні бути замінені на “... досяжне методом” і т.п.).

При рекомендованій побудові першого розділу дисертації є доцільними висновки:

про наявність суперечності в практиці (типу "те, що має практика, їй недостатньо");

про цільову спрямованість і очікувану практичну значущість проведення наукового дослідження в даній наочній області;

про стан розробки науково-методичного апарату, застосовного в даній наочній області (що вже зроблене в науці);

про недоліки існуючого науково-методичного апарату (що не зроблене в науці або зроблене, але не на належному рівні);

про наявність суперечності в науці (типу "те, чим розташовує наука, вже не може задовольнити");

про суть і актуальність загального наукового завдання (проблеми) дисертаційного дослідження;

про доцільні рамки дослідження (при необхідності).

Якщо перший розділ дисертації не завершується висновками про полягання розробки науково-методичного апарату в даній наочній області і про актуальність вирішуваної загальної наукової задачі (проблеми), то цілком правомірний докір авторові: їм не зроблене те, ради чого фактично зазвичай і пишеться початковий розділ роботи, що виконується на рівні внеску в науку. Саме у висновках по першому розділу найчастіше спостерігається украй небажана підміна нових висновків, які є особистою заслугою автора, на загальновідомі висновки, які підносяться від імені науки, що різко утрудняє не тільки експертизу дисертації, але і пошук в ній зацікавленими фахівцями запропонованих в даній роботі "раціональних зерен" з метою їх подальшого використання в науці і практиці.

Далі обмежимося рекомендаціями по оформленню розділів лише при першому варіанті структури плану дисертації. Недоліки при другому варіанті структури є аналогічними.

13.2.2.4. Другий розділ присвячується обгрунтуванню і оцінці методики дисертаційного дослідження. При оформленні його матеріалів не можна обмежуватися викладом лише того, що із себе представляє вибрана методика (яка вона), а необхідно найсерйознішу увагу приділити аргументації, навіщо і чому вона саме така. Це треба пам'ятати при описі кожного елементу науково-методичного апарату (обираного показника, використовуваного формульного| співвідношення, вживаної аналітичної моделі, обмеження, що вводиться, і т.д.)

Необхідно особливо відзначити наступне. Якщо пропоновану методику дослідження (або окремі її елементи) відносно просто вдається використовувати не тільки як дослідницьку, але і як інженерну, то за умови доказу коректності методики це завжди розцінюється як безперечна гідність дисертації, як один з показників її практичної значущості.

Якщо ж дисертація безпосередньо присвячена розробці інженерної методики, то вибирана автором методика дослідження, по суті, виявляється методикою обгрунтування методики, а сама розроблена інженерна методика виглядає як новий результат дослідження, що проводиться.

В кінці другого розділу дисертації можуть бути приведені висновки:

про склад показників і критеріїв, які доцільно вибрати для проведення дослідження;

про можливості і недоліки існуючого науково-методичного апарату з погляду методів розрахунку показників і формулювання критеріїв;

про суть і можливості пропонованих нових елементів науково-методичного апарату;

про доцільну структуру методики дослідження;

про результати критичної оцінки пропонованих елементів науково-методичного апарату і методики дослідження в порівнянні з відомими.

Третій розділ дисертації в науковому плані виглядає особливо солідним, якщо його змістом є безпосереднє застосування автором вибраного науково-методичного апарату для синтезу, оцінки, обгрунтування і оптимізації рекомендацій, а відносно практичної реалізації пропозицій приводяться лише скупі посилання типу:

"Запропонований метод оптимізації варіантів бойового застосування зенітної ракетної частини, зважаючи на відносну простоту при достатньому ступені коректності, оформлений у вигляді штабної методики і упроваджений у військах (акт про реалізацію, затверджений командиром військової частини..., вх|. ВКА| ППО №... від...).

Розроблений за допомогою даної методики варіант бойового застосування зенітної ракетної частини реалізований в плануючих документах і дозволив підвищити ефективність бойових дій в умовах... на... % (акт про реалізацію, затверджений командиром військової частини..., вх|. ВКА| ППО №... від...)".

Можна бути впевненим, що в даному випадку ніхто не дорікне авторові у відсутності практичної спрямованості і значущості дисертації.

Пропоновані практичні рекомендації повинні супроводжуватися комплексними оцінками ефективності їх здійснення, а при істотних необхідних витратах матеріальних ресурсів і часу на їх реалізацію - техніко-економічними (військово-економічними) оцінками. Розроблені в дисертації рекомендації повинні мати достатній ступень наукової абстрактності (спільності), і лише короткі ілюстрації ефективнісних і техніко-економічних (військово-економічних) оцінок приводяться для конкретних практичних ситуацій|.

Важливою частиною даного розділу є оцінка ступеня досягнення мети дисертаційного дослідження. Ця частина зазвичай включає обгрунтування показника або критерію досягнення мети, способу розрахунку відповідного показника, аналіз можливих значень показника з графічними ілюстраціями і формулювання рекомендацій (з необхідними обгрунтуваннями і оцінками).

У складі висновків по третьому розділу можуть бути передбачені висновки:

про застосовність нових елементів науково-методичного апарату і порівняння їх з відомими;

про технічну і економічну ефективність нових рекомендацій і порівняльну оцінку їх з відомими;

про досягнення мети дисертаційного дослідження по вибраному показнику і(або) критерію.

Висновок. При його оформленні доцільно прагнути до формулювань, які, на думку претендента і його наукового керівника, могли б бути безпосередньо включені в пункти висновку дисертаційної ради в частині, “ такий, що найбільше відображає, істотні наукові результати, одержані особисто претендентом, оцінку їх достовірності і новизни, їх значення для теорії і практики, рекомендації про використання результатів дисертаційного дослідження”.

Відповідно цьому, до закінчення найдоцільніше, включити відомості, відповідні наступним підзаголовкам:

Дата добавления: 2014-12-27